Рекомендована література:

1. Багров Л. История картографи / Пер. с англ. Н.И.Лисовой. - М.: ЗАО Центр полиграф, 2004. -С. 22-34.

2. Воронкова Л.П. История туризма и гостеприимства. — Москва: ФАИР-ПРЕСС 2004.-С.37-Ш.

2. Устеменко Л.М., Афанасьєв І.Ю. Історія туризму. - К : Алькр-пріс, 2005 - С 19-53.

ЕПОХА ВЕЛИКИХ ГЕОГРАФІЧНИХ ВІДКРИТТІВ., її РОЛЬ В РОЗВИТКУ МАНДРІВНИЦТВА

Соціально-економічні передумови епохи мандрівництва. Наприкінці XV ст. в Європі спостерігалось небачене піднесення науки, літератури та мистецтва, змінювався світогляд людей. В містах збільшувалгсь кількість людей, які займалися інтелектуальною працею (їх у подальшому почали називати інтелігенцією). Розпочинається епоха гуманізму - посилюється віра в силу та здібності людини.

Основними чинниками, що вплинули на розвиток подорожей напередодні епохи Великих географічних відкриттів, були:

• соціокультурний (розвиток науки, культури); він був одним із визначальних в цей час;

• релігійний, який був значно послаблений через те, що релігійні мотиви у здійсненні подорожей поступаються іншим (економічним, дослідницьким, культурніш);

У економічний (бурхливий розвиток економіки, особливо торгівлі змушує буржуазію шукати нові землі для збуту своєї продукції) — був одним із головних; у другій половині XV cm. середземноморська торгівля перебувала в кризовому стані, необхідно було шукати нові шляхи на Схід; причинами пошуку цих шляхів були:

■/ наявність багатьох посередників у торгівлі Європи і Азії (араби, візантійці);

*/ недоступність віддалених східних ринків для більшості купців із західних країн;

•/монополізація арабами єдиного можливого имяху з Європи до Індії, не захопленого турками, через Єгипет і Червоне море;

•' товарне виробництво Європи потребувало великої кількості кольорових металів; за екзотичні східні товари приходилось розраховуватись сріблом і

отом а вартість європейських товарів (олова, сукна, продуктів сільського ! -подарства) була значно нижчою; "проблема золота" перетворювалась на гостру економічну проблему;

> мотиваційний (в цей період відбувалася переоцінка цінностей, змінювалися іоритети щодо відпочинку, отримання освіти; поїздки стали більш

індивідуально-направленими);

Аполітичний (попітика в цей період дуже тісно пов'язана з торгово-економічними інтересами і релігією); засновувались торгові та дипломатичні представництва, релігійні місії в різних країнах, почала створюватись колоніальна

система;

> географічний (для бурхливого росту економіки, науки, техніки вже було недостатньо старю: територій для торгівлі, а релігійній ієрархії необхідна була нова паства; ссе це сприяло пошуку нових територій, розширенню світового географічного простору, спонукало політиків, церкву і буржуазію організовувати морські експедиції з метою відкриття нових земель, що зрештою і спричинило Великі географічні відкриття) [3, с. 56-57].

Географічне уявлення про світ в еиожу Відродження. Епоха Великих географічних відкрипіи була обумовлена змінами, які відбулися в суспільстві та науці. Географічні уявлення Клавдія Птолемея, викладені ним у "Керівництві з географії у 8 киигах", панували в географії XIV ст. В 1476 р. вийшло в світ перше друковане видання цієї книги. Але з'явлення про оточуючий світ вже змінились. Ще на початку XV ст. з'явилися книги, в яких заперечувалася замкненість Індійського океану з півдня і підтримувалась ідея про те, що Земля - куля. Завдяки книгодрукуванню, в Європі почали видаватись країнознавчі твори стародавніх їшторів, які описували казкові багатства країн Сходу - Китаю, Індії, Цейлону, Японії,

В XV ст. вийшла в світ компілятшша праця кардинала Пера д'Альї (Аліасіуса) "Картина світу", в якій були узагальнені знання його попередників щодо дослідження світового водного простору; вона була настільною книгою багатьох мореплавців, включно з Христофором Колумбом. На карті флорентійського картографа Паоло Тосканелі в кінці XV ст. Атлантичний океан був зображений, омиваючи з однієї сторони Європу, а з другої - Японію і Китай. Тосканелі був впевнений, що Земля - куля. І хоча його карта не була точною, і нажаль, не дійшла до наших днів, вона була прямим поштовхом до європейських спроб заокеанських відкриттів.

Географічні відкриття мореплавці» тії мандрівників в XV-XVI ст. Відкриття Америки. Пошуки та географічні відкриття друг. пол. XVI-aV'III ст. Великі географічні відкриття були підготовлені економічним розвитком західноєвропейського суспільства. З'явився новий тип суден - каравела. Ці кораблі могли ходити під вітрилами і проти вітру, крім того, маючи невеликі розміри, вони Разом з тим були дуже місткі. Європейцями був винайдений компас. З'явилася астролябія, завдяки якій можна було встановити широту місцезнаходження судна. "Досконалювалась вогнепальна зброя. Від азійських народів поширився спосіб

соління м'яса, що дана» можливість морякам не залежати над торгівлі, здійснювати тривалі плавання.

Великі географічні відкриття (територіальні і екваторіальні), зроблені європейськими мореплавцями й мандрівниками в середині XV - XVII ст., прийнято називати Великими завдяки їхньому винятковому значенню для долі Європи і ; усього світу.

Мореплавці, купці, політики і учені цієї епохи відштовхувались від концепції Єдиного світового океану, що в принципі було відоме ще Гомеру. У глибокій старовині існувала ідея про можливість потрапити з Європи до Азії західним шляхом.

