39. Провідні шляхи рівноваги (вестибулярного апарата). Назвати дванадцять пар черепних нервів.

Пристінковий нерв (nervus vestibularis) є початком аферентного шляху, по якому передається інформація про рівновагу тіла людини.

Відчуття рівноваги ґрунтується не тільки на інформації, що підходить від рецепторів внутрішнього вуха (auris interna), але й від фоторецепторів та пропріорецепторів  опорно–рухового апарату. Цю інформацію аналізує мозочок (cerebellum) і кора великого мозку (cortex cerebri), що дає змогу утримувати тіло у певному положенні у просторі.

Периферійні відростки перших нейронів утворюють синапси з волосковими рецепторними клітинами органа рівноваги (cellulae pilosae), які розташовані в присінковому лабіринті внутрішнього вуха (labyrinthus vestibularis auris internae).

Центральні відростки перших нейронів утворюють присінковий нерв, який проходять через внутрішній слуховий отвір (porus acusticus internus) у порожнину черепа (cavitas cranii), а потім у складі присінковo–завиткового нерва входять в міст (pons) до присінкового шляху.

Частина аксонів других нейронів присінкових ядер (nuclei vestibulares) формує присінково–спинномозковий шлях (tractus vestibulospinalis) і доходить до рухових ядер (nuclei motorii) у передніх рогах спинного мозку (cornua anteriora medullae spinalis).

Частина аксонів других нейронів присінкових ядер (nuclei vestibulares) перехрещується, прямує в таламус (thalamus), де розташовані тіла третіх нейронів.

Їх аксони йдуть до кори великого мозку (cortex cerebri), а саме до зацентральної звивини тім’яної та скроневої часток (gyrus postcentralis lobulorum parietalis et temporalis) – кіркових центрів статокінетичного аналізатора. Ці зв’язки забезпечують свідому орієнтацію в просторі.

Частина аксонів других нейронів присінкових ядер (nuclei vestibulares), а також частина аксонів перших нейронів присінкового нерва (nervus vestibularis) йде безпосередньо в мозочок (cerebellum). Ці зв’язки регулюють присінкові рефлекси.

I – нюховий нерв (n. olfactorius) (чутливий);

II – зоровий нерв (n. opticus) (чутливий);

III – окоруховий нерв (n. oculomotorius) (змішаний: руховий, парасимпатичний);

IV – блоковий нерв (n. trochlearis) (руховий);

V – трійчастий нерв (n. trigeminis) (змішаний: чутливий, руховий);

VI – відвідний нерв (n. abducens) (руховий);

VII – лицевий нерв (n. facialis) (змішаний: чутливий, руховий, парасимпатичний);

VIII – присінково-завитковий нерв (n. vestibulocochlearis) (чутливий);

IX – язико-глотковий нерв (n. glossopharyngeus) (змішаний: чутливий, руховий, парасимпатичний);

X – блукаючий нерв (n. vagus) (змішаний: чутливий, руховий, парасимпатичний);

XI – додатковий нерв (n. accessorius) (руховий);

XII – під'язиковий нерв (n. hypoglossus) (руховий).

40. Класифікація черепних нервів за складом волокон.

• рухові (містять тільки соматоматорні та вісцеромоторні волокна) — III, IV, VI, XI та XII пари черепних нервів

• чутливі (містять тільки чутливі волокна) — I, II, VIII пара черепних нервів

• змішані (місять волокна обох типів) — V, VII, IX та X пари черепних нервів

40. Класифікація черепних нервів за походженням.

Насамперед, розрізняють справжні черепні нерви та несправжні — 0, I та II, які розвиваються як вирости головного мозку на периферію.

• нерви глоткових дуг — V, VII, IX, X та XI пари нервів

• нерви пов'язані з сомітами — III, IV та VI пари нервів

• нерви пов'язані з міотомами — XII пара черепних нервів

Щодо несправжніх нервів, то вони вважаються виростами переднього мозку. Проте, вони все таки різного походження: термінальний нерв походить з нервового гребеня кінцевого мозку, нюховий — розвивається з плакод. З плакод розвивається і VIII (справжня) пара нервів, і нерви бічної лінії. II пара є істинним виростом проміжного мозку.