Козаченко Укр мова

Тема ?. УІс рфопс г і ч н і норми сучасної української літературної мови

161

І

І.Разом:

1.Якщо складне слово утворене від підрядного словосполучення (від однієї частини до другої можна поставити питання), то воно пишеться разом: новобудов а — будова (яка?) нова; машинобудівний — будує (що?) машини; сонцесяйний — сонце (що робить?) сяє.

2.Слова з першою числівниковою основою: шестиповерховий — поверхів (скільки?) шість; стовідсотковий, восьмилітровий, дев'яностоградусний, двоярусний, семибальний, трьохатомний,

трикімнатний (але: 6-поверховий, 8-літровий, 7-бальний).

3.Слова з першою частиною пів-, напів-, полу- в загальних назвах: півавтомат, півдози, полудень, напіврідкий, півлітра, півшприца.

4.Слова — загальні назви, друга частина яких починається на я, ю, є, ї, пишуться з апострофом: пів'їдальні, пів'яблука,

вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі- (квази-), кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мі- кро-, мілі-, моно-, мото-, над-, нео-, палео-, псевдо-, полі-, радіо-, рентгено-, супер-, соціо-, стерео-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фототощо: велотренажер, гідропроцедури, біопродукт, мікроінфаркт, автокаталіз, поліартрит, рентгенопроміння, мікроаналіз, термопара, фонокардіографія, квазіоптика, метабіоз, надприродний, суперліга, медсестра, санстанція.

6. Слова, перша частина яких — дієслово у наказовому способі (у загальних і власних назвах): пройдисвіт, зірвиголова, горицвіт, Вернигора, Перебийніс.

163

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

7. Слова, утворені з трьох і більше основ: світлозвукоефект, термогідроізоляція, телерадіопрограма, супербіодослідження, сліпоглухонімий, гідроелектростанція, райдержадміністрація.

8.Слова зі сполучним звуком (о, е, є): лейкопластир, працелюб, життєздатність, саморобний.

9.Абревіатури, перша частина яких закінчується на приголосний: профспілка, фармколедж, профполіклініка, Нацбанк,

1. Якщо складне слово утворене від сурядного словосполучення (перед кожною частиною можна поставити сполучник і), то воно пишеться через дефіс: синьо-жовтий — і синій і жовтий; науково-дослідний — і науковий і дослідний; серцево-судинний —

ісерцевий і судинний.

2.Слова, що означають протилежні за змістом поняття:

більш-менш, розтяг-стиск, опукло-ввігнутий, купівля-продаж, окислювально-відновний.

3.Слова, утворені повторенням того самого слова, синонімів: бі- лий-білий, ледве-ледве, сад-виноград, видимо-невидимо, година-дві, часто-густо (але: якщо повторюється те саме слово в різних відмін-

ках, то пишеться окремо: рука в руку, честь честю, одним один).

4. Слова — назви професій, фахів: лікар-онколог, лікар-гіне-

9. Слова — назви механізмів, речовин, явищ, істот, в яких перша частина виражає прикмету чи особливість другої: блок-

164

Тема ?. УІс рфопс г і ч н і норми сучасної української літературної мови

10. Слова — назви істот, комах, рослин, мікробів: сон-трава, їїати-й-мачуха, льон-довгунець, бактерія-донор, люби-мене, чаріі.пля, жар-птиця.

11. Слова, перша частина яких пів-, а друга — власна назва:

• іркувато-солоний, кисло-солодкий (але: жовтогарячий, червоногарячий, білосніжний, глухонімий, хитромудрий, зловорожий).

15.Слова — терміни, до складу яких входять букви; найменування з належними до них цифрами; найменування будинків тощо: Т-подібний, Х-проміння, бензин А-95, 10-А, будинок 28-А, а-адреноміметики.

