Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Козаченко Укр мова

.pdf
Скачиваний:
11814
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
14.46 Mб
Скачать

Тема ?. УІс рфопс гічні норми сучасної української літературної мови

Повні та неповні речення

Повними називаються такі речення, в яких не має пропущених членів речення.

Неповними називаються такі речення, в яких пропущено один або кілька його членів.

Двоскладні та односкладні речення

Речення з одним головним членом (підметом або присудком) називається односкладним. Односкладні речення бувають:

—означено-особові, в яких присудок означає дію, що стосується певної особи (або осіб). Наприклад: Завтра піду (я) на іустріч з відомим поетом;

—неозначено-особові, в яких присудок означає дію або стан кевизначених осіб. Наприклад: Нас учили стрічати негоди та лиха грудьми;

—узагальнено-особові, в яких присудок означає дію, що може стосуватися будь-кого з людей. Наприклад: Давніх друзів ие забувають;

—безособові, у яких присудок означає дію або стан, що відбувається стихійно, без активної участі особи. Наприклад: Світало і хмарилося;

—називні, у таких реченнях не буває присудка, а є тільки підмет. Наприклад: Весна (іменник в одн. або мн., але обов'язково у Н.в); Простора кімната (підмет може мати при собі пояснювальне слово, найчастіше означення); О, радість моя (називні речення можуть мати у своєму складі вказівні частки, вигуки); Газета "Вечірній Київ" (називними реченнями є назви газет, журналів, парків, назви установ).

Речення з двома головними членами (підметом і присудком) називається двоскладним: Я багато читаю.

За структурою речення поділяються на прості та складні. Простим називається речення, в якому є тільки одна грама-

тична основа (предикативний центр, синтаксичний центр). Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями.

Складне речення має дві або більше граматичні основи. У складному реченні частини, що мають свої синтаксичні центри, відносно рівноправні.

2 1 1

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

Прямий і зворотний порядок слів у реченні

Порядок розташування слів у реченні вільний, проте є певні правила, які визначають послідовність розміщення членів речення.

Прямим вважається такий порядок слів у реченні, при якому присудок стоїть після підмета (Епоха п'ятиповерхових будинків зародилася в 50-і роки).

Прямий порядок другорядних членів речення пов'язаний з порядком слів у словосполученні:

узгоджене означення стоїть перед означуваним словом;

додаток — після керівного слова;

обставина може бути перед головним словом і після нього (у реченні головним словом виступає присудок).

Порушення прямого порядку слів з метою виділення якогось із них називається інверсією (зворотним порядком слів).

При зворотному (непрямому, інверсійному) порядку слів присудок передує підмету (Нещодавно до мене заходив Тарас).

Основні правила пунктуації

Кома ставиться:

І.У простому реченні

1.Між однорідними членами речення:

— не з'єднаними сполучниками: Гарячі компреси роблять

перед

чищенням

обличчя,

накладанням живильних

масок,

маса-

жем

з лікувальною метою;

 

 

 

 

 

з'єднаними

двома

або

більше

однаковими

сполучника-

ми

( і . . . і ,

й...й, н і . . . н і , то...то,

ЧИ ... ЧИ,

або...або):

Зібрану

траву

зв'язують

у пучки

і сушать або на горищі, або

під

накриттям;

— з'єднаними протиставними сполучниками (а, але, однак, проте, зате, та (але), так, хоч (хоча): Тонік з обличчя не стирається, а змивається водою;

— перед другим з парних сполучників (не тільки...а й, як...так і, не так...як, хоч...але (та), не стільки...скільки): Компрес може бути як самостійною процедурою, так і доповнювати дію кос-

метичних

препаратів;

перед

словами а саме, як-от, такий як та ін., що стоять

після

узагальнювальних слів: Незалежно від конструкції те-

рези повинні мати основні метрологічні властивості, а саме: стійкість, сталість показань, точність.

212

Тема ?. УІс рфопс гічні норми сучасної української літературної мови

Примітка. Якщо при означуваному слові є два або більше ікшачень, то вони можуть бути однорідними і неоднорідними.

Означення неоднорідні, якщо вони в різних планах характеризують предмет (верес м'яким світло-фіолетовим килимом стелиться під ногами); однорідні — якщо характеризують предмет в одному плані (вигляд, внутрішні якості та ін.) (на-

ч/стріч нам йшла невисока, худорлява жінка)-, однорідні вони н тоді, коли являють собою перелік ознак (бавовняні, вовняні, шовкові тканини). Однорідні означення звичайно можна замінити одним словом {важка, чорна хмара — гнітюча).

