Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Козаченко Укр мова

.pdf
Скачиваний:
11522
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
14.46 Mб
Скачать

Тема ?. УІс рфопс г і ч н і норми сучасної української літературної мови

Верховна Рада України Верховний Суд України

епоха Відродження, але: відродження

(загальна назва)

Військово-Морські сили України, Військово-Повітряні сили України Вітчизна Вітальний лист Президента України Вічний вогонь вокзал Київський

Володимирський кафедральний собор, Восьме березня (8 Березня, Міжнародний жіночий день)

Всесвіт Всесвітній день авіації і космосу

Всесвітній конгрес українців Всесвітня організація охорони здоров'я Всесвітня Рада Миру

вулиця Ярославів Вал вулиця Маршала Тимошенка

галактика Велика Магелланова Хмара Гельсінська спілка Генеральний конструктор України

Генеральна Прокуратура України Генеральний прокурор України Герой України Гімн України Глава Держави

значенні Президент України) Голова Вищого Господарського Суду України Гран-прі (нагорода)

Давня Русь, Давня Греція, Давній Рим День Конституції України День Незалежності України

День Перемоги, Свято Перемоги День поезії, День прав людини

Почесний знак Президента України Президент Академії наук України Премія імені Лесі Українки

Рада Ліги Націй Рада Безпеки ООН Ренесанс (доба)

Руїна (епоха)

Світова організація торгівлі Служба безпеки України Святе Письмо Священний Союз

Середньовіччя (епоха, доба) Січові стрільці (Українські січові стрільці) Софійський собор Софія Київська

Спілка письменників України Статут ООН

Товариство Червоного Хреста указ Президента України

(загальна назва)

Указ Президента України (на початку назви офіційного документа)

Українська автокефальна православна церква Урядова делегація України

Федерація футболу України Федерація незалежних профспілок України

Центральна рада

Червона книга

161

І

 

Тема ?. УІс рфопс г і ч н і норми сучасної української літературної мови

дніпрова вода

українська земля

доктор наук

 

 

хрестові походи

спископ

 

 

черкаські заводи

 

шевченкіана

 

шевченківський стиль

 

Правопис складних слів

І.Разом:

1.Якщо складне слово утворене від підрядного словосполучення (від однієї частини до другої можна поставити питання), то воно пишеться разом: новобудов а — будова (яка?) нова; машинобудівний — будує (що?) машини; сонцесяйний — сонце (що робить?) сяє.

2.Слова з першою числівниковою основою: шестиповерховий — поверхів (скільки?) шість; стовідсотковий, восьмилітровий, дев'яностоградусний, двоярусний, семибальний, трьохатомний,

трикімнатний (але: 6-поверховий, 8-літровий, 7-бальний).

3.Слова з першою частиною пів-, напів-, полу- в загальних назвах: півавтомат, півдози, полудень, напіврідкий, півлітра, півшприца.

4.Слова — загальні назви, друга частина яких починається на я, ю, є, ї, пишуться з апострофом: пів'їдальні, пів'яблука,

пів'яйця,

дит'ясла,

двох'ярусний,

пан'європейський.

5. Слова

з першою

частиною:

авіа-, авто-, агро-, анти-, біо-,

вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі- (квази-), кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мі- кро-, мілі-, моно-, мото-, над-, нео-, палео-, псевдо-, полі-, радіо-, рентгено-, супер-, соціо-, стерео-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фототощо: велотренажер, гідропроцедури, біопродукт, мікроінфаркт, автокаталіз, поліартрит, рентгенопроміння, мікроаналіз, термопара, фонокардіографія, квазіоптика, метабіоз, надприродний, суперліга, медсестра, санстанція.

6. Слова, перша частина яких — дієслово у наказовому способі (у загальних і власних назвах): пройдисвіт, зірвиголова, горицвіт, Вернигора, Перебийніс.

163

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

7. Слова, утворені з трьох і більше основ: світлозвукоефект, термогідроізоляція, телерадіопрограма, супербіодослідження, сліпоглухонімий, гідроелектростанція, райдержадміністрація.

8.Слова зі сполучним звуком (о, е, є): лейкопластир, працелюб, життєздатність, саморобний.

9.Абревіатури, перша частина яких закінчується на приголосний: профспілка, фармколедж, профполіклініка, Нацбанк,

фармфакультет,

медпрацівник,

санбюлетень.

