Тема 7. Досвід роботи підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання в сучасних умовах. Самостійна робота Завдання № 1

1. Індивідуальна робота. Збір інформації про підприємство, на якому працюють самі студенти, батьки чи інші родичі (140 хвилин).

Студенти повинні зафіксувати в щоденниках-звітах з практики інформацію, надану респондентом:

1. Характеристика статусу підприємства (форма власності, організа­ційно-правова форма господарювання, ступінь самостійності, місія підприємства, сфера діяльності).

Підприємство створено з метою більш повного забезпечення підприємств, організацій, установ, кооперативів і окремих громадян в його товарах і послугах.

Підприємство є юридичною особою і діє на підставі повного госпрозрахунку, має Статутною фундацію, самостійний баланс, розрахунковий і інші рахунки в установах банків, друк і штамп з своїм найменуванням.

Підприємство володіє власним майном і відповідає за своїми зобов’язаннями в межах майна, що йому належить. Підприємство не відповідає за зобов’язаннями держави, таке точне, як і держава не відповідає за зобов’язаннями Підприємства. Засновник не відповідає за зобов’язаннями Підприємства, окрім випадків передбачених законодавчими актами України.

Свою діяльність Підприємство скоює на території України, а також згідно чинному законодавству, за рубежем.

Підприємство має право об’єднуватися з іншими підприємствами, організаціями і громадянами для здійснення спільної діяльності, вступати в асоціації, союзи, створювати дочірній підприємства з правами юридичної особи, включаючи сумісні, з участю вітчизняних і іноземних юридичних осіб і громадян, а також філіали, представництва, відділення і інші відособлені підрозділи з вдачею відкриття потокових і розрахункових рахунків, і затверджувати положення про них, як на території України, так і на території інших держав, згідно чинному законодавству.

Підприємство має право на комерційну таємницю - відомості, які не є державною таємницею, пов’язаними з виробництвом, технологічною інформацією, фінансів і іншою діяльністю підприємства, розкриття (передача, відтік), може заподіяти шкоду його інтересам. Склад і об’єм відомостей, які складають комерційну таємницю, порядок їх захисту керівником Підприємства відповідно до діючому законодавством

Підприємство придбаває права юридичної особи з дня його державної реєстрації у виконкомі Рівненської міської Ради народних депутатів.

Основною сферою діяльності підприємства є проектування, виготовлення, модернізація і ремонт магнітних сепараторів і фільтрів.

2. Характеристика господарської діяльності (спеціалізація підприємства, переважні види бізнес-операцій, інші види діяльності).

Господарська діяльність, як основний елемент предмета господарського права – це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва – підприємцями.

Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку – некомерційна господарська діяльність.

Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами розуміють відносини, що виникають між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що виникають між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Загальними принципами господарювання в Україні є:

• забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

• свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

• вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

• обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

• захист національного товаровиробника;

• заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Спеціалізація - це процес відособлення та створення підприємств або галузей для виробництва однорідної продукції. Зазвичай, у більшості аграрних підприємств організація виробництва передбачає розвиток однієї або двох галузей рослинництва й однієї або двох галузей тваринництва в раціональному поєднанні з додатковими та підсобними галузями. Вони формують товарну продукцію і визначають виробничий напрям підприємства.

На практиці, залежно від об'єкта, розрізняють зональну, господарську і внутрігосподарську спеціалізацію.

Зональна спеціалізація характеризує виробничий напрям розвитку окремого регіону, зони або області й переважно відображає територіальне розміщення сільськогосподарського виробництва. Тут зосереджено виробництво тих видів продукції, для яких є найсприятливіші природно-економічні умови.

Господарська спеціалізація характеризує виробничий напрям окремих підприємств. Вона показує, які головні товарні види продукції виробляє те чи інше підприємство. За вибору того чи іншого виду спеціалізації відбувається раціональне поєднання відповідності природно-економічних умов для виробництва певного виду продукції і попиту на нього. Відповідно до цього, підприємства окремої зони можуть мати однорідну або різну спеціалізацію.

