Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pedagogika_2.doc
Скачиваний:
230
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
325.12 Кб
Скачать

49. Основи статевого виховання учнівської молоді. Установка українського народознавства з питань кохання, шлюбу, міцної сімʼї, виховання дітей.

Статеве виховання — складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді. Потреба в поліпшенні статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отриманням ними інформації з цього питання (нерідко перекрученої, вульгарної) переважно на вулиці, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинністю на статевому ґрунті. Значний вплив справляє на них порнографія, кіно- та телепродукція на сексуальну тематику, що руйнує психіку неповнолітніх. Усе це виявляється в недостатній підготовленості багатьох молодих людей до створення сім'ї, виконання родинних обов'язків, що в майбутньому призводить до розлучень.

Великі можливості для статевого виховання школярів закладені в навчальних програмах з різних предметів.

Уже в молодших класах на уроках рідної мови, читання, природознавства діти знайомляться з такими важливими питаннями, як сім'я, права і обов'язки її членів, взаємодопомога, сімейні традиції; материнство і батьківство; статеві відмінності в природі та суспільстві; розподіл обов'язків під час виконання певної роботи; чоловічі й жіночі професії.

У середніх і старших класах вивчення навчальних предметів дає широкі можливості для поглиблення й розширення знань учнів у цьому напрямі. Так, на уроках української літератури розкривається моральна краса рідного народу, його уявлення про щастя, під яким розуміють не лише кохання та сімейне благополуччя, а й правильний вибір місця в житті, прагнення до кращого майбутнього, поєднання особистого й суспільного. На уроках історії учні знайомляться з розвитком шлюбно-сімейних відносин, історією моногамного шлюбу, з сім'єю як соціальним явищем. На уроках правознавства — зі змістом основних положень законодавства про сім'ю, шлюб, державний захист сім'ї та дитинства.

Особлива роль у статевому вихованні учнів належить урокам біології, на яких вони дістають уявлення про розмноження і розвиток живих організмів; статеве і нестатеве розмноження; органи розмноження (будова чоловічих і жіночих статевих органів); дітородну функцію людини; вплив нікотину, алкоголю і наркотиків на спадковість; спадкові захворювання; ембріональний розвиток, гігієну вагітності; вікову періодизацію розвитку дитини; статеве дозрівання і відхилення у статевому розвитку; ранні статеві контакти та їх шкідливі наслідки; статеву гігієну та ін.

У морально-естетичній підготовці до сімейного життя використовують уроки музики і співів. Уроки фізкультури не лише сприяють формуванню фізичних якостей особистості, а й необхідних у сімейному житті моральних якостей: чесних, щирих стосунків між особами різної статі. Крім того, заняття фізкультурою послаблюють передчасний статевий потяг, переключають гормональну активність статевого дозрівання на іншу діяльність, що поліпшує фізичний і розумовий розвиток школярів.

Статеве виховання — складова загального процесу виховної роботи, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді та оволодіння нормами взаємин із представниками протилежної статі, а також правильне ставлення до проблем статі.

Особливості статевого виховання у сучасній школі зумовлені такими чинниками:

— прискорений статевий розвиток дітей;

— низький рівень інформованості неповнолітніх про статеве життя;

— статева розпуста певної частини неповнолітніх, дитяча проституція та злочинність на статевому ґрунті;

— негативний вплив на дитячу психіку порнографії, вульгарної інформації.

Усе це спотворює погляди багатьох молодих людей на сім'ю, виконання родинних обов'язків і є однією з причин великої кількості розлучень.

У статевому виховані передусім необхідно враховувати вікові особливості особистості. Так, у молодшому шкільному віці відбувається усвідомлення своєї статевої належності, закладаються психологічні основи сексуальності: сором'язливість чи зухвалість, різкість чи м'якість, доброзичливість чи злостивість тощо. У цьому віці діти активно засвоюють принципи спілкування людей різної статі, цікавляться питаннями материнства.

У підлітковому віці, з початком статевого дозрівання, зростає інтерес до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального змісту. Поява вторинних статевих ознак у представників обох статей дає їм змогу відчути себе чоловіками і жінками. Статеве дозрівання супроводжується формуванням чоловічої і жіночої психології, еротичними уявленнями, думками. Підліток цікавиться книгами, кінофільмами про кохання, розмовами дорослих на інтимні теми.

У юнацькому віці особистість досягає фізичної зрілості, остаточно формується її статева система. Завершуються первинна соціалізація, громадське становлення особистості й соціальне самовизначення, набуття духовних цінностей починається активне входження в суспільне життя.

