Козаченко Укр мова

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

Тема 2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови

Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку

До II відміни належать:

— іменники чоловічого роду з нульовим закінченням (день, лікар, край, дім);

— іменники середнього роду із закінченням -о, -е, -я (вікно, поле, навчання).

У родовому відмінку іменники II відміни залежно від їх зна-

чення мають закінчення -а (-я), -у (-ю).

Закінчення -а(-я) мають іменники, що означають:

1) назви осіб, тварин: фармацевта, лікаря, медика, гіперто-

3)назви днів, місяців: вівторка, четверга, січня, березня, червня;

4)назви мір довжини, площі, ваги, грошових одиниць,

об'єму, часових проміжків: метра, гектара, тижня, місяця, ерга, ома, карбованця.

Але: року, віку;

5)назви дерев: дуба, клена, бамбука;

6)терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури: квадра-

та, атома, радіуса, відмінка;

7) українські за походженням суфіксальні слова-терміни: додатка, трикутника, чисельника, числівника;

8) назви міст, населених пунктів, географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі: Києва, Парижа, Житомира, Обухова, Корчака, Дінця, Дністра, Тетерева, Дніпра;

9) назви частин тіла, анатомічних органів, клітинних утворень, бактерій: лоба, носа, зуба, живота, еритроцита, зародка, капіляра, нейрона, мікроба, міокарда, міхура, мускула, м'яза,

182

Тема ?. УІс рфопс гічні норми сучасної української літературної мови

паразита, поліпа, скелета, хребта, хряща, шлунка, чиряка, черта, язика, яєчника, фурункула.

Але: мозку, епідермісу, паху, попереку, стравоходу, тромбу,

1) назви абстрактних понять, процесів, суспільних і науко-

3)назви збірних понять: колективу, люду, ансамблю, загалу, (факультету, каталогу.

Але: березняка, вишняка, чагарника — з наголосом на кінцевому складі;

4)назви кущових і трав'янистих рослин, назви сортів плодо-

5) назви держав, їх територій, річок, озер, гір, островів: Єгипту, Кіпру, Сибіру, Алжиру, Кавказу, Дону, Бугу, Єнісею, Арарату, Алтаю, Рейну, Інгулу, Нілу, Донбасу, Сахаліну;

6) назви будівель, споруд, приміщень і їх частин: заводу, коридору, кабінету, залу, вокзалу, поверху, палацу.

Але: з наголосом на закінченні -а(-я): млина, гаража, карниза, хліва, погреба;

7) назви установ, закладів, організацій: клубу, коледжу, інституту, санаторію, театру;

8) назви почуттів, відчуттів, процесів, станів, ознак: страху, болю, жалю, грипу, кашлю, усміху;

9) терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни:

синтезу, ферменту, накипу, водогону, аналізу, сюжету, міфу, альманаху;

10) назви хімічних елементів, речовин, тканин, фізіологічних рідин: азоту, аланіну, алергену, алкоголю, альбуциду, альдегіду, анестезину, ацетону, бактерициду, бальзаму, берилу, брому, бутадіону, вазеліну, вітаміну, вуглеводу, вуглецю, галогену, ге-

183

Тема 1. Орфографічні норми сучасної української літературної мови

Рід невідмінюваних іменників

Невідмінювані іменники іншомовного походження можуть мати всі три роди: чоловічий, жіночий і середній.

Іменники (більшість назв неістот) середнього роду

аташе (консультант при дипломатичному представництві); буржуа (той, хто належить до буржуазії); гуру (духовний наставник, учитель житейської мудрості в ін-

дусів); денді (чепурун, франт; вишукано, модно, пишно одягнений

чоловік); імпресаріо (організатор концертів);

кутюр'є (спеціаліст, що розробляє моделі одягу); маестро (шаноблива назва видатного музиканта, композито-

ра, художника); месьє (мосьє) (у Франції та деяких інших країнах — найме-

нування чоловіка, що додається до імені або прізвища, а також форма ввічливого звертання до чоловіка);

папараці (світський фотохронікер); портьє (швейцар у готелі);

185

4

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

рантьє (особа, що живе за рахунок доходів від цінних папе-

верситету), авеню (широка вулиця), бере (груша), цеце (муха), боржомі (вода), кольрабі (капуста), броколі (підвид цвітної капусти), салямі (ковбаса), страдиварі (скрипка).

Деякі невідмінювані іменники також можуть належати до двох родів: дотепний (і дотепна) конферансьє (артист чи ар-

не па-де-де, па-де-труа, сиртакі (назва танців); міцний або міцне бренді; один або одне екю, ескудо (назви грошових одиниць).

