Конфуцій «лунь-юй»

Відскановано: Конфуцій, Лунь-Юй (фрагменти)// Читанка з історії філософії у 6 книгах.- Книга 1: Філософія стародавнього світу.- К.: «Довіра», 1992. – с. 65-68

Вчитель сказав¹²⁶: «Переймайся не тим, що люди тебе не знають, а тим, що ти не знаєш людей».(Розділ «Сюе ер»).

Вчитель сказав: «За природою своєю всі люди схожі; виховання та набуті звички роблять їх різними... Лише найрозумніші та найдурніші не різняться між собою, бо не змінюються». (Розділ «Ян хо»).

Вчитель сказав: «У (справі) виховання не можна вста­новлювати різких відмінностей між людьми». (Розділ «Вей лін-гун»).

Учитель спитав: «Ю, чи чув ти про шість людських вад, про які мовиться у шести фразах? ... Сідай, я розпо­вім: Любити людинолюбство¹²⁷ і не любити навчання. Ва­да в тому, що це веде до тупості. Любити мудрість і не любити навчання. Це призводить до саморозпорошення. Любити правдивість і не вчитися. Ця вада призводить до того, що правда йде на шкоду самому собі. Любити прямоту і не вчитися. Це призводить до грубості. Любити мужність і не любити навчання — прямий шлях до роз­палення заворушень. Любити твердість і не навчатися. Вада в тому, що це призводить до впертості». (Там же).

Цзи-гун спитав: «Чи відчуває благородний чоловік огиду до чого-небудь?» Учитель відповів: «Відчуває. Йому відразливі ті, котрі погано говорять про людей, зна­ходячись внизу, зводять наклепи на тих, хто над ними. Йому відразливі сміливці, які не дотримуються ритуалу, сповнені рішучості, але бездумні в діях». «А чи відчу­ваєте Ви огиду до когось?» Цзи-гун відповів: «Огидні ті, хто вважає за мудрість повторення чужих думок, хто думає, що чинити опір — це сміливість, а розкривати чу­жі таємниці — правдивість» (Там же).

Вчитель сказав: «Важко мати справу лише з жінками та нікчемними людьми. Коли з ними зближуєшся, вони перестають бути слухняними, коли віддаляєшся від них, неминуче відчуваєш ненависть з їхнього боку». (Там же).

Кун-цзи сказав: «Благородна людина боїться трьох речей: повеління неба, великих людей і слів досконало-мудрих. Низька людина не усвідомлює повелінь неба не боїться його, зневажає великих людей, залишав поза увагою слова мудреця» (Розділ «Цзи-ши»).

Учитель сказав: «Не знаючи волі (неба), не стати благородним. Не знаючи ритуалу (лі), не утвердити се­бе в суспільстві. Не відаючи, що люди кажуть, не пізна­ти людей». (Розділ «Яо юе»).

Учитель сказав: «Благородна людина до всього ста­виться згідно з обов'язком; діє за ритуалом, у словах стримана, у вчинках правдива... (Її) непокоїть те, що вона не має здібностей, а не те, що інші про неї знають... (Вона) засмучена тим, що після смерті можуть не зга­дати її імені... Благородна людина ставить вимоги перед собою, низька — перед іншими... Тримає себе стримано, але не вступає в суперечки, вміє бути в злагоді, але не у змові з іншими...» (Розділ «Вей лін-гун»).

Цзи-гун спитав: «Чи можна ціле життя керуватись одним словом?» Учитель відповів: «Це слово — взаєм­ність. Не роби іншим того, чого не бажаєш собі». (Там же).

Вчитель сказав: «Люди з різними принципами не мо­жуть знайти спільної мови». (Розділ «Вей лін-гун»).

Вчитель сказав: «У благородної людини три мораль­них принципи, але я не можу їх здійснити. Несучи в со­бі людинолюбство, вона не сумує; будучи мудрою, вона не піддається сумнівам; будучи сміливою, вона не знає страху...» (Розділ «Синь вень»).

Вчитель сказав: «Принцип «Золотої середини»¹²⁸ є найвищим принципом. Люди вже давно втратили його». (Розділ «Юн е»).

Мен і-цзи запитав про шанування батьків. Вчитель від­повів: «Не порушуй принципів...» (Розділ «Вей Чжен»).

Ю-цзи сказав: «Звернення до ритуалу має величезну вагу, оскільки спонукає людей до злагоди». (Розділ «Сюе ер»).

Вчитель сказав: «Правитель (завжди повинен бути) правителем, слуга — слугою, батько — батьком, син — сином». (Розділ «Янь Юань»),

Цзи-лу спитав про те, як служити духам. Вчитель від­повів: «Не навчившися служити людям, чи можна служи­ти духам?» (Цзи-лу додав:) «Насмілюсь спитати, що та­ке смерть?» (Вчитель) відповів: «Не знаючи, що є життя, чи можна знати про смерть?» (Розділ «Сянь цзинь»).

Кун-цзи сказав: «Ті, що володіють вродженими знан­нями, стоять найвище. За ними йдуть ті, що здобувають знання у навчанні. Далі йдуть ті люди, які приступають до навчання, зустрівшися з труднощами. Ті, хто зустрів­ся з труднощами, але не вчаться, стоять найнижче». (Розділ «Цзи ші»),

Вчитель сказав: «Необхідно виправити імена. Благо­родний чоловік ставиться з обережністю до того, чого не знає. Якщо імена неправильні, то й судження не будуть обгрунтованими. Якщо судження безпідставні, то й спра­ви не будуть завершеними, і правила (ритуалу) лі не здійсняться повною мірою... люди не будуть знати, як себе поводити». (Розділ «Цзи-Лу»).

Вчитель сказав: «Коли в державі побутують правильні принципи, можна прямо говорити і прямо діяти. Коли в державі немає правильних принципів, діяти можна пря­мо, але говорити обережно». (Розділ «Сянь вень»).

Цзи Кан-цзи спитав Кун-цзи про керівництво держа­вою, Кун-цзи відповів: «Управляти — значить діяти пра­вильно. Якщо, управляючи, ви вчинятимете правильно, то хто ж насмілиться на неправильні вчинки?» (Розділ «Янь Юань»).

Вчитель сказав: «У давнину вчилися для самовдоско­налення, нині для того, щоб стати відомим поміж людь­ми». (Розділ «Сянь вень»).

Вчитель сказав: «(Характер) помилок залежить від то­го, хто їх припустився. Тільки розглянувши помилки, можна дізнатися, чи притаманне йому людинолюбство». (Розділ «Лі жень»),

Вчитель сказав: «Поглянувши на вчинки людини, по­глянь і на їх причини, встанови, чи хвилюють вони лю­дину. І чи зможе тоді людина приховати, (що вона являє собою)». (Розділ «Вєй Чжеп»).

Вчитель сказав; «Якщо моє вчення здійснюється, на те воля (неба), якщо моє вчення відкидають, на те воля (неба»). (Розділ «Сянь вень»).