- •Лекція 1 Тема: вступ. Рівні організації організму людини.
- •1.Предмет і завдання вікової анатомії, вікової фізіології та шкільної гігієни
- •2.Організм як єдине ціле.
- •4.Механізми регуляцій фізіологічних функцій
- •Лекція 2 Тема: клітина, спадковий апарат клітини, статеві клітини, тканини.
- •1. Клітина, як структурна і функціональна одиниця людського організму.
- •2. Тканини.
- •3. Статеві клітини людини.
- •Лекція 3 Тема: ріст і розвиток організму людини
- •1.Поняття про онтогенез та його періоди
- •2.Характеристика передембріонального періоду розвитку
- •3.Пренатальний період розвитку
- •4.Характеристика постнатального періоду розвитку
- •Лекція 4 Тема: ріст і розвиток організму людини
- •1.Загальні закономірності росту і розвитку людини
- •2.Поняття про показники фізичного розвитку дитини
- •Лекція 5 Тема: біологічне значення, загальний план будови, властивості та розвиток нервової системи
- •1.Значення і розвиток нервової системи. Загальна схема будови нервової системи
- •2.Нервова тканина: будова, функції, види нейронів та нейроглії
- •3.Поняття про нервові закінчення. Синапси: будова, види, механізми передачі збудження
- •Механізм передачі збудження в хімічних синапсах
- •4.Поняття про рефлекс, рефлекторну дугу, рефлекторне кільце. Класифікація рефлексів
- •Лекція 6 Тема: будова, функції та розвиток відділів центральної нервової системи
- •1.Нервові центри, їх властивості
- •2.Гальмування: види і значення
- •3.Координація функцій організму
- •Лекція 7 Тема: вчення і.П.Павлова про вищу нервову діяльність
- •1.Поняття про внд
- •2.Характеристика умовних і безумовних рефлексів. Методи вивчення внд
- •3.Гальмування умовних рефлексів, його види
- •Лекція 8 Тема: поняття про пізнавальну діяльність людини
- •1.Аналітико-синтетична діяльність мозку. Поняття про динамічний стереотип
- •2.Особливості внд людини. Дві сигнальні системи дійсності
- •Лекція 9 Тема: типи вищої нервової діяльності. Гігієна нервової системи дитини
- •1.Основні типи внд. Вікові особливості внд дітей і підлітків.
- •2. Порушення внд
- •Лекція 10 Тема: значення сенсорних систем для організму людини. Зорова і слухова сенсорны системиїи: будова, функції та гігієна.
- •1.Будова, властивості, значення сенсорних систем
- •2.Зоровий аналізатор: будова, вікові особливості
- •3.Слуховий аналізатор: будова, вікові особливості
- •Лекція 11 Тема: вестибулярний апарат. Хеморецепторні сенсорні системи. М'язова, тактильна та температурна чутливість.
- •1.Вестибулярний апарат
- •Лекція 12 Тема: анатомія, фізіологія і гігієна залоз внутрішньої секреції
- •1. Поняття про ендокринні залози, методи їх вивчення.
- •2. Будова і функції залоз внутрішньої секреції, їх взаємодія.
- •Лекція 13-14 Тема: опорно-рухова система людини. Кістки: форма, з'єднання, будова, хімічний склад, ріст, розвиток.
- •1. Загальні відомості про опорно-руховий апарат. Частини скелету і їх розвиток.
- •2. Кістки.
- •Будова кістки: 1 — остеон; 2 — компактна кістка; 3 — губчаста кістка; 4 — артерія; 5 — вена; 6 — мозковий канал
- •3. Форма кісток.
- •Форми кісток
- •4. Скелет людини.
- •Скелет людини
- •Кістки черепа (вигляд збоку)
- •Кістки черепа
- •5. Вікові особливості черепа.
- •Череп новонародженого: 1 — велике тім’ячко; 2 — мале тім’ячко
- •Відділи хребта I — шийний (7 хребців); II — грудний (12 хребців); III — поперековий (5 хребців); IV — крижовий (5 зрослих хребців); V — крижово-куприковий (3-4 зрослі хребці).
- •Формування вигинів хребта
- •Грудна клітка: 1 — легеня, 2 — ручка грудини, 3 — тіло грудини; 4 — мечоподібний відросток; 5 —серце; 6 — діафрагма; 7 — селезінка; 8 — шлунок; 9 — печінка; 10 — реберні хрящі.
- •Кістки кисті 1 — горохоподібна; 2 — тригранна; 3 — півмісяцева; 4 — човноподібна; 5 — велика трапецієподібна; 6 — мала трапецієподібна; 7 — головчаста; 8 — гачкувата.