II. Через дефіс:

 

 

1. Якщо складне слово утворене від сурядного словосполучення (перед кожною частиною можна поставити сполучник і), то воно пишеться через дефіс: синьо-жовтий — і синій і жовтий; науково-дослідний — і науковий і дослідний; серцево-судинний

ісерцевий і судинний.

2.Слова, що означають протилежні за змістом поняття:

більш-менш, розтяг-стиск, опукло-ввігнутий, купівля-продаж, окислювально-відновний.

3.Слова, утворені повторенням того самого слова, синонімів: бі- лий-білий, ледве-ледве, сад-виноград, видимо-невидимо, година-дві, часто-густо (але: якщо повторюється те саме слово в різних відмін-

ках, то пишеться окремо: рука в руку, честь честю, одним один).

4. Слова — назви професій, фахів: лікар-онколог, лікар-гіне-

колог,

фармацевт-провізор,

фармацевт-менеджер,

лікар-лабо-

рант,

фельдшер-лаборант, режисер-постановник,

пілот-випро-

бувач,

вчитель-фізик,

інженер-економіст.

 

 

5. Слова —

назви

державних посад,

військових

і наукових

звань:

прем'єр-міністр, лорд-мен, член-кореспондент, генерал-

лейтенант,

унтер-офіцер.

 

 

 

 

6. Слова з

першою частиною віце-, екс-, максі-,

міні-, міді-,

обер-,

унтер-,

лейб-: екс-чемпіон, віце-президент,

максі-пальто,

міні-маркет, обер-прокурор

(старший),

лейб-медик,

міді-спідниця.

7. Слова —

назви одиниць виміру: тонно-кілометр,

кіловат-

година,

метр-градус.

 

 

 

 

 

8. Слова —

назви проміжних сторін світу: норд-ост,

північно-

східний,

південно-західний.

 

 

 

9. Слова — назви механізмів, речовин, явищ, істот, в яких перша частина виражає прикмету чи особливість другої: блок-

система, вакуум-апарат, стоп-кран,

крем-брюле, рентген-апа-

рат, дизель-мотор, інтернет-клуб,

яхт-клуб, крос-реакція.

164

Тема ?. УІс рфопс г і ч н і норми сучасної української літературної мови

10. Слова — назви істот, комах, рослин, мікробів: сон-трава, їїати-й-мачуха, льон-довгунець, бактерія-донор, люби-мене, чаріі.пля, жар-птиця.

11. Слова, перша частина яких пів-, а друга — власна назва:

піа-Європи, пів-Житомира,

пів-Ялти.

12. Складні прикметники, які

означають відтінки чи поєд-

нання кольорів, якості,

смаку:

яскраво-червоний, сіро-голубий,

• іркувато-солоний, кисло-солодкий (але: жовтогарячий, червоногарячий, білосніжний, глухонімий, хитромудрий, зловорожий).

13.

Складні прикметники з першою частиною на -ико, -іко:

історико-культурний,

політико-економічний,

діалектико-ма-

теріалістичний,

фізико-фармацевтичний,

медико-санітарний.

14.

Складні прикметники з першою частиною військово-, во-

с.'нно-:

військово-морський, військово-спортивний, воєнно-стра-

тегічний (але:

військовозобов'язаний, військовополонений).

15.Слова — терміни, до складу яких входять букви; найменування з належними до них цифрами; найменування будинків тощо: Т-подібний, Х-проміння, бензин А-95, 10-А, будинок 28-А, а-адреноміметики.

16.Слова — складні географічні назви, прізвища, подвійні

імена:

Ростов-на-Дону,

Кам'янець-Подільський,

Нечуй-Левиць-

їсий,

Ігор-Богдан, Анна-Марія.

 

Запам'ятайте: пишемо окремо

 

асиметрично розміщений

морально стіикии

 

безконечно малий

науково обґрунтований

безмежно відданий

науково розроблений

 

безпосередньо близький

об'єктивно визнаний

 

безпосередньо залежний

об'єктивно зумовлений

біологічно активний

об'єктивно необхідний

біологічно заряджений

правильно розташований

взаємно контролюючий

професійно виконаний

 

взаємно корисний

професійно непридатний

взаємно обернений

революційно налаштований

взаємно однозначний

різко окреслений

 

взаємно перпендикулярний

соціально активний

 

документально точний

соціально зумовлений

 

емоційно забарвлений

соціально корисний

 

життєво важливий

соціально свідомий

суспільно корисний

життєво необхідний

 

165

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

Правопис прислівників

І.Разом пишемо:

1)складні прислівники, утворені сполученням прийменника

зприслівником: віднині, відтепер, відтоді; донині, дотепер; забагато, задовго, занадто; набагато, навічно, надалі, надовго,

назавжди,

назовсім,

наскрізь, насправді, невтямки, негаразд;

отак, отам, отуди,

отут; підтюпцем, повсюди, подекуди, по-

завчора,

позаторік,

понині, потроху.

