т.д. Багато уваги Пiфагор звертав на заняття пропорцiями i прогресiями, подiбнiстю фiгур.
Вищезгадане – лише невелика частка того, шо характеризує Пiфагора як науковця. Наприкiнцi 5 ст. до н.е. у Грецiї прокотився демократичний рух. В одному з народних повстаннь Пiфагор загинув. Його Школа перестала iснувати. Учнi Школи розселилися по мiстах Грецiї та її колонiях, викладали арифметику i геометрiю. До нас не дiйшли записи вiдкрить Пiфагора. Про його вчення вiдомо з перекладiв Платона, Аристотеля, Гераклiта та iнших.
Послідовники Піфагора
Грецька математика як наука суворого доказу теорем, що сформульованi у загальнiй формi, вiддзеркалена в працях Гiппократа Хiоського. Наприкiнцi V ст. до н.е. вiн написав книгу, де виклав основнi положення планiметрiї (геометрiя на площинах). Вона не збереглася. Дослiдження показали, що систематизована праця з математики Гiппократа Хiоського стала складовою
Діофант частиною чотирьох книг «Начал» Євклiда пiд назвою «Планiметрiя».
З усіх математичних наук елліни віддавали перевагу геометрії. Багато з них знаходились під впливом філософії Платона, що вважав геометрію наукою, якою гідні займатись тільки представники інтелектуальної еліти суспільства. В таких умовах геометрія перетворилась у своєрідну гімнастику розуму, в мистецтво, а її практичне застосування вважалось принизливим, профанацією цього мистецтва. З цієї причини розвиток арифметики і алгебри, як дисциплін практичних, наштовхувався на серйозні перешкоди. Безперечно, грекам довелось займатись і питаннями алгебри і арифметики, але у такому випадку їм «надавались геометричні форми». Як релікт такого підходу в сучасній мові залишились визначення типу «піднести до квадрату» або «до кубу». Одночасно греки сприяли впровадженню в розрахунки буквених позначень і тим самим - розвитку алгебри. Старогрецькі математики позначали точки, прямі й площини прописними буквами, а цифри - рядковими.
Докорінні зміни в старогрецькій математичній традиції здійснив видатний математик з Александрії Діофант (ІІІ ст. до н.е.). Це був перший вчений, який зайнявся переважно алгеброю. Він переніс до грецької науки досягнення вавілонян в галузі алгебри. Головна його праця «Арифметика» складалась з 13 книг, шість з яких збереглися. Вчений розв’зав рівняння до третього ступеня включно.
52