- •Міністерство аграрної політики та продовольства України
- •Двнз «Херсонський державний аграрний університет»
- •Кафедра землеробства
- •Курсова робота
- •М. Херсон – 2014 рік зміст курсової роботи
- •Розділ 1 Характеристика, народногосподарське значення вЮртциту та цікаві відомості про нього
- •Рис 1.1 Мінерал вюртцит розділ 2 морфологічна будова і характеристика основних властивостей дерново-слабопідзолистих глинисто-піщаних грунтів на водно-льодовикових пісках
- •2.1 Межі і площа заданої зони. Умови процесів ґрунтотворення
- •2.2. Будова ґрунтового профілю і характеристика морфологічних ознак
- •2.3. Гранулометричний склад ґрунту
- •2.4. Агрегатний склад ґрунту
- •Оцінка структури ґрунту за вмістом водотривких агрегатів
- •2.5. Фізичні властивості
- •Оцінка щільності суглинкових та глинистих ґрунтів (за м.О. Качинським)
- •Оцінка шпаруватості ґрунтів (за м.О. Качинським)
- •2.6. Фізико-механічні властивості
- •2.7. Водні властивості
- •2.8. Теплові і повітряні властивості
- •2.9. Агрохімічні властивості
- •2.9.1. Вміст поживних елементів у ґрунті
- •Валовий хімічний склад ґрунту, %
- •Валовий вміст, %
- •2.9.2. Гумус
- •Вміст і склад гумусу у верхньому горизонті зональних типів ґрунтів (за м.М. Кононовою)
- •Вміст гумусу (за Тюріним), %
- •2.9.3. Ґрунтовий розчин і його властивості
- •2.11 Сільскогосподарське використання
- •2.12Агромеліоративні заходи по збереженню і підвищенню родючості
- •Розділ з рельєф як фактор грунтоутворення. Особливості формування грунтів на схилах
- •Розділ 4. Розрахункова частина курсової роботи Завдання 4.1. Морфологія ґрунту
- •Завдання 4.2. Загальні фізичні властивості ґрунту
- •Визначення щільності складення ґрунту непорушеної будови
- •Визначення щільності твердої фази ґрунту
- •Визначення показників шпаруватості ґрунту
- •Завдання 4.3. Вміст в ґрунті гумусу
- •Основні показники гумусного стану ґрунту
- •Завдання 4.4. Агрегатний склад ґрунту
- •Вміст водотривких агрегатів ґрунту, %
- •Завдання 4.5. Гранулометричний склад ґрунту
- •Розрахунок гранулометричного складу ґрунту
- •Завдання 4.6. Розрахунок водних властивостей ґрунту
- •Розрахунок ґрунтово-гідрологічних констант
- •Вміст елементів живлення у заданому ґрунті
- •Завдання 4.8. Розрахунок показників фізико-хімічних властивостей ґрунту
- •Фізико-хімічні властивості ґрунту
- •Визначення типу та ступені засолення ґрунту
- •Завдання 4.10. Рішення тестових завдань
- •Висновки і пропозиції виробництву
- •Список використаної літератури
Вміст гумусу (за Тюріним), %
Показник |
Генетичний горизонт | |||
Нер |
Ре |
Рі |
Р | |
Гумус, % |
0,57 |
0,04 |
0,05 |
0,04 |
Отже, гумусу в заданих грунтах міститься 0,04-0,70%, що є дуже низьким показником.
2.9.3. Ґрунтовий розчин і його властивості
Ґрунтовий розчин - це краплиннорідка волога з розчиненими в ній мінеральними, органічними речовинами та газами, які циркулюють в генетичних горизонтах ґрунту.В.І.Вернадський вважав ґрунтові розчини "головним субстратом життя", "головним елементом механізму біосфери".
Склад ґрунтових розчинів залежить від: 1) кількості та якості атмосферних опадів; 2) складу твердої фази ґрунту; 3) кількості та якості рослинного матеріалу надземної та підземної частин біогеоценозу; 4) життєдіяльності рослин - поглинання з розчину визначених іонів і виділення з коренів. Речовини можуть бути у формі справжніх розчинів і колоїдно розчинених сполук. Останні представлені золями кремнієвої кислоти, півтораоксидів заліза та алюмінію, органічними та органо-мінеральними сполуками. У розчині містяться катіони: Са2+, Mg2+, K+, Na+, NH4+, Al3+, Fe2+, аніони: НСО3-, СО32-, NO3-, Cl-, SО42-, H2PO4-, НРO42-. Залізо та алюміній, багато мікроелементів знаходяться у вигляді комплексних органо-мінеральних сполук, у яких ці елементи знаходяться в аніонній частині.
