- •Лекція 1 Тема: вступ. Рівні організації організму людини.
- •1.Предмет і завдання вікової анатомії, вікової фізіології та шкільної гігієни
- •2.Організм як єдине ціле.
- •4.Механізми регуляцій фізіологічних функцій
- •Лекція 2 Тема: клітина, спадковий апарат клітини, статеві клітини, тканини.
- •1. Клітина, як структурна і функціональна одиниця людського організму.
- •2. Тканини.
- •3. Статеві клітини людини.
- •Лекція 3 Тема: ріст і розвиток організму людини
- •1.Поняття про онтогенез та його періоди
- •2.Характеристика передембріонального періоду розвитку
- •3.Пренатальний період розвитку
- •4.Характеристика постнатального періоду розвитку
- •Лекція 4 Тема: ріст і розвиток організму людини
- •1.Загальні закономірності росту і розвитку людини
- •2.Поняття про показники фізичного розвитку дитини
- •Лекція 5 Тема: біологічне значення, загальний план будови, властивості та розвиток нервової системи
- •1.Значення і розвиток нервової системи. Загальна схема будови нервової системи
- •2.Нервова тканина: будова, функції, види нейронів та нейроглії
- •3.Поняття про нервові закінчення. Синапси: будова, види, механізми передачі збудження
- •Механізм передачі збудження в хімічних синапсах
- •4.Поняття про рефлекс, рефлекторну дугу, рефлекторне кільце. Класифікація рефлексів
- •Лекція 6 Тема: будова, функції та розвиток відділів центральної нервової системи
- •1.Нервові центри, їх властивості
- •2.Гальмування: види і значення
- •3.Координація функцій організму
- •Лекція 7 Тема: вчення і.П.Павлова про вищу нервову діяльність
- •1.Поняття про внд
- •2.Характеристика умовних і безумовних рефлексів. Методи вивчення внд
- •3.Гальмування умовних рефлексів, його види
- •Лекція 8 Тема: поняття про пізнавальну діяльність людини
- •1.Аналітико-синтетична діяльність мозку. Поняття про динамічний стереотип
- •2.Особливості внд людини. Дві сигнальні системи дійсності
- •Лекція 9 Тема: типи вищої нервової діяльності. Гігієна нервової системи дитини
- •1.Основні типи внд. Вікові особливості внд дітей і підлітків.
- •2. Порушення внд
- •Лекція 10 Тема: значення сенсорних систем для організму людини. Зорова і слухова сенсорны системиїи: будова, функції та гігієна.
- •1.Будова, властивості, значення сенсорних систем
- •2.Зоровий аналізатор: будова, вікові особливості
- •3.Слуховий аналізатор: будова, вікові особливості
- •Лекція 11 Тема: вестибулярний апарат. Хеморецепторні сенсорні системи. М'язова, тактильна та температурна чутливість.
- •1.Вестибулярний апарат
- •Лекція 12 Тема: анатомія, фізіологія і гігієна залоз внутрішньої секреції
- •1. Поняття про ендокринні залози, методи їх вивчення.
- •2. Будова і функції залоз внутрішньої секреції, їх взаємодія.
- •Лекція 13-14 Тема: опорно-рухова система людини. Кістки: форма, з'єднання, будова, хімічний склад, ріст, розвиток.
- •1. Загальні відомості про опорно-руховий апарат. Частини скелету і їх розвиток.
- •2. Кістки.
- •Будова кістки: 1 — остеон; 2 — компактна кістка; 3 — губчаста кістка; 4 — артерія; 5 — вена; 6 — мозковий канал
- •3. Форма кісток.
- •Форми кісток
- •4. Скелет людини.
- •Скелет людини
- •Кістки черепа (вигляд збоку)
- •Кістки черепа
- •5. Вікові особливості черепа.
- •Череп новонародженого: 1 — велике тім’ячко; 2 — мале тім’ячко
- •Відділи хребта I — шийний (7 хребців); II — грудний (12 хребців); III — поперековий (5 хребців); IV — крижовий (5 зрослих хребців); V — крижово-куприковий (3-4 зрослі хребці).
- •Формування вигинів хребта
- •Грудна клітка: 1 — легеня, 2 — ручка грудини, 3 — тіло грудини; 4 — мечоподібний відросток; 5 —серце; 6 — діафрагма; 7 — селезінка; 8 — шлунок; 9 — печінка; 10 — реберні хрящі.
- •Кістки кисті 1 — горохоподібна; 2 — тригранна; 3 — півмісяцева; 4 — човноподібна; 5 — велика трапецієподібна; 6 — мала трапецієподібна; 7 — головчаста; 8 — гачкувата.
