Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Porivn_pravoznavstvo_2012

.pdf
Скачиваний:
17
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
1.74 Mб
Скачать

§ 3. Поняття «правова сім’я»

Надумкувчених-компаративістів, ситуаціязоб’єднаннямправових системуправовісім’їнагадуєситуаціюзісвітовимирелігіями. Наприклад, християнство об’єднуєу своєму складікатолицизм, православ’я та протестантизм, які, попри їх принципову розбіжність, засновані на фундаментальній єдності.

Об’єднання правових систем у правові сім’ї нагадує також об’єднання національних мов у мовні сімї, яке проводять вченілінгвісти (наприклад, українська мова входить до підгрупи східнослов’янських мов слов’янської групи, яка, у свою чергу, є складовою індоєвропейської мовної сім’ї). До речі, ідея об’єднання правових систем у певні групи виникає у компаративістів у другій половині ХІХ ст. саме під впливом лінгвістики.

Отже, правова сім’я — це певна сукупність правових систем, об’єднанихспільністюнайбільшважливихрис, яківказуютьнасуттєву схожість цих систем.

Поняття «правова сім’я» має суттєве значення для порівняльного правознавства. Так, використання цього поняття полегшує порівняльно-правові дослідження. Якщо б сьогодні хтось захотів охопити всі правові системи, він, за справедливим зауваженням професора Саїдова, просто потонув би в цьому емпіричному матеріалі. У XX ст. кількість лише національних правових систем збільшилася майже втричі й нині наближається до двохсот, тож вивчити кожну окрему правову систему неможливо. Тому дослідження насамперед має бути обмежене кількістю правових систем. Для цього доцільно визначити у складі тієї чи іншої правової сім’ї так звані материнські правовісистеми, девпершебулиствореніоригінальніправовірішення1. Саме їх вивчення є найбільш корисним. Крім того, дослідження можна сконцентрувати на порівнянні правових сімей як певних «моделей», особливих типів права, до яких входить більш-менш значна кількість правових систем.

Неможливо обійтися без поняття «правова сім’я» і при формуван-

ні загального уявлення про правову картину світу. Тільки глибоке й усебічне вивчення правових сімей та правових систем, узятих спочатку кожна окремо, а потім — у їхньому взаємозв’язку і взаємодії, дозволяють намалюватичітку правову картинусвіту, щоадекватновідображаєреальнудійсність. Такедослідженняпобудованенадіалектич-

1 Саидов, А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности) [Текст] / А. Х. Саидов. – М. : Юристъ, 2000. – С. 119–120.

31

Розділ2. Правовісистеми та правовісім’ї якосновніоб’єкти порівняльногоправознавства

ному прийомі сходження від абстрактного до конкретного і у зворотному напрямі.

Крім того, поняття «правова сім’я» допомагає у вивченні окремих правовихсистем. Завдякиоб’єднаннюправовихсистемуправовісім’ї компаративісти можуть виявити внутрішню спільність принципів та інститутів правових систем, побачити загальну основу правових систем, яка ховається за їхньою зовнішньою різнорідністю.

Допомога в пізнанні окремих правових систем є особливо відчутною в ситуації, коли дослідник починає вивчення іноземної правової системи. Віднесення конкретної правової системи до певної правової сім’ї дозволяє, навіть без детального ознайомлення з конкретним правовимматеріалом, зробитинизкувисновківпроїїхарактерніриси. Це свого роду дедукція: відомо, що певна правова сім’я має деякі характерні особливості. Також відомо, що правова система, яка досліджується, належить до цієї правової сім’ї. Отже, ми можемо зробити висновокпроте, щоданійправовійсистеміпритаманніпевніхарактерні особливості. Це дає можливість відразу ж сконцентруватися на їх дослідженні.

Поняття «правова сім’я» має наукове значення і для теоретиків права, оскільки принципово важливі особливості права, однотипні елементи, його якості та риси розкриваються значною мірою саме в сім’ях національних правових систем.

