Алла.АБВГД / Психологія дитячої творчості / Практичне заняття №1
.docxПрактичне заняття № 1
Тема: Психологія творчості й еволюція учіння в історії та філософії
План
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Предмет психології дитячої творчості. Актуальність дослідження творчої особистості
Еволюція учінь про обдарованість і творчість. Виникнення учінь про обдарованість в філософії
Дискусія про природу обдарованості в психології на початку 20 ст.
Історія вивчення обдарованості в зарубіжній психології
Розвиток теорії обдарованості: експериментальне дослідження природи обдарованості в середині 19 ст.
Створення психодіагностичного апарату для дослідження обдарованості в асоціативній психології (поч. 20 ст.): Г. Россолімо, В. Вундт, А. Біне, Т. Сімон
Функціоналістичний підхід до проблеми обдарованості (поч. 20 ст.): Штерн, Л. Термен, П. Торренс, Гілфорд, Ч. Спірмен, Л. Терстоун
Проблема обдарованості в дослідженнях вітчизняних вчених
Дослідження творчої обдарованості в працях з психології творчості у О.М Матюшкіна, Д.Б. Богоявленської, В.Д. Шадрікова
Предмет психології дитячої творчості
Психологія творчості. Психологія творчості (самотворчості) — галузь науки, яка вивчає обдарованість, креативність або творчу діяльність як базові характеристики особистості і процес продукування творчого результату. Творчість — це відкриття себе, самовираження власного «Я», самореалізація. Предметом психології творчості як науки є творча діяльність у контексті культури, тенденції формування національно-культурної еліти, творчість як форма діалогу культурних традицій.
Предмет дитячої психології - вікова динаміка психіки людини протягом дитинства, розвиток психічних процесів та психічних якостей особистості дитини.
До предмету дитячої психології входить вивчення умов і рушійних сил розвитку психіки людського індивіду, динамічних та змістових закономірностей періодизації психічного розвитку, розкриття індивідуально-типологічних варіантів психічного розвитку людини на етапі дитинства.
Дитяча психологія вивчає умови й рушійні сили онтогенезу людської психіки на стадії дитинства, закономірності перебігу пізнавальних, вольових, емоційних та інших психічних процесів у дитячому віці, особливості формування дитини як індивідуальності й особистості.
Актуальність дослідження творчої особистості
-
Останнім часом у всьому світі найбільш популярні міжнародні виставки дитячого образотворчого творчості , суспільство виявляє особливий інтерес і турботу про розвиток образотворчих здібностей дітей. Однак , якщо в дошкільному віці ( сензітівний період для розвитку художніх здібностей) дуже багато дітей малює , то дуже мало тих , хто продовжує малювати , коли сензітівний період завершується . У порівнянні з дошкільним дитинством , до 15-річного віку дітей , захоплюються малюванням , залишається в три рази менше.
З віком значно зменшується коло людей , здатних до артистичному творчості , яке є продовженням дитячої гри . У початковій школі у багатьох дітей погіршуються музичні здібності.
З літературною творчістю відбувається зворотне : кожен третій підліток пише вірші , веде щоденник . Однак у більшості дорослих людей потреба в літературній творчості , так само як і в музичному , образотворчому , втрачається.
Для того , щоб зрозуміти причини загасання творчих здібностей до моменту закінчення дитиною школи , необхідно проаналізувати основні закономірності розвитку художніх здібностей в онтогенезі .
До дитячій творчості психологи відносять : хореографія , образотворче , музичне творчість , гра , твір казок і віршів , фантазія.
Раніше всього у дитини починають проявлятися здатності до рухів під музику. У перші два роки життя основне , на що необхідно звертати увагу педагогам та батькам - це розвиток психомоторики . Однак в останні роки спостерігається занадто сильний крен у бік розвитку мислення раніше, ніж руху. Діти дуже мало рухаються , тим більше під музику. А адже це основа для розвитку всіх видів дитячої творчості .
-
«Ми живемо у світі продуктів людської творчості: відкриттів, винаходів, художніх творів і літературних текстів, технічних засобів та інформаційних систем, правових актів і моральних норм. Здатність до творчості, перетворення природи, створення нової не існуючої до цього часу реальності -можливо, головна властивість, що відрізняє людину від тварин. Філософи, мистецтвознавці, вчені, письменники впродовж сотень років намагались розгадати таємницю людської творчості. Однак вона не розкрита і по сьогодні» (В. М. Дружинін, 2005).
Психологи завжди проявляли великий інтерес до проблеми творчої діяльності, однак серйозних здобутків в її дослідженні мало: творчість у психології теоретично не пояснена й емпірично невизначена. У численних дослідженнях нагромаджені гори емпіричних фактів, однак творча особистість залишається незрозумілою і непередбачуваною. У результаті склалася поширена думка, що проблема творчості є недосяжною верши-ною для психологічної науки, оскільки пов'язані з творчістю складні, таємничі, духовні процеси не піддаються науковому вивченню. Втім, суспільний та науковий інтерес до діяльності, поведінки, особистого життя творчих людей залишається надзвичайно гострим. Зумовлено це тим, що від творчих людей очікують зрушень у розвитку науки і житті суспільства, на них покладають великі надії.
Поняття творчості є надто складним для визначення, однак можна виокремити такі суттєві моменти для його пояснення. Центральний момент творчої діяльності - отримання нових результатів при використанні нових методів. Зрозуміло, що творча особистість відзначається здатністю генерувати оригінальні ідеї, робити відкриття, здійснювати винаходи творити мистецтво. Результати діяльності творчої особистості повинно мати художню, наукову, соціальну чи технічну цінність, яка підтверджується експертами, а також викликати емоційне захоплення. У процесі творчої діяльності особистість здійснює спробу об'єднати різні непоєднувані ідеї. Абсолютно об'єктивне визначення творчого результату знайти важко, тому для його оцінки важливо досягти певного соціального консенсусу.
Еволюція учінь про обдарованість і творчість. Виникнення учінь про обдарованість в філософії