Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Успаленко_Фінанси_Тексти_лекцій_Ч2.doc
Скачиваний:
33
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
1.02 Mб
Скачать

2 Сутність, склад і структура видатків бюджету

Насамперед треба відмінити взаємозв’язок понять “державні видатки” та ”видатки державного бюджету” та їх відмінності.

Державні видатки як економічна категорія – це грошові відносини з приводу розподілу i використання централізованих та децентралізованих фондів грошових pecypciв держави та їх викорис­тання за галузевим, цільовим i територіальним призначенням з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

Відповідно до Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм i заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашения основної суми боргу та повернення надлишків сплачених до бюджету сум.

Видатки бюджету - це економічні віносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави.

Таким чином, державні видатки - це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих i децентралізованих доходів держави. Складаються державні видатки з прямих витрат держави, які здійснюються через систему бюджетних i позабюджетних фондів, i витрат державних підприемств, організацій, установ. Отже, видатки державного бюджету - це лише частина державних видатків.

На формування видатків бюджету держави в сучасних умовах існування України впливають:

1 Економічна криза, яка спричиняє зростання видатків на coціальний захист населения: зростання видатків на фінансову підтримку підприємств державного сектора від банкрутства, а не на інноваційну діяльність; зростання видатків на підтримку соціальної сфери.

2 Зростання монетизованого державного боргу, який зумовлює зростання видатків на покриття державного боргу; витіснення інвестицій зі сфери виробництва.

3 Зростання немонетизованого державного боргу, який спричиняє виділення коштів на покриття заборгованостей, що виникли у попередні роки щодо заробітної плати працівників бюджетних установ, стипендій та іншіх соціальних виплат.

4 Дефіцит бюджетів усіх рівнів, який передбачає жорстокий режим економії коштів, скорочення видатків за всіма статтями кошторисів на утримання апарату управління.

5 Залучення зовнішніх pecypciв для покриття бюджетного дефіциту призводить до зростання платежів за відсотками.

Зараз у країнах зi змішаною економікою основними залишаються централізовані державні витрати, а державний бюджет є формою утворення i витрачання грошових коштів для забезпечення функцій органів державної влади.

Об’єктом державних видатків виступають грошові фонди, сформовані в процесі перерозподілу ВВП.

Видатки бюджетів ycix рівнів бюджетної системи формуються з урахуванням:

  • мінімальних державних соціальних стандартів;

  • нормативів фінансових витрат на надання державних послуг;

  • єдиних методологічних основ розрахунку мінімальної бюджетної забезпеченості.

Мінімальні державні соціальні стандартице державні послуги, надання яких громадянам на безоплатній i безповоротній основі за рахунок фінансування з бюджетів усіх рівнів бюджетної системи i бюджетів державних позабюджетних фондів гарантується державою на певному мінімально допустимому рівні.

Мінімальна бюджетна забезпеченість - це мінімально допусти­ма вартість державних або муніципальних послуг у грошовому вираженні, які надаються органами державної влади або органами місцевого самоврядування у розрахунку на душу населення за рахунок коштів бюджетів.

Економічна сутність видатків бюджету проявляється в багатьох видах.Кожний вид видатків має якісну й кількісну характеристики. При цьому якісна характеристика, відображаючи економічну природу явища, дозволяє встановити призначення бюджетних витрат, а кількісна – їх величину.

Сутність конкретних видів державних витрат, тісно взаємопов’язаних між собою, становить систему державних видатків.

Організаційна побудова даної системи базується на певних прин­ципах, які встановлюються державою. До числа найважливіших із них відносяться:

  • плановість;

  • цільове спрямування коштів;

  • безповоротність витрачання державних pесурсів;

  • безоплатність;

  • дотримання режиму економії;

  • контроль за їх використанням

Витратна частина бюджету вирізняється різноманітністю, але в більшості країн призначена для фінансування загальнодержавних програм (інвестиційні, економічні, розвиток виробничої i соціальної інфраструктури і т. д.). Бюджетні асигнування направляються у вигляді субсидій, кредитів, державних гарантій i поручительств для фінансової підтримки фермерських господарств, малих підприємств, житлового господарства тощо. Бюджет відіграє також важливу роль в соціальному захисті громадян, розвитку невиробничої сфери. Частину бюджетних коштів держава направляє на оборону, утримання правоохоронних oрганів, апарату управління і т.д.

