Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Geodeziya_1_chastina_26-09-2011

.pdf
Скачиваний:
98
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
10.12 Mб
Скачать

171

винно виходити за межі допуску, що передбачений для коливань значень МО.

При вимірюванні вертикального кута з використанням трьох ниток сітки зорової труби здійснюють послідовні наведення на візирну ціль кожною ниткою спочатку при КЛ, а потім при КП. Після кожного наведення бульбашку рівня при алідаді вертикального круга приводять до нульпункта і роблять відліки по вертикальному кругу.

Висота горизонтальної осі приладу над маркою верхнього центру, а також висота геодезичного знаку вимірюється з точністю до 0,01 м.

12. Нитковий віддалемір. Визначення відстаней нитковим віддалеміром

Крім безпосередніх способів вимірювання відстаней за допомогою стрічки, рулетки, інварних дротів, застосовуються віддалемірні визначення відстаней. Існують багато різних віддалемірів. Найбільш простий – нитковий. Геометрична ідея його полягає в тому, що якщо перед оком на відстані f (рис. 58) розташувати той чи інший предмет (олівець, коробку сірників і т. ін.) із відомою довжиною р і через кінці предмета спостерігати на інший предмет місцевості також із відомою довжиною l (телеграфний стовп, вікно будинка, башта, вежа і т. ін.), то відстань до спостережуваного предмета на підставі подібності трикутників можна визначити за формулою

d pf l .

Ця формула показує, що чим більше значення l, тим більше буде d, якщо відношення pf постійне.

В зорових трубах величина р дорівнює відстані між віддалемірними штрихами (нитками) сітки (рис. 59), а l – відрізку рейки, який має назву віддалемірного відліку по

172

рейці (точніше, він дорівнює різниці відліків по рейці за віддалемірними штрихами сітки), видимій у трубі між цими штрихами.

Рис. 58. Геометрична ідея ниткового віддалеміра

Рис. 59. Визначення віддалей за допомогою ниткового віддалеміра

При визначенні віддалі за допомогою ниткового віддалеміру промені йдуть від ока через окуляр і проходять через віддалемірні штрихи сітки паралельно оптичній осі (рис. 59). Зустрівши на своєму шляху еквівалентну лінзу, вони переломлюються і пройдуть через фокус еквівалентної лінзи F і відсічуть на рейці відрізок l, який має назву віддалемірного відліку. Кут Θ з вершиною в точці F вимірює основну частину L шуканої відстані і називається паралактичним кутом.

За допомогою ниткового віддалеміра відстань визначають швидко, але з малою точністю. Точність визначення відстаней нитковим віддалеміром значно менше точності визначення відстаней стрічкою. Вона характеризується відносною похибкою в середньому 1:300, здебільшого внаслідок малої точності відліку по рейці. Інша причина малої точності визначення відстаней по нитковому віддалеміру полягає в тому, що промені, які відсікають відрізок по рейці, проходять через шари атмосфери неоднакової щільності

173

і в різний час доби неоднаково заломлюються. Заважають відліку по рейці в жаркі дні і коливання шарів атмосфери, прилеглих до земної поверхні (конвекційні токи).

Рис. 60. Визначення похилих відстаней

Для складання плану місцевості необхідно знати не відстань між точками місцевості, а її горизонтальне прокладення. Горизонтальне прокладення ми отримаємо тільки в тому випадку, коли візирна вісь горизонтальна, а рейка вертикальна. Якщо ж візирна вісь нахилена (рис. 60), а рейка вертикальна, то отримаємо відстань, яка буде завжди більше горизонтального прокладення s і більше похилої від-

стані ОА. Значення s можна обчислити за формулою

S = (100l + ) cos2 v.

З цієї формули видно, що для отримання горизонтального прокладення лінії необхідно результат вимірювання відстані по віддалеміру (100l + ), який дорівнює ОВ1, двічі помножити на cos v: один раз через неперпендикулярність осі рейки до візирної осі на кут v, щоб отримати відстань ОА, другий раз – через нахил візирної осі на кут v, щоб отримати горизонтальне прокладення s, яке дорівнює

ОВ.

Відстань приймають за горизонтальне прокладення і не вводять в нього поправку, якщо кут нахилу візирної осі менше 2,5º.

174

13. Прокладання теодолітних ходів і полігонів. Прив’язка їх до пунктів геодезичної мережі

Полігонометричні ходи, в яких кути вимірюють теодолітом малої точності, а довжини ліній – стрічками або оптичними віддалемірами такої ж точності, прийнято називати теодолітними ходами.