Внутрігосподарська спеціалізація підприємств полягає у спеціалізації їх підрозділів - відділків, бригад, ферм на виробництві окремих видів продукції рослинництва і тваринництва або стадіях їх виробництва. Розчленувавши технологічний процес на стадії, внутрігосподарська спеціалізація дає змогу раціонально використати наявні трудові та матеріальні ресурси і цим самим забезпечити виробництво кінцевого продукту в стисліші терміни і з нижчими витратами. Цю форму спеціалізації широко застосовують у тваринництві.

Оскільки будь-яка економічна діяльність пов'язана з типовими фазами відтворювального циклу (виробництво - розподіл - обмін - споживання), вирізняють такі види підприємництва, як виробниче, комерційне, фінансове.

Виробниче підприємництво розповсюджується переважно на виробництво товарів і послуг; комерційне - на їх розподіл і обмін; фінансове - на обіг, обмін вартостей.

Виробниче підприємництво - діяльність, в умовах якої підприємець безпосередньо здійснює виробництво товарів, послуг, інформації, духовних цінностей, які підлягають наступній реалізації споживачам (покупцям).

Комерційне підприємництво характеризується тим, що вирішальну роль у ньому відіграють товарно-грошові, торгово-обмінні операції. Вони відображають зміст комерційного підприємництва.

Фінансове підприємництво пов'язане з продажем даних грошей за інші у прямій або непрямій формі. Гроші та цінні папери не тільки опосереднюють товарообмінні операції, але й служать основним об'єктом товарно-грошових відносин, перетворюючи їх на грошово-грошові або валютно-грошові.

3. Характер організації управління діяльністю підприємства (організаційна структура управління підприємством, характеристика окремого структурного підрозділу, де працює респондент, його функціонального призначення; посада, права та обов’язки респондента, характер регламентації його діяльності (контракт, посадова інструкція тощо).

Кожен працівник має тільки одного безпосереднього керівника. Менеджери нижчих рівнів узгоджують усі свої дії з вищим керівництвом, що при зростанні кількості рівнів ієрархії призводить до вповільнення процесу прийняття рішень. Збільшення обсягів інформаційних потоків призводить до необхідності концентрації уваги керівників на вирішенні поточних завдань.

Адаптивні структури розробляються та впроваджуються з метою забезпечення можливостей реагувати на зміни зовнішнього середовища та впроваджувати наукомістку технологію.

Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий підпорядкований тільки одному керівнику і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних з його управлінням.

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ НАЧАЛЬНИКА ЦЕХУ (ДІЛЯНКИ)

Загальні положення

Начальник цеху (ділянки) безпосередньо підпорядкований головному інженеру.

Начальник цеху (ділянки) виконує вказівки головного інженера.

Начальник цеху (ділянки) заміщає головного інженера.

Начальник цеху (ділянки) призначається на посаду і звільняється з посади наказом директора підприємства (за погодженням з керівником підрозділу).

Начальник цеху (ділянки) повинен знати:

- організаційно-розпорядчі документи, нормативні та методичні матеріали, що стосуються виробничо-господарської діяльності цеху;

- перспективи технічного розвитку підприємства і цеху;

- технічні вимоги до продукції цеху (дільниці), технологію її виробництва;

- обладнання цеху та правила його технічної експлуатації;

- порядок і методи техніко-економічного та поточного виробничого планування;

- форми і методи виробничо-господарської діяльності цеху (ділянки);

- чинні положення з оплати праці та форми матеріального стимулювання;

- передовий вітчизняний та зарубіжний досвід в області виробництва аналогічної продукції;

- основи економіки, організації праці, виробництва і управління;

- основи трудового законодавства;

- правила і норми охорони праці.

