44. Диференційований підхід до учнів на уроках природознавства.

На уроках ТН мають бути створені умови для виявлення індивідуальних особливостей учнів, їх нахилів та всебічного розвитку. Розвязання цього завдання значною мірою сприяє індивідуальне навчання яке проявляється в дифиринціації. Дифирінційоване навчання - навчально виховний процес що враховує індивідуально типологічні особливості учнів. Особливостями диференційованого навчанння є постійне врахування вчителем специфіки того напруження якого потребує для школяра виконання завдання. Способи диференційованого навчання. В диференціації навчання завдань на уроках ТН для мол школярів доцільні такі способи: 1) зміст роботи однаковий для всього класу, але для сильних учнів збільшення обсягу завдань, або ускладнення способу навчання; 2) інструкційні картки, самостійний вибір учнями завдань з кількох запропонованих вчителем; 3) спільне завдання для всього класу, а для слабких допоміжний матеріал, що полегшує в роботі(шаблони, готові деталі).

45.«Природознавство. 2 клас» (авт. Т.Г. Гільберг, т.В. Сак )

Новий ступінь навчання природознавства в 2-му класі базується на результатах отриманих у першому класі, де учні ознайомилися з різноманітністю тіл живої й неживої природи. Основними ключовими поняттями у 2-му класі є «пори року» та «явища природи». Учні дізнаються про причину зміни пір року, як змінюються тіла природи за сезонами, які ознаки та явища природи характерні для кожної пори року. Наскрізними у змісті підручника визначені такі змістові лінії: «Об’єкти природи», «Взаємозв’язки у природі», «Рідний край», «Охорона і збереження природи», «Методи пізнання природи». Завдання, спрямовані на формування навичок самостійної роботи з інформацією, засвоєння норм етичного, естетичного, морального ставлення людини до природи, представлені у розділі підручника «Запитання до природи», а також у рубриці «Для допитливих». Перевага надається практичним роботам, демонстраційним і лабораторним дослідам, спостереженням в природі, екологічному моделюванню та прогнозуванню, вирішенню ситуативних завдань, а також практичній діяльності з охорони природи. У цьому ключі розроблено й представлено практичні роботи: «Вимірювання довжини тіні від гномона», «Визначення показників термометра за малюнками», «Виготовлення екологічної листівки «Тиша в лісі»; розроблено рубрики «Сторінка дослідника» і «Наші проекти». У підручнику подано опис екскурсій, які мають проводитися згідно з програмою.

46.Методика формування уявлень про предмети і явища природи.

Роль уявлень при вивченні природознавства дуже велика: чим багатші у дітей уявлення, чим вони повніші за обсягом і точніші за змістом, тим краще в дітей пам’ять і мислення. Уявлення є також необхідною умовою формування природничих понять, розуміння учнями слів учителя, а також засвоєння матеріалу підручника. Щоб сформувати в свідомості учнів чітке уявлення про незнайомий предмет, треба показати їм його, дати можливість доторкнутися до нього, а іноді понюхати і попробувати на смак. Якщо предмет, як певний комплекс подразників діє на ряд аналізаторів, то в корі великих півкуль утворюються тимчасові зв’язки, внаслідок чого організм реагує на предмет як єдине ціле. Отже, одночасна робота різних аналізаторів є найважливішою умовою переходу від окремих відчуттів до сприйняття предмета в цілому. Значна робота по формуванню в молодших школярів яскравих образів повинна проводитися і на предметних уроках, де діти під керівництвом учителя вивчають натуральні об’єкти. Звичайно, на предметному уроці чуттєве сприйняття учнів поєднується зі словом учителя, який спрямовує цей процес, бо молодші школярі ще не можуть самостійно виділити головні властивості об’єкта. Діти сприймають тільки ті його властивості, які відразу впадають в око, хоча вони можуть бути й неістотні. «Мало чути – треба вміти слухати, мало дивитися – треба вміти бачити» -В.О. Сухомлинський. І вчитель керує цим процесом. Спочатку учні розглядають весь предмет, охоплюючи його загальний образ. Поступово вчитель підводить учнів до різнобічного ознайомлення з об’єктом. Діти дають його словесний опис, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки.