- •Передмова
- •Розділ 1
- •1.1. Основні поняття економічної діагностики та економічного аналізу
- •1.2. Предмет, об'єкт, завдання та методологія економічної діагностики
- •1.3. Структурно-логічна схема вивчення дисципліни «Економічна діагностика»
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 2
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •2.1. Зміст діагностичних процесів в галузі оцінювання конкурентного середовища підприємства
- •2.2. Система показників оцінки конкурентного середовища підприємства
- •2.3. Вибір і оцінка стратегічної позиції підприємства на ринку
- •2.4. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку
- •2.5. Оцінка конкурентного статусу підприємства (ксп) на ринку
- •Матриця фірми General Electric
- •2.6. Особливості управління портфелем стратегічних зон господарювання підприємства на ринку Балансування набору сзг
- •Стратегічна гнучкість підприємства
- •Оцінка синергізму набору сзг
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ з
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •3.1. Особливості формування стратегічної позиції підприємства в конкурентному середовищі
- •3.2. Застосування swot-аналізу в діагностиці протистояння підприємств-конкурентів на досліджуваному ринку
- •3.3. Особливості pims-аналізу для визначення конкурентної стратегії підприємства на ринку
- •1. Привабливість ринкових умов:
- •Ключові терміни і поняття
- •4.2. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства
- •4.3. Аналітична оцінка конкурентоспроможності підприємства на ринку
- •4.4. Графічна оцінка конкурентоспроможності підприємства та її інтерпретація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •Індивідуальне завдання
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства
- •5.1. Поняття конкурентоспроможності продукції підприємства
- •5.2. Фактори впливу на конкурентоспроможність продукції підприємства
- •5.3. Методологічні засади оцінки конкурентоспроможності продукції
- •5.4. Компенсаційна і некомпенсаційна оцінки конкурентоспроможності продукції
- •Практична ситуація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •Компенсаційна оцінка конкурентоспроможності продукції
- •Некомпенсаційна оцінка конкурентоспроможності продукції
- •5.5. Напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 6
- •6.1. Нормативно-правова основа оцінки ринкової вартості майна
- •6.2. Основні поняття діагностики ринкової вартості майна
- •6.3. Підготовчий етап до оцінки майна
- •6.4. Порядок погодження та затвердження оцінки
- •6.5. Оцінка розміру статутного фонду відкритого акціонерного товариства (ват), що створюється в процесі приватизації
- •6.6. Особливості оцінки цілісних майнових комплексів
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 7
- •7.1. Основи управлінської діагностики на підприємстві
- •7.2. Ефективна модель управління підприємством на засадах маркетингу
- •7.3. Діагностика антикризового управління підприємством
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 8
- •8.1. Сутність, зміст та складові елементи виробничого потенціалу підприємства
- •8.2. Діагностика виробничої програми підприємства
- •8.3. Ресурсне обґрунтування виробничо-господарської діяльності підприємства
- •Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю
- •8.4. Оцінка ефективності виробничого потенціалу підприємства
- •Оцінка витратності виробничої програми підприємства
- •Індивідуальне завдання
- •Послідовність виконання роботи
- •1 Етап. Коротка характеристика діяльності підприємства на ринку
- •2 Етап. Моніторинг виробничої програми підприємства
- •4 Етап. Аналіз виробництва в системі «витрати - обсяги виробництва - прибуток» на підприємстві
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 9
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •9.1. Поняття фінансової діагностики підприємства, необхідність її здійснення
- •9.2. Мета, завдання і методологічна основа фінансової діагностики
- •9.3. Інформаційне забезпечення фінансової діагностики підприємства
- •9.4. Сутність горизонтального, вертикального та аналізу за допомогою коефіцієнтів
- •Практична ситуація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •II. Елементи операційних витрат
- •III. Розрахунок показників прибутковості акцій
- •9.5. Аналіз фінансових проблем діяльності підприємства
- •9.6. Основи фінансового планування і прогнозування діяльності підприємства
- •Практична ситуація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •Питання для повторення
- •Індивідуальне завдання
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 10