На посаду начальника цеху призначається особа, яка має вищу професійну (технічну) освіту і стаж роботи за фахом на інженерно-технічних посадах не менше 3 років, або середню професійну (технічну) освіту і стаж роботи за фахом на інженерно-технічних посадах не менше 5 років.

Завдання та обов'язки

Здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю цеху (ділянки).

Забезпечує виконання виробничих завдань, ритмічний випуск продукції високої якості, ефективне використання основних і оборотних коштів.

Проводить роботу з удосконалення організації виробництва, його технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, запобігання браку і підвищення якості виробів, економії всіх видів ресурсів, впровадження прогресивних форм організації праці, атестації та раціоналізації робочих місць, використання резервів підвищення продуктивності праці та зниження витрат виробництва.

Організовує поточне виробниче планування, облік, складання та своєчасне подання звітності про виробничу діяльність цеху (дільниці), роботу з впровадження нових форм господарювання, поліпшення нормування праці, правильного застосування форм і систем заробітної плати і матеріального стимулювання, узагальнення та поширення передових прийомів і методів праці, вивченню та впровадженню передового вітчизняного та зарубіжного досвіду конструювання і технології виробництва аналогічної продукції, розвитку раціоналізації та винахідництва.

Забезпечує технічно правильну експлуатацію устаткування та інших основних засобів і виконання графіків їх ремонту, безпечні і здорові умови праці, а також своєчасне надання працюючим пільг за умовами праці.

Координує роботу майстрів і цехових служб.

Здійснює підбір кадрів робітників і службовців, їх розстановку та доцільне використання.

Контролює дотримання працівниками правил і норм охорони праці і техніки безпеки, виробничої та трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку.

Представляє пропозиції про заохочення працівників, накладення дисциплінарних стягнень на порушників виробничої та трудової дисципліни, застосуванні при необхідності заходів матеріального впливу.

Організовує роботу з підвищення кваліфікації робітників і службовців цеху, проводить виховну роботу в колективі.

Права

Начальник цеху (ділянки) має право:

Давати підлеглим йому співробітникам і службам доручення, завдання по колу питань, що входять в його функціональні обов'язки.

Контролювати виконання виробничих завдань, своєчасне виконання окремих доручень підлеглими йому службами та підрозділами.

Запитувати і отримувати необхідні матеріали і документи, пов'язані з питань своєї діяльності та діяльності підпорядкованих йому служб і підрозділів.

Взаємодіяти з іншими підприємствами, організаціями та установами з виробничих та інших питань, що входять в його функціональні обов'язки.

Знайомитися з проектами рішень керівництва підприємства, що стосуються його діяльності.

Подавати на розгляд керівництва пропозиції по вдосконаленню роботи, пов'язаної з передбаченими цією інструкцією обов'язками.

Виносити на розгляд керівника пропозиції про призначення, переведення та звільнення з займаних посад працівників підлеглого підрозділу, пропозиції щодо заохочення працівників, накладення стягнень на порушників виробничої та трудової дисципліни.

Доповідати керівнику про всі виявлені порушення і недоліки в зв'язку з виконуваною роботою.

Спілкуватися з представниками преси, передавати службову інформацію в інші організації як співробітник підприємства:

- тільки з дозволу безпосереднього керівника;

- в рамках виконуваних функцій за посадою;

- з усіх питань, що належать до сфери діяльності на підприємстві.

Відповідальність

Начальник цеху (ділянки) несе відповідальність за:

Неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених даною посадовою інструкцією - в межах, визначених трудовим законодавством України.

Порушення правил і положень, що регламентують діяльність підприємства.

При переході на іншу роботу або звільнення з посади Начальник цеху (ділянки) відповідальний за належну і своєчасну здачу справ особі, що вступає в дану посаду, а в разі відсутності такого, особі, яка його замінює або безпосередньо своєму керівникові.

Правопорушення, вчинені в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

Завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством України.

Недотримання діючих інструкцій, наказів і розпоряджень по збереженню комерційної таємниці та конфіденційної інформації.