Від похідних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами у значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, до завтра, на потім (не відкладайте цього до завтра, на потім);

2) складні прислівники, утворені сполученням прийменника

з іменником:

безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, вволю, вго-

лос, вгорі, вбрід, вгору,

вдалечінь, вдень,

вдома,

взимку, взнаки,

відразу, вкрай, вкупі, влітку, внаслідок, внизу,

вночі,

впереміш,

вплав, вплач,

впоперек,

впору, впродовж,

враз,

вранці,

врешті,

врівні, вроздріб, врозкид, врозліт, врозсип, впереміш, врозтіч,

врукопашну,

всередині,

вслід,

всмак,

вшир,

вщерть,

вщент;

до-

віку, довкола, доволі, догори, додолу, докупи,

донизу,

дотла,

до-

щенту;

заміж,

замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз,

заразом,

зарання,

засвітла, збоку, зверху, згори, здуру, ззаду, зі-

споду, знизу,

зозла, зокола,

зразу,

зранку,

зрання, зрештою,

зро-

ду, зсередини;

набік, наверх, наверху, навесні, навиворіт, на-

виліт,

навідліг,

навідріз, навік, нагору (але

на-гора), надвечір,

надворі,

надміру,

назад, назахват,

наздогад,

назустріч,

 

наїз-

дом, наниз, наостанок, наостанку, напам'ять, наперебій,

напе-

реваги,

наперед,

наперекір,

напереріз, напівдорозі,

напідпитку,

напоказ,

наполовину,

напохваті,

наприклад,

напровесні,

напро-

кат, напролом, напропале, нараз, наразі, нарешті, нароздріб, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву; обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч; підряд, під-

стрибом, побіч,

поблизу, поверх, повік, поволі, подумки, позаду,

поночі,

попліч,

поруч, поряд, посередині, почасти, пошепки, по-

спіль;

скраю,

спереду, спочатку;

3)складні прислівники, утворені сполученням прийменника

зприкметниковими формами: віддавна, востаннє, вповні, впо-

рожні, вручну;

догола,

доземно,

допізна, досуха, дочиста; зави-

дна, замолоду,

заново,

зблизька,

звисока, згарячу, злегка, зліва,

166

 

 

Тема 1. Орфографічні норми сучасної української літературної мови

 

 

 

 

 

1

імолоду,

знову,

зрідка;

напевне, нарівні, нарізно,

натще,

на-

швидку;

помалу, помаленьку, порізно, посередньо,

потиху;

спо-

чна, спроста,

сп'яну;

 

 

 

4) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передовсім, передусім, почім, почому; але: до чого, за віщо, за що та ін. у ролі додатків;

5)складні прислівники, утворені сполученням прийменника

зчислівником: вдвоє, втроє, вчетверо тощо; вперше, вдруге,

втретє тощо;

надвоє,

натроє

тощо; удвох, утрьох тощо; вод-

но, заодно, поодинці,

спершу

(але: по-перше, по-друге тощо);

6) складні

прислівники, утворені сполученням кількох при-

йменників із будь-якою частиною мови: удосвіта, упродовж;

деінде,

достеменно,

досхочу;

завбільшки,

завглибшки,

завдовж-

ки,

завтовшки,

завчасу,

завширшки,

запівдарма,

знадвору;

навзнак, навкидьки, навколо, навкруги,

навкулачки,

навмис-

не, навпаки, навперейми, навпіл, навпочіпки, навприсядки, на-

впростець,

навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки,

навстіж,

навтікача, навздогін, наосліп, наздогін, напередод-

ні, напоготові; позавчора, попідруки, попідтинню, принаймні; спідлоба, спозаранку;

7) складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж; вірогідно, воднораз, водночас, втридорога; голіруч, голяка, гопки; ліворуч; мимоволі, мимохідь, мимохіть; насамкінець, насамперед, натщесерце, нашвидкоруч; обабіч, обіруч, очевидно; повсякдень, повсякчас, праворуч, привселюдно; самохіть, спозарання, стократ, стрімголов; тимчасово; чималенько, чимало, чимдалі, чимдуж(че), чимраз, чимскоріш(е), чимшвидше;

8) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абиде, абиколи, абикуди, абияк, аніде, анітелень, анітрохи, анічичирк, анічого, анічогісінько, аніяк; деколи; чимало; щовечора, щодалі, щогодини, щонайдовше; якось, якраз, якнайкраще та ін.

