ОП / Конспект ОП

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни “Організація виробництва" для студентів 4 курсу всіх форм навчання спеціальності “Економіка підприємства”

Одеса ОДЕУ 2008

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни “Організація виробництва" для студентів 4 курсу всіх форм навчання спеціальності “Економіка підприємства”

Затверджено на засіданні кафедри ЕП.

.

Протокол № 14 від 27.06.2008р.

Одеса ОДЕУ 2008

2

Конспект лекцій з дисципліни “Організація виробництва” для студентів 4 курсу всіх форм навчання спеціальності “Економіка підприємства” /Уклад. А.Т.Никифоренко, Т.М. Гамма. - Одеса: ОДЕУ, ротапринт,2008р.- 123с.)

Укладачі: А.Т. Никифоренко, доцент Т.М. Гамма, канд. екон. наук., доцент

Рецензенти: Н.В. Доброва, канд. екон.наук, доцент (зовнішній рецензент)

В.С. Малишко, канд. екон. наук, доцент Н.А. Бахвалова, ст. викладач

Коректор: О.П. Колесова

3

Частина 3. ВИРОБНИЧА ІНФРАСТРУКТУРА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСНОГО

4

ВСТУП

Протягом останнього століття вітчизняні підприємства розвивалися під значним впливом науки про організація виробництва, яка становить основу загальної теорії

-Знатиме: складові виробництва і виробничої діяльності підприємства, як об’єкта організації, системну концепцію та наукові основи виробничої діяльності; основи моделювання, планування й організації створення та реалізації комплексних програм діяльності підприємства, організації підготовки виробництва й освоєння випуску нової продукції; структуру виробничого процесу та його організацію у просторі й часі; процедуру та інструменти оперативно-календарного планування й поточного регулювання виробничими процесами; заходи забезпечення конкурентоспроможності при формуванні якості продукції; шляхи вдосконалення організації й підвищення ефективності роботи виробничої інфраструктури підприємства;

-Умітиме: визначати склад та спеціалізацію виробничих підрозділів, що формують оптимальну структуру підприємства; забезпечувати ефективне функціонування складових виробничого процесу; гармонійно сполучати елементи виробничого процесу в часі й просторі, організовувати працю людей і роботу устаткування; раціонально поєднувати організаційні форми та економічні методи ведення виробництва; кількісно порівнювати та економічно оцінювати ефективність різних варіантів організації виробництва і виробничої інфраструктури; вчасно діагностувати існуючий стан організації виробництва на підприємстві.

5

Частина 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

Тема 1. Введення в дисципліну «Організація виробництва»

1.Предмет і метод курсу «Організація виробництва».

2.Поняття організації виробництва

3.Промислове підприємство як виробнича система, її склад, особливості і види.

4.Класифікація систем.

5.Закони організації в статиці і в динаміці.

загальному її обсязі складає більш за третину.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві припускає наявність трьох чинників виробництва: засобів праці, предметів праці і робочої сили. Їх єдність – невід'ємна умова здійснення виробничого процесу. Проте, наявність цих трьох чинників без організації раціональної їх взаємодії ще не гарантує економічну ефективність виробництва.

Ефективне функціонування промислового підприємства може бути досягнуто лише за умови внутрішньої узгодженої взаємодії всіх виробничо-господарських ланок в просторі і в часі, а також їх адекватної взаємодії із зовнішнім середовищем, направленої на забезпечення конкурентоспроможності вироблюваної продукції.

Наука про «організацію виробництва» зародилася понад 100 років тому. Але перші ідеї в області організації виробництва відносяться ще до часів єгипетських фараонів. У Єгипті, де споруда пірамід і зрошувальних систем вимагала зусиль тисячі чоловік, організація, планування цілеспрямованої діяльності і контроль за її результатами були насущною необхідністю.

У1909г в Московському вищому технічному училищі вперше був введений учбовий курс під назвою «Організація промислових підприємств».

«Організація виробництва» - це наука, що вивчає дію і прояв економічних законів у виробничо-господарській діяльності підприємств.

Під предметом «Організація виробництва» розуміється: способи вибору, розділення і кооперації елементів виробництва для досягнення цілей при мінімальних витратах ресурсів.

У1956г Інститут організації виробництва (США) офіційно прийняв наступне визначення: наука про організацію виробництва охоплює проектування, вдосконалення і здійснення на практиці інтегральних систем, які включають в свій склад людей, матеріали

йустаткування.

Уподальшому вивченні матеріалу під наукою «організація виробництва» розумітимемо: сукупність правил, процесів і дій, забезпечуючих форму і порядок поєднання праці і уречевлених елементів виробництва з метою досягнення в певні терміни найбільшого виробничого результату з найменшими витратами.