Два означення однорідні, якщо першим стоїть непоширене означення (виражене одним повнозначним словом), а другим — иоширене (виражене групою слів): літній, залитий сонцем степ; якщо ж вони стоять навпаки — то неоднорідні: залитий сонцем

літній

степ.

 

Не

є однорідними:

піду подивлюся, сядьмо поміркуймо, жду

не діждуся, дивишся не

надивишся, дишеш не на дишешся та ін.

Не ставиться кома між двома непоширеними однорідними членами речення, з'єднаними повторюваним сполучником і...і,

ні...ні,

якщо це стійкий вислів типу: ні

слуху ні духу, ні за що

пі про

що, ні живий ні мертвий, ні вдень

ні вночі, і сміх і гріх, і

сяк і так, ні те ні се.

 

2. Після стверджувальних слів так, еге, гаразд, авжеж, аяк-

же,

заперечного -

ні:

Так, уживання ліків несумісне із вживан-

ням

алкоголю. Ні,

не

марний труд ваш, фармацевти.

Увага! Слід відрізняти стверджувальні слова так, ні, гаразд від однозвучних часток, прислівників, після яких кома не ставиться: Так ніхто ще не довіряв лікарю.

При окличній чи питальній інтонації: Так! Я буду крізь сльози сміятись... (Леся Українка); Ви поговорите з нею? Так?

3. Після вигуків (при окличній інтонації ставиться знак оклику): О, як люблю я рідну землю (Воронько); Гай! Гай! Море, грай, реви, скелі ламай! (Т. Шевченко).

Проте слова о, ой, рідше ох і, ну й, якщо вживаються в ролі підсилювальних часток, комами не відділяються: Ой зацвіла червона калина над криницею (Народна творчість).

Не відокремлюються вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання:

Ой ти, дівчино, з горіха зерня... (І. Франко).

І1

II II

і

213

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

4. Для виділення вставних слів і вставних речень. Вставні слова і словосполучення виражають:

^ оцінку повідомлюваного (впевненість або невпевненість):

безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, в усякому разі, на певно, дійсно, думаю, зрозуміло, здається, очевидно, природно, припустимо, само собою зрозуміло, слід гадати, скажімо, споді

ваюся. Сюди ж належать слова: було, буває, бувало,

трапляєть

ся, як

звичайно, як

завжди, як водиться;

 

^ почуття мовця, дають емоційну оцінку повідомлюваних

фактів:

на щастя,

на жаль, на радість, на біду,

ніде правди

діти, нічого гріха таїти, чого доброго, на диво;

 

вказують на порядок думок та їх зв'язок, послідовність ви-

кладу: по-перше, по-друге, з одного боку, отже, нарешті, словом,

одним

словом,

власне кажучи,

можна сказати,

передусім, між

іншим,

наприклад,

повторюю,

підкреслюю,

головним чином,

проте,

однак, крім

того та ін.;

 

 

 

 

^ вказують

на

джерело

інформації:

кажуть,

повідомляють,

за повідомленнями,

за даними, за визначенням, з погляду, по-

моєму,

по-твоєму,

пам'ятаю,

на

думку,

за

словами;

^ вказують на способи оформлення думок або характер висловлювання: взагалі, власне кажучи, одним словом, можна сказати, так би мовити, якщо говорити правду та ін.;

^ вставні слова, звернені до співрозмовника або до читача з метою активізації його уваги до повідомлюваного: розумієте, бачиш, уявіть, вірите, послухайте, погодьтеся, пробачте мені, дозвольте.

Ніколи не бувають вставними слова навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито, адже, буквально, у кінцевому підсумку, до того ж. Слід відрізняти вставні слова та словосполучення від подібних до них слів, які є членами речен-

ня й комами не виділяються.

 

Порівняйте: Нарешті (під кінець) ти

зрозумів. І ось, наре-

шті, Прага (і ще крім того). Я взагалі (в

цілому) погоджуюся на

цю пропозицію. Я, взагалі, (взагалі кажучи) довго думав над цим питанням. Він певно (добре) знає. Він, певно, (мабуть) знає.

Залежно від того, як вставні слова і речення вимовляються, їх виділяють з обох боків комами (при нейтральній інтонації), тире (при підвищеній інтонації) або дужками (при пониженій інтонації). Наприклад: Звали нашого діда, як я вже потім дові-

2 1 4

Тема ?. УІс рфопс г і ч н і норми сучасної української літературної мови

іічіісь, Семеном (О. Довженко). Годинник бив — що з ним? — зо-

іі,-їм не

ту годину

(І.

