фед

що істотно впливає на зростання реальних доходів населення і суспільних фондів споживання. У цьому виявляються роль і значення сільського господарства в економіці країни.

2. Внутрішнє середовище і кінцевий результат діяльності аграрних підприємств

Особливість підприємства як системи полягає в тому, що це - відкрита система, яка може існувати лише за умови активної взаємодії з довкіллям. Підприємство обирає із проміжного та загального зовнішнього середовища основні чинники виробництва і, перетворюючи їх на продукцію, знову передає в зовнішнє середовище. Умовою життєздатності аграрного підприємства як системи є корисний (вигідний) обмін між входом і виходом.

До процесу виробництва продукції аграрне підприємство залучає земельні , трудові й грошово-матеріальні ресурси, в кінцевому підсумку, отримує в натуральній формі: зерно, картоплю, цукрові буряки, молоко, приріст тварин

(рис.2.4.).

Рис. 2.4. Схема внутрішнього середовища аграрного підприємства

Перед кожним із аграрних підприємств постає завдання, яке полягає в тому, щоб виробити і реалізувати визначену кількість певного виду продукції високої якості. Для цього, безперечно, потрібні ресурси. Зважаючи на те, що вони обмежені, продукція має бути дешевою, енерго- і ресурсоекономічною.

Результати виробництва в аграрних підприємствах є кінцеві та проміжні. Це залежить від того, на якому етапі розглядається виробництво того чи іншого продукту. Наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю чи асоціація

кооперативів займається виробництвом молока. І якщо один з підрозділів виробляє корми для ферми, то кількість і якість заготовленого корму, окупність витрат на його виробництво є для цього підрозділу кінцевим результатом. Водночас для всього підприємства, яке виробляє молоко, корми будуть проміжним продуктом. Цього не існує у фермерському господарстві. У ньому, як і в інших господарствах, котрі виробляють певні продукти харчування для людей або сировину для промисловості, це буде кінцевим результатом.

Водночас уся продукція аграрних підприємств, що надходить на переробку, е проміжною для АПК. Тут важливого значення набувають результати, отримані суспільством у кінцевій ланці руху, і використання продукції аграрного підприємства на завершальному етапі, на рівні споживача. Це - результати функціонування АПК, або кінцеві народногосподарські результати. Саме вони дуже залежать не лише від аграрних підприємств, а й від роботи всіх ланок, які доставляють продукцію або продукт, вироблений із сільськогосподарської сировини, до споживача. І якщо на цьому шляху частина продукції втрачається або погіршується її якість, це означає, що частина ресурсів, яка надійшла на ц виробництво в аграрних підприємствах, витрачена дарма.

Кінцевий продукт аграрних підприємств, на відміну від інших галузей, одержують нерегулярно (пшениця - раз на рік), але роботи тривають майже весь рік. Кожна операція має вагомий вплив на кінцевий результат, тому бажано, щоб усі роботи виконувалися на високому агротехнічному рівні та в обумовлені терміни. Адже можна, наприклад, якісно зорати, посіяти, доглянути за зерновими, а запізнитись зі збиранням. Це призведе до значних втрат врожаю. Те саме стосується ситуації, коли є збалансовані, високопоживні корми і низькопродуктивні корови. Дуже важливе значення для кінцевого продукту аграрних підприємств має зберігання і транспортування продукції. Дослідження підтвердили, що втрати при транспортуванні в середньому становлять 7 %, а при зберіганні - близько 20 %. Аграрні підприємства дуже погано (лише на 30-35 % ) забезпечені базою для зберігання сільськогосподарської продукції та кормів.

Отже, формування кінцевого результату аграрних підприємств охоплює кілька тісно пов'язаних етапів, кожен з яких робить свій внесок у сумарний ефект, що оцінюється на завершальній стадії руху продукту до споживача.

Основними шляхами збільшення кінцевого результату є налагодження технологічних і економічних зв'язків усіх ланок у процесі виробництва продукції, зміцнення матеріально-технічної бази, розвиток переробної промисловості, підвищення продуктивності тварин і врожайності сільськогосподарських культур, поліпшення дорожньо-транспортних умов, індустріалізація виробництва та раціональне використання ресурсів.