§4. Класифікація та типологія правових систем

Проблема класифікації правових систем на певні групи, у тому числісім’ї, єоднієюзосновнихпроблемпорівняльногоправознавства. Сама ідея групування правових систем у «правові сім’ї» виникла в порівняльному правознавстві в 1900 р. і набула великого поширення вже на початку XX ст. Так, наприклад, учасники I Міжнародного конгресу порівняльного права в 1900 р. розрізняли французьку, англоамериканську, німецьку, слов’янську і мусульманську правові сім’ї1.

Як відомо, класифікація — це система розподілу будь-яких однорідних предметів або понять за класами, відділами на основі певних

1 Саидов, А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности) [Текст] / А. Х. Саидов. – М. : Юристъ, 2000. – С. 121.

32

§ 4. Класифікація та типологія правових систем

загальних ознак (критеріїв). У нашому випадку такими однорідними предметами виступають правові системи. Результатом класифікації правових систем є така систематична одиниця, як група правових систем.

Необхідність класифікації правових систем обумовлюється тим, щокласифікаціядопомагаєвстановитинайбільшважливі, загальнідля всіх правових систем якості, сприяє їх більш глибокому пізнанню, дозволяє зафіксувати закономірні зв’язки між правовими системами. Класифікація полегшує визначення місця і ролі конкретної правової системи в загальній світовій системі, дає змогу робити обґрунтовані прогнози щодо шляхів подальшого розвитку як окремих правових систем, так і їхньої сукупності в цілому, сприяє уніфікації чинного законодавства й удосконаленню національних правових систем.

Традиційно складним є питання про вибір критеріїв класифікації національних правових систем. У пошуках цих критеріїв юристикомпаративісти брали за основу різні фактори. Зокрема, в основу класифікації покладалися такі критерії: роль правових джерел (ЛевіУльман), національні ознаки (Созе-Алль), зміст права (Армінджон, НольдетаВольф), специфікавиробничихвідносин(Йорсі), ідеологіч- нітатехніко-юридичнікритерії(Р. Давид), «правовийстиль» (К. Цвайгерт) тощо.

Класифікаціяможематидіахронний(історичний) абосинхронний характер; їїможнанаводитиякнарівніправовихсистем, таківмежах окремихгалузейправарізнихправовихсистем. Звідсивипливаєприн-

ципова можливість множинності класифікацій, що побудовані за різними критеріями і здійснюються з різними цілями.

За допомогою різних критеріїв можливим є виокремлення різних класифікацій правових систем. Наведемо деякі з них.

1. Чисті правові системи та правові системи мішаного типу («гібридні»).

Правові системи мішаного типу об’єднують правила та інститути, щопоходять із різних правових систем і взаємодіютьміж собою. Найбільш яскравими є взаємовідносини західних правових систем і традиційних правових систем, що існують у межах більшості азіатських та африканських правових систем. До мішаних належать, зокрема, правові системи Філіппін, Японії, Шрі Ланки, Маврикію, Камеруну. Така мішаність відображає, а іноді сприяє проявам справжнього юридичного плюралізму.

33

Розділ2. Правовісистеми та правовісім’ї якосновніоб’єкти порівняльногоправознавства

2. Розвинуті та нерозвинуті правові системи.

Розвинуті правові системи — це системи, в яких розкрилися, розгорнулись якості писаного права; в них право є утворенням високого інтелектуального порядку, що виступає в суспільному житті як самостійний і сильний соціальний феномен.

Нерозвинуті правові системи — це ті системи, в яких не розкри-

лись, нерозгорнулисьякостіправаяксамостійногоісильногосоціальногофеномену, щовідіграєособливурольужиттісуспільства. Такими системами в сучасному світі є релігійно-традиційні правові системи: основирішеньжиттєвихситуаційтутвзагалікорінятьсяпозаправом—

утрадиціях, у релігійних нормах, у постулатах ідеології.

3.Материнські і дочірні правові системи.

Материнські правові системи — це ті системи, де вперше були створені оригінальні правові рішення і які в подальшому утворили основу певної правової сім’ї.

Дочірніправовісистеми— це системи, якіпобудованіза моделлю інших (материнських) правових систем.

Так, материнською є англійська правова система, тоді як правові системи Канади, Австралії, Нової Зеландії, які побудовані за моделлю права Англії, належать до дочірних.

