19. Депутатська недоторканість

Відповідно до ст. 80 Конституції України народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Існування інституту недоторканності цілком узгоджується зі світовими нормами і стандартами і з світовою практикою. Таке поняття, як депутатська недоторканність, є мало не у всіх країнах світу. Правда, в кожній країні під час вирішення цієї проблеми є певні юридичні відмінності, які пов'язані з менталітетом, законодавчими традиціями, а також з правової культурой.1  Депутатська недоторканність - це гарантія депутатської діяльності. Вона спрямована на те, щоб запобігти необгрунтоване покарання громадянина, що є депутатом, у кримінальному чи адміністративному порядку. Звичайно, ні в жодному разі не можна недоторканність розуміти як спосіб взагалі відвести депутата від кримінального чи адміністративного покарання.  Всі обставини, пов'язані з депутатом, необхідно ретельно перевірити, так як притягнення депутата до відповідальності не тільки підриває його авторитет, а й кидає тінь на Верховну Раду як орган влади. Тут потрібна повна об'ектівность.2  Відповідно до ст. 27 Закону України "Про статус народного депутата України" поняття "депутатська недоторканність'' включає в себе наступні елементи :  народний депутат України не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, заарештований, підданий заходам адміністративного стягнення, які накладаються в судовому порядку без його письмової згоди або без згоди Верховної Ради України;  не допускається обшук, обшук, затримання, огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщень депутата, а також порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів та застосування інших заходів, які обмежують свободу депутата;  депутат після закінчення терміну повноважень може бути притягнутий до кримінальної або адміністративної відповідальності за порушення закону, яке було скоєно ним у період виконання депутатських повноважень, лише в порядку, передбаченому законодавством щодо народного депутата;  кримінальну справу стосовно народного депутата України може бути порушена тільки Генеральним прокурором України.  Однак, у всіх випадках, наприклад, за позовами про стягнення матеріальної шкоди, аліментів, визнання батьківства, розділ майна, про розірвання шлюбу, тобто коли людина, що є депутатом, виступає відповідачем у цивільній справі, згоду Ради на притягнення до суду не потрібно. 1  Кримінально-процесуальне законодавство розрізняє арешт і затримання. Такі заходи застосовується щодо особи , підозрюваного у скоєнні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі (ст. 155 КПК України). Затримання можливе за наявності однієї з таких підстав: "1) коли особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особи, як на злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину "(ст. 106 КПК України). 

20. Конституційно-правові відносини та їх особливості.

Конституційно-правові відносини - це суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб'єкти яких наділяються взаємними правами і обов'язками згідно з приписами конституційно-правових норм. За змістом це найважливіші для забезпечення життєдіяльності суспільства відносини, спрямовані на здійснення народовладдя, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, які після врегулювання їх нормами конституційного права набувають характеру конституційно-правових. Саме в рамках конституційно-правових відносин приписи конституційно-правових норм втілюються у поведінку суб'єктів конституційного права.

Конституційно-правові відносини характеризуються рисами як спільними для всіх видів правовідносин, так і специфічними, притаманними лише цьому виду правовідносин.

Так, конституційно-правові відносини мають єдину для всіх правовідносин структуру - об'єкт, суб'єкт і зміст (суб'єктивні права та юридичні обов'язки), а їхня специфіка пов'язана:

-перше, з їх змістом - вони виникають в особливій сфері суспільних відносин (відносини владарювання), які є предметом конституційного права й пов'язані зі здійсненням публічної влади та реалізацією прав і свобод людини

по-друге, з особливостями об'єкта, суб'єкта та характером юридичних зв'язків між суб'єктами цих відносин.

По-третє, виникнення, зміна та припинення конституційно-правових відносин породжують конституційні права й обов'язки учасників цих відносин. Тобто, конституційні права й обов'язки виникають, змінюються та припиняються залежно від динаміки розвитку конституційно-правових відносин в цілому.

По-четверте, усі елементи конституційно-правових відно­син — об'єкти, суб'єкти, зміст, юридичний факт — мають свої особливі ознаки, що відрізняють ці елементи від елементів інших галузевих правовідносин.

По-п'яте, конституційно-правові відносини досить багатома­нітні, оскільки вони охоплюють усі сфери суспільного і держав­ного життя в Україні.

Конституційно-правові відносини можна класифікувати за змістом, суб'єктами, формою, умовами дії (територією та ча­сом дії). Утім, номенклатура наведених критеріїв класифікації конституційно-правових норм не є вичерпною.