Жиленко). З-за погрібника пахло м'ятою

І росло

її

там,

густої

та холодної, багато), а від хати несло

• ІЦХОМ

матіоли

(Є.

Гуцало).

.'). Для виділення звертань: Зброє моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам (Л. Українка).

в.Для виділення:

-порівняльних зворотів, що вводяться словами як, мов,

шіче,немов, ніби,які,ніж та ін.: Час

тече, немов пісок з долоні;

)І квітку не можу зривати, бо їй, як

людині, болить.

Порівняльний зворот виділяється, якщо його можна перетворити на підрядне речення.

Увага! Кома не ставиться:

^ перед сполучником, якщо він стоїть між підметом і присудком: Ліси наче світились наскрізь (О. Гончар). А голос у дівчини мов тої скрипки спів (Л. Українка);

^ у сталих фразеологічних зворотах: холодний мов лід, білий

ніс сніг,

упав як підкошений, роби як хочеш, змокнув як хлющ,

точно як

в аптеці;

— зворотів, що обмежують або уточнюють зміст усього речення й починаються словами крім, всупереч, за винятком, на підміну від, особливо, включаючи, замість, наприклад, навіть, зокрема тощо, якщо наявне інтонаційне відокремлення: Завідувач аптеки зрозуміла, що ніхто, крім неї, цю роботу не зможе виконати; Ліки, наприклад, антибіотики, несумісні з алко-

голем;

Усі фармацевти підприємства, включаючи керівництво,

були

нагороджені грамотами; Фармацевтична галузь, особливо

зараз,

переживає нелегкі часи реформування.

Увага! Якщо прийменник замість має значення "за", "взамін", то зворот із ним не відокремлюється: Замість брата він взяв із собою сестру; Замість анальгіну він купив цитрамон.

7. Для виділення прикладок:

— прикладки, що починаються словами тобто, наприклад, або (тобто), зокрема, особливо, на ім'я, на прізвище, так званий, родом, за походженням тощо: Орфографію, або правопис, пови-

нен

знати кожен; Альбатроси, тобто морські чайки, летіли

над

теплоходом;

11

прикладка зі словом як відокремлюється тільки тоді, коли

має

відтінок причини. Якщо ж

вона вживається із значенням

215

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

"у ролі кого", то кома не ставиться: Петро Васильович, як к<'

рівник

установи, успішно

реалізовував задумані проекти; Ми

знали

його як досвідченого

фахівця своєї справи;

— прикладки, що стосуються особового займенника або зп гального іменника: Ми, жителі Полісся, вміємо цінувати красц природи; Поліщуки, з діда-прадіда хлібороби, люблять працюва ти на землі;

— поширені й непоширені прикладки, які стоять після пояснювального слова, що є власним іменником: Ганна Петрів на, досвідчений керівник, добре знала стан справ на підпри ємстві. Якщо прикладка стоїть перед власним іменником, то комою відокремлюється тільки тоді, коли має ще й відтінок причини: Син кріпака, Шевченко добре знав долю поневоленого селянства. Якщо вказівки на причину немає, комою прикладка не відокремлюється. Порівняйте: Фармацевта Галину дуже по важають в колективі; Галину, фармацевта, дуже поважають

уколективі;

— якщо прикладкою є власне ім'я, то кома ставиться: Нехай мене, Кармелюка, в світі споминають (Марко Вовчок).

8. Для виділення дієприкметникових зворотів:

— якщо дієприкметниковий зворот стоїть після пояснювального слова: Сад, вкритий першою осінньою позолотою, був

якийсь

особливо

чарівний;

якщо дієприкметниковий зворот стоїть перед пояснюваль-

ним словом, то

відокремлюється тільки тоді, коли вказує ще

й на причину: Стомлені важкою дорогою, люди йшли мовчки.

Якщо на причину не вказує, то кома не ставиться: Перед нами

розстилався

осяяний

сонцем

степ.

