- •Тема 1. Предмет, методи та завдання курсу 7
- •Тема 1. Предмет, методи та завдання курсу
- •Предмет, методи та завдання курсу
- •Передумови розміщення продуктивних сил
- •Контрольні питання
- •Нові парадигми та концепції регіону
- •Контрольні питання
- •Принципи розміщення продуктивних сил
- •Фактори розміщення продуктивних сил
- •Контрольні питання
- •Територіальна організація виробництва
- •Економічне районування України
- •Контрольні питання
- •Методи аналізу рівнів економічного розвитку регіонів
- •Контрольні питання
- •Сільське і міське розселення
- •Контрольні питання
- •Економічна оцінка основних видів природних ресурсів України
- •Контрольні питання
- •Виробничий потенціал
- •Науковий потенціал
- •Контрольні питання
- •Економічне обґрунтування галузевого розміщення виробництва
- •Форми територіальної організації промисловості
- •Контрольні питання
- •Завдання на самостійну роботу
- •Література
- •Тема 10. Міжгалузеві комплекси та їх роль у розвитку економіки україни
- •Паливно-енергетичний комплекс
- •Металургійний комплекс
- •Хіміко-лісовий комплекс
- •Промисловість будівельних матеріалів
- •Агропромисловий комплекс (апк)
- •Комплекс по виробництву непродовольчих товарів народного споживання
- •Транспортний комплекс та зв’язок
- •Контрольні питання
- •Специфіка регіональних програм сталого розвитку
- •Поняття та особливості проблемних регіонів
- •Контрольні питання
- •Придніпровський економічний район
- •Східний економічний район
- •Центральний економічний район
- •Поліський економічний район
- •Подільський економічний район
- •Карпатський економічний район
- •Причорноморський економічний район
- •Контрольні питання
- •Завдання державної регіональної економічноїполітики України
- •Основні підходи до стратегії економічного розвитку регіонів
- •Контрольні питання
- •Спільний економічний простір та еквівалентність обміну
- •Контрольні питання
- •Список рекомендованої літератури
- •1. Голиков а.П., Дейнека а.Г., Казакова н.А. Размещение производительных сил и регионалистика. Учебное пособие. - Харьков: ооо "Олант", 2002. - 320 с.
- •Додаткові джерела
Контрольні питання
Охарактеризуйте ТЕК.
Охарактеризуйте металургійний комплекс та машинобудівний.
Охарактеризуйте сучасний стан комплексу по виробництву непродовольчих товарів народного споживання.
Чому хімічна та лісова промисловість об’єднані в один комплекс?
Завдання на самостійну роботу
Сформулюйте основні напрями розвитку АПК.
Дослідити сучасні проблеми розвитку транспортного комплексу.
Література
[1] c. 92 – 131.
[4] с. 128 – 309.
[5] с. 155 – 284.
[6] с. 229 – 400.
[7] с. 112 – 207.
ТЕМА 11. СУТНІСТЬ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЇЇ ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
Зміст та функції регіональної економіки.
Специфіка регіональних програм сталого розвитку.
Поняття та особливості проблемних регіонів.
Зміст та функції регіональної економіки
Регіон – це територія, яка за сукупністю елементів відрізняється від інших територій та характеризується єдністю, взаємопов’язаністю складових і цілісністю. Регіон є територіально цілісним та неподільним.
Регіональна економіка – це система суспільних відносин, яка історично склалась в межах областей держави, являє собою сукупність зв’язків, які забезпечують її стійкість та цілісність на макро- та мікрорівні.
Регіональна економіка за об’єкт дослідження має регіон.
Функції регіональної економіки:
- створення різних сервісних виробництв, організацій та виробництв, які випускають продукцію міжгалузевого призначення;
- забезпечення адаптації досягнень НТП до місцевих умов;
- врахування зовнішньоекономічної діяльності.
Господарство регіону є відкритою економічною системою, яка функціонує на основі спеціалізації, міжрегіональної інтеграції, зміст яких реалізується через галузеві, міжгалузеві та міжрегіональні зв’язки.
Для регіональної економіки характерні:
- комплексність економіко-екологічного та соціального розвитку;
- територіальна єдність процесів виробництва, природокористування та охорони навколишнього середовища;
- відповідність демографічній ситуації розміщення виробництва та соціальної інфраструктури;
- поєднання територіального та галузевого управління господарськими об’єктами.
