Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Успаленко_Фінанси_Тексти_лекцій_Ч2.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
1.02 Mб
Скачать

Питання для самоконтролю

1 Що таке «державні фінанси»?

2 Яка структура державних фінансів?

3 У чому полягає економічна сутність державних фінансів?

4 Яке основне призначення державних фінансів?

5 Що таке «фінансові ресурси та їх роль»?

6 Яка існує система державних доходів та джерела останніх?

7 У чому полягають особливості системи державних видатків?

8 Що складає правову основу державних фінансів?

9 Які принципи управління державними фінансами?

10 Які основні функції Міністерства фінансів? Яка роль місцевих фінансових органів в управлінні фінансами?

Тема 6 бюджет і бюджетна система

1 Соціально-економічна суть і функції бюджету держави.

2 Структура бюджетної системи та принципи бюджетного устрою.

3 Бюджетна класифікація.

4 Бюджетний процес.

Мета теми – дати характеристику бюджету, бюджетної системи та бюджетного процесу в Україні.

1 Соціально-економічна суть і функції бюджету держави

Бюджет у сучасному його розумінні сформувався в результаті тривалого історичного процесу еволюції суспільства: трансформації натурального господарства у грошово-мінове, становлення держави, ускладнення економічного і фінансового життя.

Першим роком, коли був сформований бюджет вважається 1781 р. Саме тоді міністр фінансів Франції Жак Неккер представив звіт королю Людовіку XVI про стан фінансів нації. Вперше був оприлюднений офіційний документ, який вміщував середні звітні дані за декілька років про державні доходи і видатки країни. До цього часу на рівні держави складалися окремі кошториси та рахунки, дуже часто неповні, лише за основними параметрами фінансового господарства.

Сам термін «бюджет» набув розповсюдження в офіційних документах лише на початку XIX ст., коли відзначився бурхливий розвиток економік Англії, Франції, Німеччини і почали істотно зростати надходження до казни. Тільки в Росії кінця ХІХ ст. до 30% усіх надходжень забезпечувала винна монополія. У цілому наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. бюджетні відносини стали вагомою складовою фінансових і фактично виділились в окрему галузь практичної діяльності та науки.

Сьогодні під терміном "бюджет" розуміють кілька понять. Крім того, налічується приблизно п'ятде­сят його похідних значень. Зважаючи на таку багатозначність цього терміна, звернемося до його витоків.

Слово "бюджет" походить від старонормандського bougette (шкіря­ний мішок, шкіряний гаманець). З нього надалі утворилось англійське слово budget, яке пізніше в такому ж написанні перейшло й до французької мови.

У Франції тривалий час цей термін не вживали. Так, в усіх трьох томах книги "Управління фінансами" Неккера, опублікованих у 1784 р., він жодного разу не згадується. У книзі міністра фінансів де Раммеля "Фінанси Франції" цей термін також не вживається. У доповіді Трибунату на 11-му році Республіки Ж.-Б. Сей говорив: "Бюджет – варварське слово, навіть в англійській мові його первинне значення перекручено, і тому його потрібно замінити своїми іме­нами – рівновага між державними потребами і коштами". Маркіз Одіфре один із розділів своєї шеститомної книги "Фінансова систе­ма Франції" називає "Бюджет", проте визначення цього терміна не дає. Це стосується і статті Павла Буато у "Фінансовому словнику": незважаючи на загальний заголовок "Бюджет" і підзаголовок "визначення", тлумачення поняття, про яке йде мова, у статті немає.

Слід зазначити, що походження цього терміна можна простежити і за своєрідною історичною процедурою: коли в Англії палата гро­мад у XVI – XVII ст. затверджувала субсидії королю, перед закін­ченням засідання канцлер казначейства відкривав портфель, в яко­му були папери з відповідним законопроектом. Це називалось "відкриттям бюджету", пізніше назву портфеля (шкіряна сумка) було перенесено на цей законопроект. Із кінця XVII ст. в Англії законо­проект, який включав план доходів і видатків і який мав затверджу­ватись парламентом, дістав назву "бюджет".

Уявлення про бюджет як офіційний звіт про публічні доходи і видатки відображало початкову практику складання цього документа в кінці XVIII ст. саме у вигляді фактично зібраних доходів і здійснених видатків. Подальший розви­ток і ускладнення економічного і фінансового життя, посилення ролі держави вимагало переходу до визначення попередніх розмірів дохо­дів і на цій основі здійснення видатків. Отже, з офіційного звіту про доходи і видатки бюджет поступово перетворюється на документ, який відображав передбачувані доходи і видатки.