3. Допоміжне середовище функціонування підприємств

Кінцеві результати аграрних підприємств залежать не лише від рівня розвитку безпосередньо сільського господарства, а й галузей, які його обслуговують.

З розширенням виробництва виникає потреба у збільшенні обсягів постачання матеріально-технічних ресурсів і потрібної сировини. Об'єктивно виникла необхідність скористатись послугами і працею інших, що дало б виробникам змогу вивільнитися від невластивих їм функцій, зосередивши зусилля лише на основній виробничій діяльності.

Так утворилися окремі підприємства з надання послуг аграрним підприємствам: ремонт і технічне обслуговування, організація матеріальнотехнічного забезпечення, зооветеринарне, агрохімічне обслуговування, постачання електроенергії, реалізація, зберігання і переробка продукції та ін. Ці підприємства і служби становлять зовнішнє середовище. Вони безпосередньо, повільно або швидко, залежно від рівня розвитку, позитивно або негативно впливають на ефективність діяльності аграрного підприємства. На одних суб'єктів аграрне підприємство може до певного рівня впливати, намагаючись спрямувати їх дії в своїх інтересах, а інші - зовсім неконтрольовані. Аграрне підприємство зобов'язане брати до уваги вплив зовнішніх сил, оскільки ігнорування їх може призвести до негативних наслідків.

Сукупність зовнішніх щодо підприємства суб'єктів і сил, які безпосередньо впливають на його діяльність і в свою чергу перебувають під впливом цієї діяльності, прийнято вважати партнерським середовищем. Суб'єктами такого середовища є підприємства, організації й установи, які забезпечують безперервний технологічний процес виробництва в аграрних підприємствах. До них належать транспорт, лінії електропередач, зв'язок, матеріально-технічне забезпечення, заготівля, збут, складські, холодильні й елеваторні підприємства, меліоративні та іригаційні споруди, установи наукового та інформаційного спрямування, підрозділи обслуговування та захисту рослин і тварин від хвороб і шкідників. Усі ці підприємства й служби становлять виробничу інфраструктуру (рис. 4.5).

Відносини між аграрним підприємством і партнерами оформляються через відповідні угоди.

Інфраструктура підприємства та служби не виробляють і не додають обсягів продукції, але витрати, пов'язані з їх послугами, підвищують її собівартість.

Винятково важливе значення для аграрних підприємств має транспорт. Велика територіальна розосередженість полів і ферм, віддаленість господарств

від баз матеріально-технічного постачання та ринків збуту зумовлює високу частку транспортних робіт. Транспорт - важлива складова єдиного процесу суспільного виробництва. Він скорочує час на створення та реалізацію продукції і тим самим є одним із вирішальних чинників зростання продуктивності праці й зниження собівартості. Не створюючи нових речових продуктів, а переміщуючи їх, він долучає до них вартість транспортування. Для перевезення вантажів підприємства використовують близько 60 різних видів транспортних засобів. Це залізничний транспорт, автомобілі, трактори, різні транспортери, труби, гужовий транспорт.Ефективність роботи транспорту значною мірою залежить від наявності, типу і стану доріг. Дороги І і II категорії призначені для інтенсивного руху автомобілів і мають статус загальнодержавного значення; III і IV - належать до доріг обласного, V - місцевого значення. Аграрні підприємства послуговуються також внутрігосподарськими дорогами, які, зазвичай, без твердого покриття. Лише 20 % аграрних підприємств мають дороги з твердим покриттям довжиною 5-8 км, хоча для нормальної роботи потрібно 12-16 км.

Безперечно, будівництво доріг з твердим покриттям вартує дорого, проте капітальні вкладення на їх будівництво швидко скуповуються. На дорогах із твердим покриттям пального витрачається в 1.5-2.0 рази менше, швидкість зростає в 2-3 рази, а собівартість 1 т/км на 35-40 % нижча, ніж на ґрунтових дорогах.

Важливе значення для нормального функціонування підприємства має вигідна форма реалізації продукції споживачам. Споживачі є суб'єктами ринку і можуть придбати в аграрних підприємств продукцію для виробничого чи особистого споживання або для перепродажу з вигодою - отримання прибутку.

