Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
оп.кон 2.doc
Скачиваний:
107
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
1.55 Mб
Скачать

2.Всебічний розвиток особистості людини як необхідна умова соціального розвитку персоналу організації

Результати колективної праці, психологічний клімат, задоволеність працівників працею виступають на перше місце в сукупності чинників, що визначають якість трудового життя У цьому зв'язку особливе значення одержує проблема всебічного розвитку особистості людини як найважливіша складова частина глобальної життєвої цілі гуманного суспільства.

Людина є об'єктом вивчення багатьох наук (філософії, соціології, психології, медицини, педагогіки, управління, історії і др), що розглядають її зі своєї точки зору. У теорії управління персоналом людина також є об'єктом дослідження як найважливіше ядро динамічної соціальної групи, з одного боку, і рушійна сила управлінського процесу, з іншого. При повсякденній простоті поняття людини існує ціла сукупність виробничих понять, де людина є стрижневим терміном Системний аналіз цих понять, що характеризують людину з погляду предметів різних наук, дозволив розробити схему класифікації понять людини стосовно до управління персоналом.

При цьому людина розглядається як вищий щабель живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури.

Розглянемо більш детально класифікаційні ознаки понять, що характеризують людину.

1. Групи людської спільноти - суспільно-історичні стійкі групи людей, у яких відбувається відтворення і розвиток людства. До них належать суспільство, нація, рід і сім'я

2. Етапи становлення людини (ідентифікація, індивідуалізація і персоналізація) відображують процес перетворення людини як біологічної істоти в персональну людину відмінну від інших (народження, молодість, зрілість і старіння)

3. Рівні розвитку людини характеризують чотири найважливіші щаблі її соціального розвитку, починаючи з народження організму, що несе генетичний код людства, перетворення її в індивід, що відрізняється від тваринного світу, формування індивідуальності, відрізняє її від інших індивідів, і, нарешті, перетворення в неповторну особистість.

4. Родові якості людини відображують специфічні особливості, властиві в повній сукупності тільки людині : свідомість, мова спілкування, праця, досвід і потреби. Зрозуміло, при цьому існує повноцінна біологічна природа людини як носія родових якостей.

5. Відмінні компоненти особистості характеризують найбільш яскраві властивості людини, по яких можна судити про рівень розвитки й індивідуальності особистості. Це насамперед особисті якості (ділові і моральні), психологія особистості (темперамент, тип мотивації), знання й уміння (життєві і фахові), інтелектуальні здібності і культурний рівень (високий, середній, низький).

6. Сфери людської діяльності по матеріальному виробництву (економіка, екологія, наука і мистецтво) і обслуговуванню людей (медицина, фізкультура, педагогіка, управління) найважливіша галузь, у якій відбувається відтворення матеріальних благ і власне людини

7. Соціальні підсистеми людини створюють специфічний світ, у якому відбувається становлення і розвиток особистості людини. До них ми відносимо соціальні здібності, потреби, мотивацію, діяльність, відношення й інститути, це те соціальне середовище, що є невід'ємною частиною будь-якого цивілізованого суспільства.

8. Соціальна типологія особистостей базується на класифікації рівня потреб, мотивації, знань і умінь, властива різним категоріям людей. Передбачено вісім типів особистостей від ідеального позитивного - "хочу, знаю, умію" до негативного антиподу - "не хочу, не знаю, не вмію"

Наведена специфікація понять дає системний погляд на людину в динаміці її розвитки і перетворення з індивіду в особистість, визначає соціальні сфери і підсистеми людини, що дуже важливо в управлінні соціальним розвитком, дає конкретний інструментарій менеджерам у типології особистостей і методи впливу на різноманітні типи людей

Процес становлення людини з погляду соціальної філософії передбачає три основних етапи - ідентифікація, індивідуалізація і персоналізація

Ідентифікація - це перетворення людини - біологічної істоти в реальну людину, що опанувала загальні людськими якості: уміннями ходити, говорити, їсти, читати, писати, спілкуватися в групі.

Індивідуалізація - це процес перетворення людини в індивідуальність, індивідуума, відмінного від інших, яка володіє соціально неповторними рисами: знаннями, уміннями, навичками, психологією поведінки.

Персоналізація - це перетворення індивідуальності в особистість - суб'єкт громадського життя, у соціально функціонуючу людину.

Всебічний розвиток особистості припускає визначення галузей діяльності, у яких відбувається розвиток особистості.

Виробництво речей історично здійснюється в двох формах:

  • натуральна - спрямована на матеріальну форму (житло, меблі, транспорт, одяг, продукти харчування й ін.);

  • знакова - спрямована на інформаційну форму (моделі, графіки, креслення, картини, книги, програми й ін.).

Виробництво людей пов'язано з процесом відтворення людини як біологічної субстанції і соціальної істоти і може бути розглянуто в двох формах:

  • біологічна - як процес зачаття, народження, охорони здоров'я і старіння людини;

  • соціальна - як процес виховання і перетворення біологічної істоти у власне людину і управління соціальними групами в суспільстві.