У літературних джерелах на початку XIX ст. чіткого визначення терміна "бюджет", попри існування цього явища на практиці, не було.

Наприклад, К. Маркс, аналізуючи державний бюджет 1853 - 1854 рр., визначав його як «ряд мероприятий по улучшению положения праздных классов». В. І. Ленін, досліджуючи бюджет 1902 р., під­креслив його спрямованість на фінансування військових цілей, утримання імператорського двору, жандармерії, сплату процентів за державним боргом та субсидій землевласникам і капіталістам. Оскільки дохідна частина бюджету переважно формувалася за раху­нок непрямого оподаткування, а саме податку на державну винну монополію, то бюджет того часу ще мав назву «п'яний бюджет».

Але, як відзначив Ж.-Б. Сей, "часте вживання будь-якої формальності примушує знайти для неї короткий вислів".

Словник Французької академії вже супроводжує термін "бюджет" таким тлумаченням: "Бюджет – слово, яке запозичене з англій­ської мови, використовується в адміністративному житті для позна­чення щорічної відомості передбачуваних витрат і сум, або доходів, передбачених для покриття цих витрат". Словник Літтре також визначає "бюджет" як "щорічно визначену відомість державних над­ходжень та витрат". При цьому як епіграф він подає вірші Віктора Гюго: "Бюджет – чудовисько велике, риба дивна, гачки якій з усіх сторін кидають". Поль Леруа-Больє в "Трактаті про фінансову на­уку" відзначає: "Бюджет є відомість, яка включає передбачення до­ходів та витрат протягом визначеного часу; це таблиця, яка обчис­лює та порівнює надходження, що мають надійти, з витратами, які необхідно здійснити". У Кодексі державної звітності поняття "бю­джет" визначається так: "Бюджет є акт, який передбачає і дозволяє щорічні надходження і витрати держави або інші повинності, які підпорядковуються законам, тим же правилам" (Ст. 5 декрету від 31.05.1862 р.).

Отже, протягом XIX ст. відбулося оформлення терміна "бюджет" у відносно зрозуміле поняття.

Рене Штурм відзначає, що "офіційні акти могли використовувати термін "бюджет" тільки на початку XIX ст.", а професор М. І. Боголєпов підтверджує, що "держбюджет у сучасних його формах бере початок не пізніше, ніж перші десятиріччя XIX ст."

Протягом XX ст. тлумачення цього поняття стали чіткішими та всеохоплюючішими. Так, Ф. Нітті підкреслює, що "в бюджеті повинні бути показані всі доходи і всі витрати без усіляких приховувань або таємничих визначень". А у Д. Богалєпова в його „Кратком курсе финансовой науки” (М.: Планетарий, 1924. – C.53) знаходимо: „У сфері державного господарства під бюджетом розуміємо передусім сукупність доходів і витрат протягом певного періоду, по-друге, визначений у цифрах план ве­дення державного господарства, установлений на прийдешній бю­джетний період, і закон, згідно з яким стягуються доходи і здійснюються витрати”.

Відомі вчені в галузі фінансів професори О.Д. Василик та В. М. Федосов зазначають: „Державний бюджет України — централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України” (Василик О.Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997. – С.28), а в книзі „Государственные финансы” за редакцією В.Н. Федосова (К., 1991. – C.158) маємо: ,,Державний бюджет виражає фінансові відносини, пов’язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави".

Звернемося до словників, зокрема до "Словника іншомовних слів" (К.: Довіра: УНВД „Рідна мова”,2000. – С.196): "Бюджет (англ. budget, букв. – торба, гаманець) – 1) затверджений у законодавчому порядку розпис, кошторис грошових доходів і видатків держави, міста, які передбачається одержати і витратити у майбутньому; 2) план доходів і видатків особи, сім'ї на певний період".

Економічна природа та сутність бюджету в вітчизня­ній літературі з'ясовується, виходячи з представлення його як: фінан­сового плану, фонду грошових коштів, економічної або правової ка­тегорії. У п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України (2001р.) дано визначення поняття бюджету: "Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду ".

Розглянувши можливі значення терміна "бюджет", подаємо їх у вигляді схеми (рис. 6.1).

Державний бюджет – складова ланка державних фінансів. Функціонування бюджету держави визначається такими причинами:

  1. існуванням товарно-грошових відносин;

  2. функціонуванням держави;

  3. потребами розширеного відтворення.

Бюджет держави є досить багатогранним явищем у суспільстві. Розкриваючи поняття "бюджет", доцільно розглянути такі його найважливіші характеристики:

  1. за сутністю економічної категорії;

2) за правовим характером;

3) за формою;

4) за матеріальним змістом.

