1.Статистика- сукупність числових показників, що характеризують суспільні явища і процеси (чисельність населення країни, кількість виробленої продукції, обсяг товарообігу, кількість зареєстрованих злочинів та ін

Розглядаючи суспільні явища як масові і спираючись на облік усієї сукупності фактів, що відносяться до цих явищ, статистика за допомогою чисел показує ступінь їх розвитку, напрям і швидкість змін, тісноту взаємозв'яз­ків і взаємозалежностей. Все це дає підставу твердити, що статистика — один із засобів пізнання суспільного життя.

Статистика — багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними її частинами, тісно пов'язані між собою. До цього часу виділились чотири складові частини статистики:

1) загальна теорія статистики, де розглядаються ка­тегорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи і засоби аналізу;

2) економічна статистика, яка вивчає явища і проце­си, що мають місце в економіці, розробляє систему еконо­мічних показників і методи вивчення народного господар­ства країни чи регіону як єдиного цілого;

3) галузеві статистики (промисловості, капітального будівництва, сільського господарства, транспорту, соціальної інфраструктури та iн.), які розробляють зміст і ме­тоди обчислення показників, що відображують особли­вості кожної окремої галузі;

4) соціальна статистика, предметом якої с вивчення соціальних умов і характеру праці, рівня життя, прибут­ків, споживання матеріальних благ і послуг населенням.

2.Зміст статистики, як теоретичної дисципліни, визначається предметом дослідження.

Статистика вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ у нерозривному зв’язку з їхньою якісною стороною, досліджує числове вираження закономірностей суспільного розвитку в конкретних умовах місця і часу.

Потребує пояснення визначення предмета статистики.

Кількісна сторона характеризує розміри, обсяги, кількісні співвідношення, темпи розвитку, поширення, повторюваність у часі й у просторі об’єктивно існуючих явищ і процесів. Це одна із головних ознак предмета статистики.

Статистика вивчає масові суспільні явища і процеси, тому що статистичні закономірності виявляються тільки при вивченні великого числа одиниць сукупності (закон великих чисел), тобто статистична сукупність має бути репрезентативною.

3. Статистична методологія — це комплекс спеціальних, властивих лише статистиці методів і засобів дослідження. Вона ґрунтується на загально філософських (діалек­тична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах.

Особливості статистичної методології пов'язані:

по-перше, з точним вимірюванням і кількісним описуванням масових суспільних явищ;

по-друге, з аналізом диференціації їх;

по-третє, з використанням узагальнюючих показників для характеристики об'єктивних статистичних закономірностей.

Передумовою використання статистичних методів у конкретному дослідженні має бути визначення суті яви­ща, що вивчається, його властивостей і якісної своєрідно­сті. Теоретичний аналіз дає всебічну уяву щодо природи і логіки предмета пізнання, що є об'єктивного ослоною методологічних рішень.

Будь-яке статистичне дослідження послідовно прохо­дить чотири етапи.

Перший етан — збір первинного ста­тистичного матеріалу шляхом реєстрації фактів чи опи­тування респондентів.

На другому етані зібрані дані під­лягають систематизації і групуванню.

На третьому — хід характеристики окремих елементів переходять до узагальнюючих показників у формі відносних чи середніх величин.

Четвертий передбачає аналіз варіації, динаміки, взаємозалежностей.

За результатами аналізу висновки можуть бути описані в тексті, подані у формі таблиць і графіків.

4. Статистичне спостереження – це спланований захід по збору даних про суспільно-економічні явища, процеси, роботу суб’єктів господарської діяльності, соціально-економічний та кількісний стан населення держави тощо. Статистичне спостереження – це перша стадія статистичного дослідження, науково-організаційний збір даних про явища і процеси суспільного життя. Але не всі первинні дані можуть бути покладені в основу висновків і узагальнень. Тому до статистичних даних, придатних для науково-обгрунтованих узагальнень, ставиться ряд вимог: 1) вони повинні бути повними, а не уривчастими (це означає, що дані треба збирати на певний період чи за певний момент часу); 2) дані повинні бути достовірними і точними; 3) дані обов’язково повинні бути одноманітними і порівняльними. У процесі статистичного спостереження формується необхідна статистична інформація, яка потім піддається систематизації, зведенню, обробці, аналізу і узагальненню.