Основні споживачі сільськогосподарської продукції - переробні підприємства: цукрові заводи, підприємства борошно-круп'яної промисловості, молокозаводи, м'ясокомбінати та ін. Партнерські відносини між ними й аграрними підприємствами відбуваються на основі укладання договорів, де передбачено умови продажу і відповідальність сторін. Чимало продукції аграрні підприємства реалізують населенню на ринках, у торговельній мережі й через споживчу кооперацію.

У реалізації продукції можуть брати участь і посередники, котрі за дорученням аграрних підприємств здійснюють цю операцію. Ними є товарні біржі, головне завдання яких - виявити товарні ціни, попит і пропозицію через укладання біржових угод, виконати торговельні операції з продажу окремих товарів великими партіями з вигодою і для себе, і для виробників продукції. В Україні вони поки що перебувають на стадії становлення. До торгових посередників можна віднести і тих, що спеціалізуються на переміщенні товарів з одного місця в інше, де є можливість реалізувати їх з більшою економічною вигодою.

Забезпечення аграрних підприємств матеріально-технічними ресурсами, обслуговування і ремонт техніки певною мірою здійснюють підприємства системи агротехсервіс і агропостач. Вони мали б постачати і паливо, добрива, отрутохімікати, техніку, запчастини. Однак їх робота вкрай недостатня, внаслідок складного економічно-фінансового становища та розрив зв'язків із підприемствами-виробниками цих засобів. Тому аграрні підприємства змушені розв'язувати самотужки проблеми матеріально-технічного забезпечення.

Фінансово-кредитні установи мають винятково важливе значення для аграрних підприємств. Вони повинні взяти на себе функцію кредитування і фінансування виробництва аграрних підприємств в умовах дефіциту обігових коштів. Отримання на пільгових умовах коротко- й довготермінових позик від кредитних установ сприяло б ефективному й успішному функціонуванню підприємств.

Фахове юридичне, науково-технічне й інформаційне забезпечення аграрних підприємств при укладанні договорів, розв'язанні спірних питань, отриманні інформації щодо можливості запровадження у виробництво нових видів техніки та нових технологій, інформації, кон'юнктури ринку, стану і тенденції його розвитку дали б змогу підприємствам уникнути невиправданих втрат і досягти високого рівня господарської діяльності.

4. Показники економічної ефективності підприємств

Важливою й актуальною проблемою функціонування аграрних підприємств є підвищення економічної ефективності господарської діяльності. Ефективність

виробництва - це складна економічна категорія, в якій відображено ступінь використання механізму дії економічних законів і виявлено найважливіший аспект діяльності підприємства - його результативність.

Для всебічної та глибокої характеристики рівня економічної ефективності діяльності аграрних ^підприємств застосовують систему економічних показників, що відображають ефективність використання окремих видів ресурсів: землі, виробничих фондів, трудових ресурсів та ін.

Для поверхневої оцінки діяльності аграрних підприємств застосовують систему натуральних і вартісних показників. Натуральні показники ефективності - це урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин. Вони слугують основою для розрахунку вартісних показників: валової і товарної продукції, валового та чистого доходу, прибутку й рентабельності виробництва (рис. 4.6).

Валовий продукт (валова продукція) - створена за певний період в аграрному підприємстві сільськогосподарська продукція в натуральному або грошовому виразі.

Рис. 4.6. Показники економічної ефективності аграрних підприємств

Валовий дохід визначається як різниця між вартістю валової продукції й спожитими матеріальними витратами:

Частину виробленої продукції підприємства реалізують. Одночасно вони реалізують і частину чистого доходу, виробленого підприємством, що

міститься в цій продукції. Реалізована частина чистого доходу повертається у вигляді прибутку. Отже, якщо чистий дохід є категорією сфери виробництва і визначають її при розподілі валової продукції, то прибуток - категорія сфери виробництва й обміну. Його визначають як різницю між виручкою від реалізації продукції та її повною собі няптІетт :

Узагальнювальним показником ефективності діяльності аграрного підприємства є рівень рентабельності. Його розраховують як відсоткове відношення прибутку до повної собівартості продукції.

