Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
All_inclusive / MMM / иZюм / Витрати виробництва / курс. Витрати виробництва.docx
Скачиваний:
14
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
72.69 Кб
Скачать

Розділ 3. Удосконалення складу калькуляційних статей витрат при обчисленні собівартості продукції

Отже, за економічними елементамизатрати формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи затрат е однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.

Елементи витрат включають:

1. Матеріальні витрати(сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

2. Оплата праці(всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

3. Відрахування на соціальні потреби(включають відрахування на соціальне страхування, у пенсійний фонд. Державний фонд сприяння зайнятості, фонд ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці).

4. Амортизація основних фондів(амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормам від балансової вартості).

5. Інші грошові витрати(витрати, що не належать до перелічених вище елементів; включаються витрати на страхування майна, винагороду за вина­хідництво, оплата робіт по сертифікації продукції, оплата послуг зв'язку тощо).

Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції. Статті – цезатрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцю виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобтокалькуляцію. Перелік статей калькуляції може бути різним в залежності від галузі промисловості, але, в загальному, може мати такий склад:

1. Сировина і матеріали.

2. Паливо і енергія на технологічні цілі.

3. Заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова).

4. Відрахування на соціальні потреби.

5. Утримання і експлуатація обладнання.

6. Цехові витрати.

7. Загальнозаводські витрати.

8. Підготовка і освоєння виробництва.

9. Інші виробничі витрати.

10. Позавиробничі витрати.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат полягає в тому, що в першому випадку враховуються тільки витрати на даний виріб, а в другому – всі витрати підприємства, незалежно від того де і на які потреби вони були здійснені.

Джерелами зниження собівартості продукціїє ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме:

  • затрати уречевленої праці,які можуть бути знижені за рахунок покращення використання засобів і предметів праці;

  • затрати живої праці, які можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності праці;

  • адміністративно-управлінські витрати.

Основними шляхамизниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.

Факторамизниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.

План по собівартості продукції на підприємстві включає такі елементи:

  • планування зниження собівартості товарної продукції;

  • складання кошторису витрат на виробництво;

  • складання планових калькуляцій окремих видів продукції.

Планування зниження собівартості товарної продукціїздійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 грн. товарної продукції. Всі фактори, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи.

Розрахунок зниження собівартості продукції за факторами виконують в такій послідовності [7, – С. 168]:

1. Визначають затрати на 1 грн. ТП в базовому році [7, – С. 168]:

В1 грн. т п.б · Ст п.б/Qт п.б, коп / грн.

2. Визначають вихідну собівартість ТП в плановому році (Свих.пл):

Свих.пл= Вгрн. т п.б ·Qт п.пл, грн.

де Qт п.пл– плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.

3. Визначають економію затрат за техніко-економічними факторами методом прямого розрахунку:

• підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів (Ем) [7, – С. 168]:

Ем= (Но· Ц –Nі· Ц) ·Nі

де Но, Н1норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, в натур. один.;

Цціна одиниці матеріального ресурсу, грн.;

Niобсяг випуску продукції після здійснення заходу, натур. один;

та росту продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості виготовлення продукції (Ет) [7, – С. 169]:

Ет= ((t0·Cг0–t1·Cг1) · (1 + %дод./ 100) · (1 + %соц. зах./ 100)) ·N1, грн.

де t0 , t1 – трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н-год.;

Сго, Сг1– середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн/год;

% дод.– середній процент додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;

% соц.зах.–встановлений процент відрахувань на соціальні заходи;

• удосконалення організації виробництва і праці спричиняє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва (Еск) [7, – С. 169]:

Еск= (С – (Цс+ Тр)) ·Nk, грн.

де Ссобівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн./од.;

Цсгуртова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн./од.;

Тртранспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн/од;

Nk кількість виробів, що отримують по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, натур. один.;

• зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження умовно-постійних витрат (Еу–п) [7, – С. 169]:

Уу–п= (ΔQпл· Пу–п), грн.

де Qпл– приріст обсягу випуску продукції в плановому році, %;

Пу–псума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.

4. Визначають планову собівартість продукції (Стп.пл)

Стп.пл= Свих.пл.± Есум, грн.,

де Есум– сума економії витрат по всіх техніко-економічних факторах, грн.

5. Визначають рівень затрат на 1 грн. ТП в плановому році (В1грн.тп.пл):

В1грн.тп.пл= Стп.пл/Qтп.пл, коп./грн.

6. Розраховують процент зниження затрат на 1 грн. ТП в плановому році в порівнянні з базовим ("γ") [7, – С. 169]:

γ = [(В1грн.тп.б– В1грн.тп.пл) / В1грн.тп.б] · 100 %

Індексний методдає можливість врахувати вплив усіх факторів укрупненим способом.

• Зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них (ΔСм) [7, – С. 169]:

ΔСм= (1 – Ін/ Іц) · Пмз, %,

де Ін– індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;

Іц– індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;

Пмз– питома вага матеріальних затрат в собівартості продукції, %.

• Зниження собівартості продукції за рахунок росту продуктивності праці (ΔСпп) [7, – С. 170]:

ΔСпп= (1 – Ізп/ Іпп) · Пзп, %,

де Ізп– індекс росту середньої заробітної плати;

Іпп– індекс росту продуктивності праці;

Пзппитома вага заробітної плати в собівартості продукції, %.

• Зниження собівартості продукції за рахунок зниження умовно-постійних витрат (ΔСу–п) [7, – С. 170]:

ΔСу–п= (1 – Іу–п/ Іq) · Пу–п, %

де Іу–п– індекс росту умовно-постійних витрат;

/,-індекс росту обсягу виробництва продукції;

Іq– питома вага умовно-постійних затрат в собівартості продукції, %.

Мета складання кошторису витрат на виробництво – встановлення всієї суми затрат на виробництво в плановому році, Сюди входять всі затрати на виробництво товарної продукції, а також витрати, пов'язані із зміною залишків незавершеного виробництва, витрати майбутніх періодів та інші.

Калькулювання собівартості продукціїце процес обмеження собівартості одиниці продукції. Є такі методи калькулювання:

  • нормативний(витрати на одиницю продукції встановлюються по нормах);

  • параметричний(затрати на проектований виріб встановлюються, виходячи із залежності рівня цих витрат від зміни техніко-економічних параметрів виробу);

  • розрахунково-аналітичний(прямі витрати на виробництво одиниці продукції розподіляються на основі діючих норм, а непрямі – пропорційно заробітній платі).

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в папке Витрати виробництва