Porivn_pravoznavstvo_2012

§ 2. Основні етапи розвитку романо-германської правової сім’ї

літики в сфері безпеки, Спільної політики в сфері юстиції та внутрішніх справ.

Європейське право, за яким визнано верховенство, пряму дію та юрисдикційний захист, суттєво впливає на національні правові системи країн-членів ЄС. Так, усі правові системи країн-членів ЄС сьогодні засновані на єдиних засадах — загальних принципах права ЄС. Йдеться про такі принципи, як дотримання основних прав людини, юридична визначеність (юридична безпека), пропорційність, право бути заслуханим тощо.

Численні норми права ЄС (зокрема, у таких галузях, як конституційне, адміністративне, митне, фінансове, трудове право) інкорпоровані у відповідні галузі всіх національних правових систем. Завдяки цьому всі правові системи країн-членів ЄС мають значну кількість однакових норм.

Крім того, через право ЄС відбувається запозичення інститутів певної національної правової системи правовими системами інших країн. Так, кожна галузь права ЄС побудована на основі права певної країни (наприклад, адміністративне право ЄС побудоване за французькою моделлю). Завдяки інкорпорації права ЄС ця модель сприймається правовими системами інших держав.

У контексті європейських інтеграційних процесів слід також відзначити діяльність такої організації міждержавної співпраці, як Рада Європи. Вонаєвагомимджереломпродукуванняправовихстандартів, що визнано у низці конвенцій, підписаних під її егідою (найвідоміша з них — Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.). Цей юридичний масив (більш ніж 150 конвенцій) становить європейськийius communis, допомагаючипоширюватиідеїдемократії, верховенства права і прав людини шляхом гармонізації національних законодавств. КонвенціїРадиЄврописприяютьбільшійзлагодженості і співпраці держав-членів.

Крім того, держави-члени запровадили практику обміну інформацією та думками з Радою Європи при розробці проектів конституцій, законів, регламентів та інших правових текстів, що також сприяє гармонізації європейського права. Це особливо стосується нових членів, більшістьізнихподаєРадіЄвропипроектизаконівдляїхоцінкиперед остаточнимухваленням. ЕкспертиРадиЄвропинадаютьдопомогудля забезпечення того, аби конституційні положення, закони та інші нормативні акти держав відповідали стандартам Ради Європи.

71

Розділ 3. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї

Отже, головним наслідком впливу європейського права і права Ради Європи на правові системи романо-германської сім’ї є їх гармонізація та уніфікація. Крім того, з тих же причин відбувається зближення романо-германського права з англо-американським.

§ 3. Роль науки (університетів) у розвитку романо-германського права

Виникнення романо-германського права тісно пов’язане з ви-

никненням наприкінці ХІ–ХІІІ ст. перших європейських університетів.

Університети зібрали разом дослідників права — викладачів і студентів— зусієїЄвропи. СамевуніверситетахправовпершевЗахідній Європі починає викладатися як чітко окреслений і систематизований звід знань, як наука, в якій окремі юридичні рішення, норми вивчалися об’єктивно і пояснювалися з огляду на загальні принципи1.

У середньовічних університетах не викладали позитивне право, оскільки в більшості країн на той час воно перебувало в хаотичному стані, було роздрібненим, іноді варварським. Так, практично жодна сучасна європейська країна в ті часи не мала свого національного права. Крім того, жоден європейський університет не міг узяти як основу викладання позитивне (місцеве або регіональне) право, тому що в очах університету воно не виражало справедливості і, отже, не було правом.

Доречі, національнеправопочаливикладативуніверситетахлише в епоху Просвітництва. Наприклад, кафедра французького права була створена в Паризькому університеті (Сорбоні) в 1679 р.; читати цей предмет (французьке право) доручають викладачам, які вважаються найменшкомпетентними. Убільшостікраїннаціональнеправопочали викладати в університетах тільки в XVІІІ ст. Причому аж до XIX ст. викладання національного права мало другорядне значення.