Щ показники використовують для характеристики діяльності аграрного підприємства загалом і ефективності виробництва окремих видів продукції.

Практичне заняття 3 Визначення впливу родючості ґрунтів та рівня інтенсивності землеробства

на формування доходів сільськогосподарських підприємств

Продуктивність землі у вигляді урожайності і вартості валової продукції характеризує абсолютний рівень економічної родючості ґрунту при рівноцінних затратах на одиницю площі. Оцінка земель за їх продуктивністю забезпечує одержання коефіцієнтів приросту продукції на одиницю додаткових затрат на різних за якістю землях. Результати такої оцінки використовувались при плануванні урожайності, визначенні обсягів виробництва і розподілі сільськогосподарської продукції. Урожайність і вартість валової продукції (ВП) свідчить про досягнений рівень виробництва, який залежить від якості земель і рівня інтенсивності землеробства. У зв'язку з цим порівняння якості земель за цим показником необхідно вести з урахуванням рівня виробничих затрат (ВЗ).

Окупність затрат ОЗ) як показник економічної оцінки є відносним вираженням рівня родючості ґрунту за однакових економічних умов господарювання. Тому для оцінки земель необхідно порівнювати показники ОЗ і на різноякісних землях при порівнянному рівні інтенсивності землеробства.

Диференціальний дохід (ДД) вважається найбільш інтегральним узагальнюючим показником оцінки земель, що відображає відмітності у виході продукції на різноякісних землях. Він є доходом, що являє собою додаткову частину чистого доходу, який створюється більш продуктивною працею на землях ліпшої якості при гірших умовах виробництва. Диференціальний дохід є матеріальною основою диференціальної ренти І і II. Він виражає загальне значення економічної ефективності використання земель з одночасним врахуванням їх якості та рівня інтенсивності землеробства. Тому показник ДД є порівнянним на всіх землях, у будь-яких умовах

виробництва. Він створюється на основі додаткового продукту землеробства на ліпших і середніх землях порівняно з гіршими у результаті більш високої продуктивності землеробської праці.

Залежно від джерел створення диференціальний дохід підрозділяється на додатковий продукт І (ДПІ), який характеризує різницю в ефективності родючості ґрунту при середніх витратах виробництва, і додатковий продукт II (ДПІІ), який створюється на різних землях за рахунок додаткових затрат понад середній рівень. Такий поділ додаткового продукту необхідний внаслідок відмітностей у рівнях інтенсивності використання земель у різних господарствах.

Порівнюючи розміри валового продукту з одиниці площі у господарствах і районах, усю валову продукцію на відносно родючих та інтенсивно використовуваних землях розділяємо на основний продукт (ОП), додатковий продукт І (ДПІ) і додатковий продукт II (ДПІІ).

НЕ 1.3. «ГРОШОВА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ НЕСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО

ПРИЗНАЧЕННЯ (КРІМ ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ).» 1. Основні положення

В цьому розділі необхідно розглянути особливості проведення грошової оцінки земель за межами населених пунктів несільськогосподарського використання. Заміна слова «призначення» на слово «використання» зумовлена самим порядком і про її доцільність буде більш детально викладено далі.

За межами населених пунктів розташовані крім земель сільськогосподарського призначення також значні лісові масиви, водні об'єкти і річки, озера, ставки), землі курортних місцевостей, зон відпочинку, оздоровчих і лікувальних закладів тощо.

Крім того, розміщення продуктивних сил по території країни зумовило існування за межами населених пунктів значної кількості об'єктів промисловості, транспорту, зв'язку та інших галузей господарства, а також об'єктів оборони. Даний порядок регламентує механізм здійснення грошової оцінки цих земель при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України, і є основою для нарахування розміру податку з цих земель.

Грошова оцінка зазначених земель використовується в основному для здійснення майнових операцій стосовно земельних ділянок для визначення стартової ціни земельних ділянок несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, яка встановлюється з урахуванням експертної оцінки, при їх продажу на конкурентних засадах.