4. Поділ на правові сім’ї. Цей особливий процес розподілу право- вихсистемможевідбуватисяненабудь-якихкритеріях, ананайбільш істотнихтазначущих. Такимчином, йдетьсяпротипологізаціюправовихсистем, визначенняосновнихтанайбільшпоширенихтипівправових систем, що існують на правовій карті світу.

У компаративістиці ХХ ст. сформувались два основні напрями щодо поділу правових систем. Так, одні автори беруть до уваги тільки найсуттєвішівідмінностіісхожірисиправовихсистемівцьомувипадкуобмежуються виокремленням на правовій мапі світу трьох основних груп. Іншіавтори, беручидоувагибільшукількістькритеріїв, нараховуютьдо восьмиправовихсімей. Першийнапрямнайбільшяскравопредставлений у концепції правових сімей Р. Давида, другий — у концепції «правового стилю» К. Цвайгерта. Розглянемоцікласифікаціїбільшдетально.

КласифікаціяР. Давида. Відомийфранцузькийкомпаративістпропонує для класифікації правових систем два рівноправних критерії:

юридична техніка, якою користуються юристи тієї чи іншої країни, вивчаючи і практикуючи право;

однакові філософські, політичні й економічні принципи.

34

§ 4. Класифікація та типологія правових систем

Неважко побачити, що перший критерій по суті, є технічним, а другий — ідеологічним.

Пояснюючи перший критерій, Р. Давид зазначає, що правові системиналежатьдооднієїправовоїсім’їтоді, колиметодироботиюристів, способи створення, систематизації, тлумачення норм права, джерелаправаіюридичнийсловникрізнихправовихсистемєідентичними абовціломузбігаються. Уіншомувипадкуціправовісистеминалежать до різних правових сімей.

Однакпершогокритеріюнедостатньо. Наприклад, якщокеруватися лише цим критерієм, то можна зробити висновок про те, що правові системи ФРН та НДР (йдеться про ситуацію до об’єднання цих держав) належать до однієї правової сім’ї. А це правильно, оскільки перша входить до романо-германської сім’ї, а друга входила до соціалістичної. Правові системи, що належать до однієї правової сім’ї, повинні спиратися на однакові філософські, політичні й економічні принципи.

На підставі цих критеріїв, Р. Давид висунув ідею трихотомії — виокремлення трьох правових сімей (романо-германської, англосаксонської, соціалістичної), до яких примикає весь інший юридичний світ, що охоплює чотири п’ятих планети за назвою «релігійні і традиційні системи». УсвоїхбільшпізніхроботахР. Давидрозподіливрелігійнотрадиційнуправовусім’юнаокреміпідвиди: мусульманську, індуську, іудейськусім’ї, атакожнаправовісім’їкраїнДалекогоСходу, Африки та Магадаскару1.

КласифікаціяК. Цвайгерта. Видатнийнімецькийвченийвисуває яккритерійкласифікаціїпоняття«правовийстиль». НадумкуК. Цвайгерта, поняття стилю як відмінної риси давно вже не є винятковим привілеєммистецтва. Так, К. Цвайгертнаводитьприкладзастосування цього поняття в юриспруденції: згідно з 20-м каноном Кодексу канонічного права у випадку відсутності відповідної ясно вираженої норми — норму, що підлягає застосуванню, слід вивести, виходячи з аналогії загальних правових принципів, що відповідають поняттю канонічноїсправедливості, постійнодіючоїпанівноїдоктриниістилю, практики римської курії2.

1Давид, Р. Основные правовые системы современности [Текст] / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози : пер. с фр. – М. : Междунар. отношения, 1996. – С. 25.

2Цвайгерт, К. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права [Текст] / К. Цвайгерт, Х. Кетц : пер. с нем. : в 2 т. – Т. 1 : Основы. – М. : Междунар.

отношения, 2000. – С. 107.

35

Розділ2. Правовісистеми та правовісім’ї якосновніоб’єкти порівняльногоправознавства

Вчений вважає, що окремим правовим системам і їх групам притаманний певний стиль. Порівняльне правознавство прагне виявити ці правові стилі та залежно від вирішальних стильових елементів розташувати окремі правові системи у правових колах.