Для того щоб піднятися над цим закостенілим місцевим правом і не залишитися місцевими школами, що не мають ані авторитету, ані престижу, ані коштів, в університетах були відроджені дослідження римського права.

1 Див.: Берман, Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования [Текст] / Г. Дж. Берман : пер. с англ. – М. : Изд-во МГУ : Инфра-М – Норма, 1998. – С. 124.

72

§ 3. Роль науки (університетів) у розвитку романо-германського права

Вивченню в університетах підлягав Звід Юстиніана (Corpus Juris Civilis1) — звід римського права, укладений у Константинополі при римському імператорі Юстиніані у 528–534 рр. Давній рукопис, що відтворював цю збірку, був випадково знайдений у бібліотеці італійськогомістаПізанаприкінціXI ст. Цейзвідпередававвисокорозвинену, диференційовану правову систему — римське цивільне право, що доситьсуттєвовідрізнялосявіднародногоправагерманськихплемен. Звід Юстиніана складався з чотирьох частин:

1)Кодексу, до якого входили імператорські конституції від часу імператора Адріана до Юстиніана, об’єднані у дванадцять книг;

2)Інституцій (від лат.— підручник) — офіційного елементарного курсуцивільногоправа. Підручникдуженагадувавструктурою(чотири книги), планом (особи, речі, позови) і текстом «Інституції» Гая;

3)Дигестів (від лат.— збірник юридичних текстів), у п’ятдесяти книгах яких було зібрано близько 9100 фрагментів із 275 творів 39 римських юристів, що стосуються як приватного, так і публічного права(зокрема, питаньвласності, заповітів, договорів, деліктів, інших інститутів цивільного права). Вивченню саме Дигестів, що по-грецькі називалися Пандектами, в університетах надавалося першорядне значення;

4)Новел, що містили конституції, видані Юстиніаном після кодифікації. Офіційне видання Новел невідоме; існують лише приватні збірники, що містять від 122 до 168 новел.

Із часом програма вивчення права в університетах Європи розшириласяісталавключатинетількиримськеправо. Головнимпредметом,

що додався у XII ст., було нове канонічне право церкви.

НавчаннянаюридичнихфакультетахуніверситетівЗахідноїЄвропи в XII–XIII ст. було засноване на схоластичному методі, що найповніше був розроблений Ансельмом Кентерберійським і П’єром Абеляром. Цейметодприпускаєякуправі, таківбогослов’їабсолютний авторитет певних книг, в яких міститься єдине і повне вчення. Проте схоластичний метод визнає, що в авторитетному тексті можуть існувати прогалини і суперечності. Тому головним завданням схоластика є примирення протилежностей: усунення прогалин і вирішення суперечностей, щоіснуютьусерединітексту. Вирішенняцьогозавдан-

1 Уперше під цією назвою Звід Юстиніана був виданий у 1583 р. французьким юристомД. Готофредом. НазваданазааналогієюізЗводомканонічногоправа(Corpus Juris Canonici).

73

Розділ 3. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї

нявідбувалосязавдякизастосуваннюдистинкцій(чіткогорозмежування окремих положень), зважуванню всіх «за» і «проти» певного тлумачення, наміруподатиматеріалякціліснусистемуіпобудуватидогму права1.

Отже, на думку Г. Дж. Бермана, у створенні романо-германського права найвагоміша роль належала трьом інгредієнтам:

1)відкриттюримськогоправазавдякизнайденнюЗводуЮстиніана;

2)схоластичному методу його аналізу і синтезу;

3)викладанню римського права в університетах Європи2. Процесзасвоєнняіпереробкиримськихправовихтекстівузахідно-

європейських університетах проходив у три етапи, кожний із яких доповнював попередній.

НапершомуетапінавколовивченняЗводуЮстиніанаскладається школа глосаторів, яка прагнула встановити первісний зміст римськихзаконів. ЦяшколабулазаснованауБолоньїІрнеріємнаприкінці ХІ — на початку ХІІ ст. Іншими її відомими представниками були Булгар, Мартин, Якоб, Ґуго, Азо, Плацентин, Аккурсій.