Невиконання правил внутрішнього розпорядку, правил ТБ та протипожежної безпеки.

4. Організація роботи з персоналом підприємства, кількісний та якісний склад персоналу загалом та кадрової служби зокрема.

Аналіз управління персоналом доцільно розпочати з оцінки тієї забезпеченості ТОВ «ТД Устаткування» трудовими ресурсами 2013 р. (див. табл. 2.3)

Таблиця 2.3

Проаналізуємо якісний склад трудових ресурсів ТОВ «ТД Устаткування», тобто., розподіл співробітників віком, за рівнем освіти і за стажем роботи (дані представлені у таблицях 2.4, 2.5)

Таблиця 2.4

Нижче наведені дані про розподілу персоналу з освіті (дані представлені у таблиці 2.5), з таблиці 2.5 наочно видно, що питома вага співробітників із вищою освітою, вулицю значно більше, ніж із іншим, що, безсумнівно, плюс і здатні якісно б'є по роботі компанії.

Таблиця 2.5

5. Оцінка кадрової політики, яка провадиться на підприємстві, підвищення кваліфікації працівників, атестація працівників, реалізація заходів щодо зміцнення згуртованості трудового колективу та формування соціально-психологічного клімату, складання планів розвитку ділової кар'єри.

Під кадрової політикою ТОВ «ТД Устаткування» повинні розумітись загальні встановлення і цілеспрямована діяльність органів управління підприємством із формування вимог до працівникам, їх добору, підготовки й раціонального використання.

Основною підставою для кадрової політики ТОВ «ТД Устаткування» має бути ефективний працю, особистий внесок кожного у загальну справу і всі має гідно оцінюватися.

Головна мета кадрової політики на ТОВ «ТД Устаткування» повинно бути формування такого кадрового потенціалу, що у фаховому сенсі допоміг би забезпечувати реалізацію цілей підприємства.

Основними завданнями кадрової політики ТОВ «ТД Устаткування» мають бути:

1) Визначення загальної стратегії, цілей управління персоналом, формування ідеології й принципів кадрової роботи з ТОВ «ТД Устаткування». Ідеологія кадрової роботи може бути як документа, що містить моральні норми регулярно працюють з кадрами підприємства міста і реалізовуватися у повсякденній роботі усіма керівниками структурних підрозділів підприємства, включаючи керівника підприємства. З розвитком підприємства міста і зміни зовнішніх умов ідеологія кадрової роботи підприємства може уточнюватися.

2) Планування потреби ТОВ «ТД Устаткування» в персоналі з урахуванням існуючого кадрового складу. Планування здійснюється з урахуванням чинників, які впливають потреба у персоналі (стратегія розвитку підприємства, кількість готової продукції, застосовувані технології, динаміка персоналу місць тощо.).

3) Залучення, відбір, мотивація і керівництво персоналом ТОВ «ТД Устаткування». І тому у власність ТОВ «ТД Устаткування» мають розроблятися критерії відбору персоналу, і оптимізуватися співвідношення внутрішнього (переміщення всередині підприємства) і "зовнішнього (прийом нових працівників) залучення персоналу, розроблятися чітку систему оплати праці.

4) Підвищення кваліфікації персоналу ТОВ «ТД Устаткування» та її перепідготовка. І тому мають визначатися форми навчання співробітників у разі підвищення кваліфікації (з допомогою співробітників структурного підрозділи підприємства, відповідального до праці з кадрами, чи відповідному освітньому закладі, з відривом чи ні відриву з виробництва тощо.).

5) Побудова і організація робочого процесу у ТОВ «ТД Устаткування», зокрема визначення персоналу місць, умов праці, забезпечення і послідовності виконання робіт і ін.

