Porivn_pravoznavstvo_2012

Розділ 8

Особливості правових систем США та країн Співдружності Націй

§1. Формування правової системи США

Вісторії формування правової системи США можна виділити чотири етапи.

Перший — етап колоніального права.

Другийетап, наякомувідбуваєтьсястановленняправовоїсистеми США як самостійної, розпочався після здобуття незалежності і продовжувався до Громадянської війни.

Третій етап триває від Громадянської війни до Другої світової війни, коли США зіштовхуються з кількома кризами, унаслідок чого правова система зазнає суттєвих змін.

Після Другої світової війни починається четвертий етап, на яко-

му американська правова система набула сучасного вигляду.

На першому етапі (1607–1776 рр.) відбувається становлення в американських колоніях Англії прецедентного права. Починаючи з 1607 р. — датистворенняпершоїколонії(Вірджинія) — постаєпитання про право, яким повинні керуватися мешканці колоній. Відповідь на нього було надано у справі Кальвіна, яку було розглянуто в Англії

у1608 р. Англійський суд, вирішуючи цю справу, сформулював таке положення: коли колонізація стосується нехристиянських суспільств, місцевеправовсилусамогофактускасовуєтьсянакористь«природної справедливості». Формальнонейдетьсяпроанглійськезагальнеправо, алесамевоновідповідаєконцепціїанглійцівпроприроднусправедливість. При цьому загальне право застосовується тією мірою, якою його норми відповідають умовам життя. Це застереження стало основою, на якій у майбутньому розвинулися характерні риси американського права, що відрізняють його від англійського. Якщо ж завойовуються землі християнських монархів, то місцеве право може змінюватись; аледоприйняттявідповідногорішеннямісцевеправопродовжує застосовуватись.

171

Розділ 8. Особливості правових систем США та країн Співдружності Націй

Отже, напершомуетапіанглійськеправовважалосяєдинимдіючим правомнатериторіїамериканськихколоній. Звичаїітрадиціїмісцевого населення (індіанців) витіснялися, ігнорувалися як щось нецивілізоване і вороже. І все ж необхідно констатувати, що англійське право зазналовколоніяхпевнихзмін. Цебулообумовленотим, щосоціальноекономічні умови і порядки в колоніях доволі істотно відрізнялися від ситуації в метрополії. У зв’язку із цим своєрідність американського варіантаанглійськогозагальногоправастаєпомітноющезаколоніальних часів.

Особливостями американського права у колоніальний період є, зо-

крема:

1.Більш спрощений характер американського права порівняно з англійським. Це обумовлено тим, що англійське право XVII ст., сформоване протягом багатьох століть, було дуже складним, багато в чому ірраціональним. Тому поселенці навіть якби і мали бажання, все одно не були б здатними продублювати цю систему в повному обсязі. За образнимвисловомР. Паунда, незнаннябулопершимджереломамериканського права. На підтвердження цього слід нагадати, що серед перших американських переселенців було небагато фахових юристів.

2.Більш спрощена і швидка судова процедура у колоніях. Як до-

тепно зауважують американські юристи, складні тонкощі англійської правової практики є настільки ж неприйнятними для американських судів, як предмети непишного вбрання вдови для квітучої дев’ятнадцятирічноїдівчини. Самесудочинствоздійснювалосьособами, які здебільшого не були освіченими правниками. Так, приміром, у період між1692 та1776 р. середдев’ятиверховнихсуддівМассачусетсалише три мали спеціальну юридичну освіту. Слід взяти до уваги також ту обставину, щопереселенцінемалидостатньогрошей, щобвестидовгі тависнажливісудовіпроцеси. Простоювиглядалаісистемаамериканських судів. Колонії були неспроможні утримувати таку кількість королівських, місцевих, звичайних, спеціалізованих судів, які існували

вАнглії у XVII ст.

3.Створення норм, обумовлених потребами життя нової кра-

їни. Наприклад, у колоніях з’явилися спеціальні норми, які регламентувалистосункипереселенцівзіндіанцями. Так, заборонялисяпродаж, а також дарування будь-якому індіанцю зброї, пороху, куль, свинцю або будь-якої військової зброї чи оснащення. Природно, що в Англії необхідність в існуванні такої норми була відсутня.