 

9. Для виділення дієприслівникових зворотів: Соломія сиді-

ла,

обнявши

голову

руками,

і думала; Перебиваючи один одно-

го,

хлопці

розповідали про

пригоду; Заходило сонце, кидаючи

останні промені на

верхівки

дерев;

— дієприслівниковий зворот, який стоїть після сполучників і, та, а, які з'єднують однорідні присудки, відокремлюється комами з обох боків: Василь підвівся з-за столу і, подякувавши господарям, почав збиратися в дорогу;

— якщо сполучник а пов'язаний з дієприслівниковим зворотом, кома після а не ставиться; якщо ж а не належить до дієприслівникового звороту, то кома після а ставиться: Ольга

216

Тема 1. Орфографічні норми сучасної української літературної мови

ЦІЧІЖНО вислухала доповідача, а вислухавши, зробила якісь записи у блокнот; Хлопці не залишали поля, а, перечекавши дощ, продовжили роботу;

— виділяються одиничні дієприслівники, коли вони означа- ють час, причину, умову дії: Повечерявши, полягали спати (Паши; Мирний); Прощаючись, Багіров відкликає Ясногорську вбік

(О. Гончар). Одиничні дієприслівники, що стоять безпосередньо при присудку й мають значення прислівника, комами не відокремлюються: Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський); Ідуть

ііінчата в поле жати та, знай, співають ідучи (Т. Шевченко).

10.Для відокремлення означень:

виражених дієприкметниками та прикметниками, що ма-

їс >ть при собі залежні слова й стоять після означуваного іменника: Акації стояли саме в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць;

виражених дієприкметниками та прикметниками, якщо кони стоять після означуваного іменника, особливо коли перед ним є означення: Батькові руки, великі і натруджені, підняли мене вгору.

Увага! Якщо перед означуваним словом немає означення, то кома може і не ставитись: 3 портрета на нього дивилися очі мудрі і спокійні;

якщо вони стосуються особового займенника: Енергійна і

кмітлива, вона добре справлялася з будь-якою роботою;

— виражених дієприкметниками та прикметниками, якщо вони стоять перед іменником і мають ще й обставинний відтінок (вказують на причину): Обсаджена квітами, перед нами біліла стінами нова хата.

11.У складному реченні

11.Між простими реченнями у складносурядному перед спо-

лучником: Сичі

в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів

(Т. Шевченко);

Тепло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок);

Або не сокіл я,

або спалила мені неволя крила (Л. Українка).

12.Для відокремлення речень, що входять до безсполучникового складного речення: Засвітить місяць, засяють зорі, земля потоне в сріблястім морі (О. Олесь).

13.Для відокремлення в складнопідрядному реченні підрядних речень, уведених сполучниками або сполучними словами, від головних і від інших підрядних: Таке це літо золоте, що за-

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

буваються жалі (Г. Чубач); Як хочеш від людей шаноби, любои і гнів бери у путь (М. Рильський); Людина, яка втрачає корінь, подібна до підточеного дерева (І. Цюпа).

14. Якщо підрядна частина стоїть після головної і поєднуєті. ся з нею складним сполучником підрядності тому що, через то що, завдяки тому що, незважаючи на те що, внаслідок того що, в міру того як, з тих пір як, після того як, перед тим як, то коми ставиться або перед усім сполучником, або в середині його, але

тільки один раз.

Порівняйте: Надворі стало темно, через те

що небо заволокло

хмарами; Надворі стало темно через те, що

небо заволокло хмарами. Якщо підрядна частина зі складеним сполучником підрядності стоїть на першому місці (перед головною), то сполучник комою не розділяється: Через те що небо заволокло хмарами, надворі стало темно.

15. При збігові сполучних засобів у підрядних частинах (двох підрядних сполучників, підрядного сполучника і сполучного слова, сурядного і підрядного сполучників або сполучних слів) кома між ними ставиться тільки в тому випадку, якщо при опущенні другої підрядної частини складне речення не потребуватиме перебудови: Голова йому видалася неймовірно важкою, бо коли захотів озирнутися, то йому була несила її повернути (Н. Рибак).

Кома у складному реченні не ставиться:

16. Якщо обидві частини складного речення мають спільне слово і поєднуються неповторюваними сполучниками: Тільки

невсипуще море бухає десь здалеку

та

зорі тремтять в ніч-

ній прохолоді (М. Коцюбинський);

На

хвилину раптом стихли

голоси і спинилися тіні (Ю. Смолич). Але: Здавалося, і вітер тут чорний, і дощ ллє з неба, як смола (0. Гончар).

17. Якщо це речення питальне, окличне чи спонукальне:

Який

простір і як легко дихати

під високим небом Кавказу!

(Т. Масенко); Хай наше слово не

вмирає і наша правда хай

живе!

(М. Рильський).

 

18.Між двома називними або безособовими реченнями, що мають однорідні присудки: Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто не забуде (0. Довженко); Дощило і в повітрі віяло прохолодою (А. Головко).

19.Перед як у сполученнях як слід, як треба, як годиться тощо, коли немає ясно вираженого підрядного речення: Учися як слід, той добре буде.