«Стиль права» як критерій для класифікації правових систем визначається, на думку К. Цвайгерта, п’ятьма факторами:

1)історичним походженням і розвитком правової системи;

2)панівною доктриною юридичного мислення та її специфіки;

3)своєрідними правовими інститутами;

4)правовими джерелами і методами їхнього тлумачення;

5)ідеологічними факторами1.

На цій основі К. Цвайгерт розрізняв вісім правових сімей: романську, германську, скандинавську, загальну, соціалістичну, далекосхідну, ісламську, індуську.

Однак на підставі запропонованих К. Цвайгертом критеріїв можливі й інші варіації, оскільки, на думку вчених-компаративістів, не можнапретендуватинаматематичнуточністьугалузісуспільнихнаук. Наприклад, деякі вчені, у цілому підтримуючи класифікацію К. Цвайгерта, додатково вирізняють на правовій карті світу латиноамериканську, іудейську, звичаєву, слов’янську правові сім’ї.

Слід зазначити, що обидві класифікації (як найбільш загальна тричленна, так і більш детальна) є корисними і тому мають право на існування. Проте кожна з двох класифікацій (типологій) не є досконалою. По-перше, наведені класифікації є неповними, тому що не охоплюють усі правові системи. Сам Р. Давид відзначив, що його трихотомія охоплює лише одну п’яту земної кулі. Зокрема, досліджувалися лише дві системи релігійного права: мусульманське (ісламське) та індуське, а це далеко не повний перелік правових систем релігійного типу. По-друге, інколи об’єднуються правові системи, які не мають майже нічого спільного, а іноді мають протилежні риси. Йдеться про об’єднання в межах однієї класифікаційної групи правових систем релігійного та традиційного типу. По-третє, у наведених класифікаціях порушена логіка, тому що не можна розглядати окремі релігійні системи, наприклад, мусульманське право, як правові сім’ї — вони не поєднують у своєму складі різних правових систем.

1 Цвайгерт, К. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права [Текст] / К. Цвайгерт, Х. Кетц : пер. с нем. : в 2 т. – Т. 1 : Основы. – М. : Междунар.

отношения, 2000. – С. 108.

36

§ 4. Класифікація та типологія правових систем

Методологією відбору елементів правової системи як критеріїв поділуможебутиоцінкаїхвпливунарозвитоквсієїсистеми, дослідження їхвзаємозв’язківуаспекті«причина— наслідок». Нанашпогляд, саме ідеологічнаскладова— правовасвідомістьтаправовакультурасуспільства мають стати основними критеріями типізації правових систем на правові сім’ї. Форма всіх інших явищ правової системи — правових норм та їх системи, джерел права, особливостей правозастосування тощо є наслідком певної правосвідомості суспільства.

Водночасзастосуваннятакогоскладноготабагатогранногоявища, як критерію поділу, може викликати певні складнощі під час дослідження. Тому в деяких випадках, можливим є виокремлення інших додаткових критеріїв, які, з одного боку, повинні найяскравіше відбивати специфіку правосвідомості певного суспільства, а з другого — бути простими, інструментальними та зручними для порівняння. Однимізнайбільшзручнихутакомупланікритеріївєджерелаправа. Так, М. М. Марченкопідкреслює, щосамевджерелахправазначноюмірою відбивається специфіка праворозуміння в різних правових системах1.

Отже, поряд із загальновизнаними сім’ями романо-германського та англо-американського права необхідно виокремити дві самостійні сім’ї(типи) релігійноготатрадиційногоправа. Головнимикритеріями виокремленнякожноготипуєдоситьсуттєвівідмінностіуправорозумінні, але водночас досить чітко простежується різниця і за похідним критерієм — за джерелами права.

Слід зазначити, що будь-який логічний поділ правових систем має відносний характер. По-перше, у деяких правових системах можна знайти інститути права, галузі й навіть правові системи, що за своєю природою і характером належать до інших правових сімей. Так, у правовій системі штату Луїзіана (США) як колишньої колонії Франції історично склалися і значною мірою зберігаються основні ознаки романо-германського права. У той же час правова система США, у межах якої існує правова система Луїзіани, належить до сім’ї англоамериканського права.

