- •1. Система національних рахунків: сутність та основні методологічні принципи її побудови.
- •2. Валовий внутрішній продукт: сутність, зміст його елементів за виробничим методом.
- •3 Дефлятор ввп: сутність і кількісна визначеність. Дефлювання та інфлювання ввп.
- •Економічні цикли: сутність, структура, види та причини циклічних коливань.
- •Зайнятість і безробіття: види зайнятості, кількісна визначеність безробіття та його види.
- •Мультиплікатор інвестицій: сутність, схематична модель та кількісна визначеність простого мультиплікатора видатків.
- •Рецесійний розрив: сутність, графічна інтерпретація та кількісна визначеність.
- •Інфляційний розрив: сутність, графічна інтерпретація та кількісна визначеність.
- •Кейнсіанська та монетариська теорії макроекономічного регулювання: сутність та основні положення.
- •Дискредиційна та автоматична політика: сутність та засоби впливу на економіку; мультиплікатор видатків, податків та збалансованого бюджету.
- •Фіскальна політика з урахуванням пропозиції: сутність, графічна інтерпретація, Крива Лаффера.
- •Фіскальна політика і державний бюджет: бюджетний дефіцит, концепції збалансування державного бюджету, джерела дефіцитного фінансування.
- •Грошова пропозиція: сутність, ліквідність грошових активів, грошові агрегати. Сукупний попит на гроші. Рівновага на грошовому ринку. Графічна інтерпретація.
- •Банківська система; депозитний та грошовий мультипликатори: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кількісна визначеність депозитного та грошового мультиплікатора.
- •Грошове-кредитне регулювання економіки: методи впливу на грошову пропозицію, політика "дорогих" та "дешевих" грошей.
- •Валютний курс: сутність, режими курсоутворення, парітет купівельної спроможності та зв’язок з платіжним балансом.
- •Вплив зовнішньої торгівлі на ввп: графічна інтерпретація, гранична схильність до імпорту, мультиплікатор видатків у відкритій економіці.
- •Модель економічного кругообігу в умовах чистого ринку. Взаємодія між домогосподарствами та підприємствами, роль фінансових посредників.
- •Споживання та заощадження: графічна інтерпретація їх залежності від доходу, схильність до споживання та заощадження, недохідні чинники.
- •Сукупна пропозиція: сутність і графічна інтерпретація її залежності від ціни на основі класичної моделі.
- •Сукупна пропозиція: сутність та графічна інтерпретація її залежності від ціни на основі кейнсіанської моделі.
- •Модель економічного кругообігу в умовах змішаної економіки. Функції держави в процесі економічного кругообігу в умовах закритої та відкритої економіки.
- •Рівноважний ввп на основі метода "видатки- випуск" та його графічна інтерпретація.
- •Сукупний попит на інвестиції: його чинники та графічна інтерпретація
- •Закон Оукена та кількісна визначеність втрат економіки від циклічного безробіття.
- •Рівноважний ввп на основі метода "вилучення-ін’єкції" та його графічна інтерпретація .
- •Інфляція: сутність та кількісна визначеність, види та соціально-економічні наслідки.
- •Сутність та фактори економічного зростання.
- •Модель економічного зростання. Солоу: основні риси та математична формалізація.
-
Фіскальна політика з урахуванням пропозиції: сутність, графічна інтерпретація, Крива Лаффера.
Прихільники теорії економіки пропозиції переконані в тому, що заходами фіскальної політики можна впливати не лише на попит (кейнсіанський варіант), а й на пропозицію. На їхню думку, вплив фіскальної політики на сукупну пропозицію досягається через податки.
Припустимо: економіка набула тенденції до скорочення вир-ва і збільшення безробіття – держава має застосовувати стимулюючу фіскальну політику у вигляді зниження податкових ставок. Розглянемо модель “сук. попит – сук. пропозиція”. Держава знижує рівень податкових ставок (зміни з СПо1 до СПо2, ВВП – з О1 до О2, ціна з Ц1 до Ц2).
Але згідно з теорією економіки пропозиції податковий варіант стимулюючої фіскальної політики не обмежується цими наслідками, а доповнюється збільшенням сукупної пропозиції. Логіка прихільників цієї теорії:
По-перше, зниження особистих податків збільшить величину безподаткового доходу. У зв’язку з цим збільшаться заощадження домогосподарств, які перетворюються в інвестиції.
По-друге, зменшення податку на прибуток підпр-в підвищить чисту прибутковість інвестицій, що за даної відсоткової ставки викличе зростання інвестциійного попиту. В кінцевому підсумку це підвищить норму нагромадження капіталу й створить передумови для зростання вир-ва.
Перелічені чинники викличуть збільшення сукупної пропозиції, що спричинить переміщення її кривої вправо і вниз в положення СПр2. У результаті цього відбудеться подальше зростання реального ВВП з О2 до О3. Одночасно знизяться ціни з Ц2 до Ц3.