Зараз підготовки даної роботи керівництво ТОВ «ТД Устаткування» не вважало, у сучасному бізнесі особливе значення має тут кожен працівник, що зростає вплив рівня її професіоналізму й якості праці в кінцеві результати своєї роботи компанії. Кадрова політика ТОВ «ТД Устаткування» не заглиблена у зміцнення лідируючих позицій компанії через інтеграцію зусиль і "співпраця підприємств у сфері управління персоналом.

6. Організація маркетингової та комерційної діяльності на підприємстві.

Керівництво підприємства розуміє, що повинно бути гарантом дотримання принципів:

- Кадрова політика підприємства має бути спрямована у стратегічних цілей бізнесу.

- Управління персоналом для підприємства має здійснюється з урахуванням консенсусу інтересів власників, колективу і кожного працівника.

- Керівництво підприємства має забезпечувати винагороду співробітникам відповідно до їх внеском в досягнення цілей бізнесу.

- Керівництво підприємства має забезпечувати умови для взаємовигідного співробітництва вчених та партнерства у сфері управління персоналом.

- Керівники всіх рівнів управління мають сприятиме створенню духовних умов підвищення професіоналізму й самореалізації співробітників у цілях розвитку ТОВ «ТД Устаткування».

- Кожен керівник повинен відповідати за управління персоналом у своїх повноважень.

Керівництво ТОВ «ТД Устаткування» розставляє такі стратегічні пріоритети під управлінням персоналом:

- Розвиток ключових менеджерів й залучення стратегічного резерву, здатних забезпечувати конкурентоспроможність підприємства міста і створювати стратегічну перевагу в в довгостроковій перспективі.

- Зміна ставлення до керівництва та лінійних менеджерів ТОВ «ТД Устаткування» до діяльності з управлінню персоналом.

Принципи діяльності з управлінню персоналом у власність ТОВ «ТД Устаткування»:

- Систему керування персоналом у власність ТОВ «ТД Устаткування» не служить ефективним інструментом досягнення стратегічних цілей компанії.

- Реальна підтримку з боку керівництва та лінійних менеджерів не забезпечує успіх реалізації кадрової політики і стратегії ТОВ «ТД Устаткування».

7. Основні постачальники ресурсів та споживачі продукції (робіт, товарів, послуг) підприємства.

Постачальники - це господарські одиниці й окремі особи, що забезпечують фірму і її конкурентів матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва конкретних товарів і послуг. При вивченні можливостей постачальників шукаються відповіді на ряд питань. Що поставляється? Від чого залежить обсяг, структура і періодичність постачань? Як вибрати надійного постачальника? Кожна фірма вибирає постачальників, виходячи зі своїх критеріїв і реалізованої стратегії. Але існують і деякі загальні вимоги до постачальників :

- продукція повинна поставлятися точно в термін за графіком відповідно до замовлення;

- продукція повинна відповідати обумовленим стандартам якості;

- дотримуватися необхідних обсягів поставок;

- оперативно відгукуватися на нові вимоги фірми-замовника;

- надавати необхідну супровідну документацію;

- витримувати погоджені ціни;

- зміни в номенклатурі продукції (сировини) повинні відповідати новим стандартам;

- надавати при необхідності додаткові послуги;

- доступність (територіальна, інформаційна, комунікаційна) постачальника.

Успішно діючі фірми прекрасно усвідомлюють необхідність орієнтації на споживачів. Концепція маркетингу стверджує, що підприємство підвищує шанси досягти своїх цілей, якщо воно буде скеровувати себе на більш ефективне задоволення існуючих і потенційних потреб споживачів. Проводячи аналіз мікросередовища, фірма повинна глибоко і всебічно вивчити потреби своїх реальних і потенційних покупців, визначити основні тенденції їхнього розвитку і знайти можливості задовольнити споживчі потреби краще, ніж конкуренти.

Споживачів поділяють на дві групи: кінцеві споживачі й організації (підприємства)-споживачі.

Кінцеві споживачі - це окремі особи (індивідуальні споживачі), сім'ї і домашні господарства, які купують товари і послуги для особистого (сімейного, домашнього) споживання.