Своєюназвоюцяшколазобов’язанаобранійнеюосновноюформою роботи з Corpus Juris Civilis — глосам (грец.— мова, незвичайне слово). Глоси становили примітки до правового тексту, що розміщувалися викладачами на полях або між його рядками. Вони були засобом критичного аналізу і тлумачення різних фрагментів Зводу. Підсумком роботи представників цієї школи була узагальнююча праця Аккурсія, відома під назвою «Glossa Ordinaria» («Зібрання глосів»), створена близько 1250 р., до якої увійшло приблизно 96 тисяч глосів.

ЯкзазначаєЕ. Аннерс, анідо, аніпісляглосаторівюридичнітексти небулипредметомнастількиглибокогонаукового, сутофілологічного аналізу; жодне інше дослідження не було до такої міри досконалим щодоточногомісцезнаходженнякожногоправовогоджерелавкожному конкретному юридичному тексті3.

Другий етап (XIV–XV ст.) пов’язаний із новою тенденцією — модернізацією пандектного права. Він асоціюється з діяльністю школи постглосаторів (пізніх глосаторів, або консиліаторів, від

1История политических и правовых учений. Средние века и возрождение / отв. ред. В.С. Нерсесянц. – М. : Наука, 1986.— С. 55.

2Берман, Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования [Текст] / Г. Дж. Берман : пер. с англ. – М. : Изд-во МГУ : Инфра-М – Норма, 1998. – С. 127.

3Аннерс, Э. История европейского права [Текст] / Э. Аннерс : пер. со швед. –

М. : Наука, 1994. – С. 161–162.

74

§ 3. Роль науки (університетів) у розвитку романо-германського права

лат. сonsilium — порада). Найвідомішими постглосаторами були Бартолус, Бальдус, Одофред, Цинус, Язон. Вони коментували текст римських законів, а також глоси, враховуючи при цьому місцеві правові джерела.

Саме постглосатори першими вивели концептуальні засади з тексту кодифікації Юстиніана: створили теорію договірного права з конкретних типів римських договорів, визначили право власності й взагалі систематизували текст Дигестів на основі більш широких принципів і понять (наприклад, одним із найзначніших теоретичних нововведень постглосаторів було поняття «юридична особа»). У такий спосіб римське право було пристосовано до нових умов і підготовлено для подальшого розвитку. Сучасним студентамюристам, які вивчають римське право в тому вигляді, як його в Середні віки систематизували західноєвропейські університетські професори, важко уявити, наскільки його оригінали були казуїстичними і не теоретичними.

Третій етап (XVІ — перша половина XVІІ ст.) — це час гуманістів (Куяцій, Донеллус, Готофред, Цазіус). Гуманісти відмовилися від коментування глос, створених у Середньовіччі, і звернулися безпосередньодоЗводуЮстиніана, прагнучивстановитийогосправжнійзміст. Для цього вони піддали тексти римського права філологічному та історичному аналізу. Проте тлумаченням наукова розробка не завершувалась. Учені прагнули привести всі окремі положення у струнку систему, що побудована на певних загальних принципах. Критика тексту, історичне його тлумачення і систематизація становили нові прийоми вивчення права, що отримали назву французького методу1, який протиставлявся старому італійському2. Схоластичні прийоми глосаторівіпостглосаторівостаточновтрачаютьсимпатіїгромадськості. Останніхдотепноназивають, використовуючигрулатинськихслів, juris perditi (підступний правознавець) замість juris periti (майстерний правознавець)3. Французький метод не тільки сприяв досконалішому розуміннюримськогоправа, айвідкривавперспективудлясамостійної правової творчості. Це пояснюється тим, що він, образно кажучи,

1Ця назва обумовлюється тим, що центр школи гуманістів знаходився у Франції.

2Цією назвою охоплюються прийоми словесного і фрагментарного аналізу, що використовувалися глосаторами та постглосаторами, які працювали головним чином

вІталії.

