3. Призначення соціального педагога у суспільстві – офіційний погляд

З’ясувати чи не суб’єктивним є такий погляд на призначення фахівця можна вивчивши офіційні вимоги до нього, викладені у кваліфікаційних характеристиках соціального педагога. При цьому, ми будемо спиратися переважно на державні документи щодо визначення сутності професії «соціальний педагог», провідним з яких є довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХПП). Цей документ - систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій в Україні, які наведені в Класифікаторі професій, створеному із метою приведення прийнятих державою кваліфікаційних характеристик професій працівників. Він є нормативним документом, обов'язковим із питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності. Довідник визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді, та забезпечує єдність у визначенні кваліфікаційних вимог щодо певних посад.

Довідник служить основою для: розроблення посадових інструкцій працівникам, які закріплюють їх обов'язки, права та відповідальність; складання положень про структурні підрозділи, які визначають їх роль та місце в системі управління підприємством (установою, організацією); формування та регулювання ринку праці; ведення документації про укладення трудового договору (прийняття на роботу), професійне просування, переведення на іншу роботу, відсторонення від роботи, припинення і розірвання трудового договору; присвоєння і підвищення категорій за посадою відповідно до оволодіння особою повним обсягом знань та робіт за результатами кваліфікаційної атестації; організації навчально-виховного процесу в закладах освіти, які готують працівників за професіями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Згідно Довіднику (пп. 13 «Педагог соціальний») [Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 80 Соціальні послуги Название Справочник квалификационных характеристик профессий работников Кем принят Мінпраці та соцполітики Тип документа Довідник Рег. Номер 324 Дата принятия 14.10.2005 Статус Действующий] завданнями та обов'язками соціального педагога є:

• вивчення, узагальнення та запровадження в роботу нових методик із соціальної реабілітації дітей;

• ведення статистичної та іншої документації щодо дітей, які потребують соціальної реабілітації: особових справ підопічних, листування з органами виконавчої влади, суб'єктами профілактично-виховної та лікувальної реабілітації, батьками;

• складання планів виховної та реабілітаційної роботи;

• здійснення посередництва між освітніми установами, сім'єю, трудовими колективами, громадськістю, організація їх взаємодії, об'єднання зусиль з метою створення в соціальному середовищі умов для всебічного розвитку дітей, підлітків як особистостей, їх благополуччя в мікросоціумі;

• проведення соціально необхідної роботи щодо організації спілкування дітей, молоді, дорослих у громаді за місцем проживання, мікрорайоні, сімейно-сусідських спільнотах;

• сприяння участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно корисній діяльності, виявленню задатків, обдаровань, розкриттю здібностей, талантів;

• піклування про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді;

• залучення до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різних установ, громадських організацій, творчих спілок, окремих громадян;

• сприяння подоланню особистих, міжособистісних, внутрішньосімейних конфліктів;

• надання необхідної консультативної психолого-педагогічної допомоги дитячим, молодіжним об'єднанням, угрупованням соціального ризику, дітям, підліткам, які потребують піклування;

• ствердження настановами і особистим прикладом поваги до принципів загальнолюдської моралі, правди, справедливості, гуманізму, доброти, працелюбства, інших доброчинностей;

• виховання поваги до батьків, жінки, культурно-національних, духовних, історичних, цінностей України, країн світу, дбайливе ставлення до навколишнього середовища;

• підготовка дітей, підлітків до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

• додержання педагогічної етики, виявлення поваги до гідності особистості дитини, захист її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, профілактика вживання дітьми та підлітками алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропаганда здорового способу життя;

• профілактика правопорушень неповнолітніх, дитячого побутового, дорожньо-транспортного травматизму, пожеж;

• постійне вдосконалення власного професійного рівню, педагогічної майстерності, загальної культури;

• ефективне застосування професійних знань в практичній діяльності.

Таким чином, посадові обов'язки, встановлені кваліфікаційними характеристиками, передбачають, що соціальні педагоги впливають на розвиток ініціатив дорослих і дітей, на створення умов плідного проведення вільного часу і дозвілля, розвитку творчості, занять спортом і суспільно корисною діяльністю.

Вони захищають інтереси дітей, підлітків і молоді, сприяють попередженню і подоланню негативних явищ в дитячому та молодіжному середовищі, надають допомогу в період соціального і професійного самовизначення та пропагують і впроваджують здоровий спосіб життя.

Соціальні педагоги виявляють інтереси і потреби населення у різних видах діяльності, розробляють програми проведення заходів та організують виховально-профілактичну, культурно-дозвільну і спортивно-оздоровчу роботу; сприяють розвитку технічної і художньої творчості дорослих і дітей; надають допомогу сім'ї в справі розвитку виховних можливостей і позитивного впливу.

Фахівці здійснюють психолога-педагогічну допомогу, виявляють особистісні, міжособові та внутрісімейні конфлікти, факти поведінки, що відхиляються від норми; займаються профілактикою правопорушень, дитячого і побутового дорожньо-транспортного травматизму; забезпечують додержання техніки безпеки і санітарно-гігієнічних норм під час роботи з населенням, вживають заходів по наданню першої медичної допомоги.