Ключовим визначенням для даного порядку є наступне - грошова оцінка земель

несільськогосподарського призначення здійснюється за їх функціональним використанням незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені.

Залежно від функціонального використання земель, в основу грошової оцінки покладається капіталізований рентний доход або капіталізований нормативний середньорічний економічний ефект, що створюється внаслідок використання відповідних земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок, які розміщені в зонах гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю, визначається з урахуванням коефіцієнтів, наведених в додатку. Зони гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю визначаються законодавством.

Важливим є процедура затвердження результатів грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) місцевими радами.

2. Загальні засади визначення нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення

Всі базові розрахунки цього Порядку здійснюються за єдиним універсальним алгоритмом. Саме з нього доцільно розпочати розгляд даного Порядку.

Ці = Ррд X Тк хКм хПд хКі,

де:

Ці - грошова оцінка земельної ділянки (у гривнях); Ррд - вартісний вираз рентного доходу від цільового використання земельних ділянок або

нормативного середньорічного економічного ефекту, що створюється внаслідок використання відповідних земельних ділянок (грн/м2, грн./га);

Тк - термін капіталізації рентного доходу або нормативного середньорічного економічного ефекту, який встановлюється для видів земель залежно від їх функціонального використання;

Км - сукупність коефіцієнтів, які визначаються особливостями місця розташування, кількісними та якісними характеристиками земельної ділянки;

Пд - площа земельної ділянки, виражена у відповідних одиницях площі (м2 , га); Кі - річний коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, який щорічно уточнюється

станом на 1 січня у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Варто цю формулу розглянути більш уважно.

Величина Ррд є визначальною для кожного випадку розрахунку, оскільки саме вона найбільше впливає на кінцевий результат. Для кожного розділу по різному визначається вартісний вираз капіталізованого рентного доходу або нормативного середньорічного економічного ефекту.

Термін капіталізації є величиною, у значній мірі, стабільною, тому на результати розрахунків практично не впливає. Цю величину можна умовно розглядати як константу.

Застосована в даній формулі величина Кі - це сукупність всіх можливих коефіцієнтів, які застосовуються у розрахунках. Кі може набувати вигляду: (Кі х К2 х К3 х ...Кп), де

К1 , К2, Кз, ...Кп будь-які коефіцієнти, що використовуються у розрахунках. Коефіцієнти

єбезрозмірні величини тому всі коефіцієнти можуть бути шляхом арифметичних дій зведені до однієї цифри.

Площа земельної ділянки хоч і є невід'ємною частиною кожного розрахунку, але відіграє пасивну роль у формуванні величини грошової оцінки. Тому її теж можна вважати як таку, що не викликає труднощів при здійсненні розрахунків.

Таким чином, для визначення грошової оцінки земельної ділянки найскладнішим є: знаходження вартісного виразу капіталізованого рентного доходу або нормативного

середньорічного економічного ефекту від використання земель; знаходження всіх необхідних для конкретного випадку коефіцієнтів та їх правильне

застосування.

Доцільно звернути увагу на особливості визначення грошової оцінки земельних ділянок, які в своєму складі мають окремі частини з різним функціональним використанням. Механізм проведення оцінки детально описаний в розділі 7.5. Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки.

3. Нормативна грошова оцінка земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

В основу розрахунку грошової оцінки земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення покладається рентний доход від цільового використання земельних ділянок та здійсненого поліпшення їх облаштування.

Фактично це є затратний метод розрахунку - чим більше грошей вкладено в облаштування, тим дорожчою буде земельна ділянка. При цьому ефективність використання земельної ділянки на результати грошової оцінки впливає досить суттєво.

Таке положення суперечить частині 1 статті 4 Закону України «Про плату за землю», де сказано: «Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів». Проте на даному етапі проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, коли фактично здійснених оцінок небагато та інформаційна база є недостатньою, такий крок може бути визнаний прийнятним як тимчасовий вихід з положення для створення необхідної бази даних.

У зв'язку з необхідністю врахування ситуації, що склалась, в цей розділ було внесено два різних підходи, які дозволяють більш повно враховувати особливості умов оцінки конкретних земельних ділянок:

для стандартних умов (земельна ділянка з поліпшеннями, інформаційна база достатня і достовірна) .