3Див.: Покровский, И. А. История римского права [Текст] / И. А. Покровский. –

С. 260.

75

Розділ 3. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї

надавав можливість проникнення у внутрішню лабораторію правової творчості римлян, що була взірцем, гідним для наслідування1.

Головним підсумком діяльності глосаторів, постглосаторів і гума-

ністівбулапоявазахідноєвропейськоїюридичноїнауки— теоретично-

го правознавства.

Поступово турбота про повагу до римського права поступається місцем в університетах прагненню установити і викласти принципи права, що є вираженням його раціональних засад. Нова школа — школа природного права (Г. Гроцій, Х. Томазій, Х. Вольф, С. Пуфендорф) — перемагає в університетах у ХVІІ і XVIII ст. Вона відмовляється від схоластичного методу, прагне бачити в праві логічну аксіоматичну систему, ставить у центр людину, підкреслюючи її невід’ємні природні права. Юристи хочуть знайти такі норми справедливості, що утворюють загальне, незмінне для всіх часів і народів право2. Умовно принцип цієї школи можна сформулювати так: існує право універсальне та незмінне, джерело всіх позитивних законів; існує тільки природний розум, що керує всіма людьми3. Висування на перший план розуму як сили, що створює право, підкреслювало нову важливу роль, що належить законові, та відкривало шлях кодифікаціям. Отже, природно-правова школа цілком оновила науку права і його методи.

Підбиваючи підсумок, можна визначити такі напрями впливу єв-

ропейських університетів на розвиток романо-германського права:

1.Університети допомогли установити транснаціональний характерправознавстванаЗаході. Протягомтрьохсотроків, з1050 по1350 р., усяЄвропастановилаєдинийкультурнийорганізм. Римськеіканонічнеправобулидисциплінамибезнаціональнихкордонів, томуїхмогли викладати в університетах студентам-юристам, зібраним з усіх країн Європи. Природно, що всі студенти і викладачі розмовляли латиною, що була на Заході загальною мовою права.

2.Завдяки університетам право набуло транснаціональної термі-

нологіїтаметоду. Випускникиюридичнихфакультетівуніверситетів

поверталисядоріднихкраїн, депрацювалисуддями, юристами, право-

1Див.: Тарановский, Ф. В. Энциклопедия права [Текст] / Ф. В. Тарановский. – 3-е изд. – СПб. : Лань, 2001. – С. 23.

2Див.: Давид, Р. Основные правовые системы современности [Текст] / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози : пер. с фр. – М. : Междунар. отношения, 1996. – С. 37–38.

3Див.: Покровский, И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. – С. 65.

76

§ 4. Зв’язок романо-германської правової сім’ї з римським правом

вими радниками, адміністративними службовцями, використовуючи єдиний метод та єдину термінологію.

3.Схоластичний метод, що використовувався в університетах, до-

зволяв будувати правові системи з різних суперечливих звичаїв і за-

конів. Прийоми гармонізації суперечностей, накладені на віру в ідеальний організм права, в єдину структуру правових принципів, дозволилиздійснитисинтезканонічного, апотімфеодального, міського, торговельного і королівського права.

4.Університети підняли аналіз права на рівень науки шляхом кон-

цептуалізації правових інститутів і систематизації права як єдиного зводу знань.

5.Університети створили клас професійних юристів1.

§4. Зв’язок романо-германської правової сім’ї з римським правом

Як вже згадувалося, головною особливістю романо-германського права вважається його органічний зв’язок із римським правом. Він обумовлений рецепцією римського права, яку здійснили всі країни романо-германської правової сім’ї.

Рецепція (від лат. receptio — сприйняття, сприймання) — це запозичення правовою системою основних засад і принципових підходів іноземного права.

Рецепціяримськогоприватногоправаправовимисистемамироманогерманської сім’ї відбувалась кілька разів. Ураховуючи це, можна ви-

окремити три етапи рецепції римського права:

перший етап рецепції припадає на XII–XIII ст. Рецепція в цей період полягає головним чином у вивченні, коментуванні та викладанні римського права в університетах;

другий етап рецепції — XIV–XVІІ ст. У ці часи римське право активно застосовується на практиці;

третій етап рецепції пов’язується з грандіозним реформуванням законодавства, викликаним буржуазними революціями. Він сягає свого піку під час кодифікацій, що відбуваються в Європі в ХІХ ст.

