Відмінність «стандарт-косту» від нормативного методу

Операція	«Стандарт-кост»	Нормативний метод
Облік змін норм	Не передбачено	Щомісячний, щоквартальний. Проводиться у розрізі причин і винних
Облік відхилень від норм	Відхилення не завжди документуються, а відносять їх на фінансовий результат	Завжди документується, списують на собівартість або винних осіб
Аналітичний облік	Затрати накопичуються за нормативно встановленими затратами на Дт рахунку «Виробництво»	Фактичні затрати згідно бухгалтерських документів накопичуються на Дт рахунку «Виробництво»
Ступінь регламентації	Не має регламентації для розробки норм	Регламентований
Ступінь суттєвості відхилень	Не враховуються відхилення, що не є суттєвими	Враховуються всі відхилення
Документування відхилень	Не документуються й відображаються на спеціальних рахунках	Документуються й вводяться в систему бухгалтерського обліку
Норми	Є жорсткими, напруженими, «ідеальними»	Норми часто завищуються

Причиною того, що нормативний метод не знайшов подальшого застосування є те, що облік за даним методом був занадто деталізованим, а саме проводився за кожним об’єктом і кожним первинним документом, відхилення від норм щоденно узагальнювалися за місцем виникнення і центрами відповідальності, що зробило його  досить трудомістким [10]. Ще одним негативним моментом став тотальний контроль і пошук винних у перезатратах, які б відшкодовували їх, що спричинило напруження атмосфери в колективах підприємств і постійний страх робітників який негативно впливав на робочий процес. «Стандарт-кост», в свою чергу, відносить відхилення на фінансові результати, а не на винних.

Розглянувши сутність, характерні риси методів калькулювання виробничих затрат, нами було виявлено, що кожен метод має свої переваги і свої недоліки. Основним завданням, що виникає при виборі методів, є розуміння їх характерних особливостей,  з метою уникнення притаманних їм   негативних сторін, максимально повно використавши наявні у них переваги.