Але: дарма що, поки що, хіба що,чи що, як коли, як слід, як треба, як тільки.

Слід відрізняти складні прислівники від прийменників або часток з іншими частинами мови, коли останні зберігають у реченні свої функції, отже, і пишуться окремо, наприклад: Відкли-

167

III

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

 

кав колегу

набік. Повернувся на бік (на

правий бік). Удень

я працюю.

У день святкування

(у величний день). Жити по-

новому. —

По новому каналу

(нещодавно

створеному).

Іноді відмінності в написанні можна встановити наголосом:

Замолоду дід довгенько козакував на Запорожжі. За молоду (за гарну молоду) парубки просили чималенький викуп. Насторожі кордону пильнують вартові. — На сторожі ( на молодому сторожі) був теплий кожух. Навіки запам'ятаємо цей день. — Ця подія припадає на віки (на довгі віки) похмурого середньовіччя. Нащо було починати справу? На що ви натякаєте?

II. О к р е м о пишемо:

1)прислівникові словосполучення, що складаються з прийменника (іноді з часткою) та іменника, в яких останній зберігає своє лексичне значення та граматичну форму: без відома,

без

жалю,

без кінця, без кінця-краю, без краю,

без

ладу,

без ліку,

без

мети,

без

наміру,

без

потреби, без

прокиду,

без

промаху,

без просипу, без пуття, без сліду, без смаку,

без

сумніву,

без

толку,

без

тями,

без угаву,

без

упину,

без

черги;

в (у) затишку,

у зв'язку, в (у) міру, в (у) нагороду, в (у)

напрямі, в (у) ногу, в

обмін, в обріз, в (у)

позику,

в

(у) цілості;

до біса, до вподоби, до

гурту,

до

діла,

до

загину,

до

запитання,

до

краю,

до

крихти,

до ладу, до лиха, до

лиця, до

міри,

до ноги, до

обіду,

до

останку,

до пари, до пня, до побачення,

до

пори, до

пуття, до

речі,

до

решти,

до

сих

пір, до

смаку,

до смерті,

до

снаги,

до

сьогодні;

за

кордон,

за

кордоном,

за рахунок;

з болю,

з

відома,

з

діда

прадіда,

з давніх-давен,

з

маху,

з огляду,

з

переляку,

з

радості, з розгону,

з-за кордону; на бігу, на біс, на вагу, на весну, на віки вічні, на вибір, на видноті, на відчай, на відміну, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зорі, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на про-

щання, на радість, на радощах,

на

руку, на

самоті,

на світан-

ку, на скаку, на славу, на слово,

на

смерть,

на сміх,

на совість,

на сором, на ходу, на шкоду, на

 

щастя, на чолі; над силу; не з

руки; ні на гріш; під боком, під

гору, під силу, під час, під

вечір;

по весні, по закону, по змозі, по

 

знаку, по можливості,

по

прав-

ді, по праву, по силі, по совісті,

по

сусідству, по суті,

по черзі,

по честі, по щирості; просто неба; у вигляді, у вічі, у поміч, у стократ, уві сні; через силу;

168

Тема ?. УІс рфопс г і ч н і норми сучасної української літературної мови

2) словосполучення, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (числівників) та прийменників (або

<>ез

них),

наприклад: від ранку до вечора, день у день, з

боку на

бік,

із дня

на день, один за одним, один по одному, один

в один,

раз по раз, раз у раз, рік у рік, з року в рік, сам на сам, час від часу, з кінця в кінець, із краю в край, з ранку до вечора, честь честю, одним одно, нога в ногу, нога за ногою, рука в руку, лице

їїлице, один одинцем;

3)словосполучення, що мають значення прислівників і складаються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) й іменника, наприклад: другого дня, таким чином, темної

ночі, тим разом, тим часом (але тим часом як);

4)прислівники, утворені сполученням прийменника з поііним прикметником чоловічого чи середнього роду: в основному, у (в) цілому;

5)прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником, наприклад: по двоє, по троє, по четверо тощо;

6)фразеологічні сполуки в ролі прислівників: дорогою душею,

ні світ ні зоря, ні слуху ні духу, ні собі ні людям, ні на йоту, ні в сих ні в тих, ні з сього ні з того, ні за що ні про що, курям на

сміх, на віки

вічні.