1 Див.: Берман, Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования [Текст] / Г. Дж. Берман : пер. с англ. – М. : Изд-во МГУ : Инфра-М – Норма, 1998. – С. 161–163.

77

Розділ 3. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї

Як зауважує Й. О. Покровський, після падіння Західної Римської імперії для римського права настає темна епоха1. Проте з V по ХІ ст. римське право все ж таки не припиняло своєї дії у Західній Європі: підкорененаселення— нащадкиколишніхримськихпідданих— продовжувало жити за римським правом. Деякі германські королі навіть видали для своїх римських підданих офіційні збірники римського права. Наприклад, у506 р. корольвестготівАларіхІІвидавLex Romana Visigothorum (Закониримськихвестготів). Зрозуміло, цебулоспрощене, популяризоване і зіпсоване римське право — так зване римське вульгарне право.

Крім того, певний вплив із боку римського вульгарного права відчули на собі й тексти германських законів2. Збереженню римського права сприяло й те, що церква до спорів між церковними установами та її окремими служителями застосовувала саме римське право. Нагадаємохочабвідомийафоризмтієїепохи: «Церкваживезаримським законом»3. Слід зазначити, що римське право переважало у південних частинах Західної Європи (Італія, Іспанія, південна Франція), а германське — у північних (теперішня Німеччина, північна Франція).

Втім, наврядчиможнапогодитисьздумкою, щорецепціяримського права відбувається на Європейському континенті, починаючи ще з утворення варварських королівств на місці Західної Римської імперії4. На наш погляд, рецепція римського права саме як запозичення іноземною правовою системою його основних засад та інститутів усе ж таки не була проведена у ранньому Середньовіччі насамперед через нездатність варварів до сприйняття здобутків давньоримської цивілізації. На початку Середніх віків у західній половині європейського континенту римське та германське право існували як дві повні протилежності, як два зовсім чужих світи.

Проте відокремленість римського і германського права не могла існувативічно. ПоступовоекономічнежиттявЄвропірозвиваєтьсята ускладнюється, відроджується міжнародна торгівля, розквітають тор-

1Покровский, И. А. История римского права [Текст] / И. А. Покровский. – С. 245.

2Див.: Аннерс, Э. Историяевропейскогоправа[Текст] / Э. Аннерс: пер. сшвед. –

М. : Наука, 1994. – С. 132.

3Антология мировой правовой мысли : в 5 т.— Т. ІІ. Европа : V–XVII вв. – М. :

Мысль, 1999. – С. 141.

4Див.: Харитонов, Є. О. Рецепції приватного права: парадигма прогресу [Текст]

/Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова. – Кіровоград : Центрально-Укр. вид-во, 1999. –

С. 107.

78

§ 4. Зв’язок романо-германської правової сім’ї з римським правом

говельні міста. На цьому ґрунті виникає знову, як колись в античному світі, потреба в універсальному позанаціональному праві, що було б здатне об’єднати різні європейські народи, забезпечити свободу господарчої ініціативи і регулювати ті тонкі відносини, що зазвичай виникають із приводу торгівлі та які зовсім чужі звичаям, що існують серед землеробів. Усім цим вимогам відповідає римське право. Тому вплив римського права у ХІ–ХІІ ст. не є випадковим. У ці часи починається період відродження римського права та його засвоєння1.

Рецепція як на першому, так і на другому етапах відбувається у

двох формах.

Першою формою є вивчення та коментування римського права в університетах. Як зазначалося, з ХІІ ст. вивчення римського права перебуваєвцентрієвропейськоїюридичноїосвіти. Засвоєнняримського права під час першої рецепції відбувається завдяки діяльності глосаторів. Римське право засвоюється в університетах тисячами студентів, які поширюють його в усіх країнах Західної Європи.