Із метою з'ясування ролі i значения бюджетних видатків у соціально-економічному житті держави фінансовою теорією i практикою розроблена класифікація бюджетних витрат. Однією з найважливіших ознак такої класифікації є функціональна. Вона відображає напрями використання коштів бюджету на виконання державою конкретних функцій. Такий поділ видатків дає змогу виявити пропорції в розподілі бюджетних коштів і, змінюючи їх, домагатися необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного виробництва. Так, необхідність посилення соціальної спрямованості усього суспільного розвитку потребує більше коштів бюджету спрямовувати у соціальну сферу, забезпечуючи тим самим прискорені темпи і зростання; необхідність посилення уваги економічному розвитку держави потребує більше коштів на цей напрям (див.табл. 7.3).

Таблиця 7.3 - Функціонувальна спрямованість видатків

державного бюджету

Функції держави

Видатки бюджету

Управлінська

  • державне управління;

  • судова влада і прокуратура;

  • правоохоронні органи і служба безпеки;

  • фінансові й митні органи;

  • міжнародні відносини

Економічна

  • економічна діяльність держави (капітальні вкладення; фінансування реконструкції підприємств; нарощування виробництва споживчих товарів i продукції виробничого призначення тощо);

  • фундаментальні наукові дослідження.

Соціальна

  • соціальний захист i соціальне забезпечення населення (витрати на індексацію доходів i заробітної плати працівників закладів та установ, що фінансуються з бюджету; виплати компенсацій населению на дітей; пенсії та виплати компенсацій військовослужбовцям i членам їхніх сімей; кошти на охорону материнства i дитинства; допомога малозабезпеченим верствам населения);

  • соціальна сфера (освіта; підготовка кадрів; культура; мистецтво; засоби масової інформації; охорона здоров'я; молодіжні програми; фізична культура i спорт)

Оборонна

  • національна оборона (фінансування витрат Міністерства оборони, Прикордонних військ, Штабу цивільної оборони, навчальних організацій Товариства сприяння оборони України і т.д.)

За функціональною ознакою структура видатків бюджету України в останні роки характеризується такими показниками: видатки на економічну діяльність – 15-20, науку – до 2, соціальний захист населения – близько 15, соціально-культурну сферу – близько 25, національну оборону – до 5, державне управління та правоохоронну діяльність i забезпечення безпеки держави – до 10, видатки цільових фондів – 10-15, обслуговування державного боргу – до 10, інші видатки – до 5 %.

Як слідчить світовий досвід, розвиток цивілізації характеризується постійним зростанням суспільних витрат. Цю тенденцію передбачив наприкінці ХІХ ст. німецький вчений А. Вагнер. Суть “закону Вагнера” полягає в тому, що розвиток сучасної цивілізації характеризується постійним зростанням суспільних витрат незалежно від соціально- економічного ладу в країні. Суспільна практика ХХ ст. підтвердила тезу А.Вагнера про неухильне зростання суспільних витрат( див. табл. 7.4).

Таблиця 7.4Питома вага державних видатків у ВВП, відсотків

Роки

Країна

США

Німеччина

Велика Британія

1950

22.3

31,2

33,6

1960

28,1

32,9

33,2

1970

28.1

39.1

37,9

1980

33.4

48,9

44.9

1990

36.0

45,8

42,7

2000

37.4

50.6

46,4

Джерело: Фінанси України – 2002 - №12 – С.43.

Обєктивні причини зростання суспільних витрат порівнянно з приватними:

1 Із зростанням суспільного добробуту i сімейних доходів зростає обсяг видатків на суспільні потреби. Цє пов'язано з тим, що еластичність попиту на суспільні блага вища, ніж на приватні.

Уперше різницю в динаміці й рівні задоволення першочергових і соціально-культурних потреб залежно від рівня сімейного дохо­ду було відкрито наприкінці XIX ст. німецьким ученим Ернстом Енгслем.

