9. Ренесансність творчості Дж. Бокаччо.

1. Видатний письменник Відродження. Творчість Боккаччо, разом з творчістю інших митців слова доби Відродження, має велике значення для всього подальшого розвитку світової літератури та культури.

Своїми творами ці письменники не лише розвивали жанрову систему, а й утверджували новий світогляд, робили світосприйняття людей гуманістичнішим, вони сприяли розвиткові не тільки гуманізму, а й індивідуалізму в найкращому розумінні цього слова: саме за часів доби Відродження люди «повірили» у те, що мають право на земне щастя, що кохання не є гріхом

2. Новаторство змісту. У творчості Боккаччо тривалий час співіснували залишки середньовічного світогляду й світогляду Відродження. «Воюючи» із Середньовіччям, Боккаччо звертається до античних образів і мотивів, які письменник переосмислив і до яких звертався як до своєрідного виправдання своїх гуманістичних теорій. Любов у добутках Боккаччо зображена з використанням різних образів і різних сюжетних колізій: це не тільки ідилічні картини щастя розділеного почуття, але часто й нечесність, учинки, гідні осуди. Але одне виправдує Боккаччо у своїх добутках - прагнення на щастя в любові й право людини на звичайне людське щастя. Не заперечуючи релігії або її приписанням, він, проте, не боїться піднімати тему нечесності, хабарництва й аморальності в лавах священиків, чим, за більшим рахунком, прислужується саме твердженню релігії і її розквіту.

10. Серйозність карнавального в романі й житті ф. Рабле.

Произведение Рабле , правильно раскрытое, проливает обратный свет на тысячелетия развития народной смеховой культуры, величайшим выразителем которой в области литературы он является. Освещающее значение Рабле громадно; его роман должен стать ключом к мало изученным и почти вовсе не понятым грандиозным сокровищницам народного смехового творчества.

Задача настоящего введения – поставить проблему народной смеховой культуры средневековья и Возрождения, определить ее объем и дать предварительную характеристику ее своеобразия.

Народный смех и его формы – это, как мы уже сказали, наименее изученная область народного творчества.При всем разнообразии этих форм и проявлений – площадные празднества карнавального типа, отдельные смеховые обряды и культы, шуты и дураки, великаны, карлики и уроды, скоморохи разного рода и ранга, огромная и многообразная пародийная литература и многое другое – все они, эти формы, обладают единым стилем и являются частями и частицами единой и целостной народно-смеховой, карнавальной культуры.

Все многообразные проявления и выражения народной смеховой культуры можно по их характеру подразделить на три основных вида форм:

1. Обрядово-зрелищные формы (празднества карнавального типа, различные площадные смеховые действа и пр.);

2. Словесные смеховые (в том числе пародийные) произведения разного рода: устные и письменные, на латинском и на народных языках;

3. Различные формы и жанры фамильярно-площадной речи (ругательства, божба, клятва, народные блазоны и др.).

Все эти три вида форм, отражающие – при всей их разнородности – единый смеховой аспект мира, тесно взаимосвязаны и многообразно переплетаются друг с другом.

Дадим предварительную характеристику каждому из этих видов смеховых форм.

Серьёзность заключается в том, что он старался изобразить тогдашние обычаи