Рецепціянадругомуетапіпов’язуєтьсяздіяльністюшкілпостгло- саторівтагуманістів(XIV–XVІІст.). Засвоєнняримськогоправауцей період має певні особливості порівняно з аналогічним процесом, що відбувався у ХІІ–ХІІІ ст. Наукові роботи постглосаторів користувалисязначнимуспіхомтаповагоюсередєвропейськихюристів. Посилання на наукові праці (загальну думку докторів права) під час судових дебатів вважалося дуже сильним аргументом.

Друга форма — це пряме застосування норм римського права.

Так, вІталіївжеуХІст. проголошується, щоримськеправоможебути джерелом для подолання прогалин у місцевому праві; коментарі глосаторів користуються популярністю в іспанських судах. Завдяки застосуванню римського права у судах Південна Франція ще у Середні віки вважається країною писаного права (pays de droit écrit). Це відрізняєїївідПівнічноїФранції— країнизвичаєвогоправа(pays de droit coutumier).

Однакзначнобільшогопоширеннядругаформарецепціїримського права набуває на другому етапі (XIV–XVІІ ст.). Слід зазначити, що римськеправодалеконеоднакововплинулонаправовісистемироманогерманської сім’ї. Найповніший вплив воно здійснило у пізньому Середньовіччі в Німеччині.

1 Див.: Покровский, И. А. Основные проблемы гражданского права [Текст] / И. А. Покровский. – С. 53.

79

Розділ 3. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї

Слід підкреслити, що римське право стало діючим у Німеччині не на підставі законодавчого акта, а на кшталт звичаєвого права — через дотримання його не народом, а юристами, які засновували на ньому своїрішенняідумки. Юристивважалиримськеправонастількивищим за місцеве право як за формою, так і за змістом, що воно уявлялось їм не національним, а загальним правом1. Ця думка посилювалася тим фактом, що територія Німеччини в Середні віки входила до складу Священної Римської імперії, яка вважалася продовженням колишньої Римської імперії. Унаслідок цього імператори Священної Римської імперії були схильні вважати Звід Юстиніана немов вітчизняним кодексом, а свої акти — його доповненнями. Ця фікція значно спрощувала шлях римському праву в Німеччині.

Безпосередньомузастосуваннюримськогоправанапрактицісприяли такі чинники:

1)трансформація судів. Починаючи з XIV ст. освічені правники (ті, хто вивчив римське право) поступово витісняють із судів неосвічених народних суддів — шефенів (від нім. Schoeffen — засідатель), які спиралися переважно на звичаєве право, практичну кмітливість, життєвийдосвідтаінтуїцію. Спочаткуосвіченіправникипрацюютьу судах як секретарі та протоколісти, записуючи рішення шефенів. Потроху юристи починають готувати рішення шефенів, використовуючи при цьому знання римського права. Згодом освічені правники взагалі замінюють шефенів як судді.

Крімтого, уцейперіодуНімеччинібулизаснованіапеляційнісуди, до складу яких відразу залучають освічених правників. Наприклад, у 1495 р. був створений загальноімперський суд (Reichskammergericht), половиначленівякогомалабутивченими-юристами. Черездеякийчас висуваєтьсявимога, щобдругаполовинаскладусудуобираласязосіб, які знайомі з римським правом. При вирішенні справ суд повинен був користуватися насамперед загальним правом Імперії, тобто римським правом, і лише брати до уваги «добре» німецьке право — чесні, поважні та добрі правила, установлення і звичаї;

2)надання університетам права «офіційних консультацій».

УНімеччині склалася практика надсилання судами у сумнівних випадках спірної справи з усіма матеріалами до юридичних факультетів університетів. При юридичних факультетах були створені комісії з

1 Виндшейд. Учебник пандектного права : пер. с нем. [Текст] / Виндшейд. – СПб. : Изд. А. Гиероглифова и И. Никифорова, 1874. – Т. 1 : Общая часть. – С. 2.

80