Соціально-економічний потенціал визначає інтегральну характеристику регіону. Економічний потенціал характеризується величиною національного багатства, кінцевого продукту, національного продукту, вартості основних фондів та ін. До складу соціально-економічного потенціалу входять природно-ресурсний, демографічний, науково-технічний, виробничий, науковий, рекреаційний, інформаційний, соціальний, культурний потенціали.
Для ефективного розвитку виробництва у регіоні потрібно знайти організаційні форми для впровадження у виробництво ноу-хау, нових прогресивних методів виробництва, екологобезпечні ресурсозберігаючі технології.
Специфіка регіональних програм сталого розвитку
В умовах транзитивної економіки окремі регіони розробляють свої моделі поведінки стосовно шляхів і методів переходу до сталого розвитку.
Цілям збалансованого регіонального розвитку найбільше відповідають програми регіонального соціально-економічного й екологічного розвитку, відомі як програми сталого розвитку. Такі програми розраховані на середній термін і передбачають поетапну реалізацію цілей переходу на засади сталого розвитку.
Розробка регіональних програм - це цілеспрямований процес мобілізації всіх можливостей регіонів різних таксономічних рівнів.
Регіональні програми є різновидом цільових комплексних програм, служать інструментом регулювання й управління регіональною стратегією економічного, соціального і науково-технічного розвитку, формою господарської діяльності, способом пріоритетної концентрації ресурсів для вирішення першочергових, невідкладних завдань.
До складу типової структури цільової програми будь-якого рівня (галузева, районна) повинно входити: обґрунтування і характеристика висунутої для розробки проблеми; цілі та завдання, система заходів, ресурсне забезпечення, розробка механізму управління і контролю за реалізацією програми, оцінка результативності та очікувана ефективність, соціально-економічні наслідки, а також напрями фінансування робіт, у тому числі й за рахунок коштів держбюджету.
Розрізняють такі види регіональних програм: міждержавні, державні, власне регіональні та комплексні.
Регіональні програми формуються і реалізуються на рівні областей, районів, міст і витікають з загальнодержавних і територіальних інтересів.
Регіональні програми відрізняються невеликими, порівняно з державними програмами, обсягами робіт і ресурсних затрат, мають цільову спрямованість, точну адресу, конкретне обмеження часових інтервалів і координуються з загальнодержавною концепцією регіонального розвитку і регіональної політики України.
Програми одного регіону погоджуються з системою аналогічних і зв'язаних програм суміжних територій.
Основними завданнями регіональних програм є:
вирівнювання міжрайонних відмінностей за показниками економічного, соціального і науково-технічного розвитку;
формування оптимальної територіальної та галузевої структури економіки;
збалансоване (бездефіцитне) регіональне господарювання в умовах ринку;
максимально повне й ефективне використання природних, матеріальних і трудових ресурсів регіону;
розвиток виробництв і сфер відповідно до державної селективної структурної політики;
охорона довкілля;
подолання наслідків стихійних лих і техногенних аварій;
формування інфраструктури інформаційного забезпечення органів управління і господарюючих суб'єктів;
духовне відродження регіонів, збереження їх історичної спадщини, зміцнення культурного потенціалу, стабілізація суспільно-політичного і правового стану.
Склад і структура комплексної програми соціально-економічного розвитку регіону є перелік розділів, які відображають змістовну і функціональну характеристики прийнятого до реалізації програмного проекту, зокрема:
аналіз і оцінка соціально-економічної ситуації регіону;
оцінка природних ресурсів і стану навколишнього середовища;
стан демографічної ситуації та ринку праці в регіоні;
концепція соціально-економічного розвитку регіону;
основні цільові підпрограми, які можуть формуватися за цільовою, функціональною і проблемною ознакою.
У багатьох країнах світу накопичений значний досвід розробки різнорівневих регіональних галузевих програм. В Україні основним недоліком їх розробки є відсутність єдиної методології та методики складання, підпорядкованість інтересам господарського розвитку окремих територій, без врахування стратегічних інтересів держави у розвитку тих чи інших господарських комплексів.
У багатьох випадках розроблені для конкретного регіону програми розвитку різних галузей економіки не враховують обмеженість ресурсів багатоцільового призначення (праця, енергія, вода), не узгоджені з аналогічними програмами, розробленими для інших територій.
Тому при прогнозуванні регіонального розвитку галузевих комплексів варто розробити принципи єдиного методичного підходу до їх розробки. При реалізації такого підходу зростає роль держави в регулюванні регіонального розвитку галузевих комплексів.