I I I . Ч е р е з

д е ф і с пишемо:

1) складні прислівники, утворені від прикметників і присвійних займенників за допомогою прийменника по із закінченням

-ому

(-ьому) або

(-ки), наприклад: по-батьківському(ки),

по-

козацькому (-ки),

по-

господарському (-ки),

по-християнському

(ки),

по-іншому,

по-своєму, по-сусідському (ки),

а також

по-

латині;

 

 

 

 

2)складні прислівники, утворені від порядкових числівників із закінченням -е за допомогою прийменника по: по-перше, подруге, по-третє і т. ін.;

3)неозначені складні прислівники з частками -то, будь-, -не- будь, казна-, хтозна-, бозна-, наприклад: аби-то, так-то, будь-

де,

будь-коли, будь-куди, де-небудь,

куди-небудь, як-небудь, казна-

що,

хтозна-відколи, хтозна-коли,

хтозна-поки, хтозна-як, бо-

зна-коли, бозна-хто;

 

4) складні прислівники, утворені з двох однакових, синонімічних або антонімічних незмінних слів (прислівників):

169

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

 

 

 

біло-біло, далеко-далеко,

ледь-ледь,

 

ледве-ледве, тихо-тихо,

ось-

ось;

десь-інколи,

день-денно,

один-однісінький,

давним-давно,

урешті-решт, геть-чисто, гидко-бридко, повік-віки,

повік-віків,

сила-силенна, звіку-правіку, зроду-віку, навік-віки,

неждано-не-

гадано, переваги-ваги,

тишком-нишком, рано-вранці,

часто

гус-

то,

мало-помалу,

(у )вряди-годи,

десь-інде, десь-інколи,

сяк-так;

більш(е)-менше, видимо-невидимо,

 

не

сьогодні-завтра

^але:

од-

ним

одна, один

одним,

(у )все

одно,

(у )все рівно, кінець

кінцем,

сама

самотою).

 

 

 

 

 

 

 

 

I V . Через два дефіси пишемо складні прислівники, утворені повторенням часток або повторенням слова зі службови-

ми компонентами

 

всередині, наприклад: будь-що-будь, віч-на-

віч,

(у)всього на-всього, де-не-де, коли(сь)-не-коли(сь), ледве-не-

ледве,

пліч-о-пліч,

хоч-не-хоч, як-не-як.

 

 

 

 

Правопис часток

 

 

 

 

 

 

 

Разом

 

Окремо

Через дефіс

 

 

 

 

1. Формотворчі частки

 

1. Більшість часток, що на-

1. Частки -бо, -то,

що-, -ся, - я к : щось,

 

дають різних смислових,

-от, -но, -таки з

будуватися

 

емоційних і модальних від-

різними частинами

 

 

 

мови: тільки-но, пі-

 

 

 

тінків: ну, хоч, ось

 

 

 

шов-таки, співай-бо

2. Словотворчі частки

 

2. Частки бо, но, от, то,

 

 

аби-, де-, ні-, що-, -сь:

 

таки, казна, якщо вони роз-

 

абихто, деякі, ніскіль-

 

ділені із словами іншими

 

ки, щодня, котрийсь

 

частками або прийменни-

 

 

 

 

 

 

 

 

ками: тому ж то, казна в

 

 

 

 

чому, все ж таки

 

3. У складі інших

 

3. Частка т а к и , якщо вона

2. Словотворчі част-

часток і сполучників

 

попереду слова: таки знав

ки казна-, хтозна-,

частки -би (б), -то, -же

 

 

бозна-, буць-, не-

 

4. Частка що у постпозиції:

(ж): мовби, нібито,

 

хіба що, дарма що, поки

будь- з прислівника-

тобто, отже, теж,

 

ми та неозначеними

 

що, тільки що, ледве що

авжеж

 

займенниками: хто-

 

5. Якщо між часткою

 

 

 

небудь,казна-який,

 

 

 

і займенником стоїть

 

 

 

хтозна-скільки

 

 

 

прийменник: ні з ким, де про

 

 

 

кого

 

 

 

 

 

 

170