Тобто бюджет держави можна розглядати з трьох позицій (рис.6.2).

Бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, які виконують специфічне призначення – задоволення потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах.

Будучи частиною фінансів, бюджет як економічна категорія характеризується тими самими ознаками, які притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин, такими як:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаних із відокремленням частини ВВП у руках держави і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл валового внутрішнього продукту, рідше – національного багатства, між окремими галузями економіки, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим положенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Звідси можна зробити висновки про специфічне суспільне призначення бюджету – забезпечити розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

Можливі три підходи до структурної побудови бюджету:

  1. створення єдиного для всієї країни бюджету;

  2. формування регіональних бюджетів;

  3. поєднання централізованих і децентралізованих ланок.

Рисунок 6.1 - Схема можливих значень терміна „бюджет”

В Україні застосовується третій підхід.

Важливим елементом бюджетного устрою є розмежування до­ходів і видатків між окремими автономними бюджетами. Розме­жування доходів може проводитися двома методами:

  1. закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі чи за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кожного бюджету;

  2. встановлення системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто проведення відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їх потреб.

Рисунок 6.2 - Суть бюджету держави як соціально-економічної категорії

Відповідно, всі доходи поділяються на закріплені та регульовані. Загальні принципи розмежування доходів визначені Бюджетним кодексом, а фактичний їх склад затверджується під час прийняття Закону "Про державний бюджет на поточний рік" (рис. 6.3).

Розмежування видатків ґрунтується на призначенні того чи іншого бюджету: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, а з відповідних місцевих бюджетів – видатки регіонального значення. При цьому можуть застосовуватися два підходи:

1) розподіл за територіальною ознакою;

2) розподіл, виходячи з відомчого підпорядкування.

Рисунок 6.3 – Розподіл податкових надходжень між ланками

бюджетної системи

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через акумулятивну, розподільчу (перерозподільчу) і контрольну функції.

Акумулятивна функція пов'язана з концентрацією коштів у централізованому фонді держави. Завдяки розподільчій функції відбувається концентрація грошових коштів у державі та їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Зміст цієї функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Бюджет в основному відображає вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо. Жодна інша ланка фінансової системи не здійснює такого різноманітного і багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера дії розподільчої функції бюджету визначається тим, що в відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Особливості розподільчої функції бюджету:

  1. основним об'єктом розподілу виступає чистий дохід суспільства – національний дохід;

  2. одна і та ж частина національного доходу може багаторазово проходити через бюджетний розподільчий механізм (наприклад, прибуток, заробітна плата);

  3. багатоканальність грошових потоків.

Контрольна функція дає змогу дізнатись, на­скільки своєчасно й повно фінансові ресурси надходять у роз­порядження держави, якими фактично є пропорції у розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних ре­сурсів, який відображається у відповідних показниках бюджет­них надходжень і видатків.

Специфіка контрольної функції бюджету полягає в тому, що бюджет об'єктивно - через формування і використання фонду грошових коштів держави - відображає економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки.

Державний бюджет сучасних зарубіжних країн виконує такі основні функції:

1) перерозподіл національного доходу;

2) державне регулювання і стимулювання економіки;

3) фінансове забезпечення соціальної політики;

4) контроль над утворенням і використанням централізованого фонду коштів.

Розглянемо наповнення цих функцій на прикладах окремих зарубіжних країн.

1 У другій половині XX ст. відбулося одержавлення великої частки національного доходу. Через усі ланки фінансової системи нині перерозподіляється до 50-60% національного доходу, який різко зріс за абсолютною величиною, а через державний бюд­жет – до 40%. Такий перерозподіл здійснюється на користь монополій і в інтересах широких прошарків населення. Монопо­лістичні об'єднання одержують величезну частину коштів з державного бюджету в вигляді відсотків за державними позиками, субсидій на капітальні вкладення й інші цілі, так як основними кредиторами держави виступають банківські монополії, страхові компанії, акціонерні товариства, великі індивідуальні власники по­зикового капіталу (виплати відсотків за державними позиками становлять 15% від загальної суми витрат федерального бюджету США).

Досвід розвитку Швеції показує, що «розбухання» частки ВВП, який перерозподіляється через бюджет, призводить до при­душення стимулів економічної активності, до депресивної еко­номіки, що, у свою чергу, змусило уряд країни піти па здійснення реформ, спрямованих па велику лібералізацію економіки.