Амер. економіст А. Лаффер вважає, що за певних умов зменшення рівня оподаткування до певної межі може викликати збільшення ВВП як податкової бази і тим самим забезпечить навіть зростання податкових надходжень до бюджету.
Крива Лаффера відбиває зв’язок між податковими ставками (ПоС) і податковими надходженнями (ПН).
Осн. ідея Лаффера полягає в тому, що за умови зростання податкової ставки від нуля до 100% податкові надходження спочатку збільшуються від нуля до певної максимальної величини (ПН2), а потім зменшуються знову до нуля. Згідно з кривою Лаффера, точка ПоС1 відображає такий стан в економіці, коли діючі податкові ставки є надмірними. Це означає, що вони стримують ділову активність, тобто не створюють необхідних стимулів для збільшення ВВП як податкової бази до такого рівня, за яким податкові надходження могли б досягти свого максимального значення.
Отже, за кривою Лаффера, якщо діючі податкові ставки є надмірними, то їхнє оптимальне значення дозволить збільшити вир-во за умов незмінності або навіть зростання податкових надходжень. Досвід застосування цієї теорії на практиці не дав однозначної відповіді щодо її ефективності.
-
Фіскальна політика і державний бюджет: бюджетний дефіцит, концепції збалансування державного бюджету, джерела дефіцитного фінансування.
Вплив фіскальної політики на економіку здійснюється через державний бюджет. Між фіскальною політикою і державним бюджетом існує пряма і зворотня залежність. З одного боку, держ. бюджет визначає можливості фіскальної політики; з іншого – фіскальна політика впливає на стан держ. бюджету. Роль держ. бюджету у фіскальній політиці визначається не лише його величиною. Важливе значення має також його структура та співвідношення між держ. заходами і витратами (видатками).
Головною метою фіскальної політики є стабілізація економіки. Цій меті підпорядковується і державний бюджет. регулюючи структуру і співвідношення між окремими частинами держ. бюджету, фіскальна політика впливає одночасно на економічний розвиток і стан держ. бюджету.
У залежності від фази економічного циклу фіскальна політика викликає неоднакові бюджетні наслідки. Так, під час падіння вир-ва ефективною (доцільною) слід вважати стимулюючу (експансіоністську) політику, яка має збільшувати держ. закупки і знижувати чисті податки, або застосовувати перелічені заходи одночасно. Неминучим наслідком такої політики є виникнення бюдж. дефіциту або його збільшення.
Припустимо, що навпаки, в економіці спостерігається інфляційне зростання, викликане надмірним попитом. За цих умов ефективною (доцільною) слід вважати стримуючу (рестриктивну) політику, яка повинна зменшувати держ. закупки і підвищувати чисті податки, або застосовувати зазначені заходи одночасно. Неминучим результатом такої політики буде скорочення бюдж. дефіциту або виникнення бюджету з профіцитом.
Існують три концепції регулювання держ. бюджету:
-
збалансування бюджету на щорічній основі – держ. витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Ця концепція вступає в суперечність зі стабілізаційною функцією фіск. політики;
-
збалансування бюджету на циклічній основі – бюджет повинен балансуватися не щорічно, а в межах економ. циклу. Але в межах економ. циклу гармонія між надлишками і дефіцитами не досягається, що не забезпечує збалансованості держ. бюджету.
-
отже, одночасне дотримання стабілізаційної функції і збалансованого бюджету є для фіскальної політики несумісним. Світовий досвід показує, що пріоритет надається стабіліз. ф-ції – в основі лежить концепція функціональних фінансів.
Згідно неї фіскальна політика припускає можливість застосування незбалансованого бюджету. Насамперед це стосується дефіцитного бюджету. Якщо бюджетний дефіцит є необхідною умовою для стабілізації економіки, то, з одного боку, держава свідомо йде на його створення; з іншого – вона передбачає певні джерела його фінансування.
Існує три джерела дефіцитного фінансування:
-
Внутрішні позички. В цьому випадку уряд виходить на внутр. грошовий ринок, де розміщує свої позички, тобто продає держ. ЦП, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг.
-
Зовнішні позички. Ці позички можуть надавати уряду міжн. фін. орг-ції, іноземні уряди та приватні іноземні фірми.
-
Грош-кред. емісія. Центр. банк випускає нові гроші, які незабезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд.
Безболісних джерел фінансування не існує, кожен з них має певні недоліки. Тому ефективною може бути лише зважена фіскальна політика, згідно з якою держава повинна постійно коригувати свої витрати у рахуванням змін в отриманні доходів, а до держ. позичок вдаватися лише за умов, якщо вони здатні в перспективі створювати джерела для їх повернення.