Як уже зазначалося вище, теодолітна зйомка складається із прокладання теодолітних ходів і полігонів по території зйомки та в зйомці ситуації місцевості.

При зйомці сільськогосподарських земель теодолітні ходи найчастіше прокладають по межах землеволодінь і землекористувань, а діагональні ходи – всередині. Перед прокладанням теодолітних ходів вершини кутів на місцевості закріплюють (позначають), як зазначалося вище.

Рис. 61. Теодолітний хід між вихідними пунктами

В залежності від призначення геодезичної мережі, заданої точності і щільності шуканих і вихідних пунктів теодолітні ходи прокладаються або у вигляді відокремлених ходів між двома вихідними пунктами А і С (рис. 61), або у вигляді системи ходів, що перетинаються і спираються на декілька вихідних пунктів, наприклад А, В і С (рис. 62). Відокремлені ходи, які спираються на два вихідних пункти, часто називають розімкнутими.

Загальна точка D (рис. 62), в якій перетинаються або сходяться ходи, називається вузловим пунктом (точкою).

175

Рис. 62. Система ходів з однім вузловим пунктом (точкою)

Рис. 63. Система ходів із трьома вузловими пунктами (точками)

Інколи доводиться прокладати теодолітні ходи, які створюють і більш складні системи, з декількома вузловими пунктами (точками) (рис. 63).

Теодолітні ходи, які прокладаються по межах землекористувань, часто мають форму замкнутої ламаної лінії, що спирається на один вихідний пункт (рис. 64). Такий хід прийнято називати полігоном або замкнутим ходом.

176

Теодолітний хід, якій спирається тільки на один вихідний пункт, називається вільним або висячим теодолітним ходом (рис. 65).

Разом із прокладанням теодолітних ходів можна визначати координати бокових пунктів (рис. 61). У цьому випадку геодезичною основою забезпечується не тільки траса ходу, але й значна смуга прилеглої до неї місцевості.

Рис. 64. Полігон (замкнутий хід) Рис. 65. Вільний (висячий) хід

Як бокові пункти, окрім спеціально встановлених для цієї цілі тичок, доцільно використовувати добре видимі з оточуючої території місцеві предмети (башти, вежі, труби і т. ін.).

При прокладанні теодолітного ходу вимірюють горизонтальні кути (ліві за рухом ходу) у вершинах кутів ходу і довжини ліній між цими вершинами. Кути вимірюють теодолітом одним повним прийомом. Якщо розходження значень кута при вимірюванні його у півприйомах недопустиме, то спостереження кута виконують заново.

Кожну лінію вимірюють двократно за допомогою стрічки або віддалеміра, який за точністю може замінити стрічку (нитковий віддалемір для цього непридатний). Для обчислення горизонтального прокладення вимірюють кут нахилу всієї вимірюваної лінії або її частини. При недопустимому розходженні результатів двократного вимірюван-

177

ня лінії вимірювання повторюють до отримання допустимого розходження між результатами вимірювань.

Усі відліки при вимірюванні кутів і ліній записують у польовий журнал.

Теодолітний хід прив’язують до пунктів геодезичної мережі, на початку і в кінці ходу. На початку теодолітного ходу теодоліт встановлюється на вихідному пункті, з якого видно інші геодезичні пункти (хоча б один) і вимірюється горизонтальний кут між геодезичним пунктом, який видно та першою точкою теодолітного ходу (рис. 66). В кінці теодолітного хода теодоліт встановлюється на вихідний геодезичний пункт і вимірюється горизонтальний кут між останньою точкою теодолітного ходу і геодезичним пунктом, який видно з вихідного.

Рис. 66. Прокладання теодолітного ходу

Для підвищення точності й уникнення грубих помилок при прив’язці ходу вимірюють не по одному горизонтальному куту, а по кількох, якщо з вихідного пункта видно не один, а два-три геодезичні пункти.

14. Зйомка ситуації місцевості

Зйомка ситуації місцевості полягає у визначенні положення характерних точок контурів і місцевих предметів відносно вершин і сторін теодолітного ходу. Зйомка може

178

виконуватися одночасно з прокладанням теодолітного ходу або незалежно.

