Джерела інформації

Базовкін Т., Кремінь В. Партії та громадські об'єднання України. – К.,1994.

Білоус А. Виборче законодавство та партійна система України в порівнянні з деякими країнами ЄС та Східної Європи // Нова політика. – 1999. – №1.

Бабій С. І. Політичні партії: минуле, сучасність, проблеми правового статусу //Трибуна. – 1997. – № 1,2.

Выдрин Д.И. Многопартийность: "за" и "против" //СПН. – 1990. –№9.

Голубицький О.П., Криворучко Т.Г., Кулик В.О., Якушик В.М.. Політичні партії України. – К., Кобза, 1998.

Зельницький А., Удовенко П. Політичні партії і вибори. – К.: ІУЕП "Гарант квалі", 2003.

Оксак О. Відповідальність проти популізму: виборці, партії та уряд у демократичному суспільстві //Нова політика. - 2000. - №1.

Пахарєв А. Багатопартійність і партійна система — поняття не тотожні //Віче.- 2002.-№2.

Политическая наука: Политические партии и партийные системы в современном мире: Сб. науч. тр. / РАН.ИНИОН. – М.: ИНИОН РАН, 2006. – 284 с.

Примуш М.В. Вибори. Демократія. Партії. //Політика і час. – 2000. – №5-8.

Примуш М.В. Демократія і багатопартійність // Політика і час. – 2001. – №2.

Примуш М.В. Історія і теорія політичних партій. – Донецьк: "Китис", 2000. – 260с.

Примуш М.В. Політична орієнтація політичних партій //Трибуна. – 2000. – №5-6.

Примуш М.В. Політичні партії: механізми інституалізації і структурної трансформації: автореф. дис. д-ра політ. наук. – Львів, 2003.

Примуш М.В. Політичні партії на виборах //Віче, 2003. – №10.

Примуш М.В. Право і утворення політичних партій / Право України. –2004.- №1.

Политические партии и партийные системы //Вестник Моск.ун-та.-Серия 12, Политические науки. – 1998. – №6.

Саміло Г. Політичні партії як складова частина політичної системи демократичної держави // Підприємництво, господарство і право. – 2003. –№4.

Танчер В., Карась О., Кучеренко О. Політичні партії та рухи у світлі «ситуації постмодерну». – К., 1997.

Шведа Ю. Партійна система України на шляху до поляризованого плюралізму // Українські варіанти. –1998. – №3-4.

Шведа Ю. Соціологія партійних систем Моріса Дюверже // Нова політика. – 1996. – №4, 5.

3.1. Політична культура і політична соціалізація

Проаналізуйте концепції політичної культури. Як і будь-який інший вид людської діяльності, політика має свідомий характер. Визначаючи у кінцевому підсумку об’єктивними економічними та соціальними чинниками, вона водночас здійснюється під впливом свідомості та культури людей. Зверніть увагу, що саме політична культура визначає політичну поведінку індивідів і соціальних спільнот, надаючи їй певного змісту та спрямування. Політична культура багато в чому визначає також характер і особливості конкретної політичної системи, політичний режим, динаміку і спрямованість політичних процесів. Визначте типи політичної культури.

Без вивчення і врахування об’єктивного чинника політичного життя, впливу свідомості і культури неможливо осягнути сутність політичних явищ і процесів, визначити тенденції і перспективи їх розвитку. Запам’ятайте, що поняття політичної культури дає можливість перейти від поверхневого сприйняття політичної системи, функціонування її інститутів до розуміння глибинних причин політики, ролі в ній ідеалістичного чинника, традицій, уявлень, переконань. Про важливість вивчення політичної культури свідчить те, що політологію іноді визначають як науку про закономірності розвитку та функціонування політичної культури. Проаналізуйте функції і структуру політичної культури.

Визначте значення політичної культури в житті суспільства, яке зумовлює прагнення різних політичних сил, передусім політичних партій, узяти під свій контроль процес формування політичної культури, засвоєння індивідом політичних знань, норм і цінностей, впливати на нього у вигідному для себе напрямі. Уясніть сутність політичної соціалізації, її етапи та основні типи.