5. У статистичний практиці застосовують дві організаційні форми спостереження: - звітність суб’єктів, які досліджуються; - спеціально організоване статистичне спостереження. Звітністю називають форму спостереження, при якій статистичні дані надходять у статистичні органи від підприємств і фірм у вигляді обов’язкових звітів про їх роботу за установленими формами та у відповідні строки. Звітність поділяють на спеціалізовану (що має свої особливості) і типову (що є єдиною формою і змістом для всіх підприємств); на централізовану (що проходить через систему державної статистики) і децентралізовану (яка опрацьовується, збирається відповідними міністерствами і відомствами). Звітність буває: загальнодержавна і відомча. Спеціально організоване статистичне спостереження - це одержання статистичних даних на основі перепису, разових обліків та обстежень. Спеціально організовані статистичні спостереження організовуються у тому випадку коли відсутня стабільна статистична звітність. Види спостережень визначаються ознаками групування. За обхватом одиниць сукупності спостереження поділяють на суцільне і несуцільне. При суцільному спостереженні обстеженню і реєстрації підлягають усі без винятку елементи сукупності. До несуцільного обстеження відносять: вибіркове, основного масиву, анкетне i монографiчне спостереження. При вибірковому спостереженні обстежуються не всі елементи сукупності (тобто структурні складові об’єкту дослідження з визначеними елементами і одиницями виміру), а певна, випадкова, або не випадкова попередньо визначена їх частина. Монографічне спостереження передбачає детальне обстеження лише окремих типових елементів сукупності. Таке обстеження застосовується тоді коли масове обстеження не висвітлює необхідних сторін того чи іншого суспільного явища. За часом проведення статистичне спостереження поділяють на поточне, періодичне і одноразове. Поточне спостереження полягає в безперервній реєстрації фактів (інформації) по мірі їх виникнення. Періодичне спостереження проводиться регулярно, здебільшого через рівні проміжки часу: перепис населення – через 10 років, перепис обладнання – через 2 роки і т.ін.

Одноразове спостереження проводять епізодично з метою вирішення певних соціально-економічних завдань. Існує три способи одержання статистичних даних: а) безпосередній облік фактів (тобто облік товарних залишків на складах, інвентаризація тощо); б) документальний облік (тобто той, що грунтується на даних різноманітних документів первинного обліку. На основі документального обліку складаються статистичні звіти); в) опитування – це спостереження, при якому відомості фіксуються зі слів опитуваного.

6. Помилки поділяють на: помилки реєстрації, які допущені в ході реєстрації даних спостереження випадково або систематично внаслідок неправильного встановлення фактів або неправильного їх запису. помилки випадкові, які допущені внаслідок дії випадкових причин, що спричиняють спотворення (зміну) даних в той чи інший бік. Їх допускають як респонденти так і реєстратори. помилки систематичні. Вони бувають з вини неправильно сформованої програми дослідження. До таких також відносяться навмисні і ненавмисні: систематичні (навмисні) помилки виникають внаслідок навмисного свідомого перекручення даних з метою прикрашення реальної дійсності. Службові особи, винні у несвоєчасному поданні або перекрученні даних державних статистичних спостережень, притягаються до дисциплінарної, матеріальної або кримінальної відповідальності. помилки репрезентативності – це такі, що можуть виникати лише в несуцільному спостереженні де відбирається для обстеження тільки частина сукупності, що в свою чергу впливає на об’єктивне відтворення інформації про дану сукупність в цілому. Названі вище помилки можуть бути виявлені і ні. Статистичні органи постійно займаються питаннями контролю за правильністю і відповідністю даних спостереження дійсним даним. З цією метою відповідальні працівники органів статистики застосовують на практиці слідуючи форми контролю: зовнішній контроль, який проводиться візуально або за допомогою електронної техніки, комп’ютерних програм. Він спрямований на перевірку оформлення звіту, наявність і повноту запасів, охоплення звітом всіх одиниць спостереження; логічний контроль, який проводиться шляхом зіставлення відповідей на взаємозв’язані питання; арифметичний контроль, який проводиться шляхом перевірки узагальнюючих показників і в погоджені тих показників, які випливають один з одного.

