Жанри театру
Є різні жанри, якіписьменники,продюсериі режисери можуть використовують у театрі згідно з їхніми смаками:
Драма
Комедія
Чорна комедія
Комедія дель арте
Комедія моралі
Комедія ситуації
Фарс
Романтична комедія
Епічний театр
Експериментальний театр
Фентезі
Grand Guignol
Історичний театр
Імпровізаційний театр
Мейнстрім театр
Мета-театр
Музичний театр
Натья
Пантоміма
Політичний театр
Народний театр
Маріонетки
Радіопостановка
Рок-опера
Театр соціальних тем
Театр абсурду
Трагедія
Трагікомедія
Структура театру
Театральні професії
Режисер
Автори
Художник-постановник
Композитори
Директор
Музичний директор/диригент
Хореографи
Художник-дизайнер
Світловик
Художник-костюмер
Драматурги,літературні редактори
Гример
Актори
Співаки-солісти
Танцюристи
Хор: Жінки:сопрано,мецо-сопрано,альт, чоловіки:тенор,баритон,бас
Оркестрз різними інструментами
Музичний редактор(звукорежисер)
Концертмейстер
Світло-режисер
Суфлер
Масовка-статисти(на контрактах)
Театр (споруда)
|
|
|
|
Львівська опера, архітектурні пляни, 1897, роботи Зиґмунта Ґорґолевського
|
Львівська опера, вестибуль
|
Теа́тр — громадське приміщення (споруда), призначене для здійснення театральних вистав.
Структура театру (споруди)
Сцена
Донецька опера. Сцена та реквізит
Найперші види театральних сцен зустрічаються в античному давньогрецькому театрі і вони поєднували у собі обидва типи сцени: круглу (нею була орхестра) і квадратну, що стала модифікацією орхестри, тобто її закінчення — прямокутний майданчик перед проскенієм (так називалася стіна з трьома дверима, яка перекривала простір скини). Спочатку вона була трохи піднятою над рівнем орхестри, мала невелику глибину і служила для появи з дверей персонажів. Потім вона розширилася до 5 метрів глибини, а в епоху еллінізму (3 — 1 століття до нашої ери) піднялася на один рівень і височіла над орхестрою на 2,5 — 3 метри, являючись першим ярусом скени. У давньоримському театрі майданчик для гри вже повністю замінив орхестру (на якій тепер знаходилися крісла для знатних глядачів), і вона була піднята на 1,5 метра, мала глибину 6 метрів і називалася словом «сцена».
В епоху Ренесансу сцена остаточно набула прямокутної форми. Єлизаветинська модель театру (в якому гралися п'єси Шекспіра) віддалено нагадувала давньогрецьку, тільки істотно трансформовану: відкритий прямокутний сценічний майданчик займав половину орхестри (на другій половині стояла частина глядачів, інша ж їх частина розташовувалася на ярусах галерей, що оточували акторів з трьох сторін) і ще використовувалися верхня сцена в глибині (свого роду аналог античної скини) і була ще прихована від публіки нижня сцена. Така трьохступінчаста конструкція була відображенням вертикальної моделі світобудови (основна, майданчик — «земля», верхня — «небо», нижня — «пекло»), яка, несла в собі тогочасне ренесансне розуміння і втілювала шекспірівський образ: «весь світ — театр».
Італійський театр бароко, ще більш видозмінив сцену, зробивши її динамічною, вона вже була призначена для зображення картин конкретних місць дії — за допомогою декорацій і в обрамленні «рами» театрального портику. Заради виконання цього художнього задуму вона оснащувалася різноманітним технічним обладнанням і постійно модернізувалася.