Проблема обґрунтування теорії організації виробництва як самостійної області знань вимагає подальшої розробки. Це обумовлено наступним:

1) у практичній діяльності все ще доводиться стикатися з недооцінкою і нерозумінням питань організації виробництва, з невмінням знайти правильні форми і методи роботи, здатні забезпечити вирішення ринкових завдань.

6

2) недостатньо розробляються проблеми взаємодії організації виробництва з іншими науками; її структури.

Організація виробництва в тому або іншому ступені пов'язана з низкою природних і суспільних наук: політекономією; кібернетикою, теорією систем; прикладними розділами математики; технологією.

Мета курсу «Організація виробництва» полягає у вивченні форм і методів раціонального поєднання і використання живої праці і матеріальних ресурсів в процесі створення матеріальних благ.

Організація виробництва вирішує наступні завдання:

-поглиблення спеціалізації;

-вдосконалення форм організації виробництва;

-швидка (гнучка) переорієнтація виробництва на інші види продукції;

-забезпечення безперервності, пропорційності, ритмічності виробничого процесу;

-вдосконалення організації праці і виробництва в часі і в просторі;

-створення логічної системи;

-скорочення тривалості виробничого циклу;

-безперебійне постачання сировиною, матеріалами при зменшенні запасів сировини

іматеріалів;

-визначення оптимальної спеціалізації виробничих підрозділів і робочих місць;

-визначення необхідності реконструкції і технічного переозброєння виробництва. Об'єктами дисципліни «Організація виробництва» є підприємства, фірми, компанії

різних галузей промисловості, транспорту, будівництва і інших галузей народного господарства.

Предметом дисципліни є вивчення: основ теорії організації, системного підходу до управління, методів економічного обґрунтування рішень в області організації виробництва, основ стратегічного маркетингу як інструменту досягнення конкурентоспроможності виробництва, основ планування і інноваційної діяльності, проектування структур, організації праці, основного і обслуговуючого виробництва, організації контролю якості і сертифікації продукції, тактичного маркетингу і логістики.

Методи вивчення даної дисципліни:

-системний;

-діалектичний;

-історичний.

2. Поняття організації виробництва

Уперекладі з грецького «органон» - інструмент або знаряддя - прийшло до нас через французький, де його значенням був «пристрій».

Існує декілька трактувань терміну «організація», що диктує необхідність їх осмислення, аналізу і узагальнення.

Само слово «організація» увійшло до вживання з різними значеннями. Воно застосовується в сенсі:

-впорядкування, налагодження;

-сукупності явищ, в якій властивості явищ виявляються як функції збереження і розвитку цієї сукупності;

-добровільного об'єднання людей або союзу людей;

-державної установи.

Утлумачному словнику В. Даля «організація - це сама справа або річ». Організувати

–означає створити деяку структуру, яка виступає як засіб досягнення мети організації і впливає на її ефективність.

7

Ще в 1925 р. в своїй фундаментальній праці «Тектологія (загальна організаційна наука)» А.А. Богданов писав «Всяка людська діяльність об'єктивно є організуючою або дезорганизуючою. Найчастіше термін «організувати» - означає згрупувати людей для досягнення якої-небудь мети, координувати і регулювати їхні дії у руслі доцільної єдності». Але при глибшому аналізі, як відзначав А.А. Богданов, це поняття стає набагато ширшим і відноситься «не тільки до людської діяльності, до робочої сили, до засобів виробництва, але і до живої і неживої природи у всіх її проявах. Природа – великий перший організатор; і сама людина - лише один з її організованих проявів».

Організація в статиці, - це деяке цілісне утворення (соціальне, технічне, фізичне, біологічне), яке має цілком певну призначеність. У динаміці вона представляється у вигляді різноманітних процесів з упорядковування елементів, формування і підтримки цілісності новостворюваних або функціонуючих природних об'єктів. Ці процеси можуть складатися з цілеспрямованих дій людей, і тоді можна говорити про організацію як функцію управління, або складатися з природних фізичних процесів, тобто мати самоорганізуючий початок.

Стосовно виробничих систем структуру поняття «організація» можна конкретизувати і уточнити з погляду змісту компонентів організації і їх зв'язків. Для виробничих систем організацію в статиці необхідно розглядати ширше, не тільки з погляду «впорядкування стану цілого», але і з погляду змісту субстанції і її якості. Сутністю організації виробничих систем в динаміці є не процес ради процесу (цей стан можливий тільки для природних процесів), а процес заради досягнення мети системи. І в цьому випадку «організація» виступає як процес, функція управління системою з досягнення цілей виробничої системи, її місії. Крім того, стосовно виробничих систем організацію слід розглядати одночасно з 2-х сторін:

1)з погляду субстанції системи, її структури і змісту, суті і форми організації як юридичної особи;

2)з погляду процесу з переробки входу системи в її вихід як функції управління з досягнення місії, цілей системи. Субстанцію і процес слід розглядати в єдності, вони не можуть існувати окремо один від одного.