- •Статеві відмінності у будові таза Таз чоловіка — зверху, таз жінки — знизу. 1 — сіднична кістка; 2 — лобкова кістка; 3 — клубова кістка; 4 — тазовий вхід; 5 — лобковий симфіз.
- •Кістки стопи 1 — надп’яткова; 2 — човноподібна; 3 — проміжна клиноподібна; 4 — медіальна клиноподібна; 5 — латеральна клиноподібна; 6 — кубоподібна; 7 — п’яткова.
- •Лекція 15 Тема: особливості крові як тканини внутрішнього середовища
- •1. Кров і її значення.
- •2. Функції крові.
- •Червоний кістковий мозок (скануюча електронна мікроскопія, збільшення у 340 раз)
- •3. Склад крові.
- •Лекція 16 Тема: серцево-судинна система людини.
- •1. Будова і робота серця. Його вікові особливості.
- •Будова серця
- •2. Серцевий цикл.
- •3. Система кровообігу.
- •4. Велике і мале кола кровообігу.
- •5. Кровообіг плоду.
- •Кровообіг плоду
- •Кровообіг під час народження
- •6. Анемія та її профілактика.
- •Нормальна кров (зліва) та кров при залізодефіцитній анемії (справа) під скануючим мікроскопом
- •7. Вікові особливості реакціїсерцево-судинної системи на фізичні навантаження.
- •Лекція 17
- •3. Трахея і бронхи.
- •4. Гортань.
- •Надгортанник Листоподібний хрящовий клапан, який закриває вхід у гортань під час ковтання, запобігаючи потраплянню їжі та рідини у дихальні шляхи. 1 — надгортанник; 2 — їжа; 3 — гортань.
- •5. Легені.
- •Альвеоли (дихальні міхурці): 1 — респіраторна бронхіола; 2 — альвеола; 3 — капілярна сітка.
- •Лекція 18 Тема: газообмін. Регуляція дихання. Хвороби дихальної системи та запобігання
- •1. Газообмін у легенях.
- •Газообмін у легенях: 1 — шар рідини; 2 — клітина альвеоли; 3 — мембрана альвеоли; 4 — плазма; 5 — еритроцит; 6 — простір, заповнений рідиною; 7 — зовнішня мембрана; 8 — клітина капіляра.
- •2. Дихальні рухи.
- •М’язи, що беруть участь у виконанні дихальних рухів: 1 — зовнішні міжреберні м’язи; 2 — м’язи шиї; 3 — внутрішні міжреберні м’язи; 4 — м’язи живота.
- •Дихальні рухи та зміни тиску в легенях і плевральній порожнині
- •3. Регуляція дихання.
- •4. Рефлекторна регуляція дихання.
- •5. Гуморальна регуляція дихання.
- •6. Особливості регуляції дихання в дитячому віці.
- •7. Гігієнічне значення повітряного середовища в приміщенні та основні захворювання органів дихання дітей та підлітків.
- •Лекція 19 Тема: біологічне значення травлення. Травлення в ротовій порожнині.
- •1. Значення та функції системи травлення.
- •2. Загальна будова органів травлення.
- •3. Травлення в ротовій порожнині.
- •Лекція 20 Тема: травлення в шлунку, кишечнику.
- •1. Травлення в шлунку.
- •2. Травлення в кишечнику.
- •3. Вплив м’язової роботи на процеси травлення.
- •Лекція 21 Тема: обмін речовин і енергії в організмі людини.
- •1.Обмін білків, вуглеводів і жирів в організмі людини.
- •Лекція 22 Тема: енергетичний обмін. Вітаміни. Харчування і здоров'я людини.
- •1.Водний і мінеральний обмін.
- •2. Значення вітамінів для життєдіяльності людини.
- •Лекція 23 Тема: загальна характеристика органів виділення. Анатомія, фізіологія та гігієна органів сечовиділення.
- •Лекція 24 Тема: анатомія, фізіологія та гігієна шкіри.
- •Лекція 25 Тема: дитячі хвороби. Профілактика кишкових захворювань. Глистові захворювання.
- •1. Профілактика ботулізму
- •2. Профілактика гострих кишкових інфекцій
- •3. Профілактика отруєнь грибами
- •4. Профілактика туберкульозу
- •5. Профілактика дифтерії
Лекція 7 Тема: вчення і.П.Павлова про вищу нервову діяльність
1. Поняття про ВНД.
2. Характеристика умовних і безумовних рефлексів. Методи вивчення ВНД.
