Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Стратегия / Конспект Стратегия

.pdf
Скачиваний:
45
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
854.44 Кб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни “Стратегія підприємства" для студентів 4 курсу денної форми навчання

спеціальності “Економіка підприємства”

Одеса ОДЕУ 2009

0

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни “Стратегія підприємства" для студентів 4 курсу денної форми навчання

спеціальності “Економіка підприємства”

Затверджено на засіданні кафедри ЕП.

.

Протокол № 11 від 08.05.2009р.

Одеса ОДЕУ 2009

1

Конспект лекцій з дисципліни “Стратегія підприємства” для студентів 4 курсу денної форми навчання спеціальності “Економіка підприємства” /Уклад. Л.Е. Дяченко, Т.М. Гамма, А.Т.Никифоренко. - Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2009р.- 86с.)

Укладачі: Л.Е. Дяченко, канд. екон. наук, професор Т.М. Гамма, канд. екон. наук, доцент А.Т. Никифоренко, доцент

Рецензенти: Н.В. Доброва, канд. екон.наук, доцент (зовнішній рецензент)

В.Д. Граждан, канд. екон. наук, професор І.М. Танасюк, канд. екон. наук, доцент

Коректор: А.О. Ковальова

2

ВСТУП

Жодне підприємство не зможе досягти успіху в конкурентній боротьбі, якщо не відстежуватиме далекосяжні тенденції розвитку ринку та не вироблятиме на цій основі бачення свого майбутнього, не моделюватиме способів його досягнення, тобто не матиме ефективної стратегії своєї діяльності. Теоретичні засади стратегії підприємств – суб’єктів ринкових відносин формувалися у процесі пошуку ефективних методів забезпечення їх динамічної рівноваги із конкурентним середовищем, що потребувало вивчення не лише актуальних на певний час можливостей і загроз, а й тих, що можуть заявити про себе у близькій чи віддаленій перспективі.

Предметом вивчення дисципліни «Стратегія підприємства» є теоретичні та практичні аспекти стратегічної діяльності підприємств на конкурентному ринку.

Структура та зміст дисципліни «Стратегія підприємства» відповідає вимогам професійно-кваліфікаційної характеристики спеціаліста та магістра

знапряму підготовки «Економіка підприємства».

Вконспекті лекцій викладені основи теорії формування економічної стратегії підприємства, яке функціонує в конкурентному середовищі. Основні засади і підходи подані переважно на основі розробок зарубіжних

вчених і практики американських та європейських корпорацій з огляду на те, що досвід України у цій сфері невеликий. Логіка побудови конспекту лекцій відповідає загальному алгоритму вибору і впровадження економічної стратегії для різних об’єктів управління, зокрема корпоративної стратегії та бізнес-стратегії.

3

ТЕМА 1. СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ, КОНЦЕПЦІЯ, ЕВОЛЮЦІЯ

1.Суть, особливості і роль стратегії в сучасних умовах.

2.Концепції стратегії підприємства.

3.Еволюція стратегій підприємства.

4.Стратегічний набір і стратегічний розрив.

1. Суть і роль стратегії в сучасних умовах

Найважливіша проблема будь-якого українського підприємства, що працює в ринкових умовах, - це проблема його виживання і забезпечення безперервного розвитку. Ефективне вирішення цієї проблеми полягає в створенні і реалізації конкурентних переваг, які значною мірою можуть бути досягнуті на основі грамотної розробленої і ефективної стратегії розвитку підприємства. Стратегія є об'єктивною основою для обґрунтування таких напрямів діяльності підприємства, як розподіл обмежених ресурсів, вибір ринків для функціонування і ведення конкурентної боротьби.

На даний момент ділове середовище діяльності підприємств характеризується підвищенням складності і невизначеності. Добре розроблена стратегія є основою підвищення конкурентоспроможності підприємства, сильній конкурентній позиції і формування такої організації, яка за допомогою удосконалення структури управління і підвищення організаційної культури могла б успішно працювати в жорстких ринкових умовах.

Слово «стратегія» давно завоювало популярність, і сучасні менеджери оперують їм досить вільно. У упродовж двох останніх десятиліть тема стратегії широко розробляється в наукових дослідженнях.

Визначень терміну «стратегія» безліч, що пов'язане з його конкретним застосуванням. Термін «стратегія» застосовується в самих різних випадках і сферах діяльності людини – військовій справі, спорті, політиці, бізнесі, і має різноманітні значення, не дивлячись на те, що традиційно було цілком однозначне тлумачення.