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •10.1. Безпека як економічна категорія
- •10.2. Поняття економічної безпеки підприємства, її види та характеристика складових елементів
- •10.3. Аналіз рівня економічної безпеки підприємства
- •10.5. Роль бізнес-розвідки в забезпеченні ефективної діяльності підприємства на ринку
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •11.1. Передумови становлення корпоративної культури на підприємстві
- •11.2. Аналіз факторів впливу на формування корпоративної культури
- •11.3. Оцінка корпоративної культури підприємства
- •11.4. Значення відмінностей національних культур в управлінні підприємством
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Тестові завдання з дисципліни «Економічна діагностика»
- •Рекомендована література
- •Додатки
- •Вихідні дані для обчислення потужності та ступеня збалансованості виробничої програми підприємства
- •Вихідні дані для розрахунку балансу робочого часу, чисельності та заробітної плати виробничих працівників
- •Вихідні дані для розрахунку фонду заробітної плати керівників, спеціалістів та службовців
- •Вихідні дані для обчислення середньорічної вартості основних виробничих фондів
- •Вихідні дані по сировині для обчислення собівартості продукції
- •Допоміжні матеріали та напівфабрикати для обчислення собівартості виготовлення продукції
- •Вихідні дані для розрахунку умовно-постійних витрат в собівартості продукції та ефективного обсягу її виготовлення
- •Вихідні дані для розрахунку змін щодо удосконалення чинного економічного стану підприємства
- •II. Елементи операційних витрат
- •III. Розрахунок показників прибутковості акцій
- •Гетьман Оксана Олександрівна
8.2. Діагностика виробничої програми підприємства
Виробнича програма підрозділів основного виробництва - це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно із спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів.
Розробка виробничої програми повинна відповідати сформульованій меті та обґрунтованій місії підприємства. До того ж виробнична програма повинна бути комплексною, узгодженою, результативною, обґрунтованою, адекватною ринковим потребам.
Виробниче проектування передбачає:
- формування набору видів господарської діяльності, які максимізують досягнення мети, виходячи з профілю організаційних можливостей і стану зовнішнього середовища (практична стратегія);
- синтез організаційних одиниць (підрозділів) на основі однорідності господарського потенціалу.
До методів проектування виробничої програми відносять такі, як метод структуризації цілей, аналогій, організаційного моделювання (в тому числі імітаційного), блоковий, експертно-аналітичний, нормативний, параметричний, аналітично-розрахунковий, графоаналітичний, математико-статистичний.
Підприємствам слід оцінювати міру адекватності організаційно-економічного механізму управління підприємством до умов внутрішнього і зовнішнього середовища, а результати цієї оцінки використовувати при прийнятті рішень щодо вибору організаційних структур. Вибір оптимальної структури управління підприємством залежить від глибини аналізу і оцінки динаміки господарської ситуації. При їх здійсненні виходять з того, що сукупність початкових і розрахункових даних господарської діяльності підприємства і його підрозділів утворює інформаційне поле (матрицю ефективності).
Важливою характеристикою обґрунтування виробничої програми є фінансова складова, яка забезпечує розвиток виробництва та інших сфер діяльності, зростання прибутку і активів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності. При відборі початкових даних для оцінки фінансової складової потрібно враховувати тривалість циклу і швидкість обігу оборотних коштів, співвідношення власних і позикових (орендованих) коштів, питому вагу виробничих запасів в складі оборотних коштів, можливості залучення для формування фінансових ресурсів довгострокових і короткострокових кредитів банку.
Розробка і обґрунтування виробничої програми підприємства обов'язково мають опиратися на чіткий математичний розрахунок усіх витрат на виробництво товарів (надання послуг). Тільки у разі отримання переконливих позитивних показників планованої діяльності варто втілювати дану програму в життя.
Отже, виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона розкриває зміст їх основної діяльності та визначає засоби досягнення стратегічної мети. Порядок розроблення виробничої програми підрозділів підприємства значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Особливого значення набувають технологічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, на внутрішньокоопераційні потреби чи на ринок, за межі підприємства.
