5 Лекция 8. Конспект лекций по макроэкономике ст. Преподавателя кафедры оэт Максименко с. В. Лекция 8. Занятость и безработица

Самая тяжёлая работа – искать работу.

NN

Чем тяжелее работа, тем легче на неё устроиться.

Константин Мелихан (р. 1952), писатель

1. Безработица: сущность и причины возникновения.

2. Виды безработицы.

3. Экономические и социальные издержки безработицы. Государственная политика в области занятости.

1.Безработица: сущность и причины возникновения

Колебания уровня деловой активности вызывают колебания уровня занятости и соответственно уровня безработицы, что порождает серьезные социально-экономические проблемы. Исходным экономическим параметром при изучении проблем занятости и безработицы выступает рабочая сила (или экономически активное население), динамика которой зависит от изменений в численности населения, средней продолжительности жизни и других демографических факторов.

Рабочая сила (совокупная рабочая сила) (L) – это общее число трудоспособных лиц в возрасте от 15 до 70 лет включительно, которое стремится реализовать свою трудоспособность путём производства товаров и услуг и получить за это вознаграждение в денежной или натуральной форме.

В экономической науке традиционно занятое население представляют лица старше 15 лет, работающие, по меньшей мере, час в неделю за плату или 15 часов в неделю без оплаты в семейном бизнесе и не работающие только во время отпуска и во время болезни.

Показателями занятости являются общее количество занятых (N) и уровень занятости (е).

, где L – (совокупная) рабочая сила.

Незанятое население (или безработные) представляют лица от 15 до 70 лет не имеющие по независимым от них причин работы, активно ищущие работу в течение четырёх месяцев или ожидающие возврата на прежнюю работу в течение четырёх недель и зарегистрированные в государственной службе занятости.

Основными показателями безработицы являются общее количество безработных (F) и уровень безработицы (u).

, где L – (совокупная) рабочая сила.

По результатам 2013 г. уровень безработицы в США составил 6,7%¹, Еврозоне – 11,8%², Великобритании – 7,2%³, Японии – 3,7%¹, в Украине – 8,8%⁵.

Таким образом, общее количество занятых и незанятых или общее количество работающих и безработных граждан представляет собой экономически активное население или (совокупную) рабочую силу (L).

.

Безработица – это социально-экономическое явление, которое характеризуется тем, что часть трудоспособного, экономически активного населения не может найти себе работу, которую эти люди способны выполнить.

Между тем приведённые выше общие определения понятий «занятые» и «безработные» нуждаются в дальнейшем уточнении в соответствии с трудовым законодательством той или иной страны. Так, например, в статье 2 Закона Украины «Про зайнятість населення» от 1 марта 1991г. с изменениями и дополнениями на 14 февраля 1996 г. устанавливается:

У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну підготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

“Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів, через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру;

в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою реєстрацією;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.”

Відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” (ст. 7) для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою, з урахуванням середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий квартал.

Відповідно до існуючих в Україні методів розрахунку показників безробіття слід розрізняти два показники.

«12.09.14. Рівень безробіття: два показники - два поняття.

Шукати роботу в нашій країні можна різними шляхами, зокрема через державну службу зайнятості або самостійно.

Та частина людей серед населення працездатного віку, які шукають роботу і реєструються в державній службі зайнятості, використовується для розрахунку показника «рівень зареєстрованого безробіття». Тобто цей показник свідчить про кількість тих людей, які прийшли до центрів зайнятості та отримали статус безробітного.

Збільшення зареєстрованого безробіття означає збільшення кількості звернень по допомогу у працевлаштуванні до служби зайнятості та зростання довіри до її послуг у населення.

Станом на 1 вересня 2014 року кількість зареєстрованих безробітних становила 426,1 тис. осіб. Проте показник щодо рівня зареєстрованого безробіття не дає повного уявлення про загальну ситуацію з безробіттям у країні. Для визначення реальних масштабів зайнятості і безробіття використовується світова практика – дані вибіркових обстежень населення з питань економічної активності, в основу яких покладена методологія Міжнародної організації праці (МОП).

Показник «рівень безробіття (за методологією МОП)» визначається у відсотках як співвідношення чисельності безробітних віком 15–70 років до економічно активного населення відповідного віку. В Україні такі обстеження з 1995 року проводить Державна служба статистики.

За останніми оприлюдненими даними Державної служби статистики України, рівень безробіття населення віком 15–70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці, в Україні в середньому зріс з 8,0% у І кварталі 2013 року до 8,8% у І кварталі 2014 року економічно активного населення.

Отже вищевикладені показники – рівень зареєстрованого безробіття і рівень безробіття, визначений за методологією МОП, розраховуються за різною методологією і тому не суперечать один одному, а відображають різні явища на ринку праці.

Також слід уточнити, що такого показника, як «прихований рівень безробіття», не існує, як не існує й показника «офіційний рівень безробіття». Всі дані, які озвучуються і публікуються Державним центром зайнятості і Державною службою статистики, є відкритими та офіційними»¹.

Занятость может быть полной и неполной. Когда в национальной экономике отсутствует циклическая безработица, тогда имеет место полная занятость в национальной экономике. В противном случае – занятость является неполной. На микроэкономическом уровне занятость называется полной, когда работник работает в течение нормальной продолжительности рабочего времени. Трудовое законодательство Украины устанавливает, что нормальная продолжительность рабочего времени работников не может превышать 40 часов в неделю (ст. 50 КЗоТ). Если же работник работает неполный рабочий день или неполную рабочую неделю, то в этом случае имеет место неполная или частичная занятость.

Для развивающихся стран и стран с трансформационной экономикой, к которым относится и Украина, характерны также такие явления как двойная и случайная занятость населения.

Двойная занятость – ситуация на рынке труда возникающая, когда индивид работает более чем в одном месте и не зависит от единственного источника дохода. Такое явление преобладает в слаборазвитых странах, особенно в теневом секторе экономики.

Случайная занятость – занятость, возникающая от случая к случаю, когда работа проводится без установленного рабочего времени и постоянной заработной платы. Такое положение является скорее исключением, чем правилом для развитых стран и скорее правилом, чем исключением для развивающихся стран.

Основные категории безработных составляют: потерявшие работу в результате увольнения, добровольно оставившие работу, пришедшие на рынок труда после перерыва, впервые пришедшие на рынок труда.

Непосредственной причиной возникновения безработицы является превышение количества людей, желающих найти работу над количеством вакантных рабочих мест, соответствующих профилю и квалификации претендентов на эти места.

Многообразие факторов вызывающих несоответствие количества желающих работать количеству вакантных рабочих мест обусловливает существование различных видов безработицы.