8. Комунікаційні заходи маркетингу (реклама, стимулювання збуту, використання ціно­вих знижок), зв'язки з громадськістю.

Реклама — довільна платна форма не персональної презентації та просування товарів (послуг) через засоби масової інформації.

Дія реклами спрямована на створення й підтримування високого рівня популярності товару (послуги, ідеї тощо), позитивного іміджу самої фірми, а також належної уваги та зацікавленості споживачів, їхнього бажання діяти з метою придбати продукцію.

Стимулювання збуту — це короткотермінові заходи, спрямовані на швидке з’ясування реакції ринку у відповідь на пропонування фірмою своєї продукції. На практиці стимулюють як споживачів, так і сферу торгівлі.

Знижки та надбавки встановлюються як у натуральному, так і у грошовому вираженні. Так, на зернові та олійні культури вони нараховуються в натуральних одиницях до базисної кондиції і розраховуються до фізичної маси виробу залежно від ступеня вологості та забруднення. Якщо ці показники нижчі передбачених базовою кондицією, нараховується надбавка до фізичної маси виробу, якщо виші — знижка.

Система зв’язків з громадськістю (ЗЗГ) — це підсистема загальної соціальної системи, яка обслуговує економічну, політичну, соціально-культурну системи — підсистеми загальної соціальної системи, їхню інформацію та зв’язки з громадськістю, управління громадською думкою.

Система ЗЗГ складається з таких основних елементів:

1) організація (керівник, фірма, заклад), яка зацікавлена у зв’язках з громадськістю;

2) громадськість — це певна група (групи) людей, які виражають свою думку з тієї чи іншої проблеми, а також реагують на події, заходи та поведінку своєї організації та ситуацію, що виникла (відкрита і закрита групи);

3) громадська думка — рівень і стан масової свідомості громадськості;

4) інформація — первинні дані про конкретний предмет, явище, процес, їхні кількісні та якісні характеристики, які отримуються і передаються людьми усним та письмовим способами або за допомогою технічних прийомів;

5) канали збору, переробки інформації — безпосереднє спілкування, телефон, радіо, преса, телебачення тощо, а також зворотний зв’язок;

6) бар’єри, що обмежують, перешкоджають обміну інформацією;

7) дослідні організації і агенції зі зв’язків з громадськістю

та ін.

Усі названі елементи системи ЗЗГ безперервно взаємодіють і пов’язані між собою. Якщо не існує певної організації (фірми, закладу, керівника), то ЗЗГ нікому здійснювати, і навпаки, не існує такої організації (не може бути), яка не мала б свою громадськість, зацікавлену у зв’язках зі своєю організацією (керівником, фірмою, закладом),тобто будь-яка система ЗЗГ є об’єктивно необхідною.

9. Форми розрахунків, що використовуються на підприємстві.

Однією із важливих складових фінансово-кредитного механізму є розрахунковий механізм, на основі якого здійснюються розрахунки між підприємствами з приводу купівлі-продажу товарів, послуг, з фінансовими органами при сплаті податків, з кредитними установами при погашенні позик тощо. Широке розгалуження господарських зв'язків, територіальна віддаленість підприємств, розвинута мережа банківських установ сприяли розвитку саме безготівкових розрахунків.

Безготівковий оборот грошей має ряд переваг у порівнянні з готівковим обігом.

По-перше, при використанні безготівкових грошей відпадає потреба у витратах на друкування грошових знаків, їх транспортування і зберігання.

По-друге, розрахунки здійснюються через банківські установи, і за умови їх стабільності і високо рівня технічного оснащення суттєво прискорюють платіжний оборот.

По-третє, з точки зору державного контролю за грошовим оборотом безготівкові розрахунки дозволяють контролювати законність грошових операцій, виявляють приховані доходи суб'єктів підприємницької діяльності. Тому більше 90% всієї грошової маси у розвинутих ринкових країнах складають безготівкові (депозитні) гроші.