Розвиваючи даний підхід до всебічного розвитку особистості, проф. Л. А. Зєлєнєв розробив концепцію восьми сфер людської діяльності і теорію людинознавства, покликану вивчати ці сфери. Коротко охарактеризуємо зміст кожної сфери діяльності.

Економічна діяльність - це діяльність по виробництву, розподілу, обміну і споживанню матеріальних благ. Вона відбувається насамперед як перетворення речовини природи і базується на трудовій природі людини. Зрозуміло, економічна діяльність може зберігати свою сталість тільки за умови видозміни, модифікації в різні історичні епохи. Економічною діяльністю в нашому суспільстві зайняті насамперед безпосередні виробники матеріальних благ (робітники і селяни), а також представники конструкторсько-технологічної інтелігенції, оскільки вони створюють технічні і технологічні системи матеріального виробництва. Сюди ж варто віднести усіх, хто здійснює безпосереднє обслуговування процесу матеріального відтворення: транспортне, сировинне, енергетичне, ремонтне і т.п. До економічної діяльності ми відносимо також різноманітні форми позапрофесійної економічної, господарсько-побутової діяльності громадін: участь у будівельних і сільськогосподарських роботах, ведення домашнього господарства.

Екологічна діяльність - це діяльність по регулюванню відношень людини з природою, природним навколишнім середовищем. Вона здійснюється в чотирьох функціях: зберігання природи, поновлення природних ресурсів і захист людини від пагубного впливу природи ( землетруси, суховії, радіація й т. ін.

Наукова діяльність - це діяльність по пізнанню законів і властивостей реального світу, по генерації знання будь-якого виду і рівня: теоретичного й емпіричного, академічного і повсякденного. Пізнавальна активність людини базується на її мисленні, абстрактний рівень якого формує сферу науки. Будь-яка сфера діяльності потребує забезпечення її знанням, а виходить, і будь-який суб'єкт логічно рухається до наукового осмислення своєї сфери. Один із прогнозів підтверджує, що в 2030 р. при теперішніх темпах розвитки науки все доросле населення планети повинно буде зайнятися науковою діяльністю. І це відбудеться не за рахунок оголення всіх інших сфер, не за рахунок переходу людей із сфер економіки, педагогіки, медицини, керування і т. д. у сферу науки, а за рахунок того, що кожна людина буде одночасно займатися і науковою діяльністю. Така грань усебічного розвитку особистості настільки ж природна і закономірна, як і інші А це припускає оволодіння науковою культурою кожним членом товариства.

Художня діяльність (мистецтво) - це діяльність по образному моделюванню реального світу, по створенню, розподілу, обміну, споживанню творів мистецтва. Вона базується на образному мисленні людини. Мистецтво є універсальною соціальною пам'яттю людства, компенсатором недостатку індивідуального досвіду людини, універсальною мовою спілкування людей. До цієї діяльності підключаються і її багаті прикладні форми - художньо-утилітарні види діяльності: художнє конструювання, архітектура, прикладне мистецтво, художні промисли, художні види спорту, декоративна хірургія і т.п. Отже, перед кожною людиною відчиняються широкі перспективи вмикання в образне моделювання або в образне перетворення предметного світу.

Таким чином, економічна, екологічна, наукова і художня діяльність - спрямовані на виробництво речей у натуральній або знаковій формі. Перераховані нижче ще 4 сфери діяльності в якості головного об'єкта спрямовані на виробництво людей.

Медична діяльність - це діяльність по зберіганню і відновленню життєздатності людини і людського роду. Основний її об'єкт - людський рід, і вона вирішує дві задачі зберігання (профілактика) і відновлення (лікування) людей. Вона орієнтована на біологічну сутність людини (анатомічні, фізіологічні і психічні підсистеми людини). Здійснюється медична діяльність: профілактика, терапія, хірургія, психотерапія, фізіотерапія, лікувальна фізкультура і т.д. Крім фахової медицини розвивається і народна медицина, медична самодіяльність.

Фізкультурна діяльність - це діяльність по розвитку фізичних можливостей людини, по досягненню його фізичної досконалості.

Фізкультура - це масова форма фізичного розвитку населення Її характерними рисами є масовість, комплексність, універсальність, безперервність, потреба в мінімальних матеріально-технічних засобах.

Педагогічна діяльність - це діяльність по передачі й освоєнню соціального досвіду людства Вона здійснюється в різноманітних формах навчання, навчання і виховання і відповідно самоосвіти, самонавчання і самовиховання. Навчання розділяється по рівнях навчання початкове, загальне середнє, середнє спеціальне, вище і післявузовське навчання.

Управлінська діяльність - це діяльність по управлінню відношеннями людей у суспільстві, по мобілізації готовності людей до діяльності. Управління - це процес організації і координації людей у процесі виробництва, обміну, розподіли і споживання матеріальних благ.

