ЕТ / Білет19

Білет№19

Виробництво — це процес взаємодії людини з природою з метою створення мате-ріальних благ та послуг, які потрібні для існування та розвитку суспільства. Історичновоно пройшло тривалий шлях розвитку від виготовлення найпростіших продуктів довиробництва найскладніших технічних систем. У процесі виробництва не тільки змі-нюється спосіб та вид виготовлення благ і послуг, але відбувається і моральне вдоско-налення самої людини. Будь-яке виробництво є процесом суспільним і безперервним.

Суспільне виробництво — це сукупна організована діяльність людей із перетво-рювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальнихблаг, необхідних для їх існування та розвитку.

Кінцевим результатом суспільного виробництва є суспільний продукт. Суспіль-ний продукт — це синтезоване поняття, яке включає різноманітні матеріальні й не-матеріальні блага та послуги, які створюються в різних галузях виробництва.

У процесі виробництва взаємодіють праця і природа.

Праця — це свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створеннятих чи інших благ з метою задоволення потреб людей. Праця є процесом функціону-вання робочої сили.

Робоча сила — це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини,які вона використовує у процесі праці. В процесі трудової діяльності людина можеудосконалювати свої трудові навички, набувати виробничий досвід, накопичуватитеоретичні і практичні знання, що поліпшує якість робочої сили. Робоча сила можефункціонувати лише в системі певних виробничих відносин і є головною продуктив-ною силою суспільства, визначальним елементом продуктивних сил.

Виробничі відносини — це сукупність матеріальних економічних відносин міжлюдьми в процесі суспільного виробництва і руху суспільного продукту від вироб-ництва до споживання. Виробничі відносини є необхідною стороною суспільного ви-робництва.

В процесі праці виникають відносини, обумовлені потребами технології і органі-зації виробництва, наприклад, відносини між працівниками різних спеціальностей,між організаторами і виконавцями, пов'язані з технологічним розподілом праці все-редині виробничого колективу або в масштабах суспільства. Тому існує певна класи-фікація виробничих відносин.

Техніко-економічні відносини. Це відносини між людьми, що виникають з приводувикористання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогоюяких вони впливають на сили природи і створюють необхідні життєві блага. Техніко-економічні відносини є матеріально-речовим змістом суспільного виробництва.

Організаційно-економічні відносини — це відносини між людьми з приводу за-стосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом:відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, кон-центрація та комбінування виробництва.

Соціально-економічні відносини — насамперед, це відносини власності в еконо-мічному значенні цього поняття. Відносини власності визначають головне в еконо-мічній системі — спосіб поєднання працівника з засобами виробництва. Крім того,відносини власності зумовлюють історичну специфіку економічної системи, її соці-альну структуру, систему влади.

Таким чином, соціально-економічні відносини, основою яких є відносини влас-ності, займають визначальне місце у структурі економічних відносин та в економіч-ній системі взагалі, виконуючи в ній системотвірну функцію.

Виробничі відносини є соціальною формою продуктивних сил. Вони виникаютьв залежності від характеру і рівня розвитку продуктивних сил як форма їх функ-ціонування і розвитку. В свою чергу, виробничі відносини впливають на розвитокпродуктивних сил, пришвидшуючи чи гальмуючи їх розвиток. В ході цього розвиткувиникають протиріччя між зростаючими продуктивними силами і застарілими ви-робничими відносинами, які можуть бути вирішені лише шляхом зміни виробничихвідносин і приведення їх у відповідність з продуктивними силами.

Продуктивні сили — це система суб'єктивних (людина) і матеріальних елементів,які здійснюють «обмін речовин» між людиною і природою в процесі суспільного ви-робництва. Продуктивні сили відображають активне відношення людини до природи,що заключається в матеріальному та духовному освоєнні і розвитку її багатств, в ходіякого відтворюються умови існування людини і відбувається процес становлення ірозвитку самої людини. Кожній стадії розвитку продуктивних сил відповідають певнівиробничі відносини, які виступають в якості суспільної форми їх руху. Породженнямрозуму і праці людини є матеріальні елементи продуктивних сил — засоби виробницт-ва і засоби споживання. Засоби виробництва складаються із засобів праці, за допомо-гою яких людина діє на природу, і предметів праці, на які направлена праця людини.

Засоби праці — це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.Засоби праці включають машини, верстати, інструменти, за допомогою яких людинавпливає на природу, а також виробничі будівлі, землю, канали, дороги тощо. Застосу-вання і створення засобів праці — характерна риса трудової діяльності людини.

Предмет праці — речовина природи, на яку людина впливає в процесі праці з ме-тою пристосування її для особистого або виробничого споживання. Предмет праці,що зазнав вже дію людської праці, але призначений для подальшої обробки, назива-ється сировиною. Деякі готові продукти також можуть вступати в процес виробни-цтва як предмети праці (наприклад, виноград у виноробній промисловості, твариннемасло в кондитерській промисловості). Визначальна роль у засобах праці належитьзнаряддям праці. У міру їх розвитку і вдосконалення росте технічне озброєння праці,міняється роль людини в процесі виробництва, зростає його панування над приро-дою. Засоби праці є виробничою фундацією народного господарства, що використо-вуються на користь всього суспільства. Переважне зростання виробництва засобівпраці в порівнянні з виробництвом предметів споживання — економічний закон роз-ширеного відтворення, заснованого на великому машинному виробництві. Засобипраці і, особливо, знаряддя праці є мірилом рівня розвитку робочої сили і, в певніймірі, показником тих відносин, за яких здійснюється праця. Засоби виробництваутворюють матеріально-технічну базу, виробниче багатство суспільства. Окремі за-соби праці одночасно можуть виступати і предметом праці. Наприклад, земля в од-них галузях використовується як засіб праці (сільськогосподарське виробництво), ав інших — як предмет праці (видобувна промисловість). Загальним предметом працілюдини є природа в цілому.

За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяютьна три великі сфери, або блоки галузей:

основне          виробництво;

виробнича інфраструктура;

соціальна інфраструктура.