- •1. Система національних рахунків: сутність та основні методологічні принципи її побудови.
- •2. Валовий внутрішній продукт: сутність, зміст його елементів за виробничим методом.
- •3 Дефлятор ввп: сутність і кількісна визначеність. Дефлювання та інфлювання ввп.
- •Економічні цикли: сутність, структура, види та причини циклічних коливань.
- •Зайнятість і безробіття: види зайнятості, кількісна визначеність безробіття та його види.
- •Мультиплікатор інвестицій: сутність, схематична модель та кількісна визначеність простого мультиплікатора видатків.
- •Рецесійний розрив: сутність, графічна інтерпретація та кількісна визначеність.
- •Інфляційний розрив: сутність, графічна інтерпретація та кількісна визначеність.
- •Кейнсіанська та монетариська теорії макроекономічного регулювання: сутність та основні положення.
- •Дискредиційна та автоматична політика: сутність та засоби впливу на економіку; мультиплікатор видатків, податків та збалансованого бюджету.
- •Фіскальна політика з урахуванням пропозиції: сутність, графічна інтерпретація, Крива Лаффера.
- •Фіскальна політика і державний бюджет: бюджетний дефіцит, концепції збалансування державного бюджету, джерела дефіцитного фінансування.
- •Грошова пропозиція: сутність, ліквідність грошових активів, грошові агрегати. Сукупний попит на гроші. Рівновага на грошовому ринку. Графічна інтерпретація.
- •Банківська система; депозитний та грошовий мультипликатори: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кількісна визначеність депозитного та грошового мультиплікатора.
- •Грошове-кредитне регулювання економіки: методи впливу на грошову пропозицію, політика "дорогих" та "дешевих" грошей.
- •Валютний курс: сутність, режими курсоутворення, парітет купівельної спроможності та зв’язок з платіжним балансом.
- •Вплив зовнішньої торгівлі на ввп: графічна інтерпретація, гранична схильність до імпорту, мультиплікатор видатків у відкритій економіці.
- •Модель економічного кругообігу в умовах чистого ринку. Взаємодія між домогосподарствами та підприємствами, роль фінансових посредників.
- •Споживання та заощадження: графічна інтерпретація їх залежності від доходу, схильність до споживання та заощадження, недохідні чинники.
- •Сукупна пропозиція: сутність і графічна інтерпретація її залежності від ціни на основі класичної моделі.
- •Сукупна пропозиція: сутність та графічна інтерпретація її залежності від ціни на основі кейнсіанської моделі.
- •Модель економічного кругообігу в умовах змішаної економіки. Функції держави в процесі економічного кругообігу в умовах закритої та відкритої економіки.
- •Рівноважний ввп на основі метода "видатки- випуск" та його графічна інтерпретація.
- •Сукупний попит на інвестиції: його чинники та графічна інтерпретація
- •Закон Оукена та кількісна визначеність втрат економіки від циклічного безробіття.
- •Рівноважний ввп на основі метода "вилучення-ін’єкції" та його графічна інтерпретація .
- •Інфляція: сутність та кількісна визначеність, види та соціально-економічні наслідки.
- •Сутність та фактори економічного зростання.
- •Модель економічного зростання. Солоу: основні риси та математична формалізація.
-
Грошове-кредитне регулювання економіки: методи впливу на грошову пропозицію, політика "дорогих" та "дешевих" грошей.
Грошово-кредитна, або монетарна, політика є одним із головних інструментів державного регулювання економіки. Грош.-кред. політика найбільш ефективно і оперативно виконує функції регулювання економ. циклу, попередження і подолання спаду вир-ва.
Мета грош.-кред. політики – досягнення на нац. ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки. Так, під час спаду вир-ва монетарна політика зводиться до стимулювання зростання пропозиції грошей, а в періоди високої інфляції, навпаки, до її обмеження.
Гол. суб’єктом монетарної політики держави є Центральний банк, який здійснює грошову емісію і регулює грош.-кред. д-ть комерц. банків.
У своїй політиці Центральний банк застосовує такі методи: операції на відкритому ринку; зміна рівня мінімальної резервної норми; визначення рівня облікової ставки.
Операції на відкритому ринку – суть методу полягає в купівлі-продажу Центр. банком урядових ЦП на відкритому ринку. В процесі купівлі-продажу цих паперів Центр. банк вступає у відносини з комерц. банками, нефінансовими фірмами і населенням. Купуючи або продаючи урядові ЦП, Центр. банк здатний збільшувати або зменшувати резерви в банк. системі і таким чином впливати на пропозицію грошей.
Якщо Центр. банк продає урядові ЦП, то в результаті у комерц. банків, нефінансових фірм і населення зосереджуються ЦП, а в Центр. банку – гроші. Це скорочує банківські резерви і здатність комерц. банків до кредитування. Скорочення резервів у комерц. банків призведе і до скорочення грошової пропозиції, внаслідок чого відсоткова ставка на кредити і депозити зросте, а інвестування знизиться. Це так звана політика “дорогих” грошей, яка є одним із елементів рестриктивної політики держави.
Якщо уряд, здійснюючи політику експансії, хоче знизити відсоткову ставку і пожвавити тим самим інвестиції, то грош.-кред. механізм діє у зворотньому напрямку: Центр. банк починає скуповувати урядові ЦП у комерц. банків, нефінансових фірм і населення, збільшуючи таким чином резерви комерц. банків та їх здатність до кредитування. В свою чергу, це збільшує пропозицію грошей і знижує відсоткову ставку; інвестиції на ринку капіталів зростають і в перспективі мультиплікативно зростає ВВП. Це є так звана політика “дешевих” грошей.
Змінюючи мінімальну обов’язкову резервну норму, Центробанк також може впливати на кредитні можливості комерц. банків. Збільшення норми резерву призведе до скорочення грошової пропозиції і підвищення відсоткової ставки. Гроші стають “дорогими”, що означає рестриктивну політику. І навпаки, знижуючи резервну норму, Центр. банк здійснює експансіоністську політику, тобто політику “дешевих” грошей.
Облікова ставка – це відсоток, під який Центр. банк надає кредити комерц. банкам. Центр. банк може надавати безпосередньо позику комерц. банкам, призначаючи низьку (дисконтну облікову ставку). Тому ця політика називається також дисконтною. Вона призводить до збільшення резервів у комерц. банках і зростання пропозиції грошей, що знижує відсоткову ставку на грошовому ринку. І навпаки, підвищуючи облікову ставку, Центр. банк скорочує резерви комерц. банків. У них погіршуються можливості до кредитування економіки, пропозиція грошей зменшується, а відсоткова ставка зростає.