для ситуацій, пов'язаних з відсутністю або недостовірністю інформаційної бази .

3.1 Проведення грошової оцінки земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за стандартних умов

Грошова оцінка земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визначається за формулою:

де Ц„- нормативна грошова оцінка земельної ділянки (у гривнях); Рпнп - рентний дохід, який створюється за рахунок облаштування земельної ділянки в

перерахунку на одиницю площі (у гривнях/м"); Тк - термін капіталізації рентного доходу, який встановлюється на рівні

33 років; Кф - коефіцієнт, який враховує функціональне використання земельної

ділянки; Км - коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки;

Пд - площа земельної ділянки, м2.

Кі - річний коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, який щорічно уточнюється станом на 1 січня у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

При порівнянні цієї формули (2) та універсальної формули (1) ми помітимо, що вони практично тотожні. Тобто, основна проблема полягає у знаходженні величини рентного доходу.

Рентний доход, який створюється за рахунок облаштування земельної ділянки (Р„н„),

де ТП - нормативний обсяг товарної продукції підприємства, яке є власником або користувачем оцінюваної земельної ділянки (у гривняхАГ);

З — виробничі затрати, гривнях/м2; Кнр - коефіцієнт норми рентабельності;

Взп - балансова вартість будівель і споруд, розташованих в межах земельної ділянки та інженерно-транспортної інфраструктур, яка розташована за межами земельної ділянки і знаходиться на балансі даного підприємства;

В0ф - балансова вартість основних фондів підприємства.

На визначенні цих показників слід зупинитись досить детально, оскільки саме вони визначають точність розрахунків та достовірність результатів.

Нормативний об'єм валової продукції (ВП) розраховується як добуток виробничих затрат

(3) та коефіцієнта нормативної рентабельності 1,15.

Дані про виробничі затрати слід брати з фінансової (бухгалтерської) звітності. Об'єкти, які здійснюють господарську діяльність обов'язково мають таку звітність незалежно від розмірів та обсягів діяльності (навіть при збитковій діяльності така звітність існує).

Значення виробничих затрат приймається за даними фінансового звіту підприємства за той рік, який передував рокові оцінки. При цьому слід враховувати, що треба брати дані за повний календарний рік. Не допускається використовувати незатверджені дані або вибірково за окремі квартали року.

Коефіцієнт нормативної рентабельності 1,15 являє собою нормативно встановлену умовну прибутковість виробництва. В реальних умовах ситуація значно складніша і в одних випадках рентабельність значно перевищує нормативно встановлену величину, а в інших не досягає її. Можливі навіть випадки збитковості. Але треба пам'ятати, що цей алгоритм розрахунку використовується саме для випадків нормативної грошової оцінки і реальна ситуація не має відношення до цієї роботи.

Значення коефіцієнта норми рентабельності ( К н р ) , який визначає обсяги витрат на розширене відтворення виробництва, приймається на рівні 0,12. Таким чином формула дозволяє врахувати чисті виробничі затрати. З сукупних виробничих затрат (3) вилучаються виробничі затрати, що спрямовуються на розширене відтворення виробництва (3 х Кнр). В кінцевому випадку вираз в дужках дозволяє отримати величину чистої товарної продукції.

Затрати на облаштування земельної ділянки в кожному випадку індивідуальні. Цим забезпечується врахування особливостей кожної земельної ділянки.

У затратах враховується балансова вартість будівель і споруд, розташованих з межах земельної ділянки та інженерно-транспортної інфраструктури, яка розташована за межами земельної ділянки і знаходиться на балансі даного підприємства.

Розглянемо умовний приклад. Існує підприємство, на території якого знаходяться виробничі споруди (1,2 і 3), гуртожиток (4), інженерні мережі, що проходять територією підприємства та виходять за його межі, а також залізниця та під'їзна автодорога (а). Тепер слід розглянути, які з цих елементів будуть враховуватись при грошовій оцінці.

З визначення затрат виходить, що безумовно будуть враховуватись: виробничі споруди (1,2 і 3);