- •1.Літературознавство як сучасна наукова дисципліна та його складові частини
- •2.Сучасне літературознавство у системі гуманітарних дисциплін
- •3.Допоміжні та додаткові наукові дисципліни на сучасному етапі літературознавства
- •7. Наука та мистецтво як специфічні форми мислення
- •9.Поняття художнього стилю,стильові домінанти літературного тексту
- •10.Художній образ та його специфіка у літературі
- •Ознаки образу
- •Класифікація образів за об'єктом змалювання
- •Класифікація образів за способом творення і сприйняття
- •11.Категорія хронотоп та її стрижнева функція у жанровому визначенні тексту
- •II.2 Типи хронотопу у творі Павла Загребельного «Євпраксія»
- •12.Поняття літературної композиції (загальний аспект)
- •13.Специфіка взаємодії категорії форми та змісту в літературному мистецтві
- •14.Сюжет і фабула як специфічні наукові означники.Сіквели та сімейки
- •Ремейки фільмів
- •15.Поняття композиція та архітектоніка у літературознавстві
- •Значення композиції
- •Основні елементи композиції
- •Індивідуальність композиції твору
- •Стиль художнього твору
- •17.Наративні рівні тексту
- •Походження терміна
- •Характеристики та інтерпретації
- •18.Літературний процес та континуум жанрової системи
- •20.Історико-літературний рух як зміна художніх напрямів
- •21.Романтизм як метод,стиль,напрям.Зразки українського романтизму
- •22.Реалізм як напрям, метод,стиль
- •23.Модернізм як стиль і літературний напрям.Специфіка українського літературного модернізму
- •Декаданс
- •Неоромантизм
- •Імпресіонізм
- •Експресіонізм
- •Символізм
- •Неокласицизм
- •Футуризм
- •Неореалізм
- •Екзистенціалізм
- •Постмодернізм
- •24.Категорія літературного роду.Критерій Арістотеля
- •25,26. Епічний рід літератури,його ознаки та система жанрів.Еволюція жанрових форм епосу.Сучасні епічні форми
- •34.Сучасні різновиди театральної дії : експериментальні форми ,перформенси, хеппенінги,флешмоби
- •В Україні[ред. • ред. Код]
- •Опис[ред. • ред. Код]
- •Історія[ред. • ред. Код]
- •Флешпротестмоб[ред. • ред. Код]
- •Жаргон[ред. • ред. Код]
- •36.Поняття літературної сугестії.Сугестія як жанрова ознака
- •Історія дослідження[ред. • ред. Код]
- •Українські дослідження[ред. • ред. Код]
- •Ознаки сугестії в літературі[ред. • ред. Код]
- •Сугестія в ліриці[ред. • ред. Код]
- •Сугестія у прозі та драматургії[ред. • ред. Код]
- •Сучасні дослідники[ред. • ред. Код]
- •Особливість поетичної мови[ред. • ред. Код]
- •Історія поезії[ред. • ред. Код]
- •Елементи поезії[ред. • ред. Код]
- •Основні жанри[ред. • ред. Код]
- •Форми[ред. • ред. Код]
- •Історія сонета[ред. • ред. Код]
- •Сонет в українській літературі[ред. • ред. Код]
- •Поетичні особливості сонета[ред. • ред. Код]
- •Сонетна специфіка Івана Франка[ред. • ред. Код]
- •Форми сонета[ред. • ред. Код]
- •Варіанти тлумачення поняття «верлібр»[ред. • ред. Код]
- •Питання походження українського верлібру[ред. • ред. Код]
- •Теорія верлібризму[ред. • ред. Код]
- •7.Основні ідеї та напрями розвитку мистецтва у першій половині XX ст.