По-друге, відноснийхарактеркласифікаціївиявляєтьсяувзаємному переплетінні норм, інститутів, правових традицій різних правових сімей. Це обумовлено тим, що правові сім’ї можуть належати до однієїцивілізації. Так, сім’їангло-американськоготаромано-германського

1 Марченко, М. Н. Источники права [Текст] / М. Н. Марченко. – М. : Проспект, 2005. – С. 13.

37

Розділ2. Правовісистеми та правовісім’ї якосновніоб’єкти порівняльногоправознавства

права сформувалися під впливом західної правової традиції і мають багато спільного.

По-третє, при класифікації слід враховувати об’єктивний процес конвергенції, або зближення двох основних правових сімей англо- американськоїіромано-германської, якийзменшуєрізницюміжцими правовими системами1.

По-четверте, класифікацію можна проводити як на рівні правових систем, такінарівніпровіднихгалузейправа. Необхіднобратидоуваги те, щооднуправовусистемуможназарахуватидорізнихправовихсімей залежно від того, яка галузь (або галузі) права береться як критерій. Наприклад, правові системи латиноамериканських країн при класифікації, заснованоїнаприватномуправі, виявляться— здеякимивідхиленнями— такими, що належать до романо-германської правової сім’ї, тоді як при класифікації, заснованої на конституційному праві, більшість цих країн потрапитьдогрупиамериканськогоправасім’їзагальногоправа2.

§ 5. Мішані правові системи

Зарівнемоднорідності(можливістювіднесеннядопевноїправової сім’ї) сучасні правові системи поділяються на однорідні («чисті») та мішані. Мішаніправовісистеми— цегрупасистем, щосформувалися (в деяких випадках — продовжують формуватися) під впливом кількох правових сімей разом, спираються на їхні юридичні традиції та інструменти. Значна кількість, географія поширення і розмаїтість мішаних систем визначає важливість їх виокремлення й спеціального вивчення. Адже разом вони регламентують життя більш як 150 мільйонів людей і охоплюють територію розміром із субконтинент3. Відомий компаративіст професор В. Палмер (США) навіть обґрунтував ідеюоб’єднання цих системв окремуправову сім’ю4, що булопідтримано багатьма правознавцями.

1Марченко, М. Н. Источники права [Текст] / М. Н. Марченко. – М. : Проспект, 2005. – С. 260–262.

2Кнапп, В. Крупные системы права в современном мире [Текст] / В. Кнапп // Сравнительное правоведение : сб. статей. – М. : Прогресс, 1978. – С. 212.

3Маркова-Мурашова, С. А. Современныеправовыесистемы: тенденцииинтеграции и дифференциации [Текст] : монография / Светлана Александровна МарковаМурашова. – Краснодар : Кубан. гос. ун-т, 2005. – С. 196.

4Palmer, V. Mixed Jurisdictions Worldwide: The Third Legal Family [Text] / Vernov Valentine Palmer. – Cambridge : Cambridge University Press, 2007. – 516 p.

38

§ 5. Мішані правові системи

Головнимчинникомтакого«змішування» правовихсистемумежах однієї держави чи навіть окремої адміністративної одиниці у складі держави є правова акультурація — процес глобальної трансформації, яку зазнає одна правова система від контакту з іншою правовою системою з використанням різних за природою та силою впливу засобів примусу.

Цятрансформаціяздійснюваласярізнимишляхами. Так, британці, щобулиозброєнітрадиціямизагальногоправа, намагалисяпривнести у правовий побут своїх колоній нову судову практику, пристосувати місцеве звичаєве право до завдань ефективного адміністративного управління. Французиусвоїхколоніяхпішлирадикальнішимшляхом часткової або повної відмови від сталих місцевих традицій і норм. Ісламізація народів, що були підкорені Халіфатом, а пізніше Османською імперією, забезпечила засвоєння ними законів шаріату1.