2 Переважне зростання суспільних витрат порівняно з приват­ними пояснюється як кількісними, так i якісними змінами в народонаселенні (зміни у густоті й територіальному розселенні людей, перехід від традиційної ciм’ї до сучасної нуклеарної сім’ї, від екстенсивного типу демографічного відтворення до якісно інтенсивного з орієнтацією на відтворення інтелектуального потенціалу та розвиток людської особистості.

3 Зростання суспільних витрат викликається об'єктивними вимогами взаємного доповнення приватнопідприємницьких та соціально-ко-ординаційних видів діяльності. Це проявляється у розвитку єдиної інформаційної структури, єдиної інфраструктури з охорони навколишнього середовища тощо.

4 Зростання суспільних витрат пояснюється закономірністю відставання продуктивності праці працівників сфери послуг від продуктивності праці зайнятих у матеріальному виробництві. У сфері по­слуг заміна живої праці уречевленою працею йде повільніше, ніж у сфері матеріального виробництва.

5 На зростання суспільних витрат суттєво впливають соціально-політичні фактори, пов'язані зі зростанням бюрократичного апарату, зацікавленістю його у своєму розширеному відтворенні.

Залежно від економічної характеристики операцій, під час проведения яких здійснюються бюджетні видатки, вони класифікуються на поточні й капітальні.

Поточні бюджетні видатки пов'язані з наданням бюджетних коштів юридичним i фізичним особам з метою покриття їх поточних потреб. До цих затрат відносять: закупівлю товарів i послуг, необхідних для утримання економічної i соціальної інфраструктури (оплата праці державних службовців, закупівля предметів i матеріалів, необхідних для поточних господарських цілей, оплата транспортних, комунальних послуг та ін.); трансферти населению (пенсії, стипендії, допомоги, інші виплати); поточні субсидії державним i приватним підприємствам, а також органам влади нижчого рівня; виплата процентів за державним боргом та ін. У своїй сукупності поточні видатки формують звичайний (поточний) бюджет, на який припадає основна частина вcix бюджетних витрат.

Капітальні видатки пов'язані з інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди i нематеріальні активи, зі створенням державних запасів i резервів. Вони включають затрати на нове будівництво і розвиток діючих об’єктів державної власностіь (їх розширення, реконструкцію i технічне переоснащення), інвестиційні субсидії, довгострокові бюджетні кредити i державні гарантії інвесторам, що фінансують високоефективні інвестиційні проекти. Сукупність цих видатків формує бюджет розвитку.

Важливим критерієм класифікації видатків бюджету є предметне спрямування відповідних грошових потоків. При цьому в розвинених країнах виділяють п'ять основних груп бюджетних видатків:

  • по-перше – військові;

  • по-друге – втручання держави в економіку (включають затрати на науково-дослідні i дослідно-конструкторські роботи, на підтримку сільського господарства, забезпечення зайнятості, стимулювання експорту);

  • по-третє – утримання державного апарату управління;

  • по-четверте – соціальні витрати (ocвіта, охорона здоров'я, соціальне страхування i соціальне забезпечення);

  • по-п’яте – надання субсидій i кредитів інщім державам.

В Україні, з погляду предметної спрямованості, видатки бюджету поділяються на: фінансування управління; фінансування національної оборони; фінансування фундаментальних та прикладних наукових досліджень; фінансування правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави; фінансування міжнародної діяльності; фінансування галузей економіки; фінансування соціально-культурних закладів i заходів; видатки на обслуговування державного боргу; створення резервних фондів; інші витрати i виплати.

Організаційне групування видатків бюджету пов'язане з розподілом витрат на цільові державні програми. Наприклад, в Україні державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки, державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики, державні інвестиційні проекти, державні програми з інвалідного спорту та реабілітіції і т.д. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом i відображає роль держави в вирішенні найважливіших проблем суспільного життя.

В основі галузевої класифікації видакіюв бюджету лежить поділ економіки на галузі i види діяльності. 3 урахуванням цього витрати групуються за галузями: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, освіта, охорона здоров'я, культура i т. п.