Слово стратегія походить від двох грецьких слів: stratos – армія і ago – вести. У стародавніх Афінах стратегами називали командуючих армією і флотом, які обиралися на народному зібранні строком на один рік. Військово-дипломатичні стратегії існували ще до нашої ери. Одне із завдань стародавніх істориків і поетів полягало в зборі, узагальненні та в перетворенні успішних і провальних стратегій «життя і смерті» в мудре керівництво на майбутнє. Історія світових воєн свідчить, що гарантією перемоги є не тільки сила й чисельність воїнів, але й наявність, так званих, технічних переваг над супротивниками: кращої оснащеності, забезпеченості запасами, грамотного керівництва і т.д. Л. Харт, французький історик, що вивчав чинники, які забезпечили успіх минулих військовий дій, дійшов

4

висновку, що суттю військової стратегії є «створення ситуації з перевагами порівняно з супротивником, яка у будь-якому випадку приведе до безперечної перемоги в битві, якщо не примусить супротивника здатися без боротьби». Для забезпечення переваги, супротивники, які мають однаковий доступ до інформації щодо результатів минулих битв, намагаються імітувати успіх і уникати помилок, ввести в оману супротивника і уникати бути обдуреним. Але стратегічні маневри, розроблені з урахуванням минулого досвіду, можуть не спрацювати в майбутньому. Тому повинен постійно здійснюватися пошук нових ідей і практичних альтернатив. Саме в такому трактуванні термін «стратегія» на початку 50-х років ХХ століття почали використовувати в економічних науках.

У світлі суспільного розвитку й ускладнення конфліктів багато військових і державних діячів почали вивчати, приводити в систему і перевіряти на практиці основні стратегічні поняття. Це призвело до формування основних принципів класичного підходу визначення стратегії. Сучасні інститути, як правило, лише адаптують і модифікують їх відповідно до конкретних умов і завдань.

Суть стратегії – військової, дипломатичної, економічної, спортивної або політичної – полягає в тому, щоб збудувати позицію, достатньо сильну і потенційно гнучку для того, щоб організація досягла намічених цілей всупереч усім непередбаченим втручанням зовнішніх сил.

Вперше термін «стратегія» відносно управління будь-яким комерційним підприємством був застосований в 1962 році А. Чандлером – молодшим у науковій праці «Стратегія і структура», у якій він визначив економічну стратегію, як метод встановлення довгострокових цілей організації, програми її дій і пріоритетних напрямів з розміщення ресурсів, необхідних для досягнення цієї мети. Довгострокові цілі розробляються і не підлягають перегляду до зміни зовнішніх або внутрішніх умов середовища функціонування організації. З одного боку, таке розуміння “стратегії” ґрунтується на традиційному підході до її визначення, як особливого методу розподілу ресурсів між поточними і майбутніми видами діяльності. А. Чандлер підкреслює що “стратегічна альтернатива повинна будуватися за допомогою порівняння можливостей і ресурсів корпорації з урахуванням прийнятого рівня ризику”. З іншого боку, в цьому визначенні головний акцент ставиться саме на досягнення довгострокової мети.

І. Ансофф у науковій праці «Корпоративна стратегія» – наступній за часом виходу фундаментальній праці у сфері стратегічного мислення, пропонує як методологічний інструмент системний аналіз, що дозволяє організації визначити, якою буде її стратегія і які важливі кроки необхідно зробити, щоб запровадити її в життя. Вчений трактує стратегію як набір правил для прийняття рішень, якими користується фірма в своїй діяльності .

1. Правила щодо оцінки результатів діяльності фірми в теперішній час та на перспективу;

5

2.Правила, за якими здійснюються стосунки фірми та зовнішнього середовища;

3.Правила, за якими здійснюються відношення та процедури всередині фірми;

4.Правила стосовно здійснення поточної діяльності фірми.

По М. Мескону стратегія є детальним всебічним комплексним планом, призначеним для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей.

У. Кинг и Д. Кліланд стоять близько до цієї точки зору і визначають стратегію як загальний напрям дій, якого має намір дотримуватися керівництво компанії для досягнення поставлених цілей.

Узагальнюючи і аналізуючи дослідження в цій області як зарубіжних, так і вітчизняних учених можна запропонувати наступне бачення поняття стратегія.

Існують два протилежні погляди на розуміння стратегії.