16.Слова — складні географічні назви, прізвища, подвійні

165

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

Правопис прислівників

І.Разом пишемо:

1)складні прислівники, утворені сполученням прийменника

зприслівником: віднині, відтепер, відтоді; донині, дотепер; забагато, задовго, занадто; набагато, навічно, надалі, надовго,

Від похідних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами у значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, до завтра, на потім (не відкладайте цього до завтра, на потім);

2) складні прислівники, утворені сполученням прийменника

врівні, вроздріб, врозкид, врозліт, врозсип, впереміш, врозтіч,

кат, напролом, напропале, нараз, наразі, нарешті, нароздріб, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву; обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч; підряд, під-

3)складні прислівники, утворені сполученням прийменника

зприкметниковими формами: віддавна, востаннє, вповні, впо-

166

4) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передовсім, передусім, почім, почому; але: до чого, за віщо, за що та ін. у ролі додатків;

5)складні прислівники, утворені сполученням прийменника

зчислівником: вдвоє, втроє, вчетверо тощо; вперше, вдруге,

йменників із будь-якою частиною мови: удосвіта, упродовж;

не, навпаки, навперейми, навпіл, навпочіпки, навприсядки, на-

ні, напоготові; позавчора, попідруки, попідтинню, принаймні; спідлоба, спозаранку;

7) складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж; вірогідно, воднораз, водночас, втридорога; голіруч, голяка, гопки; ліворуч; мимоволі, мимохідь, мимохіть; насамкінець, насамперед, натщесерце, нашвидкоруч; обабіч, обіруч, очевидно; повсякдень, повсякчас, праворуч, привселюдно; самохіть, спозарання, стократ, стрімголов; тимчасово; чималенько, чимало, чимдалі, чимдуж(че), чимраз, чимскоріш(е), чимшвидше;

8) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абиде, абиколи, абикуди, абияк, аніде, анітелень, анітрохи, анічичирк, анічого, анічогісінько, аніяк; деколи; чимало; щовечора, щодалі, щогодини, щонайдовше; якось, якраз, якнайкраще та ін.

Але: дарма що, поки що, хіба що,чи що, як коли, як слід, як треба, як тільки.

Слід відрізняти складні прислівники від прийменників або часток з іншими частинами мови, коли останні зберігають у реченні свої функції, отже, і пишуться окремо, наприклад: Відкли-

167

III

Іноді відмінності в написанні можна встановити наголосом:

Замолоду дід довгенько козакував на Запорожжі. — За молоду (за гарну молоду) парубки просили чималенький викуп. Насторожі кордону пильнують вартові. — На сторожі ( на молодому сторожі) був теплий кожух. Навіки запам'ятаємо цей день. — Ця подія припадає на віки (на довгі віки) похмурого середньовіччя. Нащо було починати справу? — На що ви натякаєте?

II. О к р е м о пишемо:

1)прислівникові словосполучення, що складаються з прийменника (іноді з часткою) та іменника, в яких останній зберігає своє лексичне значення та граматичну форму: без відома,

з-за кордону; на бігу, на біс, на вагу, на весну, на віки вічні, на вибір, на видноті, на відчай, на відміну, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зорі, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на про-

по честі, по щирості; просто неба; у вигляді, у вічі, у поміч, у стократ, уві сні; через силу;

168

Тема ?. УІс рфопс г і ч н і норми сучасної української літературної мови

2) словосполучення, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (числівників) та прийменників (або

раз по раз, раз у раз, рік у рік, з року в рік, сам на сам, час від часу, з кінця в кінець, із краю в край, з ранку до вечора, честь честю, одним одно, нога в ногу, нога за ногою, рука в руку, лице

їїлице, один одинцем;

3)словосполучення, що мають значення прислівників і складаються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) й іменника, наприклад: другого дня, таким чином, темної

ночі, тим разом, тим часом (але тим часом як);

4)прислівники, утворені сполученням прийменника з поііним прикметником чоловічого чи середнього роду: в основному, у (в) цілому;

5)прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником, наприклад: по двоє, по троє, по четверо тощо;

6)фразеологічні сполуки в ролі прислівників: дорогою душею,

ні світ ні зоря, ні слуху ні духу, ні собі ні людям, ні на йоту, ні в сих ні в тих, ні з сього ні з того, ні за що ні про що, курям на

1) складні прислівники, утворені від прикметників і присвійних займенників за допомогою прийменника по із закінченням

2)складні прислівники, утворені від порядкових числівників із закінченням -е за допомогою прийменника по: по-перше, подруге, по-третє і т. ін.;

3)неозначені складні прислівники з частками -то, будь-, -не- будь, казна-, хтозна-, бозна-, наприклад: аби-то, так-то, будь-

4) складні прислівники, утворені з двох однакових, синонімічних або антонімічних незмінних слів (прислівників):

169

I V . Через два дефіси пишемо складні прислівники, утворені повторенням часток або повторенням слова зі службови-

170