Завдання і зміст статевого виховання.

У процесі статевого виховання педагоги повинні зосереджувати свою увагу на вирішенні таких морально-психологічних питань які сприяли б формуванню правильних стосунків між представниками обох статей, попереджували б статеву роз пусту, закладали б основи міцної сім'ї в майбутньому.

Передусім важливо виховувати в учнів повагу до своєї особи, чоловічу та жіночу гідність. Із цього приводу В. Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримати «чоловіче виховання» (загартуватися, бути готовими до важких робіт, допомоги старшим і дівчатам). Нагадування дорослих «Ти чоловік» сприяє вихованню лицарського ставлення до дівчини. У свою чергу, дівчата мають отримати «жіноче виховання». При цьому суворість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлення до зла й несправедливості, прагнення бути яскравою, незалежною особистістю є засобами виховання в юнаків якостей справжнього чоловіка.

Поряд із вихованням чоловічої та жіночої гідності у молодих людей слід формувати повагу до протилежної статі. Особливо це стосується юнаків, які мають бачити у дівчині подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не лише біологічно протилежну стать. Самоповага і повага до протилежної статі є тим моральним приписом, який регулює стосунки між статями. Щодо цього пильної уваги потребує підлітковий вік, коли виникає невідповідність між ступенями статевої зрілості дівчат і хлопців.

Виняткове значення у статевому вихованні має формування у підлітків таких моральних якостей, як сором'язливість, совість, скромність, що сприяють гармонізуванню стосунків, попередженню статевої розпусти.

Особливе місце у статевому вихованні повинно зайняти формування у юнаків та дівчат почуття відповідальності за свої дії в статевій сфері. Слід домагатися усвідомлення ними того, що статеві зв'язки без справжнього почуття є вульгаризацією статевих бажань, позбавляють людину змоги пережити високе і прекрасне почуття, зіштовхують її на шлях примітивізації стосунків. Підліток має зрозуміти, що легковажне статеве життя може стати причиною трагедії майбутньої сім'ї, яку особливо болісно переживають діти.

Нагальною проблемою, яку має вирішувати статеве виховання юнаків і дівчат, є стрімке поширення у світі СНІДу. Молоді люди повинні знати про ризик зараження цією хворобою під час статевих стосунків; через біологічні препарати, взяті у вірусоносія; дитини від зараженої матері. Вони мають знати і те, як саме розгортається процес хвороби, її симптоми і наслідки. Лікування СНІДу є надто складною проблемою, оскільки поки що не знайдено засобів, які б повністю знищували вірус в організмі людини.

Готуючи учнівську і студентську молодь до сімейного життя, важливо прищепити їй уміння обрати собі друга (партнера) на все життя, налагоджувати взаємні стосунки, робити один одному поступки, не перетворювати дрібні непорозуміння на сімейні конфлікти; вести домашнє господарство, розподіляти між собою обов'язки і розпоряджатися бюджетом; виховувати дітей і т. д. Ці знання та вміння необхідно здобути у процесі загально-соціальної, моральної, психологічної, правової, господарсько-економічної та естетичної підготовки до сімейного життя.

Загально-соціальна підготовка передбачає формування почуття відповідальності за створення сім'ї, здатності складати і реалізувати свої життєві плани, вести здоровий спосіб життя, піклуватися про виховання дітей у сім'ї.

Моральна підготовка полягає у формуванні рис сім'янина, ознайомленні з моральними засадами подружнього життя, культурою та етикою взаємин у сім'ї.

Психологічна підготовка спрямована на прищеплення необхідних для сімейних стосунків психологічних рис, емоційної гнучкості, поблажливості, адаптивності, готовності долати конфліктні ситуації. До неї входить навчання прийомам саморегуляції, зняття стресів, самоконтролю та самокорекції поведінки.

Правова підготовка має своєю метою ознайомлення з основними нормами сімейного права.

Господарсько-економічна підготовка передбачає формування готовності та здатності вести домашнє господарство, навичок ощадливості, уміння планувати сімейний бюджет.

Естетична підготовка спрямована на формування уявлень про естетичну культуру сім'ї і статевих стосунків, естетику побуту й бажання вносити в нього прекрасне та ін.

