Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
attachments / навч пос теоря РП-1.rtf
Скачиваний:
29
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
2.25 Mб
Скачать

9. Частка як частина мови. Класифікація часток. Правопис часток

Часткою називається неповнозначна незмінна частина мови, яка надає окремим словам чи реченням додаткових змістових, емоційно-експресивних і модальних відтінків або бере участь у творенні морфологічних форм і нових слів.

На відміну від сполучників і прийменників, частки не служать засобом вираження синтаксичних відношень. За синтаксичними можливостями частки поділяються на ті, що мають вільне, відносно вільне та фіксоване місце в реченні (препозиція, постпозиція щодо слова, до якого відносяться).

За особливостями функціонування частки поділяються на два типи – фразові та слово- і формотворчі.

Фразові частки оформлюють певний тип речення, виражають ставлення мовця до змісту всього речення або виділяють один із компонентів речення. Усі фразові частки за функціонально-семантичними особливостями поділяються на такі групи:

1) частки, що виражають різні змістові відтінки значення слів, словосполучень або речень;

2) частки, що виражають модальні і модально-вольові відтінки значень;

3) емоційно-експресивні частки, що виражають емоційну оцінку висловлення, та експресивно-підсилювальні частки, які підсилюють виразність мовлення.

1. Частки, що виражають різні змістові відтінки значення слів, словосполучень або речень

До цієї групи часток належать:

а) вказівні частки: ось, он, онде, ген, це, оце, то, от, ото;

б) означальні частки: саме, якраз, справді, точно, власне, рівно. Деякі з цих часток можуть виступати в ролі прислівника, вони можуть відноситися до всіх повнозначних частин мови. Означальні частки вказують на кількісну неповноту, приблизність, уточнюють зміст слова, до якого відносяться («Сиділи ми в садку, там саме зацвітало І сипався з каштанів білий цвіт» (Леся Українка));

в) видільні частки: навіть, тільки, лише, лиш, лишень, хоч би, хоч, хоча б, аж, же (ж), таки, уже (вже), собі, бодай, все ж. Видільні частки служать для логічного виділення в реченні слова, до якого вони відносяться («Прийди хоч уві сні і нахились до мене» (В. Сосюра)).

2. Частки, що виражають модальні і модально-вольові відтінки значень

До цієї групи часток належать:

а) власне модальні частки: мовляв, мабуть, ніби, навряд, навряд чи, ледве чи, ба, ой, ну й.

Власне модальні частки надають висловлюванню певного емоційно-оцінного забарвлення. Це може бути як сумнів у вірогідності повідомлення, так і впевненість у його правдивості, важливості тощо.

Як і модальні прислівники, частки цієї групи в реченні виступають синтаксично не зв’язано з іншими членами речення, однак, на відміну від прислівників, вони не можуть виступати у предикативній функції («Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні» (О. Довженко));

б) стверджувальні частки: так, еге, еге ж, атож, аякже, авжеж. Вони вказують на те, що сказане цілком відповідає дійсності або що мовець повністю згоден з повідомленням. З метою підсилення частка так може повторюватись. Інші частки трапляються переважно в розмовній мові і в мові художньої літератури («По-твоєму, то всі б то люди готові поїсти одні других?» «Атож! Авжеж готові!» (І. Нечуй-Левицький).

Частка да не відповідає нормам сучасної української літературної мови. У діалектах української мови трапляються стверджувальні частки айно, йо;

в) заперечні частки: не, ні, ані.

Частка не вживається майже з усіма частинами мови. Залежно від місця в реченні вона може заперечувати як зміст висловлення повністю, так і якийсь із компонентів речення. Коли частка не вживається в реченні двічі – перед допоміжним дієсловом і перед інфінітивом у складеному присудку – заперечення нейтралізується й речення набуває стверджувального змісту (Він не міг не прийти).

Коли в реченні з часткою не у присудку є заперечний займенник, заперечний зміст речення посилюється: («Тихо, любо жилося дитині, І ніщо не сушило серденька» (Леся Українка).

Частка ні вживається для підсилення заперечення, вираженого дієсловом-присудком з часткою не або словом нема.

Вона може підсилювати заперечення як одиничного додатка, так і кожного з кількох однорідних додатків. У цій функції частка ні, повторюючись, виступає одночасно в ролі підсилювального єднального сполучника («Нас не спинять ні холод, ні спека, ані куля, ні яд, ні багнет...» (В. Сосюра).

Крім того, частка ні виступає еквівалентом речення при заперечній відповіді.

Частка ані, варіант частки ні, уживається для більш експресивного заперечення одиничного додатка або групи однорідних додатків (при повторенні) «Так уже я звівся, що ані гніватись, ані жалкувати ні на кого не маю!» (Марко Вовчок);

г) питальні частки: чи, хіба, невже та ін. Питальні частки служать допоміжним засобом для оформлення питальних речень. Вони можуть входити до складу питального речення або бути еквівалентом питального речення («Невже справжній смак свободи можна відчути лише в обмеженнях її?» (О. Гончар). Частки хіба і невже надають питальному реченню відтінку сумніву. У ролі еквівалентів питального речення можуть уживатися і стверджувальні частки з питальною інтонацією («До Марусі? Еге так? сказала Христина, подаючи руку Ломицькому»«Еге! обізвався Ломицький» (І. Нечуй-Левицький).

Розмовні питальні частки га, ну можуть служити для перепитування або спонукати до продовження розмови, виражати недовіру до почутого тощо.

Соседние файлы в папке attachments