172

§1. Формування правової системи США

4.Внесеннязміндозмістудеякихнорманглійськогоправа, виходячизіспецифікижиттяамериканськихколоній. Нормиамерикансько-

го права від самого початку відрізняються стрімкою адаптацією до специфічнихумовжиттянаАмериканськомуконтиненті, такнесхожомуна Англію. Приміром, у колоніях земельне право суттєво відрізнялося від англійськогоземельногоправа, щопояснюєтьсязовсіміншоюситуацією із земельними ресурсами на території США (так, у більшості північних колоній був скасований королівський закон Англії про першородство, згіднозякимземліпереходилиуспадщинустаршогосина).

5.Більша сприйнятливість до оновлення та розвитку. Амери-

канське право постійно запозичувало різні правові норми і звичаї не лише з правової системи Англії, але і Франції, Іспанії, Німеччини, Голландії й інших європейських держав.

6.Включення до американського права норм, оформлених під впливом релігійних поглядів поселенців. Так, пуританізм у штаті Массачусетс, квакерство у штаті Пенсільванія суттєво вплинули на право відповідних штатів. Для того щоб у цьому переконатися, достатньо ознайомитися, приміром, зі змістом пуританського кодексу Массачусетської колонії «Корпус свобод» 1641 р.

7.Поява значних розбіжностей у правовому регулюванні в кожному зі штатів, обумовлених різноплановим впливом багатьох факторів. Наприклад, північні штати мали свій власний набір економічнихпроблем, південніштатибільшеувагинадавализемлекористуванню, а штати, розташовані на узбережжі,— питанням зовнішньої торгівлі і морському страхуванню.

Другийетапрозпочинаєтьсязамериканськоїреволюції, котрависунула на перший план ідею самостійного національного американського права, що пориває зі своїм «англійським минулим». Прийняття федеральної Конституції 1787 р. і конституцій штатів, що ввійшли до складу США, було першим важливим кроком на цьому шляху. Далі американці планували повну відмову від англійського права. Наприклад, були заборонені посилання на рішення англійських судів, винесеніпісляприйняттяДеклараціїнезалежності. Однакпереходуамериканського права в романо-германську сім’ю не відбулося. Лише деякі штати, що були раніше французькими й іспанськими колоніями (Луїзіана, Каліфорнія), прийняли кодекси романського типу.

Починаючи з 20-х років ХІХ ст. багато штатів ступили на шлях кодифікації норм загального права, залишаючи, однак, за судами широкі повноваженнящодоїхньоготлумачення(втімбагатоправовихінститу-

173

Розділ 8. Особливості правових систем США та країн Співдружності Націй

тівтакінесталипредметомзаконодавчогорегулюваннявзагалі). Основнатенденціяподальшогорозвиткуамериканськогоправа— цезростання ролі законодавства при збереженні принципового значення судових рішень. У цілому ж у США склалася дуалістична система, подібна до англійської: прецедентне право у взаємодії зі статутним.

На другому етапі відбулося значне збільшення кількості штатів. Коли населення будь-якої новозаселеної території досягало 60 тисяч вільних поселенців, федеральний Конгрес повинен був прийняти цю територію як новий штат «на рівних правах з колишніми штатами в усіхможливихвідносинах». Коженштатпроходивсвійетапсамостійноготериторіальногоуправлінняінакопичуваввласнийдосвідправового регулювання. Національна правова система створювалася внаслідок природного впливу старих штатів на нові. Таким чином, право США поширювалось зі Сходу на Захід.

Третій етап. Після громадянської війни (1861–1865 рр.) продовжується розвиток правової системи США. Приймаються нормативні акти, що закріплюють наслідки війни: скасування рабства, надання чорношкірим права голосу (13, 14 та 15 поправки до Конституції).

