1.2 Дидактичні умови використання ігрових прийомів у процесі навчання фонетики молодших школярів

Перш ніж розглянути дидактичні умови використання ігрових прийомів з метою успішної іншомовної підготовки молодших школярів, з'ясуємо значення таких понять, як «умова» та «дидактична умова». За великим тлумачним словником сучасної української мови термін «умова» розуміється, як:

• взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь, угода, договір;

• вимога, пропозиція, що висувається однією зі сторін, які домовляються про що-небудь, а також під час укладання угоди, договору;

• необхідна обставина, яка уможливлює здійснення, створення утворення чого-небудь або сприяє чомусь;

• правила, що існують або встановлені в тій чи іншій галузі життєдіяльності, які забезпечують нормальну роботу чого-небудь;

• сукупність даних, положення, що лежить в основі чого-небудь [5].

У педагогіці умови визначаються як − обставини чи особливості реальної дійсності, за яких відбувається або здійснюється щось [3].

Відповідно, дидактичні умови являють собою сукупність обставин, які роблять успішним проведення навчального процесу [3].

Визначено дидактичні умови використання ігрових прийомів під час навчання фонетики молодших школярів:

1. Наявність мети навчально-виховного процесу, яка має особистісний сенс і забезпечує позитивну мотивацію учнів у процесі навчання з використанням ігрових прийомів на уроках англійської мови;

2. Методичне забезпечення процесу іншомовної фонетичної підготовки молодших школярів (наявність посібників з методики формування фонетичних навичок учнів, а саме: таблиць класифікації голосних і приголосних сучасної англійської мови; таблиць артикуляції важких у вимові звуків; наочності до дидактичних ігор та вправ з формування фонетичних навичок учнів; методичних посібників, рекомендацій, зразків конспектів, дидактичних ігор та вправ, творів художньої літератури для формування фонетичної компетенції школярів.

Розглянемо визначені дидактичні умови більш детально.

Мотивація являє собою систему мотивів або стимулів, що спонукає учня до конкретних форм діяльності або поведінки. Значення мотивації для поведінки діяльності і формування особистості школяра дуже велике. Завдання педагога полягає у вихованні правильної мотивації учнів [3].

Показниками, за якими визначаються рівні пізнавальної мотивації є:

• наявність інтересу до навчання, що зовнішньо виражається у свідомому характері навчально-пізнавальної діяльності, невимушеності дій;

• цілеспрямованість та наполегливість навчально-пізнавальних дій;

• тривалість довільної уваги, яку спрямовує учень на навчальну дисципліну;

• прагнення до систематичного навчання, що зовнішньо реалізується поряд із наполегливістю в охайності, ретельності під час виконання навчальних дій.

Мотиваційний компонент є складовою навчального процесу. Першими у створенні сучасних напрямів у вивченні мотивації були У. Джеймс, К. Левін, І. Павлов, Е. Соколов та інших [5].

Різноманітні аспекти мотивації відображено у працях таких зарубіжних психологів: Д. Аткінсона, А. Маслоу, К. Роджера, К. Юнга та інших [5].

Цей компонент формує усвідомлення учнями їх власного стимулу до діяльності. Повноцінний стимул можливий за усвідомлення реальної значущості знань. Тому роз'яснення мети, поглиблення мотивації є передумовою позитивного ставлення учнів до навчального предмета. Учитель зобов'язаний викликати в учнів внутрішню потребу в засвоєнні знань. Це досягається за допомогою чіткого й достатнього формулювання пізнавального завдання (найчастіше у формі проблемної ситуації), адже одна й та сама за характером і результатами навчальна діяльність учнів може мати різні мотиви. Тому важливо, щоб учитель свідомо управляв мотиваційною стороною навчальної діяльності учнів, їх інтересами і потребами, формував позитивне ставлення до навчання, яке можливе, якщо:

• наукові знання викликають зацікавленість, а вчитель створює ситуації, якими учні захоплюються;

• знання, вміння і навички значимі для учня практично в різних життєвих ситуаціях і тому викликають глибоку зацікавленість;

• навчальна діяльність стимулює бажання долати труднощі, використовувати власні сили при засвоєнні навчального матеріалу;

• у системі суспільних пріоритетів наукові знання користуються належним авторитетом, що зміцнює мотиваційну основу навчальної діяльності учнів;

• сформовано колективний характер навчальної діяльності (створює сприятливу атмосферу і прагнення зайняти гідне місце серед ровесників);

• підтримується почуття власної гідності; навчальна діяльність є плідною (стимулює подальші старання);

• утвердилося справедливе оцінювання досягнень, доброзичливе ставлення, повага й розумна вимогливість до учнів.

Позитивна навчально-пізнавальна мотивація, яка реалізується в свідомому визначенні мети власної навчально-пізнавальної діяльності, розумінні та сприйманні вимог вчителя, наявності та розвиненості умінь працювати з книгою, наявності уміння складати план своїх дій, наявності умінь самоконтролю впливає на підбір дидактичних ігор для уроків англійської мови.

