12. Робота з учнями девіантної поведінки. Превентивна діяльність соціального педагога

У практиці виховання існує безліч термінів, що позначають соціально дезадаптованих дітей: недисципліновані, важкі, педагогічно занедбані, важковиховувані, діти з відхиленнями у поведінці, схильні до правопорушень, соціально занедбані. Найчастіше ці терміни вживаються як синоніми; іноді їх розподіляють за ступенем наростання соціальної дезадаптації. Наприклад, недисциплінованість, переходить у важковиховуваність, потім - у схильність до правопорушень. Усі ці терміни поєднуються поняттям «девіантна поведінка».

Взагалі, девіантна поведінка - це дії особистості, які не відповідають суспільним нормам - моральним, правовим, дисциплінарним, побутовим та іншим. Відповідно до цього виділяють поведінку, що відхиляється від моральних (аморальну), правових (протиправну), медичних (поведінка хворої людини) та інших норм.

Занепокоєння викликають як самі учні, яким властива девіантна поведінка, так і неготовність до вирішення проблеми вчителів, вихователів, шкільних психологів та інших фахівців, які зустрічаються з необхідністю працювати із цим контингентом учнів. Часто саме їм доводиться здійснювати первинну діагностику девіантних учнів, з'ясовувати причини порушення процесу адаптації, вирішувати питання про первинні превентивні та корекційні заходи.

Джерела педагогічної занедбаності підлітків слід шукати в системі моральних відносин, які склалися в сім'ї. Умови життя та виховання «важких» учнів у сім'ї є чинником, який безпосередньо діє на формування свідомості та поведінки дитини. Підліток-правопорушник, як правило, живе в сім'ї, де батьки не є моральним взірцем для дитини. Він безпосередній свідок конфліктів між батьками, відчуває неувагу до свого внутрішнього світу. Таким чином, розлади в сімейних відносинах, педагогічна неосвіченість батьків є фактором, який негативно впливає на формування особистості підлітка й штовхає його на шлях правопорушень.

Ставлення важковиховуваних школярів до навчання - один з істотних чинників, що сприяє формуванню особистості в певному напрямі. Серед неповнолітніх, що вчинили правопорушення, великий відсоток становлять підлітки, які перестали відвідувати школу, переважна більшість з їх погано вчиться або не хоче вчитися. Такі підлітки-правопорушники відстають у своєму розумовому розвитку, втрачають перспективу, перестають переживати радість пізнання.

Важливим чинником, який впливає на те, що підліток стає на шлях правопорушень, є і його низька соціальна активність і несприятливий стан у колективі школи. Часто в нього складаються конфліктні стосунки з класом, учителями й батьками. Такий учень починає самостверджуватися шляхом негативізму, бравади, куріння та зв'язків з асоціальною компанією. Його провідний мотив - зайняти значущу позицію серед однолітків, дістати високу оцінку товаришів. При тому, що школа не стала для нього основною сферою особистого спілкування. Як правило, підліток шукає інше коло спілкування, де його негативізм та відхилення у поведінці будуть оцінені позитивно. Це або злочинні «компанії» однолітків, або, взагалі, кримінальні групи, де підлітка використовують для здійснення правопорушень, мотивуючи тим, що він не підлягає кримінальній відповідальності як неповнолітній.

Робота з дитиною девіантної поведінки передбачає застосування засобів корекції. Корекція - це робота працівників психологічної служби школи з конкретними відхиленнями у поведінці учня, що спрямована передусім на зміну самого неповнолітнього.

Виправлення неповнолітніх залежить від ступеня педагогічної занедбаності, моральної стійкості, особливостей психічного стану, від готовності до виправлення, вміння протистояти негативному впливу та методів перевиховання. Виховна соціальна робота буде тим ефективнішою, чим більше вона ґрунтуватиметься на психологічних основах виховання дітей підліткового віку.Психологічна служба школи забезпечує психічне здоров’я учнів, гармонійний розвиток особистості, формування громадянина, здатного до свідомого суспільного вибору, вільного саморозвитку особистості, сприяє гармонізації взаємин особистості і суспільства, вирішенню проблем психологічного забезпечення навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи, профілактиці конфліктів, правопорушень.

Корекційну роботу з учнем реалізовувати в тісній взаємодії з виховними, медичними, юридичними закладами, установами соціального захисту населення. Тільки в співпраці, включаючи і співпрацю шкільного психолога та соціального педагога, можна дійти до бажаних змін, забезпечити відповідну корекційну роботу з учнями, які мають асоціальну спрямованість поведінки.

Основу корекційної діяльності складає робота з групами учнів, до яких входять підлітки, схильні до асоціальної поведінки, які вже скоїли незначні правопорушення, стоять на шкільному обліку важковиховуваних дітей або на обліку в комісіях в справах неповнолітніх.

Форми групової корекції повинні базуватись на результатах діагностики, відповідати віковому рівню розвитку дітей.

Великий позитивний вплив на емоційну сферу учасників корекційної групи має музика, спів, поезія, танок, ляльковий театр. При цьому діти проявляють творче ставлення до життя, відкритість до діалогічного типу спілкування, наявність здібності передавати свій внутрішній стан засобами мистецтва.

Корекція девіантної поведінки учнів, це складний,тривалий і не завжди успішний процес, тому подолання проблеми відхилень у поведінці учнів у роботі шкільного соціального педагога, у першу чергу, передбачає вирішення питання про їх запобігання. Пошуки ефективних заходів ранньої профілактики правопорушень - одна з важливих проблем, які розробляє соціальна педагогічна наука.

Превентивна діяльність серед неповнолітніх передбачає збирання соціальними педагогом інформації щодо виконання Комплексної програми профілактики злочинності в Харківській області (Додаток 24), створення у школі банку даних неповнолітніх що знаходяться на обліку у КМСД (Додаток 25), ведення на дітей, які перебувають на внутришкільному обліку обліково-профілактичних карток (Додаток 26).

На сонові діагностики психолог в тісній співдружності з соціальним педагогом планують лекції, семінари для вчителів, батьків з метою підвищення їх психологічної компетентності. Ознайомлюють їх з причинами відставання у навчанні школярів, з проблемами неблагополучних сімей тощо. На виховні заходи запрошуються такі спеціалісти, як юрист, інспектор у справах неповнолітніх, нарколог, гінеколог, андролог, сексопатолог.

Таким чином, шкільним психологом і соціальним педагогом в загальноосвітніх закладах проводиться значна превентивна робота з неповнолітніми, схильними до правопорушень. Це, зокрема:

• Шкільний облік важковиховуваних підлітків та молодших школярів, які потребують допомоги, підтримки.

• Організація відповідної психокорекційної роботи з учнями.

• Відвідування неблагополучних, проблемних сімей (щотижня).

• Спільні виступи на батьківських зборах, консиліумах, психолого-педагогічних семінарах.

• Проведення виховних годин на морально-етичні проблеми, проблеми взаєморозуміння, поваги.

• Ведення картотеки: неблагополучні сім’ї; діти-інваліди; діти з послабленим здоров’ям; діти-сироти; обдаровані діти; важковиховувані; групи тренінгу.

• Консультативна робота з учнями, батьками, вчителями.

• Співробітництво з комісією в справах неповнолітніх.

• Співробітництво з медичними закладами.

• Співробітництво з центрами соціальних служб для молоді.

• Робота з педагогічним колективом школи: (ознайомлення з новинками психолого-педагогічної літератури, бесіди, консультації з питань профілактики правопорушень серед неповнолітніх і т.д.).