Загальна схема розроблення виробничої програми представлена на рис. 8.2.
Рис. 8.2. Порядок розроблення виробничої програми підприємства
Розроблення планів виробництва продукції підрозділами підприємства ґрунтується також на планах її продажу (постачання). Плани продажу продукції підприємства, в свою чергу, можуть формуватися як централізовано за схемою «зверху-вниз», так і профільно (спеціалізовано) за схемою «знизу-вверх», що передбачає самостійне формування виробничими підрозділами - центрами прибутку - портфеля замовлень. Останній варіант планування виробництва продукції є економічно обґрунтованим з точки зору подальшої реалізації продукції підприємством.
Розроблення виробничої програми підрозділів, продукція яких не є кінцевою відповідно до профілю діяльності підприємства, тобто вони виготовляють окремі частини продукту (предметна спеціалізація) або виконують частину загального технологічного процесу (технологічна спеціалізація), включає такі етапи:
1. Складення оперативно-календарних планів (планів-графіків) з конкретизацією за часом виконання в плановому періоді (рік, квартал, місяць) завдань щодо виготовлення продукції за номенклатурою і асортиментом.
2. Узгодження питання про співвідношення продукції власного виробництва і купівлі на ринку окремих комплектуючих частин виробів (заготівель, деталей, вузлів, приладів тощо).
Остання проблема розв'язується з урахуванням таких чинників, як можливість власного виробництва (наявні виробничі потужності й кадри), якість комплектуючих виробів та їх вартість. Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), за якими встановлюється завдання цехам, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Виробнича програма цільових (складальних) цехів визначає найменування й обсяг готових виробів згідно з планом виробництва підприємства. В одиничному та серійному виробництвах для заготівельних та обробних цехів випуск продукції за номенклатурою встановлюється, як правило, у комплектах деталей на замовлення, виріб, складальну одиницю (вузол, агрегат). За умов масового виробництва цим цехам планується випуск заготівель і деталей за окремими найменуваннями.
З метою повного узгодження виробничого процесу виробничі завдання цехам розробляються у порядку, зворотному до послідовності технологічного процесу, тобто від цільових цехів до заготівельних. У плановому завданні кожного цеху враховуються постачання продукції (заготівель, деталей, комплектів тощо) цехам-споживачам, на склад готової продукції і можлива зміна незавершеного виробництва з метою підтримання його величини на нормативному рівні.
Загальний порядок розробки виробничої програми для цехів підприємства можна представити у вигляді формули (8.1):
NB = NП + NС + NH – NФ, (8.1)
де NB - плановий випуск виробів в конкретному цеху підприємства у натуральному вираженні;
NП - постачання виробів наступним за технологічним маршрутом цехам-споживачам;
NС - постачання виробів на склад готової продукції (наприклад, запчастин для сервісних центрів);
NH, NФ - нормативний і фактичний міжцеховий запаси конкретного виробу відповідно (для комплектації, у вигляді оборотного запасу тощо).
Виробнича програма визначає обсяг виготовлення продукції за номенклатурою, асортиментом і якістю в натуральному і вартісному вираженні. Важливими в системі показників оцінки виробничої програми є натуральні показники, які характеризують уречевлену сторону виробництва і дають можливість визначити безпосередні зв'язки між товаровиробниками і споживачами.
Обсяг виробітку кожного виду продукції в натуральному вираженні є валовим випуском.
Для розрахунку виробничої програми у вартісному відтворенні необхідно обчислити показник валової продукції (ВП), який представляє собою вартість готових виробів і напівфабрикатів (виготовлених як з власної сировини, так і з матеріалів замовників) (Qі) з урахуванням встановлених на них виробничих цін (Ці). До валової продукції включають вартість робіт промислового характеру (РПХ), але вираховують вартість продукції власного виробництва (ВПВЛ), яка йде на промислово-виробничі потреби всередині конкретного підприємства. Вона розраховується за формулою (8.2):
(8.2)
Іншим рівнем оцінки виробничої програми є показник товарної продукції.