Крім того, соціальні педагоги виявляють дітей, які потребують опіки й опікунства, допомагають їм, реалізують завдання щодо особистісного розвитку дітей і підлітків у співдружності з вихователями, вчителями шкіл і працівниками позашкільних закладів; залучають різні культурно-освітні заклади та громадські організації, творчі спілки, громадськість до формування розумово і фізично здорового населення. Фахівці постійно беруть участь у методичній роботі, підвищують свою кваліфікацію і рівень професіоналізму [коваль, 78-79].

Визначені у кваліфікаційних характеристиках посадові обов’язки соціального педагога конкретизуються у межах кожного навчального закладу у посадових інструкціях соціального педагога (Приклад наведено у додатку 1 та додатку 2).

До кваліфікаційних характеристик фахівця, окрім перелічених вище посадових обов’язків, належать знання, уміння, особистісні та професійні якості, ціннісні орієнтації.

Соціальний педагог має справу з людиною та її оточенням. Успішність контактів та професійної діяльності прямо пропорційно залежить від рівня сформованості його професійно-педагогічної культури – системи знань та вмінь, а також особистісних якостей і цінностей.

Система знань соціального педагога відображає як різноманітні посадові обов’язки, що має виконувати цей фахівець у суспільстві, так і інтегративний характер соціальної педагогіки як науки, розмаїття її зв’язків з іншими науками. У Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників зазначено, що соціальний педагог повинен знати:

• Закон України "Про освіту" (1060-12); Конвенцію про права дитини (995_021 );

• основи законодавства України про соціальний захист;

• нормативні документи з питань навчання і виховання дітей, які мають вади у фізичному або розумовому розвитку; державні стандарти освіти, програмно-методичні документи;

• основи трудового законодавства;

• знання в обсязі вищої освіти зі спеціальностей "Соціальна педагогіка", "Соціальна робота";

• основні закономірності становлення особистості, педагогіку, теорію та методики виховання, вікову, педагогічну, сімейну, соціальну психологію, етику, естетику, основи права, екології, культурно-освітні дисципліни;

• цілі, принципи, зміст, форми, методи, засоби освітньо-виховної роботи в соціальному середовищі, школі, сім'ї;

• сучасний стан і тенденції розвитку дитячих, підліткових спілок, рухів, організацій, їх вплив на особистість дитини, підлітка;

• функції, права системи державних інститутів, установ, громадських, релігійних організацій у галузі освіти, навчання та виховання підростаючого покоління;

• культурні, економічні, демографічні, екологічні особливості соціального середовища, в якому організовується робота;

• державну мову [Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 80 Соціальні послуги Название Справочник квалификационных характеристик профессий работников Кем принят Мінпраці та соцполітики Тип документа Довідник Рег. Номер 324 Дата принятия 14.10.2005 Статус Действующий].

Вчені ["Теоретико-методологічні основи соціально-педагогічної діяльності "Гриньова В.М., Яресько К.В. Харьков: Крок, 2003. - 32 с.], виходячи з державних стандартів, розширили систему знань соціального педагога, яка містить, окрім соціально-педагогічних, досить широке коло знань з інших наук: психологічних, педагогічних, соціологічних, методологічних, культурологічних, історичних, економічних, правових, екологічних, валеологічних та інших.

Система знань передбачає також сформованість системи умінь [Гриньова]: комунікативних, прогностичних, діагностичних, організаційних, управлінських Вони допомагають зробити знання дієвими, перевірити важливість, необхідність, міцність знань, вільно орієнтуватися в соціальних ситуаціях, приймаючи правильні рішення.

У цілому, на основі оволодіння вказаними видами знань соціальний педагог повинен виробити такі уміння: застосовувати професійні знання в практичній діяльності, вивчати відхилення у поведінці школярів, молоді; проводити профілактичну роботу з попередження девіантної поведінки, а також розробляти програми та проекти роботи з "дітьми вулиці", працювати з групами ризику в умовах неформального спілкування, сприяти прояву ініціативи, активізації суб'єктивної позиції вихованців (клієнтів); організовувати взаємодію педагогічного колективу, батьків, громадських об'єднань та організацій, служб у справах неповнолітніх, служб соціального захисту, профспілок, правоохоронних органів, медичних установ тощо щодо виховання, оздоровлення, здійснення соціального патронажу, профілактичної роботи і соціальної реабілітації дітей та підлітків [наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2006 N 864 Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, cоціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами. www.yurist-online.com/zakoni/008/07/014641.php].

Педагогічна культура соціального педагога є інтегральною єдністю знань, умінь і особистісних якостей та цінностей, між яким існують певні зв'язки та відношення, котрі формуються, реалізуються та вдосконалюється у різноманітних видах соціально-педагогічної діяльності, визначаючи характер останньої.

