Козаченко Укр мова

Тема 3. Основні види ділового спілкування

•Нічого не торкайте на столі, за яким сидить особа, що проводить бесіду.

•Не заглядайте в папери, які лежать на столі.

•Пам'ятайте, що позитивну реакцію в іншої людини виклиїсиють, головним чином, вираз обличчя і тон голосу.

•Уважно слухайте і коротко відповідайте. Говоріть так, щоб оуло зрозуміле кожне слово, — чітко та впевнено, попередньо подумавши. Не бійтеся коротких пауз.

•Уникайте сленгу.

•Уникайте згадування про особисті, сімейні й фінансові проблеми.

•Уникайте розмов про політику, релігію, секс.

•Не сваріть свого попереднього начальника, колег по роботі.

•На співбесіді прийміть зручну позу, намагайтеся підтримувати із співрозмовником контакт очей.

вати особа, яка її проводить, не намагайтеся здивувати співрозмовника своїми знаннями.

•Стежте за жестикуляцією. Рухи тіла і рук можуть підвести вас, і показати з невигідного боку.

•Після закінчення співбесіди однією фразою підкресліть своє бажання працювати в цій організації. Нічого не просіть, тим більше не благайте — тільки впевнено висловіть своє бажання.

•Потисніть руку, усміхніться і неквапливим, впевненим кроком вийдіть із приміщення.

Зверніть увагу!

^Нормальні службові стосунки передбачають дві головні вимоги: відповідальність за справу та повага до колег.

^Відповідаючи на запитання, уникайте коротких "так", "ні", формулюйте розгорнуті відповіді.

Ваші жести мають підтверджували, що ви зацікавлені, серйозно ставитеся до пропозиції про роботу і готові приступити до неї в будь-який момент. Не варто смикати волосся, одяг, схрещувати свої руки (це створює підсвідомий бар'єр), сидіть на стільці прямо. Постарайтеся підтримувати візуальний контакт зі своїм співрозмовником.

До вас можуть застосовувати досить жорсткий прийом:

9 1

Розділ "І. Етика ділового спілкування

замість приємного спілкування — буря і натиск "колючих" запитань. Не лякайтеся — вас перевіряють на стресостійкість. Зосередьтесь і не ображайтеся. Працедавець нічого не має проти вас особисто — це просто перевірка.

^ Постарайтеся уникнути штампів, будьте щирими, не бійтеся сказати щось не так.

Основні причини відмови в роботі, зібрані шляхом опитування роботодавців і фахівців із кадрів

Причини відмов у порядку зменшення значущості:

1.Неохайний зовнішній вигляд.

2.Манери всезнайки.

3.Невміння висловлюватися: слабкий голос, погана дикція.

4.Відсутність плану кар'єри, чітких цілей і завдань.

5.Неврівноваженість.

6.Відсутність зацікавленості, ентузіазму.

7.Неможливість участі у справах компанії поза робочим графіком.

8.Надмірна зацікавленість у грошах.

9.Низька успішність під час навчання.

10.Небажання починати знизу: очікує занадто багато і занадто швидко.

11.Ухиляння від відповідей на прямі запитання.

12.Нестача тактовності в спілкуванні.

13.Недостатня зрілість.

14.Недостатня чемність.

15.Презирливі відгуки про попередніх роботодавців.

16.Недостатнє вміння працювати в команді.

17.Виражене небажання вчитися.

18.Недостатня жвавість, повільність.

19.Небажання дивитися в очі співрозмовнику.

20.Мляве рукостискання.

21.Нерішучість.

22.Неробство під час відпустки, "пріоритет пляжних задоволень".

23.Невдале сімейне життя.

24.Непорозуміння з батьками.

25.Неохайність.

26.Відсутність цілеспрямованості.

92

Розділ "І. Етика ділового спілкування

зиції, вперто відстоюють їх; у ході переговорів суперечка може перетворитися на змагання волі і згода може бути не досягнута;

—м'який, коли кожна сторона вважає іншу сторону дружньою. Замість того, щоб робити ставку на досягнення перемоги, вони намагаються досягти хоча б згоди. Стратегія м'якого підходу полягає в тому, щоб робити пропозиції, довіряючи іншій стороні, бути дружелюбним і поступатися для уникнення конфронтації там, де це необхідно;

—принциповий, альтернативний наведеним, який орієнтований на ефективне досягнення розумного результату.

Переговори повинні привести до такої угоди, яка б максимально задовольняла інтереси кожної сторони, справедливо регулювала суперечності, була довгостроковою і брала до увага інтереси суспільства.

Переговори мають бути ефективними, без втрат, якими найчастіше супроводжуються угоди, пов'язані з прагненням не поступатися своїми позиціями.

Стосунки між сторонами повинні покращитися чи, щонайменше, не зіпсуватися.

Уході підготовки до переговорів спеціалісти радять обміркувати відповіді на такі питання:

^Яку головну мету я ставлю перед собою в розмові?