Велике значення мають акти, присвячені порядку ведення бізнесу: у цей період приймаються сотні нових законів із питань оплати та тривалості робочого дня, праці жінок і дітей, діяльності профспілок, корпорацій, майнакомпаній, сертифікації, відшкодуванняшкоди, банківської справи, інших сфер економічного права. У 1887 р. приймається Закон проторгівлюміжштатами, ав1890 р. — Антитрестовськийзакон(Акт Шермана), який створює нову галузь права — антимонопольне законодавство. Іншіважливіактизобов’язаніполітиціПрезидентаТ. Рузвельта в соціальній сфері та Президента Вільсона в економічній сфері.

У 70-ті роки ХІХ ст. уперше було кодифіковане федеральне кримінальне законодавство, яке знов було систематизоване у 1909 р. і, зрештою, реформоване у 1948 р.

З кінця ХІХ ст. у США робляться спроби наблизити і навіть уніфікувати законодавство штатів: із цією метою в 1892 р. була створена Національна конференція уповноважених з уніфікації права штатів.

Розширення правового регулювання відбулося завдяки актам, що були прийняті у 30-ті роки ХХ ст. під час Великої депресії внаслідок реалізації Нового курсу Президента США Ф. Рузвельта. Новий курс, незважаючи на супротив Верховного Суду, приведе до значного розширення федерального права.

174

§ 2. Сучасна правова система США

Четвертий етап. Після Другої світової війни роль і масштаби правотворчості істотно зросли. Нормативні акти Конгресу США, законодавчих органів штатів охоплюють дуже широке коло політичних і соціально-економічнихпитань. Систематизаціяікодифікаціязаконодавства здійснюються як у штатах, так і на федеральному рівні.

Слід також зазначити збільшення ролі правового регулювання з бокуфедеральнихкомісійіфедеральнихагентств(Міжштатноїторговельноїкомісії, Комісіїзбезпекиіобміну, Федеральноїкомунікаційної комісії, Національної комісії зв’язку, Комісії з безпеки, Споживчої комісії, Національної палати з трудових відносин тощо)

У 1954 р. завдяки рішенню Верховного суду США у справі Браун проти Ради з питань освіти скасовується практика расової сегрегації. У 60-х роках ХХ ст. започатковуються програми позитивних дій, які маютьнаметізабезпеченнярівнихможливостейдлявсіхамериканців незалежно від раси, етнічного походження, статі, віку, стану здоров’я, сексуальної орієнтації. Для реалізації цього завдання приймається низка актів, зокрема, Закон про громадянські права (1964), Закон про вікову дискримінацію при працевлаштуванні (1967), зміни до законодавства про освіту (1972), Закон про вікову дискримінацію (1975), Закон про освіту інвалідів з обмеженими можливостями (1990).

Отже, правова система США значною мірою походить від англійського загального права, формувалася під впливом юридичних традиційАнгліїтавціломумаєструктуру, аналогічнуструктуріанглійського права, зберігає техніку і методи загального права. Тому вона і належить до тієї ж правової сім’ї, що й англійське право. Але американське право пройшло більш ніж двохсотрічний шлях самостійного розвитку, у процесі якого запозичені англійські правові інститути зазнали істотних змін. Унаслідок цього у США склалася нова правова система, специфіка якої визначилась федеральним устроєм держави, наявністю писаних конституцій, а також особливостями соціальноекономічного і політичного розвитку.

§ 2. Сучасна правова система США

Сучасна правова система США має бути охарактеризована під кутом зору таких особливостей:

1. Існування та розвиток американського права на двох рівнях

(штатівіфедерації). Цяособливістьпов’язаназфедеральноюструк-

175

Розділ 8. Особливості правових систем США та країн Співдружності Націй

турою США. Штати, що входять до складу США, наділені досить широкою автономною компетенцією, у межах якої вони створюють своє законодавство і свою систему прецедентного права. У зв’язку із цим можна стверджувати, що в США існує 51 система права — 50 у штатах і одна федеральна.