Про сформованість професійного компоненту (системи знань і системи умінь) свідчить професійна компетентність педагога, проте, при вирішенні соціальних конфліктів, завдань, ситуацій особливого значення набувають особистісні та професійні якості фахівця. Особливо важливими є особистісний компонент педагогічної культури соціального педагога, який дозволяє йому ефективно здійснювати свою професійну діяльність. Цей компонент надає можливості: бути поінформованим про різні соціальні групи населення та їх особливості; передбачати наслідки своїх дій; уміти контактувати з різними категоріями людей (важкими підлітками, дітьми сиротами, інвалідами, людьми похилого віку та ін.); бути професійно тактовними (викликати симпатію у людей, їх довіру, дотримуватися професійної таємниці, виявляти делікатність у інтимних питаннях життя іншої людини та ін.); мати емоційну стійкість при усіх колізіях, невдачах, складностях у роботі, сумлінно виконувати свій обов'язок, проявляючи спокій, доброзичливість, увага до людини.

Соціальний педагог повинен мати: розвинені комунікативні та організаційні здібності, здатність співчувати, співпереживати; ціннісні орієнтації, спрямовані на розвиток особистості дитини як найвищої цінності суспільства, на творчу педагогічну діяльність; навички проведення співбесід, інтерв'ювання, вирішення конфліктних ситуацій, проведення групових занять з дітьми та дорослими [наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2006 N 864 Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, cоціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами. www.yurist-online.com/zakoni/008/07/014641.php].

Крім того, особистісний компонент має ціннісну складову, адже педагог є носієм певних конкретних цінностей. Особистісні цінності - істотний чинник соціальної регуляції взаємостосунків людей, поведінки індивіда, побудови відносин. У зв'язку з тим, що педагог може безпосередньо впливати на духовну сферу своїх вихованців, інших людей, його ціннісні орієнтації особливо важливі. Адже останні є одним з стрижневих утворень, які визначають цілісність, активну соціальну позицію особистості. Вони формуються при засвоєнні соціального досвіду та мають прояв у цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах особистості. Чим багатша система цінностей педагога, тим більше підстав для ціннісного обміну в міжособистісних стосунках. Отже, система особистісних цінностей педагога включає цінності: загальнолюдські (Істина, Краса, Справедливість), посеред яких найважливішими є Людина, Щастя Людини, Свобода Людини; соціальні (родина, нація, держава); цінності духовного життя та культури (наукові знання, моральні й естетичні цілі, уявлення, погляди); матеріальні [Гриньова].

Необхідно зазначити, що виховання на основі засвоєння певних цінностей - головний напрям у соціальному формуванні особистості, розвитку її духовного світу та духовної культури. Тому й необхідно приділяти особливу увагу розвитку цінностей майбутнього соціального педагога.

Таким чином, можна говорити про те, що особистісний компонент є стрижневим у формуванні професійної культури соціального педагога, оскільки він зумовлює його вихованість, високу культуру поведінки, педагогічний такт, сприяє самоствердженню особистості, усвідомленню власного "Я".

Необхідно також виділити соціальний компонент професійної культури соціального педагога - соціальну перцепцію професії, сприйняття її суспільної значущості, престижу [Гриньова]. Установки й стереотипи, які сформувалися, мають вплив на формування педагогічної культури вже на перших етапах її розвитку. Проте, враховуючи стійкість установок і стереотипів, їх вплив на педагогічну культуру, має пролонгований характер. І соціальні установки, і соціальні стереотипи мають об'єктивний вплив на формування культури вчителя.

Крім того, соціальний компонент включає: особисту та соціальну відповідальність; загострене почуття добра та справедливості; соціальна підтримка та захист; соціальна допомога; милосердя; почуття власної гідності та поваги до іншої людини; толерантність; ввічливість; порядність; готовність зрозуміти інших і прийти їм на допомогу; емоційну стійкість; візуальність (зовнішня привабливість людини); красномовність (уміння переконувати словом); особисту адекватність за самооцінкою, рівним домагань і соціальної адаптованості [Гриньова].

Вказані компоненти педагогічної культури [Гриньова] визначають гуманістичну педагогічну позицію соціального педагога, а саме: співпереживання за іншу людину, її долю, взаємовідносини з іншими людьми та суспільством; захист прав людини, від посягання на її гідність; піклування про своїх клієнтів; підтримку та допомогу в стресових, конфліктних ситуаціях (психологічна, моральна, матеріальна, фізична), у працевлаштуванні та ін.; повагу до людини, ставлення до неї як найвищої цінності; терпимість у роботі з клієнтами; порядність у стосунках з клієнтами та колегами; педагогічний такт; комунікативність (позитивний вплив на спілкування, стосунки між людьми, на ситуацію в мікросоціумі, робота в умовах неформального спілкування та ін.); емпатійність (відчуття настрою людини, виявлення її установок і сподівань, співпереживання її потребам).

Впливати на своїх підопічних, вирішувати професійні завдання можна лише за умов: набуття знань і досвіду соціальним педагогом; його законними повноваженнями (посадою); статусом (правами); репутацією (думкою про достоїнство та недоліки людини); харизматичними даними (виключними даними, талантом); особистісною привабливістю.

Таким чином, соціальний педагог є фахівцем, що отримує ґрунтовну різнобічну підготовку, спрямовану на вирішення широкого кола суспільних проблем, що передбачено його посадовими обов’язками.