Відомча ознака класифікації дає можливість у кожній rpyпі бюджетних видатків виділити безпосередніх розпорядників бюджетних коштів - відповідне міністерство, державний комітет, державне відомство або іншу юридичну особу, якій надаються асигнування з бюджету. Таке групування витрат дає змогу забезпечити конкретно-адресний фінансовий контроль за використанням бюджетних pecypciв.

Залежно від рівня управління, тобто з урахуванням адміністративно-територіального поділу країни, видатки бюджету в унітарних державах поділяються на видатки центрального бюджету i видатки місцевих бюджетів, а в державах з федеративним устроєм - на видатки федерального бюджету, видатки бюджетів суб'єктів федерації i видатки місцевих бюджетів.

У цілому видатки державного бюджету можна згрупувати за різними ознаками, зокрема, так, як це показано на рис.7.2.

Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України закріплені такі напрями видатків з державного бюджету:

1 Державне управління:

а) законодавча влада;

б) виконавча влада;

в) Президент України

2 Судова влада.

3 Міжнародна діяльність.

4 Фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково - технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв’язки державног значення.

5 Національна оборона.

6 Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави.

Рисунок 7.2 - Класифікація видатків бюджету

7 Освіта:

а) загальна середня освіта:

  • спеціалізовані школи (в тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності;

  • загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

б) професійно-технічна освіта (навчальні та інші заклади освіти, засновані на державній формі власності);

в) вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності;

г) післядипломна освіта (крім закладів і заходів, визначених підпунктом «г» п.2 ст.90 Бюджетного кодексу);

д) позашкільні навчальні заклади та заходи щодо позашкільної роботи з дітьми згідно з перліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

е) інщі заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком , затвердженим Кабінетом Міністрів України.

8 Охорона здоров’я:

а) первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінична та стаціонарна допомога (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів Україні);

б) спеціалізована, високоспеціалізована амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів ВВВ, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) санаторно-реабілітаційна допомога (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів ВВВ);

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи щодо боротьби з епідеміями);

д) інші програми в галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

9 Соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей; пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; пенсії, призначені за іншими пенсійними програмами);

б) державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи щодо соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов’язані з поверненням в Україну кримсько-татарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разова грошова допомога ветеранам ВВВ; довічна допомога для учасників бойових дій; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове покриття витрат на виплату заборгованості за регресними позовами шахтарів);

в) державна підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї;

д) державна підтримка молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї;

е) державні програми підтримки будівництва ( реконструкції) житла для окремих категорій громадян.

10 Культура і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв’язки, державні культурно-освітні заходи);

б) державні театрально – видовишні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи й ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) державна підтримка громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;

г) державні програми розвитку кінематографії;

д) державна архівна справа.

11 Державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств.

12 Фізична культура і спорт:

а) державні програми підготовки резерву та складу національних команд та забезпечення їх участі в змаганнях державного і міжнародного значення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; формування національних команд; проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення з традиційних та нетрадиційних видів спорту; підготовка й участь національних збірних команд в Олімпійських та Параолімпійських іграх, у тому числі фінансова підтримка баз олімпійської підготовки);

б) державні програми з питань інвалідного спорту та реабілітації (центр „Інваспорт”, участь у міжнародних змаганнях з інвалідного спорту, навчально-тренувальні збори щодо них);

в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості.

13 Державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки.

14 Програми реставрації пам’яток архітектури державного значення.

15 Державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв’язку, телекомунікацій та інформатики.

16 Державні інвестиційні проекти.

17 Державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

18 Створення та поповнення державних запасів і резервів.

19 Обслуговування державного боргу.

20 Проведення виборів та референдумів.

21 Інші програми, які мають виключно державне значення.

Таким чином, видатки бюджету – законодавчо визначені норми і напрями використання бюджетних коштів. Соціально-економічна суть бюджетних асигнувань визначається:

1)природою і функціями держави;

2)рівнем розвитку країни;

3)формою надання бюджетних трансфертів;

4)розгалуженістю зв’язків державного бюджету з національною економікою.