3. Гальмування умовних рефлексів, його види.
1.Поняття про внд
Кора кінцевого мозку і підкіркові утвори є вищими відділами ЦНС людини. Вони забезпечують рефлекторні реакції, за рахунок яких здійснюються складні взаємодії людини з навколишнім середовищем. Вперше уявлення про рефлекторний характер діяльності головного мозку висловив І.М. Сєченов в 1863р. у своїй праці “Рефлекси головного мозку”. І.П. Павлов розвинув рефлекторну теорію, створив метод об’єктивного дослідження функцій кори великого мозку - метод умовних рефлексів, розробив вчення про вищу нервову діяльність, яке обґрунтовує психічну діяльність людини.
Вища нервова діяльність - сукупність різноманітних форм спільної діяльності кори півкуль великого мозку і підкіркових структур, яка забезпечує взаємодію цілісного організму із навколишнім середовищем (поведінку людини).
В основі вчення про ВНД І.П Павлов поклав три основні принципи рефлекторної діяльності.
1. Принцип структурності- кожній морфологічній структурі відповідає певна функція. Корі великого мозку властива функція утворення тимчасових зв’язків - умовних рефлексів.
2. Принцип детермінізму- рефлекторні реакції є причинно обумовлені, тобто вони детерміновані. Для прояву будь-якого рефлексу необхідна причина - вплив із зовнішнього або внутрішнього середовища.
3. Принцип аналізу і синтезу- аналітична і синтетична діяльність ЦНС здійснюється за рахунок складних взаємовідношень процесів збудження і гальмування. За рахунок аналітичної діяльності кори великих півкуль головного мозку людина може розчленити складні явища і предмети на більш прості і вивчати їх окремо. Синтетична діяльність кори великого мозку, в основі якої лежить утворення умовних рефлексів, дає можливість зрозуміти сутність предметів і явищ в цілому.
2.Характеристика умовних і безумовних рефлексів. Методи вивчення внд
І.П. Павлов усі рефлекторні реакції поділив на дві групи: безумовні і умовні. Вони ж лежать в основі поведінки людини.
Безумовні рефлекси - природжені, відносно постійні, стереотипні реакції організму на дію адекватного подразника зовнішнього або внутрішнього середовища, які здійснюються за допомогою ЦНС, передаються спадково. Їх ознаки:
1. Проявляються при дії адекватного подразника без особливих спеціальних умов (слиновиділення, ковтання, дихання та ін.).
2. Мають готові анатомічно сформовані рефлекторні дуги.
3. В їх здійсненні основна роль належить підкірковим ядрам, стовбуру мозку, спинному мозку. Вони зберігаються і після видалення кори великого мозку. Проте представництво безумовного рефлексу є в корі великих півкуль.
4. Є видовими реакціями, характерними для усіх представників даного виду.
5. Є відносно постійними рефлекторними реакціями, стійкі, незмінні, зберігаються протягом усього життя.
Безумовні рефлекси за характером реакції-відповіді поділяють на рухові, секреторні і трофічні, а за біологічною спрямованістю - :
- рефлекси, пов’язані з регуляцією процесів життєдіяльності, - ковтання, жування, смоктання, слиновиділення, дихальні, серцеві, судинні тощо;
- рефлекси, пов’язані із збереження виду, - копуляція, вигодовування та піклування про потомство;
- захисні - кашель, чхання, моргання тощо;
- орієнтувальні - виникають кожного разу при дії незнайомих подразників.
Інстинкти - складні природжені безумовно-рефлекторні реакції, які проявляються за рахунок активності підкіркових ядер. Розрізняють 4 види найпростіших інстинктів : материнський, їжездобувний, статевий, захисний. Особливістю інстинктів є те, що вони викликаються внутрішніми мотивами. У їх регуляції велике значення відіграють гормони.
Безумовні рефлекси визначають певну, чітко окреслену програму поведінки, яка забезпечує пристосування до стабільних, характерних для даного виду умов життя. У зв’язку з цим тільки за рахунок безумовних реакцій неможливо пристосуватися до постійно мінливих умов навколишнього середовища.
Умовні рефлекси- індивідуальні, набуті рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів. Їх ознаки:
1. Набуваються протягом усього життя організму.
2. Неоднакові у представників одного виду.
3. Не мають готових рефлекторних дуг.
4. Вони формуються при певних умовах.
5. В їх здійсненні основна роль належить корі великого мозку.
6. Мінливі, легко виникають і легко зникають залежно від умов, в яких знаходиться організм.