7. Суть статистичного зведення полягає в тому, що матеріали спостереження

класифікують та агрегують. Елементи сукупності за певними ознаками

об’єднують у групи, класи, типи, а інформацію про них агрегують як у

межах груп, так і в цілому по сукупності. Основне завдання зведення —

виявити типові риси та закономірності масових явищ чи процесів.

Зведення є основою подальшого аналізу статистичної інформації. За

зведеними даними обчислюють узагальнюючі показники, виконують

порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей,

вивчають взаємозв’язки між ознаками.

Складові статистичного зведення такі:

1) розробка програми систематизації та групування даних;

2) обґрунтування системи показників для характеристики груп і сукупності

в цілому;

3) проектування макетів таблиць, в яких подаються результати зведення;

4) визначення технологічних схем обробки інформації, програмного

забезпечення;

5) підготовка даних до обробки на комп’ютері, формування автоматизованих

банків даних;

6) безпосереднє зведення, узагальнення, розрахунок показників.

Стат. группировка – это распредел-е единиц совок-ти на группы по к-л существенным признакам. Признак, по к-му производится группировка наз-ся группировочным (групп-ка предпр-ий по формам собств-ти).

Виды группировок: 1.выделение соц-эк. типов – типологическая (групп-ка предпр. по формам собств-ти, по эк. назначению продукта); 2.хар-ка структуры – вид структурный; 3.анализ взаимосвязи пок-лей – вид аналитический.

Аналит. группировка – это групп-ка ед-ц совок-ти по признаку-фактору и хар-ка групп средн. величиной результ. пок-ля. Признак-фактор – это фактор, от к-го зависит 2ой фактор, а результативный – это зависимый фактор. По числу группировочных признаков групп-ки бывают простые и комбинированные. Простые – групп-ки, в к-ых группы образованы по одному признаку. Комбинационной наз-ся групп-ка, в к-ой группы взяты по одному признаку, распредел. на подгруппы по другому.

8. Ряд распределения.— это ряд чисел, в к-ый представл. собой распред-е единиц совок-ти по 1-му элементу. Его элементами явл-ся все варианты и частоты (частость). Варианты – это отдельн. значения группировочного признака. Частоты – это числа, показывающие ск-ко раз встречаются те или иные варианты. Если число единиц совок-ти выражено в % к итогу – называют их не частоты, а частости. Виды рядов распредел-я: атрибутивный и вариационный. Атриб-ным наз-ся ряд распр-я, построенный по атриб. признаку (выраж. словесно). Если в основе ряда распред-я лежит кол-венный признак,то получаем вариационный ряд. В завис-ти от признака вариац. ряд м.б. дискретным или непрерывным.

Вариационные ряды могут быть дискретными или интервальными.

Дискретный ряд распределения — это ряд, в котором варианты выражены целым числом.

Примером может служить распределение рабочих по тарифным разрядам:

Тарифный разряд	Число рабочих, чел.
1-й	10
2-й	20
3-й	40
4-й	60
5-й	50
6-й	20
	200

Интервальный ряд распределения — это ряд, в котором значения признака заданы в виде интервала. Например, распределение рабочих по разрядам можно представить в виде интервального ряда.

Тарифный разряд	Число рабочих, чел.
1-2-й	30
3-4-й	100
5-6-й	70
	200

Статистические ряды распределения позволяют систематизировать и обобщать статистический материал. Однако они не дают всесторонней характеристики выделенных групп. Чтобы решить ряд конкретных задач, выявить особенности в развитии явления, обнаружить тенденции, установить зависимости, необходимо произвести группировку статистических данных.

9. Статистические таблицы - это наиболее рациональная форма представления результатов статистической сводки и группировки.

Значение статистических таблиц состоит в том, что они позволяют охватить материалы статистической сводки в целом. Статистическая таблица, по существу, является системой мыслей об исследуемом объекте, излагаемых цифрами на основе определенного порядка в расположении систематизированной информации.

В экономической и управленческой работе, связанной с коммерческой деятельностью, статистические таблицы применяются очень часто. Поэтому необходимо научиться правильно их составлять и анализировать.

