Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект по ФО.doc
Скачиваний:
144
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
1.42 Mб
Скачать

9. Методи калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг

Основним методом обліку витрат і калькуляції собівартості продукції є : простий, позамовний, попередільний. Вони можуть бути, як не нормативними так і нормативними (позамовно-нормативний, попередільно-нормативний і т.д.).

Простий (однопередільний) метод обліку витрат і калькуляції собівартості продукції застосовуються у виробництвах, які виробляють один вид продукції з коротким виробничим циклом і незначним розміром витрат у незавершене виробництво, що дозволяє не приймати до уваги його наявність при нарахуванні собівартості, тобто відносити всі витрати виробництва на випуск готової продукції.

До промислових підприємств, які застосовують простий метод витрат і калькуляції собівартості відносяться підприємства добувної промисловості (нафто-газо- вугільнодобувного виробництва), теплові і атомні станції, лісозаготівельні та інші виробництва.

Суть простого (однопередільного) методу полягає в тому, що фактична собівартість одиниці продукції (1 тона вугілля, 1 квт год електроенергії і т.д). визначається шляхом ділення суми виробничих витрат, облік яких ведеться за статтями калькуляції, на фактичну кількість виробленої продукції.

Позамовний метод обліку витрат і калькуляції собівартості продукції застосовується в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах (суднобудування, турбобудування, важке машинобудування та інше), а також в дослідних виробництвах, які виготовляють одиничні вироби чи дрібні партії.

Особливістю цього методу є те, що всі витрати тут враховують за замовленнями, незалежно від складності технологічного процесу. На кожне замовлення відкривається калькуляційна картка. В розмірах кожного замовлення витрат враховуються за статтями калькуляції. Об’єктом калькуляції при методі позамовного обліку виробництва є собівартість завершених замовлень. Витрати по незавершеним замовленням залишаються на балансі як витрати незавершеного виробництва. Таким чином відпадає необхідність умовного розподілу витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом.

Попередільний метод обліку витрат і калькуляції собівартості продукції застосовуються у виробництвах, де готову продукцію отримують шляхом послідовної переробки вихідної сировини на окремих стадіях (переділах) виробництва.

Прикладом таких виробництв є металургійне, текстильне, будівельних матеріалів (цегла, цемент), ряд галузей хімічної промисловості.

Витрати на виробництво при попередільному методі враховують по окремих переділах, а в середині них – за статтями калькуляції в розрізі видів чи груп продукції.

Собівартість готової продукції визначається шляхом послідовного додавання до витрат наступного переділу, витрат попереднього переділу (тобто шляхом поступового нарощування витрат).

Значним недоліком розглянутих вище методів є відсутність поточного контролю за виконанням норм витрат та формуванням собівартості продукції. Цей недолік відсутній при використанні нормативного методу.

Зміст нормативного методу характеризується наступними принципами його організації:

- передчасним складанням нормативних калькуляцій на основі технічно обґрунтованих діючих норм витрат за основними статями виробництва в натуральному та грошовому виді;

- обліком змін діючих норм поступово з організаційно-технічними заходами та визначенням впливу змін на собівартість продукції;

- виявленням відхилень фактичних витрат від діючих норм по місцям, причинам.