Всебічний розвиток особистості насамперед включається в названі вісім видів діяльності суспільства, це поля її соціальної активності. Але кожна діяльності припускає готовність до неї, потреби (установки) і здібності (знання й уміння).Через діяльність людина стає агентом соціальних інститутів суспільства (організації, установи, товариства і ін.), тобто здійснюється повне оволодіння сферами громадського життя

Сучасна філософія виділяє соціальні підсистеми, у рамках яких доцільно досліджувати світ людини.

1. Соціальні здібності - інформаційний і інтелектуальний потенціал людства, сукупність накопичених знань і умінь, що можуть бути використані людиною у всіх сферах його діяльності.

2. Соціальні потреби - сукупність духовних благ, необхідних для розвитку людської особистості і соціальної групи, як-от приналежність до роду, національності, групі, успішна кар'єра, одержання вищого утворення й ін.

3. Соціальна мотивація - процес спонукання людини до визначеної діяльності для досягнення поставлених цілей і задоволення соціальних потреб. Включає самовираження, моральне і матеріальне заохочення і примус.

4. Соціальна діяльність - творча діяльність людей, спрямована на перетворення природи, створення матеріальних і духовних благ.

5. Соціальні відношення - сукупність зв'язків і обмежень людей у процесі діяльності, подані у виді складної ієрархічної структури взаємозв'язків суспільства (чиновник - громадянин, начальник - підлеглий, батько - син, учитель - учень, колеги - колеги і т.п.).

6. Соціальні інститути - історично сформовані в рамках визначеної суспільної формації організаційні форми людської діяльності (державні органи, підприємства, профспілки, інспекції).,

З погляду ефективного управління персоналом найбільше значення одержує соціальна типологія особистостей людини, що базується на трьох складових: хочу, знаю, умію.

Хочу відображує матеріальні і моральні потреби особистості, внутрішню мотивацію людини і є рушійною силою всіх сфер людської діяльності. Хочу одержати фах, хочу зробити кар'єру, хочу купити нову квартиру й автомобіль, хочу стати державним діячем, хочу написати книгу або картину, хочу більше заробляти. Це природні соціальні потреби і мотиви людини в його прагненні до розвитку особистості і матеріального добробуту.

Знаю характеризує розумовий потенціал людини у вигляді накопичених гіпотез, моделей, схем, теорій, методів, відчуттів, уявлень. Знання, шляхом навчання, утворюють інформаційний досвід людства. Людина знає економіку, організацію, управління і психологію - вона може працювати менеджером. Людина знає економіку, бухгалтерський облік, аудит, фінанси і кредит, вона може працювати бухгалтером або економістом Людина має власність (гроші, майно, цінні папери) і володіє основами бізнесу - вона може стати підприємцем.

Вмію відображує раціональний досвід людини у вигляді сукупності прийомів, навичок, методик, засобів, технологій здійснення конкретної людської діяльності. Людина вміє працювати на персональному комп'ютері, володіє технікою ведення ділових переговорів, може вільно спілкуватися на іноземній мові, володіє основами світського етикету, може скласти бухгалтерський баланс - усе це характеристики умінь конкретних людей у визначених професіях.

Ідеальним варіантом особистості людини є соціальний тип "хочу, знаю, умію", що припускає наявність високих духовних і матеріальних потреб, самомотивації і самовираження людини і забезпечує високі продуктивність і якість праці. Цей соціальний тип потребує підтримки керівництва і забезпечення гарних умов праці на виробництві. За даними проведених досліджень, питома вага людей даного типу не перевищує 20% від загальної чисельності трудового колективу.

Його повним антиподом є соціальний тип "не хочу, не знаю, не вмію" - своєрідний люмпен, що має низький рівень духовних і матеріальних потреб і може працювати тільки під жорстким контролем "доглядача" і за умови адміністративного, а найчастіше фізичного примусу до праці. Результати праці працівника даного соціального типу незадовільні: низькі продуктивність і якість праці ("брак"), постійні порушення трудової дисципліни, розкрадання матеріальних цінностей.

Ці люди практично не піддаються вихованню і демонструють повну не-гативність до праці. Їхня частка в трудовому колективі залежить від економічного стану підприємства, соціально-психологічного клімату, рівня трудової дисципліни, плинності кадрів. Ця частка істотно знизилася в порівнянні з доперебудовним періодом, коли на окремих підприємствах вона досягала 10-15% від загальної чисельності. Перехід на оренду, акціонування підприємств, конверсія виробництва оборонних підприємств, скорочення чисельності персоналу підприємств, НДІ й організацій призвели до того, що соціальний тип людей "не хочу, не знаю, не вмію" став головним джерелом поповнення групи осіб "бомж", вічних безробітних, дрібних крадіїв і хуліганів. Задача суспільства полягає в їхній ізоляції з забезпеченням мінімального прожиткового рівня життя.

Між цими яскравими соціальними типами особистостей є ще шість, що характеризують різноманітні рівні потреб, фахових знань і умінь людей. Вони складають велику частину суспільства і трудових колективів підприємств і потребують постійного і всебічного розвитку особистості шляхом виховання і навчання.