Результати вимірювань при зйомці заносять до схематичного креслення – абрису, масштаб якого обирається довільним, крім того робиться запис в журналі теодолітної зйомки. На абрисі показують взаємне розташування вершин теодолітних ходів, ліній і знімальних об’єктів з усіма числовими результатами вимірювань і пояснювальними підписами. Абрис ведеться олівцем чітко і охайно. Якщо числові результати вимірювань заносяться в теодолітний журнал, то на абрисі здійснюється тільки нумерація точок відповідно до запису в журналі.

В залежності від характеру місцевості і розташування контурів відносно теодолітних ходів застосовують той чи інший від зйомки ситуації, які ми розглянули в § 1 цього розділу.

Зйомка ситуації вимагає від виконавця ретельності і охайності при виконанні вимірювань і веденні записів і зарисовок в польових журналах. Під час зйомки виконавець повинен постійно вивчати ситуацію, форму контурів, обираючи оптимальні способи зйомки того чи іншого елементу ситуації, намагатися детально знімати контури місцевості і фіксувати їх на абрисі, не допускати пропусків в записах результатів вимірювань. Розмір абрису повинен забезпечувати чітке і зручне розташування на ньому всіх побудов і записів.

15. Камеральні роботи при теодолітній зйомці

15.1. Попередня обробка польових вимірювань

Перш ніж здійснювати обчислення полігонометричного (теодолітного) ходу, яке має на меті отримання координат й висот його точок, виконують попередню обробку польо-

179

вих вимірів та підготовку вихідних даних для наступних обчислень.

Попередня обробка польових вимірів має за мету отримання приведених до центрів пунктів і на площину в проекції Гаусса горизонтальних напрямків і довжин сторін полігонометричних ходів.

Попередня обробка матеріалів лінійних вимірів включає перевірку журналів, обробку матеріалів компарування робочих вимірювальних приладів і обчислення довжин ліній на площині.

При попередній обробці кутових вимірів перевіряють журнали й інші польові матеріали, приводять значення виміряних кутів до центрів пунктів і редукують їх на площину в проекції Гаусса.

Ужурналах виміри горизонтальних напрямків перевіряють усі обчислення, починаючи з виведення середніх із двох суміщень зображення штрихів лімба і закінчуючи виводом середніх значень кутів (напрямків) із прийомів. Усі знайдені помилки виправляються чорнилами. Під час перевірки контролюється дотримання вимогам щодо точності кутових вимірів.

Узв’язку з тим, що при прокладанні теодолітних ходів, довжини сторін ходу мають невелике значення (порівняно

здовжинами сторін полігонометричного ходу в ДГМ), то приведення до центрів пунктів і на площину в проекції Гаусса горизонтальних напрямків і довжин сторін не здійснюється.

При прокладанні теодолітних ходів лише виміряні лінії приводяться до їх горизонтального прокладення.

Підготовка вихідних даних для обчислення теодолітного ходу полягає у виписці з каталогу геодезичних пунктів координат опорних пунктів, між якими прокладений хід і вихідних дирекційних кутів початкового і кінцевого напрямків.

180

Виписка вихідних даних повинна бути предметом особливої уваги обчислювача, тому що, як показує практика, на цьому етапі найчастіше допускаються помилки.

Якщо вихідними є пункти державної геодезичної мережі, то для контролю узгодженості дирекційних кутів із координатами доцільно розв’язувати обернені геодезичні задачі (за координатами обчислити відповідні дирекційні кути).

У теодолітних ходах дирекційні кути сторін урівноважуються окремо від координат. При цьому до дирекційних кутів висуваються більші вимоги, ніж до координат. Тому як вихідні не дозволяється використовувати дирекційні кути, обчислені за координатами пунктів геодезичних мереж спеціального призначення.

15.2. Обчислення дирекційних кутів сторін ходів

Формули для обчислення дирекційних кутів

Використовуючи вихідний дирекційний кут αо і виміряні ліві по ходу горизонтальні кути β, здійснюють обчислення дирекційних кутів усіх сторін, починаючи з першої і закінчуючи дирекційним кутом αп+1 кінцевого напрямку

CD (рис. 67).

Обчислення здійснюється за такими формулами:

1 0 1 1800 ;

2 1 2 1800 ;

3 2 3 1800 ;

…………………….

n n 1 n 1800 ;

n 1 n n 1 1800.

При цьому слід пам’ятати: якщо сума α+β>180º, то від отриманої суми необхідно відняти 180º, якщо сума α+β<180º, то до отриманої суми необхідно додати 180º,

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]