Умови утворення умовних рефлексів:
1. Одночасна дія двох подразників : індиферентного для даного виду діяльності, який в подальшому стає умовним сигналом, і безумовного подразника, який викликає певний безумовний рефлекс.
2. Дія умовного подразника завжди випереджує дію безумовного (на 1-5с.).
3. Підкріплення умовного подразника безумовним повинно бути кількаразовим.
4. Безумовний подразник повинен бути біологічно сильним, а умовний володіти помірною оптимальною силою.
5. Умовні рефлекси швидше і легше формуються при відсутності сторонніх подразників.
Умовні рефлекси можна виробляти не лише на основі безумовних, але і на основі раніше набутих умовних рефлексів, які стали достатньо міцними. Це умовні рефлекси вищого порядку.
Умовні рефлекси є:
- природні - рефлекторні реакції, які виробляються на зміни навколишнього середовища, і завжди супроводять появу безумовного. Наприклад, запах, вигляд їжі є природними сигналами самої їжі;
- штучні - умовні рефлекси, що виробляються на подразнення, які не мають до безумовно рефлекторної реакції природного відношення. Наприклад, слиновиділення на дзвоник або на час.
Метод умовних рефлексів - метод дослідження ВНД. І.П. Павлов звернув увагу на те, що діяльність вищих відділів головного мозку не тільки пов’язана з прямим впливом подразників, які мають біологічне значення для організму, а й залежить від умов, які супроводять ці подразнення. Наприклад, у собаки слиновиділення починається не лише тоді, коли їжа потрапляє в рот, а й при вигляді, запахові їжі, як тільки вона побачить людину, яка завжди їй приносить їжу. І.П. Павлов пояснив це явище, розробивши метод умовних рефлексів. За методом умовних рефлексів він проводив досліди на собаках з фістулою вивідного протоку привушної слинної залози. Тварині пропонували два подразника: їжа - подразник, який має біологічне значення і викликає слиновиділення ; другий - індиферентний для процесу живлення (світло, звук). Ці подразники поєднували в часі так, щоб дія світла (звуку) на кілька секунд випереджала приймання їжі. Після ряду повторень слина починала виділятися при спалах лампочки і відсутності їжі. Світло (індиферентний подразник) назвали умовним, оскільки він є умовою, за якої проходило приймання їжі. Подразник, який має біологічне значення (їжа) назвали безумовним, а фізіологічну реакцію слиновиділення, яка відбувається внаслідок дії умовного подразника - умовним рефлексом.
Щоб з’ясувати механізм утворення умовних рефлексів, використовують часткове виділення певних частин кори великого мозку та реєстрацію електричної активності різних мозкових структур під час дії безумовного і умовного подразників.
І.П. Павлов вважав, що при одночасній дії на два різні аналізатори в різних чутливих ділянках півкуль великого мозку виникає збудження, а з часом, між ними утворюється зв’язок. Наприклад, при спалахуванні лампочки і підкріпленні цього подразника їжею виникає збудження в кірковій частині зорового аналізатора, що знаходиться в потиличній ділянці кори і збудження харчового центра кори півкуль великого мозку - тобто в обох кіркових центрах (зоровому і харчовому), між якими утворюється нервовий зв’язок, який при багаторазовому поєднанні в часі цих подразників стає міцним.
При умовних рефлексах, як і при безумовних, має місце зворотна афференція, тобто сигнал про те, що відбулась умовнорефлекторна реакція. Вона дає можливість ЦНС оцінити поведінкові акти. Без такої оцінки неможливе тонке пристосування поведінки до постійно змінних умов середовища.
Дослідження тварин, в яких видаляли ділянки кори, показало, що в цих тварин можна виробити умовні рефлекси. Отже, умовні рефлекси формуються внаслідок взаємодії кори великого мозку і підкіркових центрів. Структура рефлекторної дуги умовного рефлексу має складний характер. Так, в утворенні складних поведінкових реакцій кора має провідне значення, а при формуванні вегетативних умовних рефлексів кора і підкіркові структури відіграють однакову роль. Доведено, що руйнування сітчастого утвору затримує утворення умовних рефлексів, а подразнення його електричним струмом прискорює їх утворення.
Біологічне значення умовних рефлексівполягає в тому, що вони є пристосувальними реакціями організму, які формуються умовами життя людини і дають можливість заздалегідь пристосуватись до нових умов. Умовні рефлекси мають попереджувальне сигнальне значення, оскільки організм починає реагувати цілеспрямовано до того, як почне діяти життєво важливий подразник. Тому умовні рефлекси забезпечують живій істоті можливість заздалегідь оцінити небезпеку або корисний подразник.