4. Основні методи політекономії.

Метод системного аналізу або системний підхід . системний підхід в економічній теорії означає комплекс вивчення внутрішніх структурно – функціональних , причинно – наслідкових , ієрархічних , прямих і зворотніх зв’язків . пізнання цих зв’язків дає змогу виявити складні процеси розвитку виробничих відносин . Поєднання кількісного та якісного аналізу дає теоретичне підгрунтя для створення нового підходу до темпів і пропорцій розвитку господарства , постановки конкретних практичних завдань розвитку економіки . Математичні і статистичні методи забезпечують поєднання кількісного і якісного аналізу. Метод логічного та історичного підходу . логічний метод тісно пов'язаний з історичним , оскільки звільняє оцінку історичного розвитку від випадковостей невласних цьому процесові. Логічний аналіз не об’єднується суто абстрактним викладом . метод порівнянь використовують для вивчення подібності та відмінностей між господарськими явищами . цей метод зумовлюється тим що в економічному житті будь - яке явище пізнається в порівнянні . для того щоб пізнати невідоме , оцінити його потрібен критерій який як правило є вже відоме, раніше пізнане. Метод аналогії перенесення властивості (сукупності властивостей), притаманної одному явищу на інше явище . Абстракція- означає те, що дослідник під час аналізу того чи іншого явища відволікається від усього несуттєвого в цьому явищі. Абстрагування застосовується для того, щоб, відволікаючись від несуттєвого, поверхового, з'ясувати внутрішні, сталі, суттєві зв'язки явища, розкрити його сутність і сформулювати як певну категорію. Необхідність і виняткова важливість цього прийому в методі політичної економії викликані тим, що виникнення й реалізація виробничих відносин є занадто складними процесами, які супроводжуються дією величезної кількості різноманітних факторів, що часто не впливають на сутність, але дуже ускладнюють економічний аналіз. Використовуючи абстрагування, слід завжди пам'ятати, що воно не може бути довільним. Цей прийом дасть позитивні результати тільки тоді, коли абстрагування буде науковим. Для забезпечення науковості необхідно визначати межу абстрагування. Вона завжди пролягає там, де конкретні обставини, чинники або якісь фактори, що взаємодіють з явищем, не мають суттєвого впливу на його сутність. Важливою складовою частиною методу політекономії виступають аналіз та синтез. Аналіз полягає в тому, що те економічне явище або процес, які досліджуються, у думці розкладаються на певні складові частини. Кожна з цих частин, або елементів, вивчається окремо, що дає можливість глибше зануритись в їх суть. Синтез полягає в тому, що ті складові частини явища, які було виділено в процесі аналізу, знову поєднуються з метою отримати уявлення про явище загалом. При цьому мова йде не про якусь механічну цілісність, а про цілісність, що є органічною для даного явища, тобто це цілісність, яка відображає суму елементів в їх взаємообумовленості і взаємозв'язках. Аналіз і синтез виступають як певна єдність. Тільки їх поєднання дає можливість отримати дійсно наукове уявлення про економічне явище, або процес у його єдності, розкрити його сутність і водночас усе різноманіття його прояву в реальній дійсності. До методу політичної економії належать також індукція та дедукція. Ці прийоми наукового дослідження взаємопов'язані між собою. Різниця між ними полягає в тому, що індукція являє собою рух думки від одиничного до загального. Індукцію застосовують тоді, коли є можливість з маси конкретних явищ чи його складових виділити найбільш типове і вже на підставі цього аналізу робити узагальнюючі висновки щодо явища загалом. Дедукція, навпаки, відображає такий рух думки, який йде від загального до одиничного. Найчастіше цей прийом організації наукового мислення застосовують тоді, коли явище дозволяє внаслідок своєї прозорості, відносної нескладності тощо визначити його суть, а вже на її підставі аналізувати конкретні форми її прояву.