^Як відреагує на прохання про зустріч мій співрозмовник?

^Чи готовий він до обговорення теми?

^Що я хочу з'ясувати для себе?

^Чи впевнений я в сприятливому для мене результаті розмови? Чи впевнений у цьому мій партнер?

^Який результат влаштує (чи не влаштує) мене, його, обох?

^Які прийоми впливу на співрозмовника я використаю в розмові?

^Які запитання я поставлю?

^Які запитання може поставити мені співрозмовник?

^Як я поводитимуся, якщо мій співрозмовник: в усьому зі мною погодиться, рішуче заперечить, перейде на підвищений тон, не відреагує на мої докази, виявить недовіру до моїх слів, думок.

Тактика ведення переговорів

1. "Ухилення від боротьби". Застосовується тоді, коли торкаються питань, небажаних для обговорення, або коли не хочуть

94

Тема 3. Основні види ділового спілкування

давати партнеру точну інформацію, однозначну відповідь. Партнера просять відкласти розгляд питання, перенести його на інше насідання тощо. При цьому своє прохання треба переконливо аргументувати. Прийом "ухилення" може відіграти позитивну роль, коли, наприклад, необхідно погодити питання з керівництвом або ретельно продумати, добре зважити позитивні й негативні моменти, пов'язані з прийняттям пропозиції партнера.

2."Затягування" або "вичікування". Цей прийом використовують, коли хочуть затягнути процес переговорів, щоб прояснити ситуацію, отримати більше інформації від партнера.

3."Пакетування". Для обговорення пропонують кілька питань чи пропозицій. В одному випадку в "пакет" об'єднують привабливі й малоприйнятні для партнера пропозиції. Передбачається, що зацікавлений в одній чи кількох пропозиціях партнер прийме й інші. В іншому випадку передбачається так званий розмір поступок, тобто шляхом поступок у малозначущих пропозиціях домагаються прийняття основних.

4."Завищення вимог". До обговорюваних питань включають пункти, які потім можна безболісно зняти, зробивши вигляд, що це є поступка, і вимагати натомість аналогічних кроків з боку партнера. Причому ці пункти містять пропозиції, явно не прийнятні для партнера.

5. "Розставляння хибних акцентів у власній позиції". Партнеру демонструють надзвичайну зацікавленість у вирішенні якогось питання, яке насправді є другорядним. Це робиться для того, щоб, знявши це питання з обговорення, отримати необхідні рішення з іншого, більш важливого питання.

6. "Висування вимог в останню хвилину". Наприкінці переговорів, коли тільки залишається підписати контракт, один із партнерів висуває нові вимоги. Якщо інша сторона дуже зацікавлена у контракті, вона прийме ці вимоги, хоча буває, що підписання контракту з цієї причини може "зірватися".

Принципи переговорного процесу

Нездатність ставитися до партнера як до особистості з індивідуальними особливостями може негативно позначитися на переговорах, створити певні труднощі. Щоб запобігти виникненню цих труднощів, треба так побудувати переговорний процес, щоб відокремити суть справи від взаємин між партнерами.

95

Розділ "І. Етика ділового спілкування

•Конструюйте робочі стосунки. Чим швидше незнайомий стане вам знайомим, тим ймовірнішим буде полегшення переговорів (створювати подібні взаємини краще до переговорів). Намагайтеся пізнати ваших партнерів, довідатися про їхні уподобання і неприйнятні для них речі.

•Підтримуйте робочі стосунки. Наступні переговори є продовженням попередніх. Тому кожен раунд переговорів повинен сприяти розвиткові майбутніх відносин і наступних переговорів, а не заважати їм. Продовження стосунків важливіше, ніж частковий результат одного раунду. І чим більше довіри відчувають партнери один до одного, тим більше вони схильні вибачти слабкості партнера, а отже, швидше доходять згоди.

•Відокремлюйте відносини від дискусії по суті справи. Невдоволення якоюсь ситуацією може спонукати вас висловити його стосовно людини, яка асоціюється з цією ситуацією. Це може призвести до негативних наслідків.

•Не ведіть позиційні торги. Позиційні торги передбачають задоволення інтересів учасників по суті справи або з приводу встановлення добрих відносин, виторговуючи одне за рахунок іншого. Що для вас важливіше: стосунки (наприклад, зі своїм шефом) чи суть справи? Поступившись суттю справи, ви можете і не отримати доброго ставлення до себе, а лише переконаєте іншу сторону, що вас можна перехитрити.

•Розбирайтеся не з людьми, а з проблемами. Якими б складними не були взаємини людей, вони повинні досягти дружнього примирення інтересів кожного, якщо розглядатимуть завдання як спільну проблему і спільно її вирішуватимуть.

Визначення взаємних інтересів

Основна проблема переговорів полягає не в конфліктних позиціях, а в конфлікті між потребами, бажаннями і побоюваннями, тобто інтересами. Інтереси — це форма прояву, мотивація поведінки. Щоб зрозуміти інтереси сторін, необхідно: 1) пояснити свої інтереси; 2) визнати інтереси іншої сторони; 3) обговорити спільну мету; 4) бути наполегливим, але гнучким.