Н. Волкова зазначає, що емоційне благополуччя у співпраці вчителя і учнів забезпечується позитивною оцінкою дій і вчинків останніх з боку вчителя і дорослих. Емоційна налаштованість − це активізація почуттів, обумовлених змістом майбутньої роботи, характером інформації, яку вчителю необхідно передати, а учням засвоїти [3]. Якщо вчитель не вміє викликати перед майбутньою зустріччю з учнями певних позитивних емоцій, то неможливо створити необхідний психологічний клімат, який би забезпечив результативність взаємодії його з учнями.

Отже, емоційна налаштованість є складовою частиною позитивної мотивації. Така мотивація передбачає виникнення стійких позитивних аспектів, які за основу мали б чітке уявлення сприятливої атмосфери на уроці, схвалення дій і вчинків учня вчителем та однолітками і отримання задоволення від процесу і результатів своєї праці.

Відповідно до другої дидактичної умови, «методичне забезпечення процесу іншомовної фонетичної підготовки молодших школярів» зазначимо, що наочні посібники – це навчальні, матеріальні моделі предметів, що вивчають явища або їх властивості з метою створення в пізнавальній діяльності учня тенденцій до представлення реальних предметів, явищ або сторін в природних умовах існування [3]. Така наочність сприяє розвитку в учнів наочно-образного мислення, виступає в ролі засобу активізації уваги при засвоєнні будь-якого навчального матеріалу, сприяють активізації навчально-пізнавальної діяльності, виступають в ролі методів стимулювання інтересу до оволодіння знаннями, створення установки на ефективне навчання.

Застосування наочних методів навчання обумовлено дидактичним принципом наочності, який обгрунтував у «Великій дидактиці» Я. Коменський [12]. Він розглядав чуттєвий досвід дитини як основу навчання і вважав, що навчання слід починати «не зі словесного тлумачення про речі, але з реального спостереження над ними» [12]. Я. Коменський висунув «золоте правило дидактики»: «... Все, що тільки можна, представляти для сприйняття почуттями, а саме: видиме − для сприйняття зором, чутне − слухом, запахи − нюхом, смак − смаком, доступне дотику − шляхом дотику. Якщо будь-які предмети відразу можна сприйняти кількома почуттями, нехай вони відразу схоплюються кількома почуттями» [12,с. 156].

Наочні засоби під час навчання іноземної мови використовуються для ілюстрації країнознавчого матеріалу, для створення наочної опори в ході презентації будь-якої ситуації, що стимулює до спілкування. Немає сумніву, що «країнознавча» наочність необхідна, оскільки вона дозволяє дати учням яскраві образи, що полегшують розуміння іншомовних виразів. Однак не можна зводити роль наочності тільки до цього.

На сучасному етапі навчання іноземних мов значна увага також приділяється застосуванню мультимедійних технологій, в яких одночасно використовуються тексти, графіка, відеоматеріали, звукові ефекти, анімація − все це є сукупністю аудіо та візуальних ефектів разом з інтерактивним програмним забезпеченням, які впливають на емоційні та понятійні сфери, сприяють більш ефективному засвоєнню мовного та мовленнєвого матеріалу. Поєднання візуального зображення, тексту і звукового супроводження надає можливість для комплексного розвитку навичок мовної діяльності учня іноземною мовою. Цей процес має інтерактивний характер завдяки сторонньому зв'язку: можливості «спілкування» з комп'ютером, коли учень та комп'ютер можуть ставити питання та отримувати відповіді на них. Загальновідомо, що ефективність навчання фонетики збільшується при використанні наочних ілюстрацій, а мультимедійні засоби об'єднують відео, аудіоматеріали, ілюстрації, таблиці тощо на одному носії CD або DVD, якщо порівнювати з роботою в аудиторії чи лінгафонному кабінеті [13]. Завдяки таким технологіям з'явилися навчальні системи нового покоління, які перетворюють процес навчання фонетики в захоплюючу гру. У наш час застосування інтерактивних засобів навчання це не тільки сучасні технічні засоби, але і нові форми і методи викладання, новий підхід до процесу навчання фонетики. Застосування в освіті комп'ютерів і інформаційних технологій робить істотний вплив на зміст, методи і організацію навчального процесу з різних дисциплін.

Отже, використання ігрових прийомів на уроках англійської мови створює сприятливі умови для ефективного формування фонетичних навичок і вмінь молодших школярів, полегшуючи засвоєння важких англомовних звуків. Використання методичних матеріалів дають можливість учням не тільки ефективно засвоювати фонетичні зразки після багаторазового їх опрацювання, але й урізноманітнює навчальну діяльність учнів на уроці іноземної мови та збагачує їх лінгвістичний світогляд.