Перше розуміння стратегії базується на наступному процесі. Достатньо точно визначається бажаний кінцевий стан, який повинен бути досягнутий через тривалий проміжок часу. Далі складається генеральний план дій, що визначає пріоритети стратегічних завдань, ресурси і послідовність кроків по досягненню стратегічних цілей. При такому розумінні стратегія – детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її довгострокових цілей.

Друге розуміння стратегії засноване на тому, що стратегія – це не функція часу, а функція напряму, оскільки стратегія визначає напрям у бік кінцевого стану, залишаючи свободу вибору з урахуванням ситуації, що змінюється.

Проте, якщо говорити про стратегію розвитку підприємства, необхідно розмежувати поняття зростання і розвиток. Зростання може відбуватися з розвитком або при його відсутності. Обмеження зростання не обмежує розвиток. В більшості випадків зростання означає збільшення розмірів або числа об'єктів. До зростання підприємства відноситься як збільшення його розмірів, так і розширення діяльності по наступних показниках: оборот, об'єм продажів, чистий прибуток, частка на ринку, кількість працівників, підрозділів і ін. Розвиток тісніше пов'язаний з найбільш глибокими, істотними і якісними перетвореннями, які визначаються вищим науковотехнічним рівнем виробництва, використанням новітніх технологій, сучасних систем планування, організації і управління виробничою діяльністю. Воно більшою мірою відноситься до зростання потенціалу підприємства, ніж до того, чим воно вже володіє, якого економічного стану або рівня досягло до даного періоду свого існування. Таким чином, стратегія покликана забезпечити необхідне економічне зростання і бажаний рівень розвитку підприємству на майбутній довгостроковий період.

6

Отже, стратегія – модель ухвалення рішень підприємства по досягненню поставлених цілей і довгострокових конкурентних переваг.

Характерні особливості стратегії:

1.Процес вироблення стратегії не завершується яким або негайною дією. Зазвичай він закінчується встановленням загальних напрямів, просування по яких забезпечить зростання і зміцнення позицій підприємства.

2.Сформульована стратегія повинна бути використана для розробки стратегічних проектів методом пошуку. Роль стратегії в пошуку полягає в тому, щоб зосередити увагу на певних ділянках або можливостях,

атакож відкинути решту всіх можливостей як несумісні із стратегією.

3.В умовах складного економічного, соціального і політичного середовища, несподіваних змін зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства стратегія повинна бути розроблена на основі теоретичних досліджень і аналізу значного об'єму фактичних даних.

4.В ході формування стратегії не можна передбачати всі можливості, які відкриються при складанні проекту конкретних заходів. Тому доводиться користуватися сильно узагальненою, неповною і неточною інформацією про різні альтернативи.

5.Вибрана стратегія підприємства не може і не повинна бути незмінною. Отримана інформація на основі використання принципу зворотного зв'язку повинна служити базою для модифікації стратегії.

6.Необхідність в прийнятій стратегії відпадає, як тільки реальний хід подій виведе підприємство на бажаний розвиток.

Чого не може дати стратегія: - миттєвого результату;

- 100-вого прогнозування майбутнього, яке б забезпечило ухвалення виключно правильних рішень;

- визначення стандартного переліку дій і етапів розробки стратегії для всіх без виключення суб'єктів господарської діяльності;

Вироблення стратегії направлене перш за все на адаптацію організації до змін зовнішніх умов.

Класична структурна схема формування стратегії є послідовністю кроків: вироблення місії і цілей організації; оцінка і аналіз зовнішнього середовища; аналіз внутрішнього середовища; аналіз і вибір стратегічних альтернатив; реалізація і оцінка стратегії.

Стратегія підприємства повинна відповідати наступним принципам:

1)Обґрунтованість. Кожне положення стратегії повинне бути підтверджене науковими дослідженнями. Обґрунтованість забезпечує реалістичність стратегії;

2)Прозорість. Стратегія повинна бути чітко і зрозуміло викладена, повинна містити чіткий механізм доведення її положень, логіки і цільових орієнтирів до виконавців;

7

3)Легітимність. Найбільшою загрозою для будь-якої програми є можливі негативні наслідки її реалізації. Тому в процесі розробки стратегії слід орієнтуватися на сили, зацікавлені в її реалізації, і прагнути до легітимності - розуміння і ухвалення її існуючими інституціями.

4)Адекватність. Істотною загрозою для стратегії є некритичне її перенесення, перенесення в інші економічні реалії, навіть, якщо вона за певних умов забезпечила успішні результати.