Першою серед європейських країн, яка активно займалась морськими дослідженнями та організацією експедицій s метою відкриття нових морських шляхів і земель, була Португалія. Найбільш, вагомий внесок у цю справу зробив принц Генріх Морепчавець. Він особисто ніколи не був у морських експедиціях. Але завдяки йому був побудований великий флот, а на мисі Сагріш в 1438 р. заснована морехідна школа, створена обсерваторія, в якій навігаторів навчали орієнтуватись в океані за зорями, та зібрана багата колекція навігаційних карт і книг [4, с.57-58].

Генріх Мореплавець організував експедиції, які досліджували західне узбережжя Африки. Але дальшого освоєння півдня було обмеженим, так як португальці опирались на "Географію'* Птоломея:, в якій вказувалось на неможливість життя на півдні та півночі, які мали бути вкриті льодом.

Мореплавці настійливо шукали шлях до багатств Індії. У 1487 \.. уздовж берегів Африки була виправлена експедиція під керівництвом Бартололщу Діаша, що досягла мису Доброї Надії. Португалець Васко da Гамма відправляється в 1498 р. з Лісабона на південь, вздовж західного узбережжя Африки, досягає мису Доброї Надії, наносить на каргу великий о. Мадагаскар і посяг індійського порту Калікут, а в 1499 р. повернувся в Португалію з вантажем золота і прянощів. Один тільки золотий ідол, що признаїчався в подарунок королю, важив близько ЗО кг, мав очі з смарагдів, а на грудях у нього були рубіни величиною з грецький горіх. В результаті подорожі було встановлено, що узбережжя Афрлки повністю заселене. Замість небезпечних сухопутних доріг був відкритий дешевий і порівняно безпечний морський шлях на схід. Новим шляхом з Португалії рушили до Індії експедиції. В результаті цих експедицій Індія стає колонією Португалії. Влаштувавшись туг португальські загарбники здійснюють військові походи до Індонезії, Індокитаю, та аж до Нової Гвінеї і Японії.

Португальці прагнули до затоплення не стількя обширних територій, скільки стратегічно важливих пунктів, що давали їм можливість контролювати торгівельні шляхи. Такими опорними пунктами стали: Аден біля виходу з Червоного моря в Індійський океан, Ормуз в Персидській затоці. Тим самим вони аовиісгю перекрили старі торгові шляхи з Алсксандрії до Індії через Червоне море, а також з Сірі) до Індії через Месопотамію.

т ді « португальці просувалися уподовж західних берегів Африки до Індії, в • •' Іспанії скористалися: іншим варіантом маршруту до тієї ж Індії. Генуезець ^С^^С фср Колумб запропонував іспанським правителям проект подібної рожі зо Індії в західному напрямі.

у розпорядження Колумба були надані два кораблі - "Пінта" і "Нінья", - де ' нами ду_ЛИ призначені брати Пінсони, і з екіпажем, який здебільшого був MvcoBO набраний із засуджених на каторжні роботи, а також доповнений имінальними злочинцями. Хоча в екіпажі були і матроси-добровольці. Жодного ченця або священика не було на цих кораблях, що є фактом безпрецедентним для того часу. Членом екіпажа був хрещений єврей - перекладач Луіс Торрес, знавець арабської мови. Колумб знайшов меценатів, що допомогли спорядити його третє судно - "Санта Марія". Експедиція носила як торгово-роівідувальний, так і колонізаційно-загарбницький характер. Мета подорожі в офіційному документі формулювалася спеціально розпливчасто: "Ви. Христофор Колумб, відправляєтеся за нашим велінням для відкриття і придбання деяких островів і материка в морі-океані". Це формулювання мато обходити папський дозвіл на володіння португальцями Південною і Східною Азією, об'єднуваних в середньовіччі поняттям "Індій'.

Подорож почалося 3 серпня 1492 р. і лише через два місяці, 11 жовтня стали виявлятися ознаки близької землі. 12 жовтня 1492 р. черговий матрос побачив острів, шо> входив в групу Багамських островів, який був названий Сан-Сальвадором.

Незабаром були знайдені і такі крупні острови як Куба і Гаїті. Куба у Колумба асоціювалася з Китаєм. На островах європейці спостерігали незвичайний для них побут, а також безліч незнайомих тварин і рослин. Дещо пізніше Старий Світ дізналося про кукурудзу (маїс), картоплю, томати, тютюн і інші фрукти та овочі.

Після цього Колумб здійснив ще три подорожі - 1493, 1498 та 1504 рр., відкривши багато островів Карибському морі та дослідив частину Американського узбережжя, але величезних багатств там не знайшов. Він був переконаний, що ця земля - частина азіатського материка - 'Індії". Тому і місцеве населення стали називати індіанцями. Аче в новій "Західній Індії" (Вест-Індії) було мало міст, і цивілізація виявилася дуже слабо розвиненою, на відміну від багатої "Східної Індії" (Ост-індії), добре відомої європейцям.

У 1494 р. в місті Тордесілмс був підписаний договір, за яким була проведена лінія від полюса до полюса, що проходить в 2053 км на захід від островів Зеленого мису, так званий "папський меридіан". Всі відкриті землі на захід від цієї межі ставали колоніальними володіннями іспанців, а на схід - португальців. Але оскільки цей розділ торкався тільки Західної півкулі, то інтереси цих двох країн пізніше знову зіткнулися на Молукських островах. Тоді і в Східній півкулі, за Сарагоським договором 1529 p., була створена аналогічна межа.

Свою назву - Америка - новий материк одержав від імені іншого італійця -Амеріго Матео Веспуччі. Світова слава прийшла до нього дякуючи двом листам,