- •Статеві відмінності у будові таза Таз чоловіка — зверху, таз жінки — знизу. 1 — сіднична кістка; 2 — лобкова кістка; 3 — клубова кістка; 4 — тазовий вхід; 5 — лобковий симфіз.
- •Кістки стопи 1 — надп’яткова; 2 — човноподібна; 3 — проміжна клиноподібна; 4 — медіальна клиноподібна; 5 — латеральна клиноподібна; 6 — кубоподібна; 7 — п’яткова.
- •Лекція 15 Тема: особливості крові як тканини внутрішнього середовища
- •1. Кров і її значення.
- •2. Функції крові.
- •Червоний кістковий мозок (скануюча електронна мікроскопія, збільшення у 340 раз)
- •3. Склад крові.
- •Лекція 16 Тема: серцево-судинна система людини.
- •1. Будова і робота серця. Його вікові особливості.
- •Будова серця
- •2. Серцевий цикл.
- •3. Система кровообігу.
- •4. Велике і мале кола кровообігу.
- •5. Кровообіг плоду.
- •Кровообіг плоду
- •Кровообіг під час народження
- •6. Анемія та її профілактика.
- •Нормальна кров (зліва) та кров при залізодефіцитній анемії (справа) під скануючим мікроскопом
- •7. Вікові особливості реакціїсерцево-судинної системи на фізичні навантаження.
- •Лекція 17
- •3. Трахея і бронхи.
- •4. Гортань.
- •Надгортанник Листоподібний хрящовий клапан, який закриває вхід у гортань під час ковтання, запобігаючи потраплянню їжі та рідини у дихальні шляхи. 1 — надгортанник; 2 — їжа; 3 — гортань.
- •5. Легені.
- •Альвеоли (дихальні міхурці): 1 — респіраторна бронхіола; 2 — альвеола; 3 — капілярна сітка.
- •Лекція 18 Тема: газообмін. Регуляція дихання. Хвороби дихальної системи та запобігання
- •1. Газообмін у легенях.
- •Газообмін у легенях: 1 — шар рідини; 2 — клітина альвеоли; 3 — мембрана альвеоли; 4 — плазма; 5 — еритроцит; 6 — простір, заповнений рідиною; 7 — зовнішня мембрана; 8 — клітина капіляра.
- •2. Дихальні рухи.
- •М’язи, що беруть участь у виконанні дихальних рухів: 1 — зовнішні міжреберні м’язи; 2 — м’язи шиї; 3 — внутрішні міжреберні м’язи; 4 — м’язи живота.
- •Дихальні рухи та зміни тиску в легенях і плевральній порожнині
- •3. Регуляція дихання.
- •4. Рефлекторна регуляція дихання.
- •5. Гуморальна регуляція дихання.
- •6. Особливості регуляції дихання в дитячому віці.
- •7. Гігієнічне значення повітряного середовища в приміщенні та основні захворювання органів дихання дітей та підлітків.
- •Лекція 19 Тема: біологічне значення травлення. Травлення в ротовій порожнині.
- •1. Значення та функції системи травлення.
- •2. Загальна будова органів травлення.
- •3. Травлення в ротовій порожнині.
- •Лекція 20 Тема: травлення в шлунку, кишечнику.
- •1. Травлення в шлунку.
- •2. Травлення в кишечнику.
- •3. Вплив м’язової роботи на процеси травлення.
- •Лекція 21 Тема: обмін речовин і енергії в організмі людини.
- •1.Обмін білків, вуглеводів і жирів в організмі людини.
- •Лекція 22 Тема: енергетичний обмін. Вітаміни. Харчування і здоров'я людини.
- •1.Водний і мінеральний обмін.
- •2. Значення вітамінів для життєдіяльності людини.
- •Лекція 23 Тема: загальна характеристика органів виділення. Анатомія, фізіологія та гігієна органів сечовиділення.
- •Лекція 24 Тема: анатомія, фізіологія та гігієна шкіри.
- •Лекція 25 Тема: дитячі хвороби. Профілактика кишкових захворювань. Глистові захворювання.
- •1. Профілактика ботулізму
- •2. Профілактика гострих кишкових інфекцій
- •3. Профілактика отруєнь грибами
- •4. Профілактика туберкульозу
- •5. Профілактика дифтерії
Лекція 19 Тема: біологічне значення травлення. Травлення в ротовій порожнині.
1. Значення та функції системи травлення.
2. Загальна будова органів травлення.
3. Травлення в ротовій порожнині.
1. Значення та функції системи травлення.