- •Визначення впливу змі[ред. • ред. Код]
- •Рівні впливу змі[ред. • ред. Код] Класифікація Клепера[ред. • ред. Код]
- •Рівні сприйняття[ред. • ред. Код]
- •Маніпуляція[ред. • ред. Код] Визначення[ред. • ред. Код]
- •Способи маніпуляцій змі[ред. • ред. Код]
- •Маніпулятивні технології змі[ред. • ред. Код]
- •Відносини держави і змі[ред. • ред. Код]
- •Маніпулятивні засоби впливу держави через змі[ред. • ред. Код]
- •Ідеологія[ред. • ред. Код]
- •Пропаганда[ред. • ред. Код]
12.Поняття літературної композиції (загальний аспект)
Композиція розуміється діалектично як процес побудови — на основі композиційних принципів і за допомогою композиційних засобів як об'єкт сприйняття — з точки зору психофізіологічних особливостей сприйняття, і як результат процесу побудови, тобто як завершене художнє ціле.
Композиція художнього твору має різні аспекти, в силу яких повинна розглядатися:
як розвиток і втілення ідейно-художнього задуму в сюжеті і в художньо-образному рішенні (семантичний аспект)
як система відносин усіх елементів форми, в якій матеріалізується задум (синтаксичний аспект)
з точки зору впливу художнього цілого на соціально функціонуючу особистість (прагматичний аспект).
Визначення композиції, роль і значення її у структурі художнього твору
Створення художнього твору в будь-якій галузі мистецтва неможливе без композиційної побудови, без приведення до цілісності та гармонії всіх його частин і компонентів.
Композиція — це найважливіший засіб побудови цілісності загальної картини з багатьох складових. Під композицією ми розуміємо цілеспрямовану побудову цілого, де розташування та взаємозв'язок частин обумовлюються сенсом, змістом, призначенням і гармонією цілого.
Закінчений твір також називають композицією, наприклад, твір живопису — картину, музичний твір, балетний спектакль, що складається із номерів, які зв'язані між собою єдиною ідеєю, склад металевих сплавів, парфумів..
Крім того, композицією ще називають навчальну дисципліну, яка навчає законам побудови художнього твору.
Слово "композиція" походить від латинського "Compositio" що означає твір, складання, зв'язок, зіставлення. Всі ці значення певним чином присутні в сучасному розумінні композиції, оскільки, якщо мова йде про композицію, то завжди мається на увазі якась цілісність, наявність складної будови, що містить протиріччя, приведені до гармонійної єдності завдяки системі зв'язків між елементами.
Композиція відсутня в хаотичному нагромадженні предметів. Відсутня вона і там, де зміст абсолютно однорідний,елементарний, має єдине значення. І, навпаки, композиція необхідна для створення цілісності в будь-якій достатньо складній структурі, будь то витвір мистецтва, наукова праця, інформаційне повідомлення або організм, створений природою. Композиція необхідна при створенні форм предметного світу — побутових предметів, машин, будинків і інших об'єктів дизайну та архітектури, це також засіб організації інформації та засіб побудови художньої форми.
Композиція забезпечує логічне і красиве розташування частин, з яких складається ціле, надає ясність і стрункість формі, робить зрозумілим зміст. Логіка побудови та краса, гармонія у співвідношеннях частин цілого притаманна, як вже зазначалося вище, не тільки творінням людини. Ознаки композиції можна знайти і в природних формах — будові рослин, організмах тварин, будову всесвіту. Тому слово "композиція" можна застосовувати до опису квітки, або побудови книги, або ораторської промови. За визначенням М. Гончарової "композиція є виразником структурно-гармонійної цілісності об'єктів художньої форми, предметів і явищ навколишнього світу та, одночасно, засобом організації, побудови цієї цілісності".
Ознаки композиційної побудови
1. Композиційна побудова форми передбачає наявність певної цілі або ідеї.
За визначенням М. Волкова "композиція є конструкцією для сенсу".
Чи може композиція бути позбавленою сенсу? Навіть, у тому випадку, якщо твір представляє собою несюжетну декоративну або абстрактну картину, композиція може містити художній задум, ідею, яку митець реалізує формальними засобами — відносинами форм, кольорових плям, ліній, що можуть виражати, наприклад, боротьбу, взаємодію сил або напруженість.
