ЕТ / Білет34

Білет№34

Цивілізаційний підхід є найпоширенішим в сучасних умовах. Цивілізація — істо-рично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем про-дуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою.

В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи: 1) багатовимірнос-ті аналізу економічних систем; 2) природної еволюційної поступовості історичногопроцесу; 3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи;4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів; 5) поси-лення ролі людського фактора у суспільному розвитку, визнання світової історії якєдиного планетарного цілого.

Перехід від одного ступеня зрілості цивілізації до іншого здійснюється завдякиглибинним якісним змінам у продуктивних силах суспільства, зростанню продуктив-ності праці, культури людини, наприклад за схемою: до індустріальне — індустріаль-не — постіндустріальне суспільство.

У доіндустріальному суспільстві переважали сільське господарство і ручна праця.

В індустріальному суспільстві провідну роль відігравало велике механізованепромислове виробництво.

У постіндустріальному суспільстві домінують принципово нові види техніки ітехнологій, посилюється творчий характер праці, набувають дедалі більшої ваги по-треби творчої самореалізації особистості, на перший план висуваються сфера послуг,наука, освіта, інформатика, духовні блага тощо.

Сучасна зарубіжна економічна наука (Дж. Гелбрейт, Р. Арон та інші) на основівикористання критерію «ступеня індустріального розвитку суспільства» виділяє тристадії індустріальної цивілізації:

індустріальне суспільство;

постіндустріальне суспільство;

неоіндустріальне (інформаційне) суспільство.

Визначаючи переваги цивілізаційного підходу, слід, проте, зазначити, що надмір-не акцентування ним уваги на формуванні «єдиної світової цивілізації» є потенційнонебезпечним у плані розмивання та ігнорування специфічності економічного розви-тку різних країн і народів, втрати ними своєї самобутності й унікальності.

Людству відомі різні економічні системи, які сформувалися в процесі трива-лого історичного розвитку. Їх можна класифікувати за відповідними критеріями.

Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за двомаознаками:

за формою власності на засоби виробництва;

за способом управління господарською діяльністю.

На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних систем: традиційну, рин-кову, командну, змішану

Традиційна економічна система властива слаборозвинутим країнам. Вона харак-теризується багатоукладністю економіки, збереженням натурально-общинних формгосподарювання, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, нероз-виненою інфраструктурою, найпростішими формами організації праці і виробни-цтва, бідністю населення. На соціально-економічні процеси значний вплив справля-ють, освячені століттями, традиції та звичаї, релігійні та культові цінності, кастовийі соціальний поділ населення. У сучасних умовах країни з традиційною економікоюпотерпають від засилля іноземного капіталу і надмірно активного перерозподілу на-ціонального доходу державою.

Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) харак-теризується пануванням приватної власності на інвестиційні ресурси, передбачаєфункціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу ви-бору підприємницької діяльності, особисту свободу всіх економічних суб'єктів, од-наковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації. Всі макро-та мікроекономічні процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, створення доходівтощо) регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції. Втручаннядержави в економічні процесії виважене. Усі економічні рішення приймаються рин-ковими суб'єктами самостійно на свій страх і ризик. Ринкова економіка вільної кон-куренції проіснувала приблизно до першої третини XX ст.

Командна економічна система базується на пануванні державної власності, одер-жавленні та монополізації народного господарства, централізованому директивномуплануванні виробництва і розподілі ресурсів, не визнає реальних товарно-грошовихвідносин, конкуренції і вільного ціноутворення. Їй притаманні висока затратністьвиробництва, несприйнятливість до НТП, зрівняльний розподіл результатів вироб-ництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит(особливо товарів народного споживання) тощо. Усе це ознаки недостатньої життєз-датності командної системи, які закономірно призвели її до кризи, а потім і розпаду.Командна економіка була панівною у колишньому Радянському Союзі та низці країнСхідної Європи й Азії.

Змішана економічна система є адекватною формою функціонування сучаснихрозвинутих країн і характеризується такими рисами:

високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої інфра-структури суспільства;

різноманітністю (плюралізмом) форм власності й рівноправним функціону-ванням різних господарюючих суб'єктів (приватних, колективних, корпоративних,державних);

поєднанням ринкового механізму з державними методами регулюванням еко-номіки, які органічно переплітаються і доповнюють один одного;

орієнтацією на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки.Збільшуються затрати на освіту, медичне обслуговування, створюються державні йприватні фонди соціального страхування та соціального забезпечення населення.