218

Тема ?. УІс рфопс гічні норми сучасної української літературної мови

20. Якщо перед підрядним сполучником або сполучним сло-

мим стоїть сурядний сполучник: Ми не знали і коли розпочнеться свято.

21.Якщо перед підрядним сполучником або сполучним слоном стоїть частка не: Хотілося б знати не що він сказав, а як.

22.Якщо підрядна частина складається з одного слова: Він обіцяв прийти, але не сказав коли.

23.Якщо перед сполучниками як, ніби стоять слова майже, юіісім: Через декілька днів його почали сприймати майже як

іІ>ахівця.

Крапка з комою ставиться:

1. Між поширеними однорідними членами речення, якщо в середині хоча б одного з них є коми: У густій мряці потонуло

а се

місто:

будинки, зажурені й принишклі; дерева, ніби замрія-

ні

або сонні, на

котрих,

здавалося, було штучне, нерухоме лис-

тя;

вулиці,

що

зникли у

тумані безслідно.

2. Якщо частини складносурядного речення, з'єднані сполучниками а, але, проте, все ж, однак, рідше і, та, дуже поширені, або мають уже всередині розділові знаки, або далекі за змістом, або автор хоче підкреслити їхню самостійність: Встала весна,

чорну

землю

сонну розбудила,

уквітчала її рястом, барвінком

укрила; і на полі жайворонок,

соловейко в гаї землю, убрану вес-

ною,

вранці

зустрічають...(Т.

Шевченко).

3. Між частинами безсполучникового складного речення, які зберігають певну самостійність у змістовому відношенні або значно поширені і мають у своєму складі розділові знаки: На по-

розі стоїть бабуся; навкруги

тиша; скрізь ясно;

з поля

вітерець

віє; з гаїв холодок дише; десь-то вода

гучить;

а

високо

над усім

грає-сіяє вишнє променисте

сонечко...

(Марко

Вовчок).

 

Двокрапка ставиться:

1. Після узагальнювального слова перед однорідними членами речення: У густій мряці, білій як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи (М. Коцюбинський).

Якщо немає узагальнювального слова, але є слово, якого стосуються однорідні члени речення: На ріст рослин впливають: ґрунт, освітлення, температура, і, нарешті, якість насіння.

2. Між частинами безсполучникового речення:

якщо друге речення розкриває зміст першого в цілому або одного з його членів, або вказує на причину того, про що йдеть-

2 1 9

І

її

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

ся

в першому

реченні: Ідеш: волошки у житах, березка в'ється

по

стеблині (О.

Олесь);

^ якщо наступне речення пояснює, розкриває зміст поперед нього: У Надійки радість: приїхав брат;

^ якщо друге речення доповнює зміст першого (можна вста вити сполучник що), а в першому є дієслова бачити, дивитись, чути, знати, розуміти: Відчуваю: на цьому справа не закінчена. (Відчуваю, що на цьому справа не закінчена).

Примітка: двокрапку у реченні можна замінити словами: а саме, тому що, бо.

Тире ставиться:

1. Між підметом і присудком, якщо вони виражені однаковими лексично-граматичними категоріями: Справжня дружба — чисте джерело.

2.Перед це, то, ось, значить, тобто, або (у значенні тобто), якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова: Жити мені без праці — зна чить не жити (Д. Павличко).

3.На місці пропущеного члена або кількох членів речення:

Сьогодні — (є) твій день народження.

4. Перед узагальнювальним словом після однорідних членів

речення: На

пустирях, у рівчаках та неглибоких балках —

скрізь росте

ця невибаглива рослина.

5.Перед єднальним сполучником між двома присудками, якщо другий виражає щось несподіване або різко протилежне до висловленого першим: Крикнув бугай у болоті — і замовк...

(Панас Мирний).

6.Якщо друга частина складносурядного речення виражає швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, якщо між частинами речення є відтінок причинно-наслідкового зв'язку: Була метелиця — і тиша залягла (М. Рильський).

7.У безсполучникових реченнях з різнотипними частинами, якщо між ними є умовно-часовий або наслідковий зв'язок: Зі-

йде сонце — утру сльози, ніхто не побачить (Т. Шевченко).

8. Якщо друга половина безсполучникового складного речення має значення протиставлення: Ще сонячні промені сплять —

досвітні вогні вже

горять

(Леся Українка).

9. Якщо друга

частина

безсполучникового речення почина-

ється словами то, цей, той, тоді та ін: Ще й не у бачивши моря, я

2 2 0