Адже елементи зображення, якщо вони знаходяться в гармонії між собою, можуть впливати на емоції глядача, народжувати певні асоціації, тобто мати власну естетичну цінність. У цьому випадку гармонія форм, колірних відносин, боротьба протилежностей сама стає "сюжетом" і сенсом картини. У картині може переважати або образно-сюжетний початок або структурний початок, виражений у формальних відносинах елементів композиції. Але композиція, яка є поняттям організуючим, органічно поєднує в собі обидві сторони, — і закономірності її побудови підпорядковані закону гармонійної єдності змісту та форми.
2. Характерною ознакою композиційної побудови є те, що воно завжди розвивається в певних межах.
Ці межі визначаються не тільки просторовими обмеженнями (формою, розміром і форматом аркуша, простору стіни або обмеженням в часі в танці і музиці). Сенс кордонів в тому, щоб відокремити світ реальний від світу зображуваного. Завдяки наявності рамок перед нами постає якийсь особливий світ зі своїм простором, часом, системою цінностей. Б. Успенський писав «рамки позначають границю між внутрішнім світом картини і зовнішнім світом». Рамки твору, з одного боку, пов'язані з навколишнім простором, з іншого — із внутрішньою структурою твору, з організацією елементів всередині композиції, яка диктує певний тип композиції.
Композиція може бути:
замкнута, тобто вписуватись в певну форму і повністю підпорядкована їй,
або відкрита, тобто композиція припускає уявне продовження в просторі за межами твору.
Але в будь-якому випадку зовнішні границі і тип композиції визначаються внутрішніми зв'язками між її елементами. Ці композиційні вузли та нитки тримають її зсередини в просторово-часових рамках.
3. Ще однією характерною ознакою композиційної побудови є структурність, складність внутрішньої будови твору.
Композиційна побудова відрізняє наявність частин, пов'язаних один з одним системою відносин. Це складне ціле складається з нерівноцінних за змістом та значенням частин. У ньому завжди можна виділити головне і другорядне, центр і периферію. Навіть в орнаментальних композиціях за відсутності організаційного центру композиції можна виділити головний мотив і супроводжуючі його підлеглі мотиви. Співпідпорядкованість частин — так можна визначити цю ознаку.
4. Найважливіша ознака композиції — це єдність і цілісність твору.
У закінченої композиції все взаємопов'язане і все підпорядковано єдиній меті — ідеї, художньому задуму. Ця зв'язаність виявляється і в сюжетно-образному рішенні твору, і в гармонійній впорядкованості його форми. В єдності змісту і форми.
5. Остання необхідна умова композиційної побудови та одна з її важливих ознак — гармонія цілого.
Будь-який художній твір являє собою боротьбу протилежних сторін, — це виявляється і в сюжеті (в протиставленні характерів, ситуацій, і в формальному вирішенні) і в відносинах предметів та простору, в колірних відносинах, тональних, в русі, в рівновазі і так далі. Всі суперечливі моменти в композиції врівноважуються, приводяться до гармонійної впорядкованості.
Принципи композиції
Ознаки композиційної побудови є наочним проявом тих найважливіших принципів композиції, які лежать в основі композиційної побудови. Цими принципами є:
Принцип доцільності
Принцип єдності складного (цілісність твору)
Принцип домінанти (наявність головного, провідного початку)
Принцип підпорядкування частин в цілому
Принцип динамізму (рух — основа життя і мистецтва)
Принцип рівноваги, врівноваженості частин цілого
Принцип гармонії (гармонійна єдність елементів форми між собою, єдність форми і змісту в композиції на основі діалектичної єдності протилежностей).
Всі ці принципи виникають з природних, об'єктивно існуючих факторів, з особливостей сприйняття людиною реально існуючої дійсності та з соціально-біологічної потреби в пізнанні, в мистецтві як в способі освоєння світу і як формі суспільної свідомості.