По внешнему виду статистическая таблица представляет собой ряд пересекающихся горизонтальных и вертикальных линий, образующих по горизонтали строки, а по вертикали - графы (столбцы, колонки), которые в совокупности составляют как бы скелет таблицы.

Таблица, состоящая из строк и граф, которые еще не заполнены цифрами, называется макетом таблицы. Каждая статистическая таблица имеет подлежащее и сказуемое.

Подлежащее таблицы. - это объект нашего изучения (название района, города, предприятия).

Сказуемое. - это система показателей, которыми характеризуется объект изучения, т.е. подлежащее таблицы.

В зависимости от построения подлежащего, таблицы делятся на три вида: простые, групповые и комбинационные.

В простой таблице подлежащее содержит перечень к-л. объектов, тер-рий или периодов времени. В соотв-ии с этим прост. табл. м.б. перечневые, тер-риальные, хронологические. В групповой таблице подлежащее сод-т группировку по одному признаку (табл.2 и 4). В комбинац. таблицах в подлежащем приводятся группы единиц, образованных по одному признаку с последующим подразделением групп на подгруппы по др. признаку

10. Абсол. Стат. Вел-ны (ав) и их виды и ед-цы измерения.

Результаты стат. наблюдения представл. прежде всего в виде абсол. чисел. АО выраж. либо общее число единиц совок-ти (число предр-тий, рабочих), либо объем признака у этих единиц (выпуск прод-ции, кол-во станков, уровень зар. платы). Абсол. вел-ны бывают индивидуальные и суммарные. Индивид. выражают объем признака у отдельных единиц (зар.плата 1 рабочего, надой 1 коровы). Суммарные выраж. итоговое значение признака по определ. части совок-ти, т.е. получаются путем суммир-я индивидуальных (фонд з/п всех рабочих, общий надой молока).АВ – именованные числа, т.е. кажд. абсол. вел-на имеет свои единицы измерения. Виды измер-я АВ: 1)натур-ные; 2)трудовые; 3)стоимостные. К натур. ед-цам измер-я относят: меры длины, веса, площади; штуки (пр-во телевизоров), события, случаи; комбинированные – их получают путем перемножения или деления к-л. 2х величин (кВт/ч, т/км, км/ч). Среди натур. единиц измерения выделяют условно-натуральные.Их применяют в тех случаях, когда в неск. видах прод-ции есть ч-л. общее, но существуют и различия и суммировать эти вел-ны непоср-но нельзя(различные виды топлива). Для получения суммы этих вел-н различные виды прод-ции пересч-вают в условно-натуральные с пом. коэф-та пересчета. Трудовые единицы измер-я исп-ся для измерения затрат труда на произв-во прод-ции и для изучения исп-я труд. рес-сов (чел-час, чел-дни, кол-во рабочих). Стоим-ные единицы измерения дают возможн-ть обобщить и сравнить разноименные показ-ли (грн., руб., долл.). АВ не дают возм-ти изучить структуру явления, соотнош-е его отдельн. частей. Эти и др. задачи реш-ся с помощью построения относит. величин.

11. Относит. Вел-ны.Формы их выражения.Овпз,овд,оввп.Как рассчитываются и взаимосвязь между ними.

ОВ – это числ-ая мера соотношения 2х др. величин. В общем виде относит. вел-ну можно записать:

ОВ = сравниваемая вел-на / базисная вел-на (база сравнения).

Формы выражения ОВ:

1.коэф-т: ОВ предст-ся в форме коэф-та, если база сравнения приним-ся за единицу (в 2000 г. валов. Сбор зерна в Од.обл. превысил валов. сбор зерна в Киевск. обл. в 1,105 раза );

2.процент: ОВ предст-ся в форме %, если база сравнения прин-ся за 100 % (Вал. сбор зерна в Киевск.обл. составил 90,5 % Од.обл.);

3.промилле: ОВ выражен в форме промилле, если база сравнения принята за 1000 (В 2000 г. на кажд. 1000 чел-к среднего населения Укр зарегистрир-но 5,5 браков и 4 развода).

1.ОВД(динамики или темп роста фактич.) хар-ет изменение уровня явления во времени. ОВД = Тр = У1 / У0 =отчетный ур-нь / базисный ур-нь.