Запоходженняммішаніправовісистемиподіляютьсянатакі, формування яких є результатом зовнішнього втручання (переміщення права шляхом примусу), і такі, що були обрані вільно — з метою зближення з іншими правовими сім’ями, підвищення ефективності право-

вого регулювання (переміщення права шляхом рецепції)2. Переважна більшість мішаних систем належать до першого типу, сформувалися внаслідокколонізації, анексій, уступоктериторій. Додругоготипуслід віднести передовсім правові системи Шотландії та Ізраїлю — відповідно найстарішу (початок XVIII ст., а за твердженням сучасних дослідників— набагатораніше) танаймолодшу(другаполовинаХХст.) із мішаних систем.

Після процесу деколонізації нові держави Азії, Африки, Океанії, сформувавши нові правові системи, у значній частині зберегли правові системи колонізаторів, що діяли на момент набуття незалежності. При цьому часто-густо незалежні суди цих держав формують право, інтерпретуючи новітнє законодавство минулих колонізаторів, але з урахуванням місцевих звичаїв.

Унаслідокцихтабагатьохіншихполітичних, ідеологічнихтакультурних процесів сформувалися мішані правові системи, що являють собоюпродуктскладнихальянсівромано-германського(французького,

1Ковлер, А. И. Антропология права [Текст] / Анатолий Иванович Ковлер. – М. :

НОРМА, 2002. – С. 246–247.

2Див.: Рулан, Н. Историческое введение в право [Текст] : учеб. пособие / Норбер Рулан ; пер. с фр. А. Б. Воронов, Г. В. Гаровников, Е. В. Головина и др. – М. : NOTA BENE, 2005. – С. 370.

39

Розділ2. Правовісистеми та правовісім’ї якосновніоб’єкти порівняльногоправознавства

бельгійського, римо-голландського, іспанського тощо) та/або англоамериканськогоправазрелігійнимта/абомісцевимзвичаєвимправом. До них, зокрема, належать такі правові альянси:

1)романо-германського(французького, бельгійського, іспанського) та релігійного (зазвичай мусульманського, у деяких країнах — індуського) права: Алжир, Бахрейн, Єгипет, Йорданія, Ірак, Іран, Ємен, Коморські острови, Кувейт, Ліван, Мавританія, Марокко, ОАЕ, Сирія, Сомалі, Таїланд, Туніс;

2)романо-германськоготамісцевогозвичаєвогоправа(якезазвичай поширенезамежамивеликихміст, середсільськогонаселення): Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Габон, Мадагаскар, Гвінея, ЕкваторіальнаГвінея, Конго, Малі, Нігер, Руанда, Сенегал, Того;

3)англо-американського (передовсім англійського загального) та релігійного права: Бангладеш, Бруней, Індія, Малайзія, Мальдівська Республіка, М’янма, Непал;

4)англо-американського (передовсім англійського загального) та місцевогозвичаєвогоправа: Гана, Замбія, Ліберія, Малаві, Папуа-Нова Гвінея, Сьєрра-Леоне;

5)романо-германського, релігійноготамісцевогозвичаєвогоправа: Джибуті, Індонезія, Кот-д’Івуар, Чад;

6)англо-американського, релігійноготамісцевогозвичаєвогоправа: Гамбія, Кенія, Нігерія, Пакистан, Танзанія;

7)романо-германського, англо-американськоготарелігійногопра- ва: Ізраїль, Шрі-Ланка;

8)романо-германського, англо-американськоготамісцевогозвича- євогоправа: Ботсвана, Зімбабве, Лесото, Намібія, Свазіленд, Південноафриканська Республіка;

9)романо-германського та англо-американського права: Квебек (Канада), Луїзіана (США), Маврикій, Мальта, Пуерто-Рико (США), Сейшельські острови, Сент-Люсія, Філіппіни, Шотландія (Велика Британія);

10)релігійного (мусульманського) та місцевого звичаєвого права:

Судан.

Деякі дослідники до мішаної відносять також правову систему Китаю — як таку, що являє собою сплав соціалістичного, романогерманського та традиційного права.

За поширенням у межах держави мішані правові системи поділяються на незалежні та формально залежні. Більшість систем є неза-

лежними, оскільки кожна з них охоплює цілу державу. До формально

40

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]