Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
leс5.doc
Скачиваний:
94
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
199.17 Кб
Скачать

Питання 4. Доступ користувачів до мережі Інтернет. Протоколи передавання даних

Internet – це не сукупність прямих з’єднань між комп’ютерами, а простір, всередині якого безперервно проходить циркуляція даних. Якщо два комп’ютери проводять обмін даними, це не значить, що між ними на час передачі встановлено з’єднання, як при телефонних переговорах. Дані, які передаються, розбиваються на окремі пакети, які доходять до адресата кожен своїм маршрутом. Коли всі пакети даних надходять на місце призначення, вони об’єднуються у єдине повідомлення.

Усі організації і постачальники з’єднані між собою надшвидкісними лініями зв’язку і вони утворюють базову мережу, тобто хребет Інтернету. Але різниця між користувачем і постачальником є умовною. Для успішного обміну інформації в Internet працюють 2 протоколи (головні):

    • ICP – протокол управління передачею (розбиває інформацію на порції і нумерує порції, щоб далі її зібрати правильно)

    • ІР – протокол Internetа (збирає усі частини передає одержувачу і забезпечує повну доставку).

Практично всі послуги мережі Internet побудовані на принципі «клієнт-сервер».

Сервер (у мережі internet) - це комп’ютер або програма, здатні надавати клієнтам (у міру надходження від них запиту) деякі мережні послуги.

Клієнт - прикладна програма, завантажена в комп’ютер користувача, яка забезпечує передачу запитів до сервера й одержання відповідей від нього.

Способи підключення до Інтернет:

  • модемне з’єднання з провайдером;

  • з’єднання з допомогою виділеної лінії;

  • високошвидкісне модемне з’єднання;

  • супутниковий доступ;

  • використання мобільного зв’язку (GPRS).

Питання 5. Система адрес у мережі Інтернет

Адреси потрібні для ідентифікації об’єктів, які можуть цікавити користувача в мережі. Найчастіше такими об’єктами є вузли мережі (сайти), поштові скриньки, файли, Web-сторінки. Для кожного з них існує свій формат адреси. Однак, оскільки об’єкти зосереджено у вузлах мережі, в їхніх ідентифікаторах обов’язково присутня адреса вузла.

Для ідентифікації вузлів і маршрутизації пакетів служить ІР-адреса.

Домен - група вузлів, об’єднаних за деякою ознакою (наприклад, вузли навчальних закладів, вузли якої-небудь країни, вузли однієї організації і т. д.). Система доменів має ієрархічну деревоподібну структуру, тобто кожний домен проміжного рівня містить групу інших доменів. Кореневий домен є умовним, на верхньому рівні можуть бути розташовані початкові (територіальні) домени різних країн. Ім’я вузла (машини) становить нижній рівень доменного імені та позначається крайнім лівим доменом.

Протокол дозволяє автоматично перетворювати доменні імена користувачів в ІР-адреси вузлів. В основі доменних адресів лежать географічні і організаційні принципи. Існує 7 організаційних і 59 територіальних доменів верхнього рівня, наприклад:

сom – комерційні домени (адреси фірм і компаній);

еdu – домени університетів і учбових закладів;

do, as – державні органи;

ua – Україна;

ru – Росія;

us – США.

Домени відокремлюються один від одного крапками. Домени верхнього рівня розміщуються в імені праворуч, нижнього рівня – ліворуч.

Слід зазначити, що IP та DNS – різні форми запису адреси одного й того самого мережного комп’ютера. Для переведення доменних імен у IP-адресу служить сервіс DNS.

Для ідентифікації ресурсів мережі (файлів, Web-сторінок) використовується адреса URL (Uniform Resource Locator -уніфікований покажчик ресурсу), яка складається з 3 частин:

  • зазначення сервісу, що забезпечує доступ до ресурсу (як правило, це ім’я протоколу).

  • Після імені йдуть двокрапка: і два знаки / (коса риска): http://...;

  • зазначення DNS імені комп’ютера: http://www.itl.net.ua...;

  • зазначення повного шляху доступу до файлу на даному комп’ютері:

http://www.itl.net.ua/Faes/Arcbiv/pagel.html

Як роздільник у повному імені використовується знак/. Вводячи ім’я, потрібно точно дотримувати регістр символів, оскільки в Internet малі та великі літери вважаються різними. В електронній пошті адреса складається з імені одержувача (поштової скриньки), знака «@» та доменної адреси поштового сервера (локальної мережі), до якого приєднано одержувача. Наприклад: kukh@yandex.ru.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]