Розмежувати сутність проблеми і стосунки сторін.

Під час ведення переговорів треба дотримуватись етичних, моральних норм. Чесність, справедливість і рівноправність — основа успіху переговорів.

96

Тема 3. Основні види ділового спілкування

Сприйняття партнера в процесі переговорів

Основні прийоми, які дають змогу досягти взаєморозуміння:

о Поставити себе на місце партнера. Уміння бачити ситуацію такою, якою вона уявляється іншій стороні, — мистецтво, яким варто володіти.

•Порівняти погляди. Зрозуміти думку іншої людини — це не означає погодитися з нею.

•Не робити висновків про наміри інших на основі особистих побоювань. Люди схильні сприймати власні страхи за наміри іншої сторони. Підозрілість часто виникає через упередженість.

• Не перекладати відповідальності за свої проблеми на інших. Звинувачувати інших — найлегший спосіб. Але ваш наступ означає захист і наступ іншої сторони та відхід від суті проблеми.

• Обговорювати сприйняття один одного без обвинувачень.

Таке обговорення внесе розуміння позицій і процесу прийняття рішення кожної із сторін.

• Створити у партнера відчуття причетності до прийняття рішення. Про це необхідно потурбуватися якомога раніше: звернутися до партнерів за порадою, віддати належне за висунення ідей тощо.

• Узгоджувати рішення з принципами та іміджем учасників спілкування. Рішення має бути узгоджене з нормами і законом, а зміст остаточного документа — примирювати учасників і сприйматись як справедливий вихід із ситуації, що склалася.

• Керувати емоціями. У діловому спілкуванні, особливо в ситуації застою, емоції можуть бути важливішими, ніж дискусія. Проявляється схильність до боротьби, а не до співробітництва. Емоції можуть швидко завести у безвихідь ділову розмову, тому:

усвідомте свої та чужі почуття; ставтеся до партнерів як до виразників чиїхось думок; поділіться своїми відчуттями;

дозвольте партнеру звільнитися від своїх почуттів; не реагуйте на емоційні прояви; використовуйте символічні жести відкритості.

Стримувати емоції — це не означає говорити беземоційно. Тому намагайтеся:

97

Розділ "І. Етика ділового спілкування

—говорити людям приємні речі, підтримувати і підбадьорювати їх, щиро захоплюватися їхніми досягненнями;

—починати і закінчувати ділову бесіду компліментом на адресу співрозмовника;

—ніколи не обзивати і не опринижувати гідність співрозмовника, краще висловити свої невдоволення словами: "Не чекав від вас такого" тощо;

—спілкуючись з людьми, краще називати їх по імені.

Відмовити настирливому відвідувачеві, не ображаючи його і не почуваючись винним, можна, спокійно і впевнено повторюючи одне й те ж речення: "Я вас розумію..., але не можу", або "Я в цьому не зацікавлений...", або "Це питання не в моїй компетенції" тощо.

1.Які є види ділового спілкування?

2.Що означає виступити перед аудиторією?

3.Назвіть етапи підготовки до виступу.

4.Визначте джерела матеріалів, які можуть використовуватися під час підготовки до виступу. У чому полягає осмислення зібраного для промови матеріалу?

5.Які фактори потрібно враховувати, визначаючи тему висту-

пу?

6.Які якості оратора об'єктивно забезпечують успіх його виступу? Чи впливає авторитет оратора на успіх чи неуспіх ораторської промови? Відповідь обґрунтуйте.

7.Назвіть методи підтримання уваги аудиторії.

8. Яке місце займають інтонація, жести, міміка в процесі спілкування оратора зі слухачами?

9.У чому перевага ораторського мовлення над сучасними засобами масової інформації?

10.Назвіть правила ведення ділової бесіди.

11.Які правила потрібно знати для успішного проходження співбесіди з роботодавцем?

12.Назвіть основні принципи переговорного процесу.

98

РОЗДІЛ III

ЛЕКСИЧНИЙ АСПЕКТ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Лексика — сукупність слів, які входять до складу будь-якої мови. Розділ мовознавства, який вивчає лексику, називається лексикологією.

Слово — основна одиниця лексики, яка сприймається як звук або сукупність звуків, що має певне значення і вживається в мовленні як самостійне ціле.

Тема 1. Терміни і професіоналізми

Розвиток мовлення майбутніх професіоналів будь-якої галузі починається зі збагачення їхнього словникового запасу. Мова входить у професійну діяльність і науку, передусім термінологією.

Термін — це слово або словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття.

Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні групи:

—загальнонаукові терміни — вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: концепція, тенденція, теорія, аналіз, синтез;

—міжгалузеві терміни — використовуються в кількох споріднених й віддалених галузях. Наприклад, спорідненими є фармацевтичні й медичні терміни: лікарський препарат, хвороба, діагноз;

100