Судикожногоштатуздійснюютьсвоююрисдикціюнезалежноодин відодного. Томуіснуютьвипадки, колисудирізнихштатівприймають в аналогічних справах несхожі, а іноді прямо протилежні рішення. Розбіжності у право країни вносить також законодавство штатів, яке в багатьох аспектах є різним. Так, в одних штатах встановлено режим спільностімайначоловікаіжінки, вінших— роздільності; закріплено різні підстави розлучення, заходи кримінального покарання за ті самі діяння тощо. Усе це робить правову систему США більш складною і заплутаною, ніжанглійська. Втімрозбіжностінеслідперебільшувати: аналіз американської практики свідчить, що в 95–98 відсотках випадків рішення судів різних штатів збігаються.

2.ПровіднестановищефедеральноїКонституції. Законзазвичай розглядається в країнах загального права як акт, здатний лише вносити у право деякі доповнення й уточнення. Однак Конституцію США неможнарозглядатипідтакимкутомзору. ВонаєОсновнимЗаконом, що визначає засади, на яких ґрунтується суспільство. Конституція — вираження суспільного договору, що поєднує громадян і легітимує владу. КонституціяСША, щопануєнадкорпусомзагальногоправа, — закон романського типу, що встановлює норми загального характеру про організацію і діяльність державної адміністрації.

Конституція США користується найвищим авторитетом. Жодна людина, жодна гілка влади не мають права ігнорувати Конституцію. Суди ж є провідниками Конституції. Вони мають право перевіряти неконституційні дії з метою визнання їх недійсними і такими, що не мають чинності.

3.Великапитомавагаібільшезначеннязаконодавствауправовій системі США порівняно зі статутним правом в Англії. Це пов’язано насамперед з наявністю писаної Конституції США та конституцій штатів. Штатам надано досить широку законодавчу компетенціюівониактивнокористуютьсянею. Звідси— значнийзаобсягом масив законодавства на рівні американських штатів.

Протягом усієї історії існування американської держави Конгрес США і законодавчі органи штатів відігравали активну роль у створен-

176

§ 2. Сучасна правова система США

ні правових норм, що регулюють різні аспекти життя суспільства. Це значно доповнювало звід норм, створених судовими прецедентами.

Поширеннюзаконодавствасприялатакожтаобставина, щоамериканськізаконодавці, отримавшиуспадщинуанглійськезагальнеправо, вільно змінювали його, приймаючи законодавчі акти «на зло» англійцям. У США навіть був поширений такий тост: «Вип’ємо за загальне право Англії: хай наші законодавчі акти скоріше знищать цього пригноблювача Америки».

СШАякнезалежнадержаваніколинезналитакогоперіодуурозвитку свогоправа, колиостаннєбулозаснованевиключнонасудовихпрецедентах. ВосновіправовоїсистемиСШАзмоментуїїсамостійногоіснування та протягом подальшого розвитку завжди лежали закони. Період з 1900 до1930-хроківузагаліотримавназву«Епохазаконодавчихактів».

На сьогодні звичайний американський штат має таку ж кількість законодавчих актів, скільки їх налічує право середньостатистичної країни Європи. Якщо помножити загальну кількість законодавчих актів штату на 50, стане зрозумілим, наскільки великим за обсягом є законодавче право у Сполучених Штатах.

Деякізаконодавчіактизамінювалисобоюзагальнеправо, алебільшість із них заснували цілком нові галузі права. Наприклад, на федеральномурівнііснуєзаконодавствопроподатки, соціальнезабезпечення, охоронудовкілля, банківськусправу. Нарівніштатівдіютьзаконодавчіакти, щорегулюютьбізнес, праваспоживача, сімейнівідносини. Але загальне право не припинило свого існування. Багато аспектів приватного права — контракти, цивільне право та право власності — регулюються переважно загальним правом, з деякими змінами у законодавчих актах. Однак у цілому законодавчі акти домінують.

4. НаявністьустатутномуправіСШАзначноїкількостікодексів, що не характерно для англійського права. Систематизація і ко-

дифікація законодавства проводяться як у штатах, так і на федеральному рівні. У кількох штатах діють цивільні кодекси, у двадцяти п’яти — цивільно-процесуальні, в усіх штатах — кримінальні, у деяких — кримінально-процесуальні. Але за винятком штатів французького походження, в усіх інших кодекси аж ніяк не нагадують європейські. У кодексах американці бачать результат консолідації, а не основу для вироблення і розвитку нового права, як у країнах романогерманської правової сім’ї. Презумується, що законодавець відтворює в кодексі колишні норми, створені практикою.