У процесі підготовки до сімейного життя необхідно вчитися запобігати виникненню кризових ситуацій у сім'ї, особливо на початку подружнього життя. Діти повинні знати, що найчастіше причинами сімейних сварок і незадоволена потреба рівності; неадекватна самооцінка незадоволена потреба у спілкуванні; несумісність партнерів; недоліки у вихованні; особливості моральних цінностей сім'ї (споживацтво, егоїзм, надмірна критичність); нерівномірний розподіл обов'язків; незадоволені матеріальні потреби; порушення сімейної етики, основними про явами якого є зрада, ревнощі; незадоволені сексуальні по треби; різні погляди на виховання дітей; несправедливе ставлення до родичів партнера.

Умови ефективності статевого виховання.

Статеве виховання не можна розглядати як ситуативний процес, упущення в якому можна безболісно компенсувати в майбутньому. Насправді — це системна, копітка, цілеспрямована, надто делікатна робота, яку необхідно починати на ранніх етапах розвитку особистості, вносячи з часом необхідні корективи, збагачуючи її форми і методи. Ефективність статевого виховання залежить від дотримання таких загальних умов:

— початок статевого виховання дітей з дошкільного віку, щоб запобігти формуванню в них викривлених і вульгаризованих уявлень про статеві стосунки між людьми;

— обов'язкове врахування умов сімейного виховання, особистий приклад батьків;

— диференціація змісту, засобів, напрямів виховних впливів на хлопців і дівчат;

— використання реальних прикладів вірного кохання і подружнього життя без зловживання ілюстраціями з творів мистецтва, щоб в учнів не склалося враження, що справжнє кохання, взаємоповага між чоловіком і жінкою, вірність існують тільки в літературі чи в кіно;

— дотримання принципу, за яким готувати учнів до сімейного життя можуть успішно лише компетентні вихователі, чиї життєві принципи не розходяться з декларованими, яким діти довіряють і яких поважають.

Народна педагогіка емпіричним шляхом прийшла до цілком матеріалістичних висновків про функцію сім'ї в суспільстві – відтворення людського роду і виховання дітей, організація господарської діяльності, побуту і дозвілля. Основою сім'ї є шлюб. Шлюб – відповідальний і надзвичайно важливий та вирішальний крок у житті кожної людини ("Оженитися – не дощ переждати”, "Заміж вийти – не дощову годину пересидіти”). Шлюб береться на все життя ("Се не на рік, а на цілий вік”, "З ким вінчатися з тим і кінчатися”). Він накладає на людину нові серйозні обов'язки ("Заміж іти – треба знати, що нема ні вислуг, ні відставки”, "Не штука женитися, та треба журитися, треба ложки, треба миски, треба ночов і колиски”. А тому й одруження вимагає тверезої розсудливості ("Перш ніж одружитись, треба роздивись”). Народна педагогіка застерігає від легковажності, негативно ставиться до непродуманих поспішних шлюбів. ("Козак оженився, неначе утопився”, "Поспішився – оженився і в біду зразу ввалився”, "Ступив у закон, як собака в цибулю”). Народну педагогіку можна назвати сумлінною будівницею, невтомною піклувальницею про сім'ю як виховну організацію. У ній усе ретельно й педагогічно передбачливо розраховано нате, щоб будувати дружну, здорову і міцну сім'ю, здатну мати дітей і правильно їх виховувати. Одружуватися треба тоді, коли настане для цього пора, щоб було ні зарано, ні запізно, але неодмінно в молодості ("Не кайся, рано вставши, змолоду женившись”). І в цьому є значний життєво-педагогічний сенс. Якщо своєчасно одружишся, то встигнеш виховати дітей і допомогти їм, дочекаєшся онуків, а то й правнуків. Дозріти до шлюбу в загальноприйнятому розумінні означає певну здатність самому вже на хліб заробляти й матеріально утримувати сім'ю, бути готовим виконувати всі нелегкі сімейні обов'язки. Основою для шлюбу і створення сім'ї є не якась майнова чи інша вигода для когось, а щире взаємне кохання між подружжям ("Хоч в одній льолі, аби до любові”, "Не з багатством жить, а з людиною”). Справжнє кохання народ ставить значно вище від усякого багатства, срібла й золота.

У багатьох піснях народна педагогіка утверджує віру в неминучу перемогу кохання як основи родинного щасливого життя, а з ним і здорового виховного осередку. Коли побираються закохані, то й життєві труднощі здаються не такими вже й страшними, бо там, де згода в сімействі, найважче стає легким. Краса високих людських почуттів як основа справжньої сім'ї знайшла відображення в численних українських народних піснях про кохання. Про цементуючу силу кохання в сім'ї народ складав казки, оповідання і легенди.

Народна педагогіка застерігає від шлюбу з розрахунку, вчить совість на багатство не міняти.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]