Важливу роль у життєдіяльності організму відіграє система травлення, її ураження за частотою стоять на другому місці після серцево-судинних захворювань, а за частотою виникнення (формування) у людини явищ дискомфорту, можливо, навіть на першому місці.
Вона забезпечує надходження в організм поживних речовин з метою їх подальшого використання для забезпечення енергетичних затрат організму при виконанні механічної роботи, його пластичних і ростових процесів, підтримання градієнта концентрації іонів. Однак поживні речовини організм людини може використовувати лише після попередньої механічної та хімічної обробки, в процесі якої вони деполімеризуються і втрачають свою видову специфічність.
Травлення - складний фізіологічний процес, завдяки якому їжа, що потрапила в травний канал, піддається фізичним і хімічним перетворенням. Залежно від локалізації процесу гідролізу воно буває внутрішньоклітинним й позаклітинним (порожнинним). У людини внутрішноьклітинне травлення збереглось у вигляді фагоцитарних реакцій (фагоцитоз - поглинання великих частин мікроорганізмів, залишків клітин).
Система травлення - це функціональна система, яка забезпечує кінцевопристосовний результат (див. схему).
Досягається це за допомогою таких її основних функцій:
а) рухової (моторно-евакуа-торна) - забезпечує механічну обробку їжі, її перемішування, перетирання й переміщення; регуляція здійснюється нервовими і гуморальними механізмами;
б) секреторної - виділення секретів і хімічна обробка їжі з метою гідролізу її компонентів до мономерів: білків - до амінокислот, жирів - до моногліцеридів і жирних кислот, вуглеводів - до моносахарів; також регулюється нервовими й гуморальними механізмами;
в) усмоктування - перехід продуктів гідролізу в кров і лімфу; регулюється переважно гуморальними й місцевими нервовими механізмами.
У цілому з віддаленням від ротової порожнини нервові механізми послаблюються, а роль гуморальних зростає.
2. Загальна будова органів травлення.
До органів травлення відноситьсяротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонка і товста кишки, дві великі залози: печінка і підшлункова залоза.
В цілому органи травлення – це трубка, стінки якої складаються з трьох оболонок: слизової, м`язової, серозної.
Слизова– це пухка сполучна тканина, зверху вистелена кишковим епітелієм. Вона містить залози, що виділяють травні соки і слизь. Під нею знаходиться підслизова (теж пухка сполучна тканина), яка містить судинне і нервове (Аурбахівське) сплетіння.
М`язова оболонка двошарова (повздовжній і коловий шар гладеньких м`язових клітин). Забезпечує переміщення вмісту по травному тракту.
Серознаоболонка (волокниста сполучна тканина) вкриває травну трубу.
Органи травлення виконують секреторну і моторну діяльність, а також всмоктувальну.
Ротова порожнина– ділиться на переддвер`я (обмежене губами і деснами) і власне ротову порожнину. В останній знаходяться зуби і язик.
Зуб– складається з коронки, шийки і кореня. В середині зуба – порожнина, яка заповнена пульпою (пухка сполучна тканина), в яку заходять кровоносні судини і нервові волокна. Зуб складається з емалі, що покриває коронку, дентину і цементу (останній вистилає корінь). Зубів 32 – (16 у верхній щелепі і 16 у нижній). Розрізняють з кожної половини 2 різці, 1 ікл, 2 малих кутніх і 3 великих кутніх.
Где :
|
Где :
|
У человека зубы прорезываются дважды. Сначала появляются так называемые молочные, или временные зубы. Сроки их прорезывания колеблются в зависимости от развития и общего состояния здоровья ребенка. Обычно зубы появляются на 6-8 месяце жизни. Вначале прорезываются резцы, затем клыки и коренные зубы. К 2-2,5 годам должны прорезаться все 20 временных зубов. Вторично зубы начинают прорезаться в 5,5-6 лет. Временные зубы к этому времени начинают расшатываться и выпадать. Первыми появляются большие коренные зубы, затем резцы, малые коренные зубы, клыки и вторые большие коренные зубы. До 14 лет временные зубы, как правило, полностью заменяются постоянными. Несколько позднее появляются третьи большие коренные зубы или, как их еще называют, «зубы мудрости». Примерно у 25-30% людей некоторые или все «зубы мудрости» отсутствуют. Таким образом, у взрослого человека должно быть от 28 до 32 зубов (в зависимости от того, прорезались ли третьи большие коренные зубы). |
Язик– має корінь, тіло і кінчик. Основа – поперечно-смугаста м`язова тканина, яка покрита слизистою оболонкою, що вистелена багатошаровим плоским епітелієм. Слизова містить смакові сосочки: листоподібні, грибоподібні, обваловані і ниткоподібні, в яких є смакові рецептори. Листоподібні – містяться по краях язиках (сприймають кисле), грибоподібні – на кінчику язика і спинці (сприймають солодке і солоне), обваловані (їх 12) містяться в корені язика (сприймають гірке). У ниткоподібних сосочках сакові рецептори відсутні, наявні лише тактильні, больові, температурні. М`язові волокна ідуть у трьох напрямках і змінюють довжину і форму язика. (Язик – орган смаку).