177

Розділ 8. Особливості правових систем США та країн Співдружності Націй

ОсобливоюформоюкодифікаціївСШАсталоствореннятакзваних єдиних (уніфікованих) законів і кодексів, мета яких — установити на рівніштатівможливуєдністьутихсферахзагальногоправа, децеособливо необхідно. Підготовку проектів таких законів і кодексів здійснює Загальнонаціональна комісія представників усіх штатів разом з американськимІнститутомправайАмериканськоюасоціацієюадвокатів. Для того щоб проект став законом, він повинен бути прийнятий як закон штатами. На сьогодні створено приблизно 1000 єдиних (уніфікованих) актів. Серед такого роду кодексів першим і найбільш відомим є Уніфікований торговий кодекс (Uniform Commercial Code), що був офіційно схвалений у 1962 р. Цей Кодекс не охоплює все торговельне право, але те, що ввійшло до нього, регламентовано досить детально, особливо норми про продаж товарів, про обігові документи, забезпечення угод. Кодексіздеякимизмінамининіприйнятийувсіхштатах, крімЛуїзіани.

5.Суворедотриманняпринципуподілувлади. Цейпринципзумов-

люєте, щожодназгілоквлади— законодавча, виконавчаісудова— не виходитьзамежісвоєїкомпетенції, визначеноїКонституцією. Принцип поділу влади — провідний принцип Конституції США. Як писав Дж. Медісон, поділ влади гарантуватиме, що її складові частини внаслідоквзаємодіїконтролюватимутьоднаодну. Завдякипринципуподілу влади у США не діє англійський принцип верховенства парламенту. Навпаки, у США діє концепція «перелічених» повноважень Конгресу.

6.Судовий контроль за конституційністю законів. Слід заува-

жити, щотекстКонституціїнеміститьположення, щосудовагілкамає право контролювати законодавчу і виконавчу влади. У 1803 р. під час розгляду справи Марбері проти Медісона (Marbury v. Madison) було встановлено, щоправосудовогонагляду(правоВерховногосудуСША перевіряти конституційність законів та дій інших двох гілок влади) притаманне Конституції. У цій справі Верховний суд в особі головного судді Джона Маршалла постановив: Конституція є верховним законом і його потрібно дотримуватись. Якщо у певній справі можна керуватись і законодавством, і Конституцією, то суд, зважаючи на верховенство Конституції, повинен застосовувати конституційні положення і не брати до уваги положення даного закону, що суперечить Конституції. СудусправіМарберімавнаувазіфедеральнийзакон, але його обґрунтування було потім застосовано до законів штатів у 1810 р.

усправі Флетчер проти Пека (Fletcher v. Peck).

У наш час судовий нагляд використовується досить активно. Якщо за 75 років (1789–1864) Суд визнав незаконними лише два закони Кон-

178

§ 3. Правові системи країн Співдружності Націй

гресу, за164 роки(1789–1953) відбулося76 анулювань, тоз1953 по1991 р. (38 років) вже 66 актів Конгресу було визнано неконституційними.

7.Більш вільна дія правила прецеденту (доктрини stare decisis).

Вищі судові інстанції штатів і Верховний суд США ніколи не були пов’язані своїми власними прецедентами. Звідси — їхня велика свобода у процесі пристосування права до мінливості життя залежно від конкретних обставин. Так, Верховний суд США у справі Герц проти Вудман(Hertz v. Woodman) у1910 р. зазначив, щоправилоstare decisis,

хоч і спрямоване на встановлення однаковості рішень і досягнення сталості, усе ж не є твердим. Дотримуватися попередніх рішень або відхилятися від них — питання, що залишене на вільний розсуд суду.

8.Досить часто використовується поняття «приватне право» і «публічнеправо». Зокрема, вамериканськомуправіприватнеправоохоплює шість інститутів: контракти, зобов’язання з правопорушень, власність, сімейнеправо, правоторговельногообігутапідприємства, бізнесу.