2. ОВПЗ(планового задания или темп роста плановый) = Трп = Уп / У0 = планов. ур-нь отчетн. периода / баз-ный уровень.

3.ОВВП(выполнения плана) = СВП(степень выполнения плана) = У1 / Уп = отчетный уровень / плановый уровень.

ОВД=ОВВП*ОВПЗ

12. ОВС(структуры) характеризует доли или удельные веса отдельн. частей совок-ти во всей совок-ти. ОВС = часть / целое. ОВС обычно представл-ся в форме %.

5.ОВК(координации) хар-ет соотнош-е отдельн. частей совок-ти к одной из них, принятой за базу сравнения.

ОВК = часть совок-ти / др. часть совок-ти.

Напр., соотн-е числ-ти мужчин и женщин в регионе. ОВК показ-ет на ск-ко % одна часть совок-ти больше другой , либо ск-ко единиц одной части приходится на 1,10,100,… единиц др. части.

6. ОВСр(сравнения) хар-ся отнош-е одноименных показ-лей, разных объектов или тер-рий, взятых за один и тот же период или момент времени (напр., сравнение числа женщин в Од. и Харьк. областях). ОВСр = ур-нь в регионе А/ур-нь в регионе Б.

7. ОВИ хар-ет степень распростр-я, развития явления в определ. среде. Особ-ть ОВИ – это соотнош-е разноименных пок-лей (напр., произво-сть труда, трудоемкость, фондоотдача, фондоемкость)

13. Средн. вел-на – это обобщ. пок-ль, к-ый выраж. типичный размер варьир. признака в расч-е на единицу стат. сов-ти.

Осн. видом ср.вел-н явл. средн. арифм., она имеет 2 формы: простая (х¯ = ∑х /n, где х – варианты опред-мого признака, n-общ.число ед-ц сов-ти) и взвешенная

(х¯ = ∑хf / ∑f, где n-общ.число ед-ц сов-ти, f-частоты(частости), веса).Ср.арифм. простая примен-ся для первичн. несгруппиров.данных или для сгруппир. данных с разн. частотами(весами).Взвешенная форма применяется для сгруппированных данных.Средн.гармонич.: простая(х¯ = n / ∑1/х,) и взвешенная(х¯ = ∑хf / ∑хf/х =∑F / ∑F/х, где F- произв-е xf).

14. Вариация – это изменение признака у единиц совокупности. Виды:Размах вариации,Среднее линейное отклонение,,коэффициент вариац. и дисперсия.Для колич-ной оценки вариации или колеблемости признака используются след. пок-ли:

1.размах вариации хар-ет амплитуду колебаний R=Xmax – Xmin, где

Xmax, Xmin – соответственно max и min значения признака. Преимущество показателя – легкость в применении, недостаток – его аеличина зависит только от крайних точек.

2. среднее линейное отклонение (Л) показ. средн. отклонение отдельн. вариантов от их средней величины и рассчит-ся как средн. арифметич. Для несгруппиров. данных исп-ют ср. арифм. простую форму, для сгруппиров. – взвешенную.

Простая форма:

Л=Σ│х - х− │/ n , где х – отдельное значение признака, х− - среднее значение признака, n – число единиц совок-ти.

Взвешенная форма:

Л=Σ(х - х− )f/ Σf , где х – отдельное значение признака, х− - среднее значение признака, f – частоты (веса).

15. дисперсия показ. средние квадратич. отклонения отдельных вариантов от их средн. величины. Это теоретич. вел-на, не имеет единиц измерения, используется для расчета средн. квадратич. отклонения. Дисперсия имеет 2 формы: простую (для несгруппир. данных). δ = √Σ(х - х− )2 / n, где х – отдельное значение признака, х−

среднее значение признака, n – число единиц совок-ти.

- и взвешенную (для сгруппир. данных):

δ = √ Σ(х - х− )2 f / Σf ,где х – отдельное значение признака, х− - среднее значение признака, f – частоты (веса).

Среднее квадратическое отклонение представл собой корень из ДИСПЕРСИИ

коэффициент вариации – это проц-ное отн-ение средн. лин-ого или ср. квадратич. откло-ния к средн. величине признака.

Vл = Л / х− * 100 (линейн.)

Vδ = δ / х− * 100 (квадратич.)