2 Тільки в результаті різкого зростання частки національно­го доходу в розпорядженні держави стало можливим державне регулювання економіки. Вперше воно було здійснено в роки Пер­шої світової війни (1914-1918 рр.); знову введено в роки найглиб­шої економічної кризи «Великої депресії» (1929-1933 рр.), коли в США за рахунок державних коштів були створені такі ор­ганізації, як Реконструктивна фінансова корпорація (РЕФІКО), Адміністрація по відновленню промисловості (НИРА), що нада­вали підприємствам, фірмам, банкам, які перебували на грані банкрутства, субсидії, кредити і рятували їх від краху; потім — під час Другої світової війни (1939-1945рр.).

Правлячі кола західних країн широко використовували реко­мендації англійського економіста Дж. М. Кейнса і його числен­них послідовників. Бюджет у більшості основних розвинутих країн став використовуватися для антициклічного регулювання сукупного попиту. У США це найбільш послідовно здійснювало­ся у 1961- 1963 рр., коли адміністрація Джона Кеннеді приступи­ла до масштабного бюджетного впливу на сукупний попит, на­магаючись форсувати економічне зростання і скоротити безробіття. З початку 80-х рр. уряди багатьох промислово розвинуених країн, особливо США і Великобританії, здійснюючи неоконсервативний економічний курс, поставили завдання зниження рівня державного втручання в економіку. Для бюджетної системи це означало зміну цілей і напрямків бюджетної політики держа­ви, стабілізацію і спроби зниження витрат держбюджету, скоро­чення податків, а також перегляд їхнього обсягу і структури. У 90-і рр. ця тенденція збереглася, хоча в ряді країн бюджет став відігравати більш активну роль як інструмент макроекономічного регулювання. У сучасних умовах витрати по втручанню в еко­номіку в країнах з розвиненими товарно - грошовими відносинами досягли 20-25% від загальної суми витрат державних бюджетів.

3 Важливе значення належить і соціальній функції бюджету. Державний бюджет став великим джерелом коштів для відтворення робочої сили. Завдяки науково-технічному прогресу відтворення робочої сили дедалі більше залежить від витрат на освіту, охо­рону здоров'я, соціальне страхування і забезпечення.

В усіх зарубіжних країнах спостерігається значне зростання соціальних витрат і підвищення їхньої частки у ВВП і національ­ному доході. Так, питома вага соціальних витрат у бюджетах західноєвропейських країн зросла в середньому з 18% у середині 50-х рр. до 20% у середині 60-х рр. і 30-35% у 80-90-х роках XX ст.

4 Безпосередньо об'єктом державного фінансового контролю є процеси формування і використання фондів фінансових ре­сурсів під час створення, розподілу і споживання ВВП. Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що під час його проведення використовуються вартісні показники, які визначають кінцевий результат господарського процесу. Відповідно до діючого законодавства в більшості країн світу сформовані і розвиваються три незалежні одна від одної галузі фінансового контролю, що містять усі необхідні їм

елементи, а саме:

  • державна сфера, в якій функціонує система державного фінан­сового контролю;

  • муніципальна сфера, де діє система фінансового контролю місцевого самоврядування; -

  • сфера цивільного суспільства з незалежною системою фінансового контролю.

Контроль за своєю економічною сутністю – це функція управ­ління. Фінансове управління державними ресурсами здійснюють національні казначейства. Міжнародний досвід показує, що органи, які називаються однаково – казначейство, виконують у різних країнах різні функції щодо керування державними фінансами.

Бюджет як фінансовий план відіграє важливу роль у діяльності держави. Він спрямовує фінансову діяльність держави, визначає її фінансові можливості та пріоритети.

За матеріальним змістом бюджет - це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених Конституцією.

Історично склалися три моделі централізації фінансових ресурсів країни в бюджеті: американська (25-30% ВВП), західноєвро­пейська (35-45% ВВП) та скандинавська (50-60% ВВП). Центра­лізація коштів має важливе економічне й політичне значення, оскіль­ки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у життя державних заходів: не дає можливості маневрувати кошта­ми, зосереджувати їх у важливих галузях економічного та соціально­го розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику.

Бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінювання реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків „чистого” бюджету (без цільових фондів).

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

  • рівновага доходів і видатків;

  • бюджетний надлишок (профіцит) – перевищення доходів над нормативними видатками;

  • бюджетний дефіцит – перевищення видатків над постійними доходами (податкові та неподаткові надходження).

Бюджет як централізований грошовий фонд перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і проводиться фінансування видатків. У зв'язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом, яка реалізується через бюджетний механізм, що створює держава.

Бюджетний механізм - це сукупність конкретних форм бюджетних відносин, методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів. Через бюджетний механізм держава регулює економіку, стимулює виробничі та соціальні процеси.

