3.3 Спортивні школи

Спорт у французькій школі немале значення приділяється дитячому фізичному вихованню. Як і в більшості країн, у Франції діти починають займатися у фізкультурою з 4 років, в дитячому садку (6 годин на тиждень). Вони вчаться пригати, лазити, кидати простий спортивний снаряд, триматися у воді, на льоді або на снігу. Спорт, яким вони займаються, може бути індивідуальним або командним з використанням перешкод та спортивного інвентарю. В початковій школі викладання фізкультури та спорту проводиться в більш поглибленій формі. Особливу увагу приділяють дисциплінам, які пов’язано з бігом та плаванням. Ці два види спорту, в яких найлегше помітити прогрес учня, більше інших підходять для навчання поняттям швидкості, ритму, прискорення, траєкторії. Командні види спорту дозволяють дітям організувати гру та ознайомитися з її правилами.

В середній школі заняттям фізкультурою приділяється 3-4 години на тиждень. Залік з фізкультури обов’язковий для отримання звання бакалавра (він включає в себе іспит з плавання). Постійно проводяться змагання між класами, коледжами та ін. Державний комітет зі шкільного спорту організує 250 000 змагань на рік.

Висновок

Спорт іде в ногу з часом та із суспільством. Його струшують політичні, економічні пристрасті, від віддається на волю телебачення, а отже і рекламі, він розвивається та поновлюється стає професійніше та цікавіше...

Спорт, у спрощеному трактуванні, це не що інше як впорядковане, неантагоністичне порівняння умінь і якостей окремих індивідуумів, або груп людей. Він має своє підґрунтя ще в глибині тисячоліть, бо ж людині, щоб бути сильною, швидкою та влучною потрібно було постійно вправлятися і проявлятися ці якості в порівнянні з іншими особами.

Фізичні вправи у всі епохи були пов’язані з трудовими операціями, культовими обрядами, вихованням, мистецтвом.

Момент відновлення Олімпійських ігор, чи правильніше початку проведення Олімпійських ігор сучасності не був випадковим. На той час (кінець ХІХ ст..) визріли відповідні економіко-політичні та культурологічні передумови для надання їм світового звучання й сприйняття. Важливою була та обставина, що до того часу організаційно оформилися міжнародні федерації з багатьох видів спорту. Так, у 1881 р. було утворено міжнародну федерацію гімнастики, у 1982 р. – веслування і ковзанярського спорту, 1900 р. – велоспорту й т.д. Створення єдиних міжнародних правил змагань з видів спорту також заграло вирішальну роль для консолідації міжнародного спортивного руху.

Список використаної літератури

1. Коробков А.В., Головин В.А., Масляков В.А. Физическое воспитание. -М.: Высш. школа, 1983.

2. Коц Я.М., Спортивная физиология. -М.: Физкультура и спорт, 1986.

3. История физической культуры: Учебное пособие для институтов физической культуры. – М.: ФиС, 1964.

4. Матвеев Л. Введение в теорию физической культуры. Учебное пособие. – М.: ФиС, 1983.

5. Платонов В., Гуськов С. Олімпійський спорт. – К.: Олімпійська література, 1993.

6. Пономарев Н. Возникновение и первоначальное развитие физического воспитания. – М.: ФиС, 1970.

7. Столбов В. История физической культуры. Учебник. – М.: ФиС, 1983.

8. Романов А.О. Международное спортивное движение. – Москва: Физкультура и спорт, 1973.

9. Кукушкин В. В. Все о спорте т. 3, Москва, 1978, стр. 107 - 113

10. Максаковский В. П. Западная Европа, изд - во Мысль, стр. 138 - 139

11. Павлов С. П. Олимпийская энциклопедия, Москва, 1980 г.

12. Энциклопедический словарь юного спортсмена, Москва, 1979г. стр. 275,284.