Товарною вважають продукцію, яка призначена для відпуску споживачам. До неї відноситься:
- готова продукція, включаючи вироби широкого вжитку (виготовлені як з повноцінної сировини, так і з відходів), призначена для постачання споживачам, а також для різних невиробничих потреб підприємства (ГПШВ)
- продукція підсобних і допоміжних цехів, в тому числі електроенергія, пара і вода, вироблені на конкретному підприємстві і призначені для відпуску споживачам, а також для різних невиробничих потреб підприємства (ППЦ),
- продукція промислового характеру, виготовлена на замовлення споживача (ПЗ)
- напівфабрикати, заплановані до відпуску споживачам (НФР);
- продукція учбових майстерень, що реалізується підприємством на сторону (ПУМ);
- тара власного виробництва, якщо у відпускній ціні не врахована її вартість (ТВЛ).
Товарна продукція обчислюється за формулою (8.3):
ТП = ГПШВ + ППЦ +П3+ НФР + ПУМ + ТВЛ (8.3)
До показника реалізованої продукції (РП) включається вартість всіх відвантажених матеріалів, які були оплачені споживачами.
Обсяг валової продукції підприємства можна розрахувати на основі даних про валовий оборот (ВО) і внутрішньозаводський виробничий оборот (ВНО) як різницю між ними, тобто за формулою (8.4):
ВП = ВО – ВНО (8.4)
Валовий оборот (ВО) представляє собою сукупну вартість валового випуску всіх видів продукції незалежно від того, використовуються вони в переробці на тому ж підприємстві чи призначені для відпуску споживачам, а також вартість робіт промислового характеру і послуг, наданих споживачам і власним цехам. Однак на практиці до складу валового обороту включають тільки ту частину продукції допоміжних цехів і робіт промислового характеру, яка призначена для відпуску на сторону. В цьому разі продукція і послуги допоміжних цехів, призначені для внутрішньозаводського споживання, не повинні включатися до складу внутрішньозаводського обороту.
Під внутрішньозаводським виробничим оборотом (ВНО) розуміють вартість продукції і послуг цехів підприємства, споживаних для власних потреб підприємства. До його складу включають:
- вартість переробки на підприємстві напівфабрикатів власного виробництва;
- вартість електроенергії, пари, води, стислого повітря і холоду власного виробництва для технологічних цілей, вентиляції, освітлення і опалення цехів, заводських складів, будівель заводоуправління тощо;
- вартість використовуваних для виробничих потреб інструментів, пристосувань, моделей, запасних частин, допоміжних матеріалів власного виготовлення;
- вартість матеріалів власного виробництва, витрачених під час поточних ремонтів і під час обслуговування обладнання (змащення, чищення тощо);
- вартість тари власного виготовлення, призначеної для упакування продукції підприємства, якщо її вартість включена до оптових цін на цю продукцію.
Взаємозв'язок між валовою продукцією (ВП) і товарною продукцією (ТП) відображається формулою (8.5):
ВП = ТП + (НФКП - НФПП), (8.5)
де НФКП, НФПП - залишок напівфабрикатів відповідно на кінець і на початок звітного періоду.
Обсяг реалізованої продукції (РП) відрізняється від обсягу товарної продукції на різницю залишків готової продукції на складі на кінець (ЗГПКП) і на початок звітного періоду (ЗГППП) у вартісному вираженні. Його можна обчислити за формулою (8.6):
РП=ТП - (ЗГПКП - ЗГППП) (8.6)
Як видно з формули (8.6), в розрахунках реалізованої продукції враховується зміна залишків нереалізованої продукції на початок і кінець періоду. Залишок нереалізованої продукції на початок періоду складається із залишків готової продукції на складі і в неоформлених відвантаженнях; відвантажених товарів, строк оплати яких не настав, а також відвантажених товарів, не оплачених в строк покупцями. Залишок нереалізованої продукції на кінець періоду складається із залишків готової продукції на складі, в тому числі неоформлених відвантажень; залишків відвантажених товарів, строк оплати яких не настав.