Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
філософія екзамен відповіді.docx
Скачиваний:
53
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
69.58 Кб
Скачать

21)Деїстичні погляди у філософії французького Просвітництва.

Деїзм-ідеалістичне вчення ,яке визначає Бога першопричиною світу,але заперечує його втручання в явища природи і суспільного життя.

Представники:Вольтер-філосов,поет,драматург.Шарль Монтеск*є-філософ.Жан-Жак Руссо-філософ,письменник.

Основні ідеї:

1)залежність суспільного буття від географічного середжовища.Географічне середовище визначає державний устрій та юридичні закони(географічний детермінізм Ш.Млонтеск*є)

2)причиною нерівності людей є приватна власність,народ має право на революцію

3)цивілізація забезпечує потреби тіла,а потреби духу забезпечує культура(Ж. Ж. Руссо)

4)закон моральності: «Чини з іншими так,як бі ті хотів,щоб чинили з тобою»(Вольтер).

22)Атеїстичні погляди у філософії французького просвітництва.

Атеї́зм— світогляд, який характеризується відсутністю віри в існування будь-яких богів, духів, інших «потойбічних» істот тощо.

Представники:Жульєн Ламебпрі-філософ,лікар за освітою.Деній Дідро-філософ-матеріаліст.Клод Гельвецій-філософ-матеріаліст.Поль Гольбах-філософ-матеріаліст.

Основні погліди:

1)матерія активна,рух є зміною взагалі,критика релігії(Д.Дідро)

2)завдання філософії-пошуки умов для досягнення людського щастя

3)шляхом до справедливого суспільства єузгодження особистих та суспільних інтересів

4) «матерія-це те,що впливаючі на наші органи чуття,викликає відчуття»(Гольбах)

5)людина-особлива машина

6)необхідною умовою формування людини є суспільне життя(Ламетро)

23)Які надії повязували філософи 18ст з просвітою людського розуму?

XVIII століття в історії думки не випадково називають епохою Просвітництва : наукове знання, що раніше було надбанням вузького круга учених, тепер почало поширюватися вшир, виходячи за межі університетів і лабораторій у світські салони Парижу і Лондона, стаючи предметом обговорення серед літераторів, що популярно викладають останні досягнення науки і філософії. Упевненість в потужності людського розуму, в його безмежних можливостях, в прогресі наук, що створює умови для економічного і соціального благоденствування, - ось пафос епохи Просвітництва. Ці умонастрої сформувалися ще в XVII столітті, були продовжені і поглиблені в XVIII столітті, яке усвідомлювало себе як епоху розуму і світла, відродження свободи, світанку наук і мистецтв, що настала після більш ніж тисячолітньої ночі середньовіччя. Проте є тут і нові акцепти. По-перше, в XVIII столітті значно сильніше підкреслюється зв'язок науки з практикою, її громадська корисність. По-друге, критика, яку в епоху відродження і в XVII столітті філософи і учені направляли головним чином проти схоластики, тепер обернена проти метафізики. Згідно з переконанням просвітників, треба знищити метафізику, що прийшла в XVI, - XVII віках на зміну середньовічній схоластиці. Услід за Ньютоном в науці, а за Локком - у філософії почалася різка критика метафізичної системи, яку просвітники звинувачували в прихильності до умоглядних конструкцій, в недостатній увазі до досвіду і експерименту. На прапорі просвітників написано два головні гасла - науку і прогрес. При цьому просвітники апелюють не просто до розуму - адже до розуму зверталися і метафізики XVII століття, - а до розуму наукового, який спирається на досвід і вільний не лише від релігійних забобонів, але і від метафізичних наддослідних "гіпотез".

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.