Где :
1 - Зуб (tooth); 2 - Миндалевидная железа (tonsil); 3 - Десна (gingiva); 4 - Язычок (uvula); 5 - Язык (tongue). |
Слинні залози– є великі і малі. Великі: привушна, піднижньощелепна і під`язикова.
Привушна– 30-40 г. Знаходиться на жувальному м`язі. Складноальвеолярна, виділяє рідку слину. Її протік відкривається на рівні 2-го верхнього кутнього зуба.
Піднижньощелепна– 15-20г. Міститься між черевцями двочеревцевого м`яза. Складна трубчастоальвеолярна, виділяє мішану слину. Протік відкривається під язиком.
Слина містить ферменти птіалін і мальтозу, що розщеплюють вуглеводи.
Глотка(pharynx) - починається від потиличної кістки і на рівні 6-го шийного хребця переходить у стравохід і гортань. У ній перехрещуються дихальні і травні шляхи. Складається з 3-ох частин: носоглотки, ротоглотки і гортанної частини. Носоглотка сполучається з носовою порожниною хоанами, а з середнім вухом – слуховими трубами, через які у середньому вусі вирівнюється тиск. Ротоглотка сполучається з ротовою порожниною зівом. Зів зверху оточений м`ягким піднебінням з язичком, знизу – корнем язика, з боків – двома дужками: передньою і задньою. Між дужками знаходяться піднебінні мигдалики. Крім них є ще 4: два трубні, один язиковий і один глотковий. Мигдалики виконують захистну функцію.
Стравохід(esophagus) – має шийну, грудну і черевну частини. Довжина 25-30 см. Стінка складається з слизової, м`язової і сплучнотканинної оболонок.
Шлунок(gaster) – міститься на рівні 5-10 ребер. Розрізняють вхідну або кардіальну частину, тіло і вихід (пілоричну). У тілі розрізняють сліпе закінчення або дно (фундальна частина). Тіло має велику і малу кривизну. Стінка утворена слизовою, підслизовою, м`язовою і серозними оболонками. Слизова оболонка покрита кишковим епітелієм і містить шлункові залози – прості трубчасті.
Залози складаються з 3-ох видів клітин: обкладових (виділяють HCl), головних (виділяють ферменти: пепсин, ліпазу, хімозин) і додаткових (виділяють шлункову слизь). М`язова оболонка має 3 шари: коловий, повздовжній, косий. У шлунку під дією шлункового соку розщеплюються білки до проміжних сполук, а шлункова ліпаза діє лише на жири молочного походження і жири жовтка курячого яйця. Хімозин розщеплює молочні білки.
Тонка кишка(intestinum tenue) довжиною 5-7 метрів, діаметром2-2,5 см. Складається з трьох відділів: дванадцятипалої, голодної або порожньої та клубової.
Дванадцятипала кишка (duodenum) – знаходиться зразу ж після шлунка, петлі голодної – зліва, а клубової – справа. Дванадцятипала кишка має довжину біля 23 см. 12-пала кишка робить вигин, в якому лежить головка підшлункової залози. Цей відділ тонкої кишки дуже важливий. Сюди відкривається жовчна протока печінки та протока підшлункової залози. Підшлунковий сік має ферменти, які розщеплюють білки, жири і вуглеводи.
Стінки тонкої кишки складаються з таких оболонок: слизової, підслизової, м`язової і серозної.
Слизова- сама внутрішня. Основа її утворена пухкою сполучною тканиною, а зверху покрита епітелієм, який має три види клітин: мікроворсинчасті, бокалоподібні (які виділяють слиз) і клітини, які виділяють внутрішній фактор кровотворення. Мікроворсинчасті клітини забезпечують пристінкове травлення і всмоктування. Слизова утворює ворсинки (1мм), які покриті кишковим епітелієм. У ворсинку входять кровоносні і лімфатичні капіляри. В кров всмоктуються білки і вуглеводи, а в лімфу - жири. У слизовій є ще кишкові залози, або крипти, які виділяють кишковий сік, та лімфоїдні вузлики, або цілі їх скупчення (бляшки), які виконують захисну функцію.
