Зм 4. Загальна рівновага і ефективність

Тема 4.1. Економічна ефективність та добробут

1. Засади загальної рівноваги. Модель загальної рівноваги: класична та кейнсіанська

2. Критерії та оптимум Парето

3. Теорія загальної рівноваги та політика добробуту. Критерії оцінки добробуту

1. Засади загальної рівноваги. Модель загальної рівноваги: класична та кейнсіанська

У попередніх темах ми розглядали рівновагу окремих економічних суб’єктів (споживача, виробника), визначали рiвноважнi ціни та обсяги виробництва на ринках окремих товарів. Але економіка — це тісний клубок найрiзноманiтнiших зв’язків мiж господарюючими суб’єктами. Її аналіз потребує всеохоплюючого розгляду взаємозв’язків мiж усіма ринками та цінами, які утворюють ринкову систему в цілому, тобто необхідним є аналіз загальної рівноваги.

Аналіз загальної рівноваги може бути використаний для розгляду довгострокових ефектів зворотного зв’язку при змiнi цін на ринках. Ефект зворотного зв’язку — це подальша зміна цін і обсягів товарів та послуг на певному ринку у вiдповiдь на зміни цін, що сталися на зв’язаних з ним ринках.

Загальна рівновага відбуватиметься тоді, коли ціни прореагували на вихідну зміну попиту чи пропозиції таким чином, що обсяги попиту дорівнюють обсягам пропозиції на усіх ринках. За цих умов на жодному ринку немає тенденції до подальших змін попиту чи пропозиції.

У реальній дiйсностi взаємозв’язки, які існують мiж ринковими економічними суб’єктами, досить складні. Але для розуміння основних принципів досягнення загальної рівноваги достатньо двовимірного аналізу.

Припустимо, що в економічній системі використовуються лише два фактори виробництва (праця і капітал). Протягом одного дня для виробничих цілей може бути використано 40000 людино-годин праці та 20000 машино-годин капіталу. Сукупний обсяг послуг факторів виробництва, доступний за певний проміжок часу, називається ресурсним обмеженням економіки. Після того, як увесь обсяг ресурсів включено у виробничий процес, пропозиція буде абсолютно нееластичною. Якщо виробництво обмежено двома товарами (А та Б), то можна стверджувати, що, чим більше виробляється одного з них, тим менші, можливості суспільства з виробництва іншого. Тут ми маємо справу з ресурсними обмеженнями, які для двотоварної моделі мають вигляд

L = L_A + L_B

K = K_A + K_B.

Зручним інструментом для аналізу виробництва i розподілу ресурсів у економiцi є діаграма Еджуорта. Вона є прямокутником, сторони якого становлять обсяги ресурсів, які має в своєму розпорядженні суспільство для виробництва двох товарів. Кожна точка на дiаграмi Еджуорта вiдповiдає певному варіанту розподілу наявної кiлькостi ресурсів для виробництва товарів А i В. Далі аналізуючи діаграму, з'ясовуємо:

Рис. 4.1.1 – Діаграма Еджуорта

Чи можна вважати виробництво товарів А i В в точці С ефективним? Ефективність виробництва досягається за умови, що неможливо перебудувати використання наявних ресурсів так, щоб збільшити кількість одного товару без зменшення випуску іншого. Виходячи з цього, використання ресурсів в точці С неефективне. Тільки тi комбiнацiї ресурсів, які вiдповiдають точкам дотику двох сімейств iзоквант, є ефективними варіантами розподілу ресурсів. Через усі точки дотику iзоквант можна провести криву (FN), яка називається кривою ефективного використання ресурсів (крива ефективності виробництва). Вона показує всі тi комбiнацiї ресурсів, у яких вони використовуються ефективно (рис. 4.1.2).

Рис. 4.1.2 – Крива ефективностi виробництва

На основі кривої ефективності виробництва можна побудувати криву виробничих можливостей (КВМ).

Користуючись КВМ, можна визначити граничну норму трансформації одного товару в інший, що показує, якою кiлькiстю товару В треба знехтувати, щоб отримати додаткову одиницю товару А:

.

Гранична норма трансформації дорівнює нахилу КВМ, помноженому на – 1. Її також можна виразити через граничні витрати на виробництво вiдповiдних товарів:

.

Розподіл ресурсів ефективний тоді, коли заданий обсяг продукції який випускається за певний період часу, розподіляється мiж споживачами таким чином, що стає неможливим поліпшити становище однієї особи без завдання шкоди iншiй. Далi можна побудувати й проаналізувати діаграму Еджуорта для розподілу продуктів.

Розподіл заданого обсягу продукції мiж двома споживачами буде ефективним, коли він вiдповiдатиме точкам дотику кривих байдужості цих споживачів. Оскільки у точках дотику нахили кривих однакові, то однакові також норми заміщення продуктів

.

Лiнiя, що з'єднує всі можливі точки дотику кривих байдужості, які належать двом картам цих кривих, властивим для кожного окремого споживача, називається договірною лiнiєю. Вона показує всі можливі ефективні варіанти розподілу двох благ мiж двома споживачами.

Коли i ресурси, i продукція розподіляється таким чином, що неможливо поліпшити становище однієї особи без шкоди для іншої, досягається оптимальний, за Парето, розподіл ресурсів. Для досягнення такої ефективності не має можливості отримання додаткового виграшу шляхом перерозподілу ресурсів або обміну продуктами мiж споживачами. Цю умову оптимального, за Парето, розподілу ресурсів, можна подати у вигляді рівності:

.

Для економічної системи існує множина точок ефективності, для яких витримується дана рiвнiсть. Ці точки утворюють криву споживацьких можливостей. Вона показує, як корисність, що її отримують споживачі, змінюється при всіх можливих варіантах розподілу ресурсів та виробленої продукції. Кожна точка на кривій споживацьких можливостей відповідає ефективному варіанту розподілу продукту i ресурсів. Уздовж неї неможливо поліпшити становище однієї особи без завдання шкоди іншій.

Рис. 4.1.3 – Крива споживацьких можливостей