5)Підконтрольність. Стратегічна програма повинна бути доступною не тільки для сприйняття, але і для її здійснення, містити чітко певні критерії її реалізації, досягнення конкретних результатів і можливість чіткої їх оцінки.

6)Логічність. Запропоновані стратегічні рішення повинні бути засновані на глибокому аналізі ситуації, обґрунтованих виводах. Вони повинні бути чотки мотивованими, системними, зрозумілими.

2. Концепції стратегії підприємства

Система розуміння сутності, особливостей, призначення і впливу стратегії на функціонування підприємств має тривалий розвиток, і на сучасному етапі у ній виокремлюються різні бачення, підходи, тлумачення, пропонуються різні ідеї і висновки. Усе це свідчить про багатовимірність стратегії підприємства як феномену, поліваріантність використання її в економічній практиці, неоднозначність ефектів від її застосування. З цим пов'язані різноманітні наукові концепції стратегії підприємства.

Авторитетні дослідники в галузі економічних знань (Г. Мінцберг, Б. Альстренд, Дж. Лемпел) виокремлюють три напрями дослідження стратегії підприємства:

1)директивний, основою якого є технологія, послідовність та методи розроблення стратегій. До нього приналежні концепції: дизайну (формування стратегії як процесу конструювання і моделювання); планування (розглядає створення стратегії як формальний процес використання процедур, прийомів, засобів); позиціонування (вважає розроблення стратегії суто аналітичним процесом). Представники цього напряму переймаються проблемами ідеальної стратегічної поведінки;

2)формулювання стратегії на основі концепції підприємництва (розглядає стратегію як процес і результат передбачення), когнітивної концепції (основну увагу приділяє процесам мислення, психології при обробленні інформації і прийнятті рішень), навчання (стратегія є безперервним процесом формування і впровадження), концепції влади (формування стратегії розглядає як процеси взаємовідносин у фірмі, а також із суб'єктами зовнішнього середовища, коли всі рішення приймаються шляхом переговорів), концепції культури (вважає культуру управління головною передумовою розроблення стратегій), зовнішнього середовища (розглядає формування стратегії як реактивні процеси у відповідь на впливи

8

зовнішнього середовища); 3) синтетичний, який репрезентує школа конфігурації (поєднує в собі

усі підходи, «вбирає» процес формування стратегії, її зміст, розподіляє все послідовно за стадіями життєвого циклу підприємства). Розроблення стратегії його прихильники розглядають як процес формування конфігурації (композиції структур підприємства та елементів зовнішнього середовища), а також трансформації (безпосереднього розроблення стратегії).

Погляди науковців і практиків на роль стратегій в управлінні суттєво розходяться, наслідком чого є відсутність єдиної концепції стратегій підприємства. Одними вченими стратегія розглядається як звичайний інструмент, іншими — як орієнтир, що вказує на сегмент ринку чи тип підприємницької поведінки тощо.

На думку видатного англійського дослідника, спеціаліста в галузі ділової політики і стратегії професора М. Портера, більшість стратегій можна згрупувати, взявши за основу одну з видових стратегій: контроль над витратами, диференціація, фокусування та ін. Він керується тим, що у ринковій економіці гегемоном є споживач, якого цікавлять ціна і якість (це визначає лише два основні орієнтири для будь-яких стратегій);

Авторитетні дослідники в області економічних знань (Р. Мінцберг, Б. Альстренд, Дж. Лемпел) виділяють три основні напрями дослідження стратегії підприємства:

1) Директивне, основою якого є технологія, послідовність і методи розробки стратегії. Представники даного напряму акцентують свою увагу на проблемах ідеальної стратегічної поведінки. До нього належать наступні концепції:

- дизайну (формування стратегії як

конструювання і

моделювання);

 

-планування (створення стратегії як формальний процес

використання процедур, прийомів, засобів); - позиціонування (розробка стратегії виключно аналітичний

процес);

2)Адаптивне, який припускає контрольовану адаптацію до зовнішніх змін і не виключає свідомого впливу на елементи зовнішнього середовища. Виділяють такі концепції:

-підприємництва (стратегія як процес і результат передбачення);

-когнітивній (основна увага приділяється процесам мислення, психології при обробці інформації і ухваленні рішень);

-культури ( культура управління – головна і основна передумова розробки стратегії);

-реактивна (формування стратегії як реактивні процеси у відповідь на вплив зовнішнього середовища).

3)Синтетичний підхід передбачає розробку стратегії як формування конфігурацій ( композицій структур підприємства і елементів зовнішнього

9

Соседние файлы в папке Стратегия