До бюджетних методів регулювання економічних і соціальних процесів відносять:

1) податки, які впливають на розвиток виробництва товарів, попит на них та їх пропонування:

2) бюджетне фінансування загальнодержавних програм, що забезпечують розширення виробництва й удосконалення його структури, розвиток соціальної сфери, соціальний захист громадян;

  1. фінансова підтримка окремих галузей і підприємств для вирівнювання економічних умов їх функціонування або прискореного розвитку (через субвенції, пільгові безпроцентні кредити та ін.);

  2. створення за рахунок бюджетних коштів спеціальних фондів, резервів для попередження диспропорцій у розвитку економіки.

Бюджетний механізм є активним інструментом реалізації бюджетної політики. Тому перехід на ринкові відносини, зміни, які відбуваються в пріоритетах бюджетної політики, потребують радикальних змін і в бюджетному механізмі.

Характеристика бюджетного механізму подана в табл. 6.1.

Правова характеристика бюджету пов’язана з його законодавчим регулюванням. Бюджет являється документом (фінансовим планом), в якому подається розпис доходів і видатків держави та органів місцевого самоврядування на бюджетний період. Державний бюджет України затверджується у формі закону.

Таблиця 6.1 – Характеристика бюджетного механізму

Складові бюджетного механізму

Сутність

Бюджетне планування і регулювання

Визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її еко­номіки і соціальної сфери

Фінансові показники

Узагальнюючі. Доходи і видатки, державний борг (зовнішній і внутрішній), рівень інфляції.

Індивідуальні. Рівень витрат бюджету на одного жителя, розмір податків, що сплачуються одним працюючим

Нормативи

Характеризують певний рівень забезпечення ви­датків, різних видів витрат фінансових ресурсів

Ліміти

Є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина

Резерви

Покликані нейтралізувати дію непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому

Система управління бюджетними коштами

Держава в особі її виконавчих і законодавчих органів влади встановлює методи розподілу наці­онального доходу, форми грошових заощаджень, регулює види платежів, визначає принципи і напрями використання бюджетних коштів

Ті питання, які неповною мірою може вирішити ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, що дістали назву державного регулювання. Бюджетні питання держава регулює за допомогою бюджетної політики.

Бюджетна політика – сукупність заходів держави щодо організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Розробляється бюджетна політика органами влади – законодавчою, виконавчою відповідного рівня із залученням фахівців – науковців, практиків.

Бюджетна політика має забезпечувати вирішення таких завдань, як:

  1. забезпечення фінансової стабілізації;

  2. стимулювання інвестиційної активності;

  3. скорочення непродуктивних виплат з бюджету;

  1. зміцнення доходної частини бюджету за рахунок удоскона­лення системи оподаткування;

  1. створення системи дієвого фінансового контролю за ефектив­ним використанням державних видатків;

  2. посилення контролю за величиною державного боргу.

Сутність бюджетної політики, по-перше, відображається в статтях доходів і видатків бюджету, у джерелах їх формування і напрямах використання. (див. рис. 6.3); по-друге, - виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх використанні на державні потреби.

Бюджет впливає на соціально-економічні процеси в державі. Це може здійснюватися: прямими та непрямими методами.

До прямих методів можна віднести законодавчі та інші нормативні акти, які безпосередньо регулюють "правила гри" всіх учасників економічних відносин – держави, суб'єктів господарювання, населення. Саме цими методами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення "правил гри". Такі акти є основою здійснення господарської діяльності.

До непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні напрями їх використання.

Вагомим є значення бюджету і в соціальному напрямі. Це досягається відповідно до законодавчо закріпленого механізму в кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів через бюджет фінансуються наука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, інші складові соціальної сфери, забезпечується утримання інвалідів, пенсіонерів тощо.

Рисунок 6.3 - Основні напрями бюджетної політики на сучасному етапі

Досягти оптимального співвідношення між економічним та со­ціальним напрямами – значить задовольнити інтереси всіх соціаль­них груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирі­шено в жодній країні світу, можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

Бюджет також впливає на ефективність господарювання підприємств і організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки по­датків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, дер­жава має вагомий вплив на суб'єктів економічних відносин.

На бюджет, його наповнення та використання впливають різні фактори. Їх можна звести, з одного боку, до об’єктивних та суб’єктивних, а з іншого – до економічних, соціальних, політичних. Для наглядності вони показані у вигляді схем (рис. 6.4, 6.5).

Рисунок 6.4 - Об’єктивні й суб’єктивні фактори впливу на бюджет