Підслизова– утворена також пухкою сполучною тканиною. У ній знаходиться кровоносне і нервове сплетіння.
М`язова– утворена коловим і поздовжнім шаром гладенької м`язової тканини. Забезпечує перистальтику.
Серозна– волокниста сполучна тканина, вистелена зверху целомічним епітелієм.
Товста кишка (intestinum crassum) – має довжину1,2 –1,5 м., утворює коло навколо тонкого кишечника (colon). У товсту кишку впадає тонка. У цьому місці є клапан, який пропускає вміст лише в сторону товстої кишки. Нижче цього клапана знаходиться сліпа кишка, яка має червоподібний відросток (апендикс). Ширина сліпої кишки 7 см., довжина 8 см. У апендиксі є багато лімфоїдної тканини, яка відіграє роль черевного мигдалика. Сліпа кишка переходить у висхідну, а та в поперечну. Поперечна у нисхідну, сигмоподібну, яка на рівні 3-го крижового переходить у пряму кишку. Стінка товстої кишки складається з таких же оболонок як і тонкої, але: а) слизова немає ворсинок, є лише крипти, які мають багато бокалоподібних клітин, що виділяють слиз для формування калових мас; б) у слизовій немає бляшок, є лише поодинокі лімфоїдні вузлики; у м`язовій оболонці суцільним є лише коловий шар, а поздовжні волокна утворюють три стрічки, які коротші від кишки, тому утворюється вип`ячування. Вип`ячування з середини відділяються півмісяцевими складками; в) з боків стрічок є жирові вирости, в яких накопичується жир. У товстій кишці розщеплюється клітковина за рахунок діяльності мікроорганізмів, всмоктується вода і вуглеводи.
Печінка(hepar) – лежить у правому підребер`ї і тільки одна четверта в лівому. Важить 1,5 кг. Має дві поверхні: діафрагмальну (опуклу) і нижню (вгнуту) внутрішню. Є передній гострий і задній тупий краї. На діафрагмальній поверхні прикріплена серповидна зв`язка, яка ділить печінку на праву і ліву частки. Біля заднього краю прикріплюється вінцева зв`язка. Обидві підвішують печінку до діафрагми.На нижній поверхні є права поздовжня і ліва поздовжня борозни. Між ними поперечна борозна, де знаходяться ворота печінки. Тут проходять: печінкова артерія, ворітна вена і жовчна протока. У лівій поздовжній борозні знаходиться кругла зв`язка (яка фіксує печінку до пупка), а в правій знаходиться жовчний міхур. Всі три борозни нагадують букву Н і ділять печінку на 4 частини: праву, ліву, квадратну, хвостату.
Нижня поверхня нерівна, на ній є вм`ятини від органів, що підходять: правої нирки, ободової кишки, 12-палої кишки, шлунка.
Мікроскопічна будова печінки. Зовні печінка вкрита серозною оболонкою, під нею – сполучнотканинна, яка заходить всередину і ділить печінкову паренхіму на часточки. Часточки – це структурні одиниці печінки. Вони мають призматичну форму. В середині часточки проходить центральна вена, а радіально від неї печінкові трубочни (балки), які утворені печінковими клітинами. Клітини у трубочки виділяють жовч, яка витікає у навколодолькові жовчні судини. З них – у міждолькові, а далі у жовчні ходи і накінець жовч збирається у жовчну протоку, яка несе жовч у жовчний міхур (коли немає травлення), або у 12-палу кишку (коли є травний процес).
Крім того у печінку заходить печінкоав артерія, яка несе поживні речовини і О2печінковим клітинам, та ворітна вена. Остання збирає кров з органів травлення, тому і містить як поживні, так і шкідливі речовини. Ворітна вена розпадається у дольках на капіляри. У них здійснюється переробка крові і знешкодження шкідливих речовин. Після цього кров знову переходить у венозні капіляри (це чудесна венозна сітка), які після злиття дають початок центральній вені. Центральні вени після злиття утворюють 2 печінкові вени, які впадають у нижню порожнисту вену.
Функції печінки. Утворюється жовч, яка емульгує жири, підготовлює їх до розщеплення. Виконує бар`єрну функцію – шкідливі речовини перетворює у менш шкідливі (сечовина), які виводяться через нирки. Печінка – депо для крові (зберігається густа кров). Синтезує білки крові.
Очеревина(peritonium) має два листки: паріетальний, який приростає до стінки тулуба, і вісцеральний, який покриває внутрішні органи, утворює їх серозну оболонку, а при переході з одного органу на інший утворюються зв`язки. Між листками утворюється вторинна порожнина. Запалення очеревини називається перітонітом.