Усвою чергу публічне право об’єднує конституційне, адміністративне, трудове, кримінальнеправотаправорегулюванняторговельнихвідносин.

9.Такзванасутяжницькапараноя, тобтоперебільшенарольсудовихпозовіввамериканськійправовійкультурі. КожнийдесятийповнолітнійжительСШАразнаріктакчиінакшебуваєвплутанийусудовий процес. Щороку у США витрачається приблизно 65 млрд доларів на відправлення правосуддя (включаючи витрати, понесені на адвокатів, судитаекспертів), тобтоприблизно2,6 відсоткаамериканськогоВВП.

УСША працює 70 відсотків усіх юристів світу й один адвокат припадає на 300 жителів. Як зазначав один з американських юристів, право — це наша національна релігія, адвокати — це наш клір, а палаци правосуддя — наші собори.

10.Особливості американської системи юридичної освіти, підготовки юристів, структури юридичної професії і ліцензування юристів, які також визначають своєрідність американського права.

§3. Правові системи країн Співдружності Націй

Крім Великої Британії та США англо-американська правова система набула поширення в таких державах, як Канада, Австралія, Нова Зеландія, Ірландія та в багатьох інших країнах, які в минулому були

179

Розділ 8. Особливості правових систем США та країн Співдружності Націй

колонізовані Англією. Вони перейняли її мову, традиції, а згодом й особливостіїїправовоїсистеми. Повнатапримусованапершихетапах розвитку цих країн рецепція англійського права та правопорядку обумовлюєвіднесенняїхдоправовихсистем, дочірніхвідносноматеринської англійської правової системи, а також їх належність до групи англійського права англо-американської правової сім’ї.

Спільність правових систем цих країн обумовлюється не лише історичноуспадкованимиправовимитрадиціями, айдоволіактивноюдіяльністю унікальної міжнародної організації — Співдружності Націй, що об’єднує їх на підставі добровільного членства. На сьогодні Співдружність— міждержавнеоб’єднання53 незалежнихсувереннихдержав, які здійснюютьконсультаціїтаспівробітництвовзагальнихінтересахїхнародів та налагодження міжнаціонального взаєморозуміння1. Нині Співдружністьрозглядаєтьсяпередусімякорганізація, умежахякоїдержави, щомаютьспільнеминуле, спільніправовізасадиорганізаціїсуспільного життя, але істотно розрізняються за рівнем та характером політичного, соціально-економічноготакультурногорозвитку, маютьможливістьпідтримувати тісні зв’язки та вступати в рівноправну взаємодію.

До Співдружності входять Велика Британія та майже всі її колишні домініони, колоніїтапротекторати(Австралія, Багами, Бангладеш, Бруней, Гамбія, Замбія, Індія, Канада, Кенія, Кіпр, Малайзія, Мальдіви, Мальта, Нігерія, НоваЗеландія, Пакистан, Сейшели, Сінгапур, Фіджі, Шрі-Ланка, ЮАР, Ямайкатаін.). ЄдинийвинятокстановитьМозамбік, якийєколишньоюколонієюПортугалії, алебувприйнятийдоСпівдружностів1995 р. напроханнякраїн-сусідів, яківходятьдоСпівдружності. Крімтого, невсі члениСпівдружностімаютьбезпосередніконституційнізв’язкизВеликою Британією — деякі з північно-тихоокеанських держав-членів Співдружності перебували під управлінням Австралії та Нової Зеландії, а Намібія у1920–1990 рр. — підуправліннямЮАР.

Загальна кількість населення країн Співдружності становить 1,8 млрд — 30 % населення світу, а територія країн Співдружності становить майже чверть земної суші.

ПочатокСпівдружностібулопокладенонаКолоніальнійконференції (Лондон, 1887 р.), де були визначені засади нової колоніальної політики: найбільшрозвинутіколонії(Канада, Австралія, НоваЗеландія, ПівденнаАфрикатаІрландія) набулистатусудомініонів— автономних

1 www.thecommonwealth.org /Офіц. сайт країн Співдружності Націй.

180