Дернові борові грунти є одними з найбільш проблематичних щодо природи та класифікаційної приналежності. У літературі 50-60-х років їх називали дерново-прихованопідзолистими, боровими пісками тощо і виділяли в типі дерново-підзолистих грунтів. У 80-х роках українськими вченими виділені в окремий грунтовий тип. Зустрічаються дернові борові грунти майже в усіх зонах країни, хоча найбільші їх масиви знаходяться в Поліссі. Залягають ці грунти, в основному, на борових (перших надзаплавних) терасах рік. Материнськими породами служать давньоалювіальні й водно-льодовикові відклади піщаного та глинисто-піщаного гранулометричногоскладу. Рослинність – трав'яниста, рідше – лісова з трав'янистим чи моховим покривом. Характерна будова профілю: Н+НР+Р. Профарбовування гумусом незначне, вміст його невисокий (0,6-1,5%), різко зменшується з глибиною. Склад гумусу в грунтах Полісся фульватний, в Лісостепу – гуматний. Валовий хімічний склад цих грунтів зв'язаний з їх легким гранулометричним складом: ~90% SiО2, ~2% Al2O3, ~1% Fe2J3, мало мікроелементів. Ємність поглинання незначна, майже 10 мг-екв/100г грунту, СНО біля 80-90%, рН~6-6,5. Легкий гранулометричнийсклад зумовлює значну щільність (1,4-1,6 г/см3). Максимум мулу спостерігається в Н-горизонті, а також у горизонтах акумуляції заліза, які дуже характерні для даного типу грунту.
Класифікація даних грунтів спірна. Підтипи виділяють за співвідношенням основних грунтотворних процесів: типові мають потужність гумусованого горизонту менше 45 см, у них не спостерігається ознак опідзолення; опідзолені мають таку ж потужність, але в профілі наявні ознаки Е-І перерозподілу речовин: Н+Не+НРі+Р; чорноземоподібні мають потужний (більше 45 см) гумусований профіль з добре розвиненими переходами. Роди дерново-борових грунтів виділяють таким чином: карбонатні – закипають по всьому профілю; рудякові (залізисті) – у профілі наявний іржавий горизонт плівкової навколоскелетної акумуляції R2О3, не зцементований, не агрегований (РІ або PІFe); псевдофіброві – на глибині 40-55 см утворюється псевдофібр – горизонт акумуляції R2О3 товщиною 0,5-3 см, звивистий, добре зцементований (Pf).
Дерново-борові грунти, загалом, низькородючі, містять мало валового азоту, фосфору і калію. Щоправда, горизонти акумуляції R2О3 затримують потік води, дещо поліпшуючи цим водний режим грунту. Підвищення родючості можна досягнути внесенням глини, цеолітів, підвищених доз органічних і мінеральних добрив.
Дернові глейові грунти розповсюджені в понижених елементах рельєфу, по периферіях боліт, на борових терасах, найчастіше – в лісовій зоні. Як і для попереднього типу грунту, класифікаційна та номенклатурна приналежність останніх досить дискусійна. Найхарактернішою рисою умов грунтоутворення є грунтове або поверхневе перезволоження. Типова рослинність – трав'яниста, не виключена і лісова з моховою або трав'янистою підстилкою. Грунтотворними породами найчастіше служать флювіогляціальні, давньоалювіальні відклади різного гранскладу. Грунти характеризуються акумулятивним профілем типу: H+HPgl+PGl. Властивості їх значно залежать від гранулометричного складу. Порівняно незначне перезволоження веде до збільшення кількості гумусу в легких грунтах до 1,5-5%, Сгк:Сфк біля 0,5. ЄП досягає 30-40 мг-екв/100 г грунту залежно від гумусованості та гранскладу, реакція середовища слабокисла або нейтральна, СНО = 80-100%. Суттєвого перерозподілу SiО2 та R203, мулу в типових грунтах не спостерігається, хоча помітна тенденція до накопичення останніх в оглеєних горизонтах.