Рід деяких невідмінюваних іменників може залежати від лексичного значення цих іменників: велетенський боа (удав) і чудове боа (жіночий шарф із хутра або пір'я); чудовий бієнале і чудова бієнале (фестиваль, виставка); сухе або сухий кеш'ю (тро-

186

Тема ?. УІсрфопсгічні норми сучасної української літературної мови

11 ічне дерево; плід цього дерева); смачний або смачне каберне, аліготе (назви сортів винограду та відповідних вин); прекрасне контральто, сопрано (голос) і відома контральто, сопрано (спіиачка).

Рід невідмінюваних географічних назв

Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родом

ті, Нікарагуа (держава) — ж. р.; спекотна Калахарі, Гобі (пустеля) — ж. р.; яскравий Борнео, Капрі Хоккайдо (острів) — ч. р.; глибоке Ері, Онтаріо (озеро) — с. р.; підступний Страмболі

(вулкан) — ч. р.

Рід складних іменників та абревіатур

Рід складних іменників визначається двома способами:

1) за родом відмінюваного слова в іменниках з одним незмінним компонентом: к&фе-автомат (ч. р.); крем-сода (ж. р.); про- гража-максимум (ж. р.);

2) за родом слова, яке має ширше значення в іменниках із двома відмінюваними компонентами: диван-ліжко (ч. р.); му- зей-квартира (ч. р.); виставка-прод&ж (ж. р.); сукня-костюм (ж. р.); крісло-гойдалка (с. р.).

Рід невідмінюваних абревіатур визначається за родом головного слова абревіатури: НДІ — науково-дослідний інститут (ч. р.); АЕС — атомна електростанція (ж. р.); УТ — Українське телебачення (с. р.); УЗД (не УЗІ) — ультрафіолетове дослідження (с. р.); ВНЗ — вищий навчальний заклад (ч. р.).

Запам'ятайте!

187

«

1

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

188

Тема ?. УІс рфопс гічні норми сучасної української літературної мови

Деякі іменники вживаються у двох родах:

желатин — желатина; зал — зала; кахель — кахля; клавіш — клавіша; манжет — манжета; мозоль — мозоля; мотузок — мотузісл; пелюсток — пелюстка; сусід — сусіда.

Іменники дрож, купіль, фальш, проділ, харч хоча і мають <»дну форму, але належать до двох родів (ч., ж.). Отже, можна сказати: сильний дрож і сильна дрож (дріж); теплий купіль і тепла купіль; справжнісінький фальш і справжнісінька фальш; рівний проділ і рівна проділь; смачний харч і смачна харч.

Особливості творення та відмінювання форм по батькові

Імена по батькові творяться за допомогою суфіксів

Особливості творення форм по батькові від деяких імен: Григорій — Григорович, Григорівна, Ілля — Ілліч, Іллівна, Кузьма — Кузьмич і Кузьмович, Кузьмівна, Лука — Лукич і Лукович, Луківна, Сава — Савич і Савович, Савівна, Хома — Хомич і Хомович, Хомівна, Яків — Якович, Яківна, Яківлевич, Яківлівна

При творенні окремих форм по батькові в основах імен відбувається чергування і-о: Антін — Антонович, Антонівна; Федір —

Особлива увага до родового, давального та місцевого відмінків жіночих імен по батькові:

Р.Галини Вікторівни (а не Галини Вікторівної)

Д.Галині Вікторівні (а не Галині Вікторівній)

М. Галині Вікторівні (а не Галині Вікторівній)

189

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

Форми по батькові при чоловічих іменах завжди мають и орудному відмінку закінчення -ем(а не -ом): Товаришую з Олек сандром Андрійовичем.

Коли в тексті трапляються поряд загальна назва, прізвище, ім'я по батькові чоловічого роду, слід уникати одноманітних відмінкових закінчень і вживати в давальному відмінкові паралельно закінчення -ові, -еві (-єві) та -у (-ю): товаришеві Роману або товаришу Романові; директорові Стецюку.

Про кличний відмінок прізвищ, імен та імен по батькові

1. Прізвища прикметникового походження на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин (-їн) при звертанні мають форму як називного, так і кличного відмінка: Степанишин і Степанишине; Глібов і Глібове.

2. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка мають обидва слова, хоч друге слово може мати форму й називного відмінка: пане фармацевте (фармацевт).

3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім'я: друже Василю, колего Тетяно.

4.У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище має форму називного відмінка: колего Іванюк, друже Воронюк.

5.У звертаннях, що складаються з двох власних імен — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Євгенію Володимировичу, Маріє Борисівно, Руслане Олександровичу.

6.До колективу людей варто звертатися: панове, шановні ко-

леги, вельмишановне товариство.

7. При звертанні широко вводиться слово ПАН у різних його

190