Субстанція первинна, процес вторинний.

Існує багато елементів, які необхідно структурувати, щоб організація могла виконувати свої плани і тим самим досягати своєї мети.

Важливим елементом організації є визначення, хто повинен виконувати кожне конкретне завдання з реалізації елементу роботи в цілому. Виходячи з цього, організацію можна визначити як «Взаємодія її членів, направлена на досягнення загальної мети або цілей». Це визначення справедливе тільки до формальної організації, офіційно встановленої і зафіксованої структури і порядку функціонування її частин.

Формальна організація, основною метою якої є економічна, називається підприємством. Відповідно до Господарського кодексу України підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України.

В умовах ринкової економіки управління підприємства значно ускладнюється порівнянно з централізованою командно-адміністративною системою. Проблеми, що виникають у зв'язку з цим, неможливо вирішити без сучасного професійного менеджменту. «Менеджмент» - це засіб мобілізації і забезпечення балансу ресурсів в процесі перетворення сировини в продукт.

Англійське слово «менеджер» походить від латинського «манус» - рука і спочатку відносилося до сфери управління тваринами і означало мистецтво управління кіньми.

Оксфордський словник англійської мови дає визначення терміну «менеджмент»:

1)спосіб, манера спілкування з людьми;

2)влада, мистецтво управління;

8

3)особливого роду уміння і адміністративні навики;

4)орган управління, адміністративна одиниця.

Усучасній теорії і практиці під менеджментом розуміється процес керівництва (управління) окремим працівником, робочою групою, організацією в цілому.

Однією з функцій менеджменту є «організація», в обов'язки якої входить створення фірми, формування її структури і системи управління, забезпечення її діяльності необхідними документами, організація власного виробничого процесу.

«Організація виробництва» - це взаємодія її членів з перетворення отриманих ресурсів в необхідний продукт. Організація створює умови для самої діяльності.

3.Промислове підприємство як виробнича система її склад, особливості і види

Виробництво – це послідовність дій, завдяки яким ресурси перетворюються на конкретну продукцію, в товари і послуги, тобто виробництво є акт перетворення ресурсів в продукцію. На думку Артура Томпсона і Джона Формбі «всяка діяльність, яка створює вартість, є виробництво».

Сучасна наука, як указує польський вчений Р. Мрела, вважає «.кожне підприємство системою діяльності, тобто виділеним з суспільно-економічного середовища комплексом елементів (колектив людей, матеріали і фінансові кошти), зв'язаних між собою ланцюгом причинно-наслідкових взаємин і керованих на основі отримуваної і передаваної інформації з метою досягнення кінцевого результату у вигляді певного продукту або стану».

Системою називається сукупність елементів, призначених для досягнення певної мети.

Елемент системи – це вхідний в її склад об'єкт, який з погляду структури, не підлягає подальшому діленню на частини.

Виробнича система – це частина виробничого процесу, що відокремилася в результаті суспільного розподілу праці, здатна самостійно або у взаємодії з іншими аналогічними системами задовольняти ті або інші потреби, потреби за допомогою вироблюваних цією системою товарів і послуг.

Підприємство є складною динамічною системою, якій притаманні всі системні ознаки:

-подільність (підприємство складається з окремих елементів: цехів, ділянок, робочих місць);

-цілісність (підприємство як цілісний комплекс володіє такими властивостями, які відсутні у окремих елементів, що входять в її склад, тобто виробничо-технічною і організаційно-економічною єдністю);

-цільова спрямованість (підприємством є сукупність елементів, об'єднаних участю в досягненні загальної мети, вирішенням загальних завдань).

У основі виробничої системи лежать 2 поняття: виріб і виробництво (див. рис.1). Переробляюча підсистема є основною частиною ВС і здійснює функцію

перетворення вхідних витратних ресурсів на вихідні прибуткові результати (товари, послуги). Під час переробки ресурсів відбувається зміна їх форми, внутрішніх властивостей, місць розташування, додається вартість живої і уречевленої праці. На виході процесу виробництва результати переробки можуть бути як позитивними (якість товарів (послуг), прибуток, зайнятість населення), так і негативними (технологічні дефекти, витрати, безробіття). Перетворення вхідних матеріалів на вихідний продукт здійснюється за допомогою технології.

9